07 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/34307/25
Суддя І інстанції - Ремез К.І.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, яка розрахована відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 в страховий та пільговий стаж роботи по списку № 1 (підземні Постанова № 202 від 31.03.1994) за професією «гірник з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем в шахті» один місяць служби за три: час проходження військової служби з 04.03.2022 по 06.10.2025, протягом якого ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області Бахмутський район, Ізюмський район Харківської області з 03.06.2022 по 25.11.2022, 01.05.2023 по 27.05.2023, з 27.07.2023 по 01.03.2024, з 07.06.2024 по 25.08.2024 та час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, з 29.02.2024 по 26.05.2024 з 25.08.2024 по 03.04.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області переглянути заяву про призначення пенсії по інвалідності від 16.04.2025, з урахуванням вимог ст. 28 ч. 1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, яка розрахована відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 в страховий та пільговий період навчання з 24.03.2015 по 30.04.2015 за професією «машиніст» та проходження військової служби в особливий період з 04.03.2022 по 06.10.2025, та зарахувати до стажу на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за три місяці періоди військової служби з 03.06.2022 по 25.11.2022, 01.05.2023 по 27.05.2023, з 27.07.2023 по 01.03.2024, з 07.06.2024 по 25.08.2024, час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, з 29.02.2024 по 26.05.2024 з 25.08.2024 по 03.04.2025.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії по інвалідності від 16.04.2025, з урахуванням висновків суду у цій справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Вказує на недостатність пільгового стажу позивача для обчислення розміру його пенсії з урахуванням вимог норм ст. 8 Закону №345. Зазначає про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу періоду проходження військової служби під час загальної мобілізації з розрахунку один місяць за три.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом війни та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримує пенсію по інвалідності, відповідно до ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За заявою позивача від 16.04.2025 відповідачем призначено пенсію по інвалідності при наявності страхового стажу 40 років 09 місяців 22 дні, в тому числі 18 років 09 місяців 00 днів- додатковий стаж.
Пільговий стаж, згідно із Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах, пов'язаних з видобутком вугілля, який затверджений постановою КМУ від 31.03.1994 № 202 складає 12 років 07 місяців 01 день.
З розрахунком пенсії позивач не згоден.
Вважає, що має право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, з урахуванням норм ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 80% заробітної плати відповідно до ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Далі - Закон №1058-ІV).
Згідно із ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 345-VI (далі - Закон № 345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно із статтею 8 Закону № 345-VI, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції, що статтею 8 Закону № 345-VI передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію шахтарям.
Мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 345/763/17.
При цьому, виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі № 640/390/20 наголосив, що для призначення пенсії згідно із Законом № 345-VI необхідно мати стаж підземних робіт не менше ніж 15 років для чоловіків.
В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що пенсійним органом до пільгового стажу позивача не було зараховано період навчання з 24.03.2015 по 30.04.2015 за професією «машиніст» та не в повному обсязі зараховано проходження військової служби в особливий період та не враховано пільгові умови зарахування періодів військової служби.
Щодо не зарахування до пільгового стажу роботи позивача періоду навчання з 24.03.2015 по 30.04.2015, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту встановлено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівника, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналогічна, за змістом, вимога міститься і в абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 24.03.2015 по 30.04.2015 позивач був направлений на курси машиніста підземного електровозу з відривом від виробництва.
При цьому після навчання та проходження практики приступив до роботи за спеціальністю машиніст підземних установок по 3 розряду з повним робочим днем у шахті, яка відноситься до провідних професій.
У такому випадку, період навчання з 24.03.2015 по 30.04.2015 за професією «машиніст» повинен бути зарахований до пільгового стажу за провідними професіями.
В свою чергу, щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду проходження військової служби в особливий період з 04.03.2022 по 06.10.2025 та зарахування до стажу на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за три місяці періоди військової служби: з 03.06.2022 по 25.11.2022, 01.05.2023 по 27.05.2023, з 27.07.2023 по 01.03.2024, з 07.06.2024 по 25.08.2024, та час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, з 29.02.2024 по 26.05.2024 з 25.08.2024 по 03.04.2025, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Також, цією статтею закону передбачено види військової служби, до яких зокрема віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Відповідно до абзаців 1 та 2 підпункту 1 пункту 2.3 розділу II Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міноборони України від 14.08.2014 №530, час проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, а також час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три.
Таким чином, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Разом з тим, загальний період військової служби під час мобілізації підлягає зарахуванню до пільгового стажу без пільгового обчислення у кратному розмірі, а період безпосередньої участі у бойових діях у воєнний час та час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань - з розрахунку один місяць служби за три місяці.
В свою чергу з матеріалів справи вбачається, що згідно із записами у військовому квитку, позивача з 04.03.2022 призвано на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента України. В період з 04.03.2022 по 06.10.2025 позивач проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 .
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 в період з 03.06.2022 по 25.11.2022, з 01.05.2023 по 28.05.2023, з 27.07.2023 по 01.03.2024, з 07.06.2024 по 25.08.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи в Донецькій обл. Краматорський р-н, Святогірська міська ТГр с.Хрестище, Бахмутський р-н, Бахмутська міська ТГр, с.Кліщіївка, с.Андріївка, вказане підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 №5644 від 25.04.2025.
При цьому, з 29.02.2024 по 26.05.2024 та з 25.08.2024 по 03.04.2025 проходив безперервне лікування в лікувальних закладах унаслідок поранень отриманих під час виконання бойових завдань при захисті Батьківщини.
З матеріалів справи також вбачається, що період проходження військової служби почався під час перебування позивача на посаді гірника з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем в шахті, яка відноситься до провідних професій, визначених ч.3 ст. 114 Закону №1058-IV.
У такому випадку, періоди проходження позивачем військової служби з 04.03.2022 по 06.10.2025 підлягають зарахування до пільгового стажу позивача в одинарному розмірі, а періоди військової служби протягом яких ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а саме з 03.06.2022 по 25.11.2022, 01.05.2023 по 27.05.2023, з 27.07.2023 по 01.03.2024, з 07.06.2024 по 25.08.2024 та час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень з 29.02.2024 по 26.05.2024 з 25.08.2024 по 03.04.2025 підлягає зарахуванню на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за три місяці.
В свою чергу, зважаючи на те, що пільгових стаж позивача з урахуванням спірних періодів на підземних роботах становить понад 15 років, пенсійний орган мав розрахувати позивачу пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком, яка розрахована відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 07 квітня 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун