08 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/807/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 в адміністративній справі №280/807/25 (головуючий суддя першої інстанції Чернова Ж.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №213050040563 від 30.08.2024 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності;
-зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.08.2024 про призначення пенсії по інвалідності;
-зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки; періоди догляду за дитиною 06.05.1995р. до досягнення нею трирічного віку; періоди догляду за дитиною 28.04.2005, до досягнення нею трирічного віку.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №213050040563 від 30.08.2024 про відмову позивачу в призначенні пенсії по інвалідності.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути питання щодо зарахування до страхового стажу позивачу періодів роботи відповідно до записів трудової книжки від 01.08.1994, прийнявши відповідне рішення, з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії по інвалідності від 23.08.2024 та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Позивач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 556814 від 13.08.2024.
Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою від 23.08.2024 про призначення пенсії по інвалідності.
У відповідності до Порядку 22-1 підрозділом, відповідальним за розгляд заяви позивача від 23.08.2024 та винесення відповідного рішення було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №213050040563 від 30.08.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до п.1 ст.32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №213050040563 від 30.08.2024 зазначено, що необхідний страховий стаж визначений статтею 32 Закону №1058 становить 11 років. Страховий стаж особи становить 3 роки 6 місяців 26 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
період роботи згідно трудової книжки від 01.08.1994, оскільки титульна сторінка оформлена з порушенням вимог «Інструкції про порядок ведення трудових книжок» відповідно до пункту 2.11 розділу 2, а саме - відсутня печатка підприємства при оформленні трудової книжки та підпис уповноваженої особи. Страховий стаж зараховано за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з 1999 по 2006;
періоди догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, оскільки у свідоцтві про народження відсутня відмітка про отримання паспорту;
періоди догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення нею трирічного віку, оскільки надана копія свідоцтва про народження та в Державному реєстрі застрахованих осіб відсутня сплата страхових внесків.
Відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до п.1 ст.32 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
На обліку в територіальних органх Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Позивач, не погодившись з рішенням відповідача №213050040563 від 30.08.2024 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності, звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Стосовно зарахування періодів роботи до страхового стажу відповідно до трудової книжки.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (Інструкція №162).
Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні -у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Записи виконуються арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 року) записується: « 1984.05.01», у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 року: « 05.01.84».
Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Відповідно до п. 2.11 та 2.12 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
В подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року №58 затверджена нова Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).
До трудової книжки вносяться, зокрема: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2. Інструкції №58).
За вимогами пунктів 2.3., 2.4. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 05 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.
З урахуванням наведеного, позивачем було надано трудову НОМЕР_1 від 01.08.1994.
Так, відповідачем під час розгляду заяви позивача не було встановлено будь-яких суттєвих недоліків оформлення записів про роботу позивача. При цьому, позивачу було відмовлено зараховувати до страхового стажу періодів роботи згідно з трудової книжки від 01.08.1994, оскільки титульна сторінка оформлена з порушенням вимог «Інструкції про порядок ведення трудових книжок» відповідно до пункту 2.11 розділу 2, а саме - відсутня печатка підприємства при оформленні трудової книжки та підпис уповноваженої особи.
Так, трудова книжка від 01.08.1994 позивача містить наступні записи.
01.08.1994 прийнята тимчасово на посаду фельдшера-лаборанта (наказ №40 від 01.08.1994);
01.06.1995 переведена на посаду лабораната бактеріолога (наказ №27 від 01.06.1995);
03.05.1996 переведеан на посаду лаборанта паразітолога (наказ №35-а параграф 2 від 03.05.1996);
04.08.1999 звільнена за статтею 38 КЗпП України за вланим бажанням (наказ №53 від 04.08.1999).
Судом установлено, що в трудовій книжці міститься запис, завірений підписом уповноваженої особи та печаткою, про зміну прізвища позивача, а саме мовою оригіналу: « ОСОБА_2 изменена на Волокитину свид. о браке 254794 ».
04.07.2000 позивач розірвала шлюб, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис №57, після державної реєстрації розірвання шлюбу позивачка залишила прізвище « ОСОБА_3 ». 01.07.2005 зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис №411 та видано свідоцтво про шлюб, прізвище позивача після реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 ».
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка позивача містить неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів трудової діяльності позивача.
Апеляційний суд зазначає, що на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є уповноважений орган.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Поряд із цим суд зауважує, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення її трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах або обрахунку страхового стажу.
Висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17.
При цьому, суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи стосовно якої її оформлено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці та їх належне оформлення законодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе не вчинення такого запису або його неналежне оформлення не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судому постановах від 02 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 26 червня 2019 року у справі №423/3762/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №683/737/17, від 09 серпня 2019 року у справі №654/890/17, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Разом з тим, наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №127/9055/17.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22 та інших.
Окрім того, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а та від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а.
В той же час, відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача.
Відтак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправно не було зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 09.09.1987 по 13.09.1988 та з 14.09.1988 по 01.09.1990 згідно записів Трудової книжки від 23.07.1984, тому рішення №110130017371 від 06.12.2024 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, позовні вимоги позивача про зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно з трудової книжки позивача від 01.08.1994 підлягають задоволенню.
Стосовно зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку та періоди догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
До стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (п. «ж» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КЗпП України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
При цьому, достатнім є надання свідоцтва про народження дитини. Чинне законодавство не містить обов'язкової умови наявності у свідоцтві відмітки про отримання дитиною паспорту.
Натомість підставою для відмови у не зарахуванні до страхового стажу періоду догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку стала відсутність відмітки у свідоцтві про народження, що дитина позивача отримала паспорт.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що така відмітка у свідоцтві про народження дитини про отримання чи неотримання паспорту не може спростовувати факт народження особи, наявність якого надає право особі на догляд у зв'язку із народженням дитини, а тому судом визнається необґрунтованим посилання відповідача на підстави для неврахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача.
Відповідно до свідоцтва про народження від 10.05.2008, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якої є позивач.
З огляду на викладене, незарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з підстав відсутності у свідоцтві про народження дитини відмітки про отримання паспорту, є протиправним.
Таким чином, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, тобто періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Далі - Закон № 1788-ХІІ).
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
У пункті 11 Порядку № 637 зазначено про те, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.
Пункт 11 вказаного Порядку № 637 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 року №233 «Про внесення змін до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачав, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або виписки із паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть), а також документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала (виписка із трудової книжки, довідка органів управління житловим фондом чи довідка сільської, селищної Ради народних депутатів).
Таким чином, до страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Так, до 01.01.2004 до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток: для догляду за дитиною до 3-х років, у зв'язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Також до трудового стажу до 01.01.2004 включався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Починаючи з 01.01.2004, час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, зараховується до страхового стажу матері при умові, якщо особа доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку та при умові отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Таким чином, починаючи з 01.01.2004 час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, зараховується до страхового стажу в разі отримання відповідної допомоги (за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку).
З копії свідоцтва про народження від 09.08.2012 судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач не заперечує, що на період народження дитини не працювала, відповідно до записів трудової книжки позивача 04.08.1999 звільнена з роботи, інші записи про працевлаштування відсутні.
Необхідною умовою для врахування спірного періоду є документ, що підтверджує факт отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (наприклад, довідки управління соціального захисту населення, яке виплачувало допомогу).
В матеріалах справи міститься копія довідки №1181/3 від 24.12.2024, видана Управлінням праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м.Херсоні ради, відповідно до якої позивач не перебуває на обліку в УПСЗН Корабельної районної у м.Херсоні ради. Станом на 24.12.2024 на обліку не перебуває та за призначенням державних соціальних допомог не зверталась.
За таких обставин, оскільки згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутнє нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду за спірний період, а також позивачем не надано доказів отримання відповідної допомоги, у пенсійного органу були відсутні підстави для зарахування даного періоду до стажу позивача.
Позивачем не надано суду жодних доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог в цій частині.
За таких обставин, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу період по догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення нею трирічного віку.
Враховуючи наведені вище обставини, в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 в адміністративній справі №280/807/25-залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 в адміністративній справі №280/807/25-залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Сафронова