08 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/36005/25
Суддя-доповідач Третього апеляційного адміністративного суду Семененко Я.В. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року по справі № 160/36005/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
02 квітня 2026 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , направлена через підсистему “Електронний суд».
Під час перевірки апеляційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 296 КАС України.
Так, згідно з пунктом 2 частини 2 статті 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються найменування суду першої інстанції, який ухвалив рішення, номер справи та дата ухвалення рішення.
Пунктом 5 частини 2 статті 296 КАС України визначено, що в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, скаржник не погоджується із рішенням, яке ухвалено Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №160/36005/25.
Судом встановлено, що таке рішення ухвалено судом першої інстанції 26.02.2026.
Проте, скаржник, оскаржуючи дане судове рішення, в тексті апеляційної скарги зазначає дату його ухвалення як 05.03.2026. Зокрема, скаржник зазначає, що апеляційна скарга подається на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 по справі №160/36005/25, у прохальній частині скарги також просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду із датою ухвалення 05.03.2026.
Отже, скаржнику слід привести зміст апеляційної скарги, в частині зазначення дати ухвалення оскаржуваного судового рішення, у відповідність з матеріалами справи.
Також, дана апеляційна скарга подана відповідачем з пропуском строку, встановленого КАС України.
Так, відповідно до положень частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За змістом п.1 ч.2 ст.295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або
ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін 26.02.2026.
Згідно відомостей КП «ДСС» вказане рішення суду першої інстанції було надіслано одержувачу (ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) через підсистему «Електронний суд» та доставлено до його електронного кабінету 26.02.2026 о 20:20 год., що в свою чергу свідчить про те, що датою вручення вказаного рішення, з урахуванням приписів ч.6 ст.251 КАС України, є 27.02.2026.
Отже, відлік строку на апеляційне оскарження, що визначений п.1 ч.2 ст.295 КАС України, з огляду на положення статті 120 КАС України, розпочинається 28.02.2026 та останнім днем такого строку є 30.03.2026.
Разом з тим, апеляційна скарга відповідачем сформована в підсистемі "Електронний суд" та подана до суду 02.04.2026, тобто з пропуском строків на апеляційне оскарження, що встановлені статті 295 КАС України.
В апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Так, обгрунтовуючи поважність підстав пропуску строку, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції надійшло до Головного управління через підсистему «Електронний суд» 28.02.2026. Скаржник вказує, що Головне управління помилково, через велике навантаження, невірно визначило дату рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а саме 05.03.2026, відповідно подало апеляційну скаргу 02.04.2026. Також посилається на дію воєнного стану в країні.
Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить з наступного.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом 2 частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Отже, учасники справи мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, установлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження судових рішень у кожній конкретній справі залежить від вказаних у відповідній заяві причин, підтверджених належними доказами.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на апеляційне оскарження з поважних причин.
Однак, доводів про наявність таких поважних причин клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не містить.
Так, доводи скаржника щодо помилкового визначення дати ухвалення оскаржуваного судового рішення через велике навантаження не свідчить про поважність причин пропуску строку в розумінні статті 121 КАС України, оскільки проблеми в організації роботи з документами в державній установі не вказують на наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів, які б перешкоджали своєчасному апеляційному оскарженню судового рішення у цій справі.
Скаржник є державним органом і неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з його боку, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Суд зазначає, що обставини організації трудового процесу в межах одного державного органу є суб'єктивними, та, відповідно, не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливають на неухильність виконання своїх процесуальних обов'язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань.
Щодо посилання скаржника на дію воєнного стану, то суд зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з апеляційними скаргами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Таким чином сам лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Скаржником не наведено конкретних обставин, що перешкоджали ГУ ПФУ через запровадження в Україні воєнного стану звернутись до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом процесуальний строк.
Разом з тим, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду у розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.
Щодо посилання скаржника на право доступу до суду, то слід зауважити на наступному.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Також, суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником причин пропуску такого строку поважними.
Відповідно до ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
У зв'язку з викладеним, вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без руху, встановивши заявнику строк для усунення недоліків, а саме:
- надати уточнену апеляційну скаргу із правильним зазначенням в її тексті дати ухвалення оскаржуваного судового рішення;
- надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви.
Керуючись ст.169, ч.2,3 ст.298 КАС України, суддя -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року по справі № 160/36005/25 - залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку.
Ухвала набирає законної сили 08 квітня 2026 року та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.В. Семененко