08 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/8917/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року (суддя Сацький Р.В., повне судове рішення складено 02 січня 2026 року) в справі № 280/8917/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ) про:
визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі періодів роботи з 01.01.2004 по 31.07.2015 та з 29.01.2018 по 29.02.2024;
зобов'язання зарахувати періоди роботи з 01.01.2004 по 31.07.2015 та з 29.01.2018 по 29.02.2024 до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим провести їй перерахунок та виплату пенсії з дати призначення, а саме з 25.07.2013, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог за період спірних правовідносин з 25.07.2013 по 05.04.2025, позов повернуто позивачеві в частині позовних вимог за період спірних правовідносин з 25.07.2013 по 05.04.2025.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 01.01.2004 по 31.07.2015 та з 29.01.2018 по 29.02.2024 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 31.07.2015 та з 29.01.2018 по 29.02.2024 до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із чим перерахувати розмір пенсії з 06.04.2025.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вказує, що оскільки Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“ набрав чинності 01.01.2004 року, то в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення“ підлягають зарахуванню періоди до 01.01.2004 року.
Зарахування стажу у пільговому порядку (подвійному розмірі), передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії періоди роботи після 01.01.2004 року зараховуються на загальних підставах, тобто в одинарному розмірі.
Тому правових підстав для зарахування стажу роботи позивачці в подвійному розмірі в період роботи на посаді молодшої сестри медичної в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради (колишня Запорізька обласна психіатрична лікарня) з 16.04.2009 року, немає, оскільки це не передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому періоди роботи позивачки зараховані на загальних підставах, а саме в одинарному розмірі.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.07.2013 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
При обчисленні страхового стажу позивача до нього не було враховано у подвійному розмірі періоди її роботи у закладах з надання психіатричної допомоги з 01.01.2004 по 31.07.2015 та з 29.01.2018 по 29.02.2024 згідно із ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.06.2025 № 0800-0206-8/61273 повідомлено, що стаж позивача у закладах з надання психіатричної допомоги з 01.01.2004 по 31.07.2015 та з 29.01.2018 по 29.02.2024 зараховано в одинарному розмірі, оскільки пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Враховуючи правилами статті 60 Закону №1788-XII та в силу приписів пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, суд першої інстанції вважав, що період роботи у закладах з надання психіатричної допомоги підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі, тому дійшов висновку про наявність порушення прав позивача з боку відповідача щодо не зарахування періодів її роботи з 01.01.2004 по 31.07.2015 та з 29.01.2018 по 29.02.2024 у закладах з надання психіатричної допомоги у подвійному розмірі при призначенні їй пенсії за віком.
Належним способом поновлення порушеного права позивача, на думку суду першої інстанції, є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати періоди роботи позивача 01.01.2004 по 31.07.2015 та з 29.01.2018 по 29.02.2024 до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із чим перерахувати розмір пенсії позивача з 06.04.2025.
Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25 липня 2013 року призначена пенсія за віком.
В період з 01 січня 2004 по 31 липня 2015 року, з 29 січня 2018 року по 29 лютого 2024 року ОСОБА_1 працювала на посаді молодшої сестри медичної в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради.
Ця обставина підтверджена записами трудової книжки позивача та не є спірною.
Під час призначення пенсії спірний період зарахований до страхового стажу позивачу в одинарному розмірі.
На звернення ОСОБА_1 до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» листом від 20 червня 2025 року повідомлено, що стаж позивача у закладах з надання психіатричної допомоги з 01.01.2004 по 31.07.2015 та з 29.01.2018 по 29.02.2024 зараховано в одинарному розмірі, оскільки пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 24 Закон №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон №1058-IV набрав чинності 01 січня 2004 року.
До цього моменту пенсійні відносини регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Не є спірним питанням, що позивач в період з 01 січня 2004 по 31 липня 2015 року, з 29 січня 2018 року по 29 лютого 2024 року працювала на посаді молодшої сестри медичної в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я» від 28 жовтня 2002 року № 385 затверджено Перелік закладів охорони здоров'я, у якому міститься, зокрема, протитуберкульозний диспансер, туберкульозна лікарня, заклад з надання психіатричної допомоги, спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги.
Відтак, приведене вище правове регулювання дає суду підстави для висновку, що період роботи позивача з 01 січня 2004 по 31 липня 2015 року, з 29 січня 2018 року по 29 лютого 2024 року на посаді молодшої сестри медичної в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради має бути зарахований до страхового стажу у подвійному розмірі.
Приведений висновок відповідає правовій позиції, викладений Верховний Судом у постановах від 04 грудня 2019 року в справі №689/872/17, від 27 лютого 2020 року в справі №462/1713/17, від 20 квітня 2022 року в справі № 214/3705/17.
Відповідно, є правильним висновок суду першої інстанції про протиправність зарахування органами Пенсійного фонду України позивачу в одинарному розмірі спірного періоду роботи позивача.
Доводи апелянта зводяться до того, що пільгове обчислення стажу роботи відповідно до статті 60 Закону № 1788-ХІІ за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Дійсно, абзацом третім частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV установлено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Разом з тим, за правилами пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу, станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню ГУ ПФУ в Запорізькій області під час виконання покладених на нього функцій розгляду заяви позивача.
Суд не заперечує дискрецію органу Пенсійного фонду у питанні призначення пенсії та обчисленні стажу, проте визнає обґрунтованим обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
У рішенні в справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04) ЄСПЛ вказав, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції суд дійшов висновку про обґрунтованість обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача - зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.
Частинами третьою - четвертою статті 245 КАС України установлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд зазначає, що в розглядуваному випадку відсутні підстави вважати, що повноваження органу Пенсійного фонду у питанні перерахунку пенсії є дискреційними, позаяк для прийняття рішення на користь позивача виконано усі умови, визначені законом, й прийняття рішення про зарахування спірного періоду у подвійному розмірі та перерахунок пенсії не передбачає право відповідача діяти на власний розсуд.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року в справі № 280/8917/25 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року в справі № 280/8917/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 08 квітня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 08 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко