Справа № 148/991/26
Провадження №2-з/148/8/26
08 квітня 2026 року м. Тульчин
Суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Штифурко Л.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову,-
встановила:
Адвокат Мовчан В.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина» про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.
Одночасно з позовною заявою адвокат Мовчан В.В. подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить забезпечити позов шляхом заборони використання та проведення будь-яких робіт на земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,6176 гектарів у межах згідно з планом, кадастровий номер 0524380600:01:003:0136, яка розташована на території Тульчинської міської ради (територія бувшої Бортницької сільської ради) Тульчинського району Вінницької області.
Вивчивши доводи заяви, дослідивши докази, надані в її обґрунтування, доходжу наступних висновків.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як роз'яснено п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Цивільній процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.
Пунктом п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
За змістом ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, крім випадків, передбачених ч.5 цієї статті.
Згідно з положеннями статті 153 Цивільного процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Отже, підставою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Як вбачається з позовної заяви, між сторонами виник спір, предметом якого є заперечення позивачем наявності у ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» права оренди земельної ділянки площею 3,6176 гектарів у межах згідно з планом, кадастровий номер 0524380600:01:003:0136, яка знаходиться в користуванні в ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», яку останнє використовує з 2012 року на підставі договору оренди від 08.06.2012.
При цьому, в заяві про забезпечення позову представник заявника просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони використання та проведення будь-яких робіт на земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території площею 3,6176 гектарів у межах згідно з планом, кадастровий номер 0524380600:01:003:0136.
Запропонований представником заявника спосіб забезпечення позову у вигляді заборони використання та проведення будь-яких робіт на земельній ділянці, означає заборону здійснювати господарські роботи, тобто є таким, що перешкоджатиме господарській діяльності відповідача ТОВ "АГРОКОМПЛЕКС "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА".
Крім того, представником заявника не додано доказів та із матеріалів позовної заяви не вбачається, що відповідач по справі, як стверджує представник заявника в своїй заяві, має намір обробити спірну земельну ділянку та провести там сівбу багаторічними сільськогосподарськими рослинами, а також не обгрунтовано та не доведено, як це ускладнить повернення земельної ділянки власнику, на що вказується у заяві. Тобто, вказані твердження є лише припущеннями, які на доказах не ґрунтуються.
Отже, вид забезпечення позову, про застосування якого просить представник заявника, є неспівмірним із заявленими вимогами, оскільки заборона вчиняти зазначені дії не відповідає меті інституту забезпечення позову і не пов'язана з гарантіями забезпечення виконання в майбутньому рішення суду саме у цьому спорі, а спрямований фактично на заборону господарської діяльності позивача в той час, як самого факту відсутності у нього права оренди ще не встановлено.
Також, представником заявника не обґрунтовано у своїй заяві, яким чином невжиття такого виду забезпечення позову перешкодить чи утруднить виконання майбутнього ймовірного рішення суду.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Крім того, застосування неспівмірних до позовних вимог заходів забезпечення позову є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном, про недопустимість якого неодноразово наголошено Європейським судом з прав людини, в тому числі у справах: «Стретч проти Сполученого Королівства», «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Ґаші проти Хорватії» від 13 грудня 2007 року.
При цьому звертаю увагу на те, що вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд не з'ясовує фактичні обставин справи, а також не оцінює належності, допустимості і достовірності доказів щодо суті спору. Лише під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, які правовідносини випливають із встановлених обставин, чи слід задовольнити позов або в позові слід відмовити, тощо.
З огляду на вказане, доходжу висновку, що заходи забезпечення позову, про які просить представник заявника, не є співмірними та адекватними предмету спору, і невжиття таких заходів, на переконання суду, не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання ймовірного судового рішення про задоволення позову.
З огляду на викладене, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову не вбачаю.
Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 353 ЦПК України, суддя, -
постановила:
Заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л.А. Штифурко