Справа № 620/9902/25 Суддя (судді) першої інстанції: Дар'я ВИНОГРАДОВА
07 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Черпака Ю.К.,
Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 254150025812 про відмову у призначенні пенсії від 07.07.2025, в частині не зарахування періодів роботи позивача- ОСОБА_1 , з 09.01.1981 по 01.06.1981, з 08.06.1992 по 30.12.1992, 02.01.1993 по 01.03.1995, які підтверджуються копією трудової книжки НОМЕР_1 від 13.01.1981 та періоди підприємницької діяльності позивача з 01.01.2005 по 31.12.2005, та з 01.04.2007 по 01.07.2010, які підтверджуються квитанціями про сплату страхових внесків до ПФУ до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», наступні періоди роботи: з 09.01.1981 по 01.06.1981, який підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 від 13.01.1981, в Чернігівській меблевій фабриці на посаді механіка, слюсаря-ремонтника по першому розряді з погодинно-преміальною оплатою праці; з 08.06.1992 по 30.12.1992, який підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 від 13.01.1981, на посаді інженера-механіка в кооперативі «Горизонт»; з 02.01.1993 по 01.03.1995, який підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 від 13.01.1981, на посаді водія III класу в ТОВ «Rondo»; періоди підприємницької діяльності позивача з 01.01.2005 по 31.12.2005, та з 01.04.2007 по 01.07.2010, які підтверджуються квитанціями про сплату страхових внесків до пенсійного фонду.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні періодів роботи до загального страхового стажу, що дають право на пенсію за віком.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 07.07.2025 № 254150025812 про відмову у призначенні пенсії, у частині не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 , з 08.06.1992 по 30.12.1992 на посаді інженера-механіка в кооперативі «Горизонт», з 02.01.1993 по 01.03.1995 на посаді водія III класу в ТОВ «Rondo», відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 13.01.1981 та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.04.2007 по 01.07.2010.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 30.06.2025 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 08.06.1992 по 30.12.1992 на посаді інженера-механіка в кооперативі «Горизонт», з 02.01.1993 по 01.03.1995 на посаді водія III класу в ТОВ «Rondo», відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 13.01.1981 та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.04.2007 по 01.07.2010, з урахуванням правових висновків суду по даній справі. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що починаючи з 01.01.2023 по 31.12.2023 право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 30 років.
На думку апелянта, скаржником правомірно до страхового стажу не зараховано №3916046: період роботи з 08.06.1992 по 30.12.1992, оскільки наявні виправлення в даті звільнення та даті наказу про звільнення, запис про звільнення не засвідчено печаткою підприємства, відсутня посада особи, підписом якої засвідчено запис про звільнення;-період роботи з 02.01.1993 по 01.03.1995 в ТОВ «Rondo», оскільки надана підприємством довідка від 01.03.1995 № 5 суперечить даним трудової книжки щодо періоду роботи, даних наказів про прийняття та звільнення з роботи; період роботи з 06.03.1995 по 31.12.1995 по 31.03.1997, з 01.01.1998 по 24.07.2014, оскільки за ці періоди відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду та обрану систему оподаткування.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.
За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення № 254150025812 від 28.06.2023 про відмову у призначення пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, мотивоване тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди підприємницької діяльності з 01.03.1995 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до пенсійного фонду та систему оподаткування.
12 квітня 2024 року позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та яким прийнято рішення №204050009765 від 15.04.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком.
30 червня 2025 року позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та яким прийнято рішення №254150025812 від 07.07.2025.
Вказане рішення мотивовано тим, що страховий стаж особи становить 18 років 7 місяців 2 дні. Вік заявника 62 роки. Необхідний страховий стаж становить 30 років. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 : період роботи з 08.06.1992 по 30.12.1992, оскільки наявні виправлення в даті звільнення та даті наказу про звільнення, запис про звільнення не засвідчено печаткою підприємства, відсутня посада особи, підписом якої засвідчено запис про звільнення; період роботи з 02.01.1993 по 01.03.1995 в ТОВ «Rondo», оскільки надана підприємством довідка від 01.03.1995 № 5 суперечить даним трудової книжки щодо періоду роботи, даних наказів про прийняття та звільнення з роботи. Період роботи в ТОВ «Rondo» потребує підтвердження результатами перевірки. До страхового стажу не зараховано періоди підприємницької діяльності з 06.03.1995 по 31.12.1995, з 01.01.1997 по 31.03.1997, з 01.01.1998 по 24.07.2014, оскільки за ці періоди відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду та обрану систему оподаткування.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки до матеріалів справи відповідачем не надано доказів того, що спірні записи в трудовій книжці позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер, тому відсутні підстави для неврахування вказаних періодів роботи, відображених у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 13.01.1981.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 26 Закону №1058 обумовлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також, зокрема, військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
З матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2025 року позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та яким прийнято рішення №254150025812 від 07.07.2025.
Вказане рішення від 07.07.2025 №254150025812 обгрунтовано відсутністю у позивача необхідного страхового стажу, так як до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 13.01.1981:
- з 08.06.1992 по 30.12.1992, оскільки наявні виправлення в даті звільнення та даті наказу про звільнення, запис про звільнення не засвідчено печаткою підприємства, відсутня посада особи, підписом якої засвідчено запис про звільнення;
- з 02.01.1993 по 01.03.1995 в ТОВ «Rondo», оскільки надана підприємством довідка від 01.03.1995 № 5 суперечить даним трудової книжки щодо періоду роботи, даних наказів про прийняття та звільнення з роботи. Період роботи в ТОВ «Rondo» потребує підтвердження результатами перевірки.
- періоди підприємницької діяльності з 06.03.1995 по 31.12.1995, з 01.01.1997 по 31.03.1997, з 01.01.1998 по 24.07.2014, оскільки за ці періоди відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду та обрану систему оподаткування.
У відповідності до ст. 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону № 1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеним нормам відповідає п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком № 637.
У свою чергу, Порядок ведення трудових книжок встановлений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з п. 2.2 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до абз. 8 п. 2.14 Інструкції № 58 переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, які прийняття на роботу.
Разом із тим, згідно з п. 1.5 Інструкції № 58 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
У свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 та від 09.08.2019 у справі №654/890/17.
Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 зазначив, що на особу не може перекладались тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 13.01.1981 у трудову діяльність позивача, зокрема, входять наступні періоди роботи на різних посадах:
- з 08.06.1992 по 30.12.1992 працював на посаді інженера-механіка в кооперативі «Горизонт»;
- з 02.01.1993 по 01.03.1995 працював на посаді водія ІІІ класу у ТОВ «Rondo».
Вищезазначені записи виконані відповідальними особами організацій та затверджені її підписами та печатками.
Доводи скаржника щодо незарахування періоду роботи з 02.01.1993 по 01.03.1995 у ТОВ «Rondo», оскільки надана підприємством довідка від 01.03.1995 № 5 суперечить даним трудової книжки щодо періоду роботи, даних наказів про прийняття та звільнення з роботи та те, що період роботи в ТОВ «Rondo» потребує підтвердження результатами перевірки є помилковими, оскільки спірний період підтверджено записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 13.01.1981.
Зазначені записи у трудовій книжці є чіткими, зрозумілими, скріплені печатками та підписами відповідальних осіб.
При цьому, з матеріалів справи не вбачається доказів того, що спірні записи в трудовій книжці позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер.
До того ж, відповідачем не висловлено жодних зауважень ні щодо реальності спірних періодів роботи позивача, ні щодо наявності правових підстав для виключення цих періодів трудової діяльності із загальної тривалості страхового стажу.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно незараховано до страхового стажу періодів роботи з 08.06.1992 по 30.12.1992, з 02.01.1993 по 01.03.1995.
Щодо періодів підприємницької діяльності позивача з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.04.2007 по 01.07.2010, слід зазначити наступне.
Пунктом 4 Порядку № 637 встановлено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
З огляду на вказане до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
- з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК);
- з 01 травня 1993 для осіб, які обрали загальний спосіб оподаткування, період провадження підприємницької діяльності до 01 липня 2000 зараховується до страхового стажу за умови надання особою документів про сплату страхових внесків, а з 01 липня 2000 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням загальної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
У свою чергу, статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
Відповідно до частини п'ятої статті 21 Закону № 1058-IV відомості про фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) подаються до територіального органу Пенсійного фонду безпосередньо цими особами. Форми документів, порядок та строки їх подання встановлюються правлінням Пенсійного фонду.
Як свідчать матеріали справи, 02.03.1995 ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії ВОЗ № 562249, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про заміну свідоцтва про державну реєстрацію № 20640010001026167.
Відповідно до копії листа Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.06.2023 № 8058/6/25-01-71-02-03 ОСОБА_1 перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 06.03.1995 по 24.07.2014.
При цьому, у період з 01.01.2005 по 31.12.2005 позивачем сплачувались страхові внески, що підтверджується квитанціями № 53 від 15.07.2005 та № 13/15 від 06.10.2005; у період з 01.04.2007 по 01.07.2010 сплата страхових внесків також підтверджується квитанціями № 662427 від 04.01.2007, №1/1 від 04.07.2007, № 91/92 від 03.10.2007, № б/н від 23.01.2008, №16 від 02.10.2008, № 1 від 06.01.2009, № 3 від 03.04.2009, № 3 від 06.07.2009, заява на переказ готівки № 9 від 05.01.2010 у сумі 74,50 грн., № 10 від 06.04.2010.
Згідно акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 19.05.2010 № 689/17-219/ НОМЕР_3 , вбачається, п. 2.1 акту, що з 01.04.2007 по 13.04.2010 року, ОСОБА_1 , підприємницьку діяльність здійснював із застосуванням загальної системи оподаткування.
З урахуванням викладеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області протиправно відмовлено позивачу в зарахуванні до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності з 01.01.2005 по 31.12.2005 та з 01.04.2007 по 01.07.2010, оскільки вказане підтверджено відповідними доказами, що наявні в матеріалах справи.
Слід відмітити, якщо поданих позивачем документів було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставин.
Однак, матеріали справи відповідних доказів не містять, а відповідачем в обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення не надано до суду доказів самостійного звернення до державних органів з метою отримання додаткових документів для підтвердження трудового стажу позивача.
Отже, з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 30.06.2025 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 08.06.1992 по 30.12.1992 на посаді інженера-механіка в кооперативі «Горизонт», з 02.01.1993 по 01.03.1995 на посаді водія III класу в ТОВ «Rondo» відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 13.01.1981 та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.04.2007 по 01.07.2010, з урахуванням правових висновків суду по даній справі.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді Ю.К. Черпак
І.В. Штульман