07 квітня 2026 р.Справа № 440/143/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2026, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, по справі № 440/143/26
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа Департамент патрульної поліції
про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 20 січня 2026 року /а.с. 44-45/, просить: 1) визнати протиправною постанову Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.01.2026 про відкриття виконавчого провадження ВП №79911237 з виконання постанови Департаменту патрульної поліції серії 5АВ №12959689 від 27.10.2025; 2) визнати протиправною постанову Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.01.2026 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні ВП №79911237 з виконання постанови Департаменту патрульної поліції серії 5АВ №12959689 від 27.10.2025; 3) визнати протиправною постанову Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.01.2026 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №79911237 з виконання постанови Департаменту патрульної поліції серії 5АВ №12959689 від 27.10.2025.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 у справі №440/143/26 позов ОСОБА_1 до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції, про визнання протиправними постанов задоволено.
Визнано протиправною постанову старшого державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мухи Каріни Андріївни від 06 січня 2026 року про відкриття виконавчого провадження ВП №79911237.
Визнано протиправною постанову старшого державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мухи Каріни Андріївни від 06 січня 2026 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №79911237.
Визнано протиправною постанову старшого державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мухи Каріни Андріївни від 06 січня 2026 року про арешт коштів боржника ВП №79911237.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. (три тисячі гривень).
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, просить змінити Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 в частині стягнення судових витрат, а саме Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідач у суді першої інстанції не подавав заяву про зменшення судових витрат, із доказами, а отже, вони підлягали повному відшкодуванню.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Враховуючи те, що позивачем оскаржено рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 у справі №440/143/26 тільки в частині розподілу судових витрат, то суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення суду першої інстанції виключно в межах зазначених доводів апеляційної скарги, не перевіряючи інші висновки суду, які не є предметом оскарження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду копії: договору про надання правничої допомоги від 06 січня 2026 року (а.с. 37), акту прийому-передачі наданих послуг від 07.01.2026 згідно договору про надання правничої допомоги від 06.01.2026 /а.с. 38/, квитанції №07-01-26 від 07.01.2026 про сплату гонорару у розмірі 15000 грн. згідно договору про надання правничої допомоги від 06.01.2026 (зворот а.с. 38).
Пунктом 4.1 договору про надання правничої допомоги від 06 січня 2026 року, укладеного між Пушком Ігорем Олександровичем (надалі - адвокат) та ОСОБА_1 (надалі - клієнт), гонорар адвоката складає 15000,00 грн. за вивчення справи та підготовку позовної заяви (за необхідності заяв, клопотань, пояснень, тощо) з вимогами до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Клієнт сплачує адвокату відповідні кошти у день підписання акту прийому передачі наданих послуг (підготовку позовної заяви, тощо) (а.с. 37).
За змістом акту прийому-передачі наданих послуг від 07.01.2026 згідно договору про надання правничої допомоги від 06.01.2026 адвокат Пушко Ігор Олександрович надав, а ОСОБА_1 отримала наступні правничі послуги: вивчення матеріалів виконавчого провадження у АСВП з виконання постанови Департаменту патрульної поліції серії 5АВ №12959689 від 27.10.2025; вивчення судової практики про оскарження постанов ВДВС; підготовка, оформлення позовної заяви з вимогами до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оскарження постанов від 06.01.2026 у ВП №79911237 з виконання постанови Департаменту патрульної поліції серії 5АВ №12959689 від 27.10.2025; супровід подання до Електронного суду позовної заяви до ПОАС з вимогами до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оскарження постанов від 06.01.2026 у ВП №79911237 з виконання постанови Департаменту патрульної поліції серії 5АВ №12959689 від 27.10.2025. (а.с. 38).
Приймаючи рішення в частині розподілу судових витрат суд першої інстанції виходив з того, що дослідивши на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу об'єму наданих послуг, значенню справи для сторони, зважаючи на задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 цього Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 134 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначила, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Разом з цим Верховний Суд, розглядаючи питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у своїй судовій практиці неодноразово зазначав, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування не відповідності заявлених витрат цим критеріям.
Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 826/11302/18, від 10 липня 2024 року у справі № 340/1498/22, а також у додатковій постанові від 10 березня 2023 року у справі №520/2325/21 та ін.
Отже при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 грудня 2024 року у справі №380/25725/21, від 07 травня 2025 року у справі №560/1787/23.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
З матеріалів справи встановлено, що у вказаній справі, позивач в якості доказів про понесені витрати додавав до клопотання від 11.01.2026 (а.с.35-36): договір про надання правничої допомоги від 06 січня 2026 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 07.01.2026 згідно договору про надання правничої допомоги від 06.01.2026, квитанції №07-01-26 від 07.01.2026 про сплату гонорару у розмірі 15000 грн. згідно договору про надання правничої допомоги від 06.01.2026.
Так, згідно до пункту 4.1 договору від 06 січня 2026 року встановлено, що гонорар адвоката складає 15000,00 грн. за вивчення справи та підготовку позовної заяви (за необхідності заяв, клопотань, пояснень, тощо) з вимогами до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Клієнт сплачує адвокату відповідні кошти у день підписання акту прийомупередачі наданих послуг (підготовку позовної заяви, тощо)
Відповідно до акту прийомупередачі наданих послуг, встановлено, що адвокатом були надані наступні правничі послуги:
-вивчення матеріалів виконавчого провадження у АСВП з виконання постанови Департаменту патрульної поліції серії 5АВ №12959689 від 27.10.2025; вивчення судової практики про оскарження постанов ВДВС;
-підготовка, оформлення позовної заяви з вимогами до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оскарження постанов від 06.01.2026 у ВП №79911237 з виконання постанови Департаменту патрульної поліції серії 5АВ №12959689 від 27.10.2025;
-супровід подання до Електронного суду позовної заяви до ПОАС з вимогами до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оскарження постанов від 06.01.2026 у ВП №79911237 з виконання постанови Департаменту патрульної поліції серії 5АВ №12959689 від 27.10.2025.
Оплата отриманих позивачем послуг підтверджується квитанції №07-01-26 від 07.01.2026 на суму 15 000,00 грн.
Разом з цим, предметом спору у цій справі є:
визнання протиправною постанову Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.01.2026 про відкриття виконавчого провадження ВП №79911237 з виконання постанови Департаменту патрульної поліції серії 5АВ №12959689 від 27.10.2025, якою визначено розмір стягнення у сумі 680 грн.
- визнання протиправною постанову Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.01.2026 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні ВП №79911237 з виконання постанови Департаменту патрульної поліції серії 5АВ №12959689 від 27.10.2025, якою було встановлено загальну суму витрат - 350 грн.
- визнання протиправною постанову Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.01.2026 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №79911237 з виконання постанови Департаменту патрульної поліції серії 5АВ №12959689 від 27.10.2025, якою встановлено суму звернення до стягнення у розмірі 1098 грн.
Вказані постанови були винесені відповідачем у зв'язку з притягненням позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладенням на неї стягнення у вигляді штрафу 340 грн.
Таким чином, предметом позову у цій справі є оскарження постанов органу державної виконавчої служби, якими було визначено грошові суми у розмірі 680 грн, 350 грн та 1098 грн, проте розмір витрат на правову допомогу становить 15 000 грн..
Колегія суддів вважає, що в даному випадку наявне значне перевищення розміру адвокатських вимог над сумою штрафу застосованого до позивача та сумою, яка була визначена державним виконавцем у постановах, що свідчить про непропорційність розміру правової допомоги до предмету спору.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання послуг адвоката та понесення ним витрат в суді у розмірі 15 000,00 грн.
Проте, колегія суддів оцінює співмірність заявленої до стягнення суми коштів із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 КАС України, з урахуванням обсягу необхідної правової допомоги, складністю справи, ціною позову, значенням даної справи для сторін, виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо), кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, виходячи з фактично витраченого представником позивача часу та наданих послуг, а також кількості підготовлених документів.
Вказані правові висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 17 грудня 2025 року по справі № 560/2196/24.
Також, колегія суддів враховує, що у відповідності до пунктів 1, 2 частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При цьому, колегія суддів зазначає, що положення статті 139 КАС України дає підстави для висновку, що для оцінки розміру судових витрат на пропорційність та їх обґрунтованість законодавство не вимагає наявності заперечення іншої сторони.
На думку колегії суддів, заявлені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу не відповідають ознакам обґрунтованості та співмірності, оскільки справа є незначної складності, а справа розглядалась першою інстанцією без виклику сторін, в спрощеному провадженні, предметом позову є постанови державного виконавця, якими визначені грошові суми у розмірі 680 грн, 350 грн та 1098 грн, що значно менше ніж заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, оцінені сторонами договору про правничу допомогу послуги на суму 15 000,00 грн, є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову та складністю справи.
Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про завищення позивачем понесених ним судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. у зв'язку з чим підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.
Відтак, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат.
Керуючись положеннями частини першої статті 308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 по справі № 440/143/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій
Повний текст постанови складено 08.04.2026 року