Справа № 129/11/25
Провадження № 2/147/73/26
31 березня 2026 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Мудрак А.М.
з участю секретаря Чудак Г.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Пономаренка Д.Ю.,
представника відповідача адвоката Головенка Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
у січні 2025 року представник позивача адвокат Пономаренко Д.Ю. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В обгрунтування позову покликається на те, що Бершадським районним судом Вінницької області від 26 вересня 2023 постановлено ухвалу по справі №147/188/19, відповідно до якої ОСОБА_2 (далі відповідач) звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності і кримінальне провадження відносно нього закрито. В мотивувальній частині ухвали суду від 26 вересня 2023 зазначено, що: «обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєнні даного кримінального правопорушення не визнає. Захисник Куцяк Ф.Г. просив звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №12018020300000179, який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрити відповідно до ст. 284 ч.2 п.1 КПК України у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності. Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання свого захисника».
У зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_1 перебуває в постійному стресі, психологічному напруженні та відсутністю спокою, порушенні сну. Виникли негативні зміни у її житті, зокрема, погіршився матеріальний стан внаслідок значних витрат на лікування та погіршенні стану здоров'я. Крім цього, через небажання відповідача відшкодувати завдані збитки у добровільному порядку позивач вимушена захищати своє право у суді.
Своїми діями відповідачем завдано невиправної моральної шкоди позивачу, інваліду ІІІ групи, що виразилася в моральних стражданнях, зокрема вона терпіла біль внаслідок закритої черепно-мозкової травми-струса головного мозку, гематоми лівої вилиці, закритого перелому лівої виличної кістки, на якій проводилось хірургічне втручання, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №15536 від 20.08.2018.
Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, зокрема, рівень фізичного болю та страждань, яких зазнала позивач у зв'язку з ушкодженням здоров'я, душевних стражданнях, яких зазнала позивач у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, вважають, що компенсацією моральних страждань позивачу, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості є відшкодування їй відповідачем спричиненої моральної шкоди у розмірі 300000 грн. Також просить стягнути понесені нею судові витрати.
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 09.01.2025 справу передано до Тростянецького районного суду Вінницької області за підсудністю.
30 січня 2025 року справа №129/11/25 надійшла до Тростянецького районного суду Вінницької області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2025 у справі №129/11/25 (провадження 2/147/171/25) визначено головуючого суддю Мудрак А.М.
Ухвалою судді від 04 лютого 2025 року прийнято позов та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 24 березня 2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті. Клопотання сторін про виклик свідків задоволено.
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подану позовну заяву та просить її задоволити в повному обсязі. Додатково зазначив, що ОСОБА_1 є потерпілою у кримінальній справі про обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.1 ст. 122 КК України. Закриття справи за ст. 49 КК України не є твердженням того, що він не винен. ОСОБА_1 зазнала моральних страждань, що виразилось у постійних переживаннях, нервових зривах. Їй робили операцію, вона також страждала від болю.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги повністю, просила задовольнити, пояснивши, що ОСОБА_2 наніс їй тілесні ушкодження. Вона довго лікувалась, робила операцію.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, клопотань про відкладення не надходило.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив щодо заявлених позовних вимог, просить відмовити в позові повністю. Зазначив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди у заявленому розмірі. Причинно-наслідковий зв'язок між діями та будь-якими можливими стражданнями позивача не доведений. Також не підтверджено вину відповідача у кримінальному провадженні.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд за правилом ч.1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2018 у справі «Печенізький та інші проти України» встановлено, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Крім цього, кожній стороні має бути забезпечено можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу.
Судом встановлено, що ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 26 вересня 2023 року у справі №147/188/19 про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст. 122 КК України: звільнено обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності; кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України закрито; цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину залишено без розгляду (а.с. 14-16 том 1)
У мотивувальній частині вказаної ухвали зокрема зазначено, що ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 06.08.2018 близько 7 год. ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_5 перебували на вулиці біля домогосподарства ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . В цей час з подвір'я свого домогосподарства зненацька вибіг ОСОБА_2 разом з співмешканкою ОСОБА_6 та іншими членами своєї родини. Після цього у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 раптово виник конфлікт з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . В ході конфлікту ОСОБА_2 умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень наніс декілька ударів кулаком правої руки в область лівої частини голови ОСОБА_1 . Таким чином ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, гематоми лівої вилиці, закритого перелому лівої виличної кістки, на якій проводилось хірургічне втручання, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 112 від 24.10.2018 відносяться до середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров'я більш, як 21 день. В подальшому бійка припинилась та потерпіла і ОСОБА_5 , який був також травмований, покинули місце події, а ОСОБА_2 пішов додому.
Правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 визначена за ч.1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.
Як вказано у ухвалі суду обвинувачений ОСОБА_2 підтвердив, що йому зрозуміла як суть обвинувачення, так і підстава звільнення від кримінальної відповідальності, яка не є реабілітуючою, на що надав свою згоду.
Сам факт закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав свідчить про наявність складу злочину у тому діянні, в якому обвинувачується особа та вину цієї особи у вчиненні такого злочину.
З виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №15536 виданого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки с. Нова Ободівка, вбачається, що вона лікувалась в стаціонарі з 13.08.2018 по 21.08.2018. Повний діагноз: перелом лівої виличної кістки. Короткий анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, проведене лікування: 13.08.2018 госпіталізована у відділення щелепно-лицевої хірургії. 13.08.2018 було проведено операцію під в/в наркозом. Післяопераційний період без особливостей. Проведена профілактична терапія. Хвору виписано із стаціонару з одужанням (а.с. 12)
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він є чоловіком позивача. Зазначив, що в червні 2017 року він з дружиною приїхали до будинку ОСОБА_2 . Він вийшов, за ним вийшла його дружина, зять і дочка. Зав'язалась бійка. ОСОБА_2 почав бити ОСОБА_1 , також і дружина ОСОБА_2 та зять з дочкою втрутилися в бійку. Після цього ОСОБА_1 лікувалась в Вінницькій обласній лікарні з переломом. Їй робили операцію на обличчі, складали щелепу. Вона була дуже нервова, потім лікувалась він нервового стресу, їздила в лікарню. Постійно боліла голова. Ніяких вибачень чи будь-яких матеріальних відшкодувань від відповідача перед ОСОБА_1 , не було.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність. недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Із положень, викладених у ч.6 ст. 82 ЦПК України, вбачається, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд зауважує, що диспозиція ст. 49 КК України сформульована таким чином, що звільненню від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності підлягає виключно особа, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Пункт перший постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» передбачає, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК України. Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 44 КК України.
Більше того, стаття 44 КК України однозначно вказує про те, що виключно особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 129 КПК України обвинувачений у кримінальному провадженні звільняється від цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану злочином, у разі встановлення судом відсутності події кримінального правопорушення.
Отже, в усіх інших випадках, у тому числі і у разі, коли кримінальне провадження було закрито у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності з підстав визначених ч.1 ст. 49 КК України питання про цивільно-правову відповідальність вирішується на загальних підставах.
Статтею 284 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження, які, у свою чергу, класифікуються за декількома критеріями: реабілітуючими та нереабілітуючими.
Реабілітуючі підстави закриття кримінального провадження пов'язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочину, а нереабілітуючі вказують про вчинення особою злочину.
До перших належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримання.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеної в постанові від 01.06.2022 у справі №757/59501/19-ц, факт вчинення відносно особи кримінального правопорушення може бути встановлений й ухвалою суду при закритті кримінального провадження з нереабілітуючих підстав. Нереабілітуючі підстави означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак через певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Відповідач при розгляді кримінального провадження не оспорював фактичні обставини спричинення ним позивачу в цій справі ОСОБА_1 тілесних ушкоджень за обставин вказаних в обвинувальному акті.
Отже, звільнення від кримінальної відповідальності не означає виправдання особи чи визнання її невинуватою. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими. У такому разі потерпілий не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної злочином шкоди в порядку цивільного судочинства.
Відповідний висновок Верховний Суд виклав у постановах, від 14 лютого 2018 року в справі № 398/571/15 (провадження № 61-2505 св 18),від 17 листопада 2020 року в справі № 333/6733/16-к (провадження № 51-4179км20), від 17 серпня 2022 року в справі № 346/4425/18 (провадження № 61-7008св21).
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року в справі № 367/6377/17 (провадження № 61-975св23).
Отже твердження представника відповідача про те, що оскільки ОСОБА_2 не визнає своєї провини, а кримінальне провадження закрито, то не підлягає розгляду справа в цивільному судочинстві суд оцінює критично.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п.3 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).
Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права є непорушними (ст. 21 Конституції України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Поняття «моральної шкоди» визначається постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року. Так, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як визначається п.3 постанови Пленуму ВСУ моральна шкода може полягати, зокрема: моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Зобов'язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14 (провадження № 61-21956св19) вказано, що причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин.
Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін "інші обставини, які мають істотне значення" саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Під час судового розгляду наданими доказами позивача в судовому засіданні встановлена наявність завданої моральної шкоди позивачу.
Що стосується розміру відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно з роз'ясненнями п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Між тим, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз (правова позиція Верховного Суду України №6-28008св10 від 13.07.2011).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.
З огляду на зазначене та встановлені обставини справи, суд вважає, що у даному конкретному випадку факт заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачу є безсумнівним, його наслідки у вигляді душевних страждань позивача залежать від особливостей його емоційно-розумового сприйняття внаслідок злочинних дій відповідача та перенесених нею у зв'язку з цим страждань.
Так, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Отже, з огляду на те, що ухвала Бершадського районного суду Вінницької області від 26.09.2023 набрала законної сили, незважаючи на невизнання своєї вини під час розгляду кримінального провадження та розуміючи наслідки закриття справи, суд вважає доведеним, що дії відповідача ОСОБА_2 були неправомірними і цими неправомірними діями позивачу ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду; між діями відповідача, що призвели до порушення законних прав позивача, та наслідками у вигляді завдання моральної шкоди, є причинно-наслідковий зв'язок.
Враховуючи наведене, розмір відшкодування суд визначає виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги глибину моральних страждань позивача, характер психологічної травми, яку вона отримала, ступінь та тривалість моральних страждань і переживань позивача, а також матеріальне становище відповідача, у зв'язку із чим вважає, що заявлена у позові сума в розмірі 300000 гривень є завищеною, однак достатнім, розумним та справедливим грошовим відшкодуванням завданої відповідачем позивачу моральної шкоди буде сума в розмірі 50000 грн, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 141, 142 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий, від сплати якого позивач звільнена на підставі п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 201,90 грн (50000,00 грн / 300000,00 грн х 1211,20 грн = 201,90 грн), решту компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 50000,00грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 201,90 грн (двісті одна гривня 90 коп.), решту компенсувати за рахунок держави, в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне ім'я сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 08 квітня 2026 року.
Суддя А.М. Мудрак