06 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/28879/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року у справі №160/28879/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо внесення даних про «розшук» позивача у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів без притягнення до відповідальності за правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП;
зобов'язати відповідача, як орган ведення реєстру згідно із Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», видалити дані про «розшук» позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак порушив приписи абзацу 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що в свою чергу є підставою для внесення відповідних відомостей щодо позивача до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та не правильно застосував норми матеріального права щодо підстав внесення даних про «розшук».
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно витягу з мобільного застосунку «Резерв+» вбачаються наступні відомості щодо військовозобов'язаного ОСОБА_1 :
Категорія обліку - «військовозобов'язаний»;
Дата ВЛК - « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;
Постанова ВЛК - «придатний»;
Дата уточнення даних - « 14.07.2024».
ВОС - « НОМЕР_1 ».
Згідно з інформацією мобільного застосунку «Резерв+» від 30.09.2025 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 оголошено у «розшук», починаючи з 21 вересня 2025 року, причина розшуку «не прибув за повісткою до ТЦК та СП» (а.с. 5).
Як з'ясовано судом першої інстанції та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про внесення виправлень у відомості щодо даних про його «розшук» у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів без притягнення до відповідальності за правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, не звертався.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо внесення даних про «розшук» позивача у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, зокрема, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до положень статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Відповідно до пункту 15 цього Порядку керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та ІНФОРМАЦІЯ_5 з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов'язаних, у тому числі, але не виключно: звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; вживають заходів разом з представниками територіальних органів (підрозділів) поліції до адміністративного затримання та доставляння до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які відмовляються від отримання повісток або порушили правила військового обліку.
Пунктом 16 Порядку № 560 встановлено, що керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації), зокрема: організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органами (підрозділами) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов'язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів; забезпечують внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що заходи випливу щодо громадян, які не виконують обов'язки, передбачені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації застосуються в силу приписів закону, яким встановлено, зокрема, обов'язок військовозобов'язаного з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
При цьому застосування відповідних заходів закон пов'язує не з притягненням особи до адміністративної відповідальності, а з невиконанням під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Встановивши порушення вимог Закону, а також наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210 і 210-1 КУпАП, відповідач діючи в межах своїх повноважень та на законних підставах застосував щодо позивача заходи впливу, пов'язані з адміністративним затриманням та доставляння до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, як особу, яка порушила вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не впливають на правильність вирішення цієї справи доводи позивача про не вручення йому повістки про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки та відсутність обов'язку проходження ВЛК, адже предметом спору у цій справі є дії відповідача щодо реалізації заходів впливу на військовозобов'язаного.
При цьому, позивач не позбавлений права на звернення до відповідача з заявою про внесення виправлень у відомості щодо даних про його «розшук» у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, усунувши порушення, що стали підставою для застосування заходів впливу. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року у справі №160/28879/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року у справі №160/28879/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Сафронова