про забезпечення позову
08 квітня 2026 року м. Рівне№460/5791/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань забезпечення адміністративного позову по справі за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доВиконавчого комітету Рівненської міської ради
провизнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради №169 від 23.03.2026 р.
Ухвалою суду від 03.04.2026 позовну заяву було залишено без руху. Ухвалою від 08.04.2026 відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 03.04.2026 заяву представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - залишено без задоволення.
07.04.2026 представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову ФОП ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Рівненської міської ради №169 від 23.03.2026 про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради №169 від 23.03.2026, шляхом зупинення дії такого рішення та встановлення заборони для Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради та Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради (як органам відповідальним за його виконання) вживати заходи щодо фактичного виконання рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради №169 від 23.03.2026 до набрання законної сили рішення суду у судовій справі про його оскарження.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник заявника зазначає, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може призвести до шкоди майновим та немайновим інтересам позивача, призвести до негативних наслідків, а саме тимчасові споруди, які належать позивачу, можуть бути знесені до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради №169 від 23.03.2026 р. Зазначає, що такі споруди використовуються для здійснення підприємницької діяльності значної кількості суб'єктів господарювання; знищення таких споруд призведе до втрати робочих місць. Наразі зареєстрована петиція, яка набрала достатньої кількості підтримки мешканців м.Рівне щодо збереження тимчасових споруд, що свідчить про суспільний інтерес вказаного питання. Вказує, що невжиття судом заходів забезпечення позову фактично дозволить органам місцевого самоврядування демонтувати майно позивача, а відтак, і завдати непоправної шкоди його майновим і немайновим інтересам. Зазначає, що хоча спорудженні споруди і є тимчасовими спорудами та не мають в своїй основі відповідний фундамент, однак їх спорудження (створення) відбувалося безпосередньо на місці їх спорудження, будь-яке їх переміщення та демонтаж без фактичного руйнування відповідних конструкцій із наступним руйнування усіх конструктивних елементів таких конструкцій є неможливим. Адже такі споруди не є вільно переміщуваними (не є легкомобільними), їх переміщення потребує повного розбору із руйнуванням сварних елементів несучих конструкцій, та руйнуванням бетонної площадки, яка спеціально була споруджена на місці їх встановлення для даних конструкцій, використання яких після демонтажу буде неможливим, адже сварні елементи потрібно буде розрізати, а бетонну площадку руйнувати. Позивач просить зважити, що наразі розміщення таких споруд не створює жодних перешкод у реалізації в праві проходу чи проїзду через сквер в якому вони розміщенні. Позивач на передні звернення до суду в ході підготовки дозвільних документів, отримав погодження на розміщення таких споруд від усіх зацікавлених комунальних служб (ОП «Рівневодоканал», Рівненського відділення ТОВ «Газорозподільні мережі України», ПрАТ «Рівнеобленерго», Головного управління ДСНС у Рівненській області. Позивач звертає увагу, що вказані споруди існують понад 5 років, і жодних скарг будь-яких організацій чи мешканців міста з приводу створення певних перепон, пов'язаних із функціонуванням таких споруд не висувалося. Вказане свідчить про відсутність негайної, критичної потреби у знесенні таких споруд до вирішення даного спору по суті. Також зазначає, що вказані споруди є дороговартісним для позивача, їх оціночна вартість наразі складає близько 4 480 000 грн., а відтак їх знищення до вирішення спору призведе до фактичного порушення механізму ефективності судового захисту, у разі якщо суд дійде до висновку про наявність порушених прав позивача, оскільки на час фактичного вирішення спору в майбутньому, такі споруди без реального забезпечення позову, вже будуть знищені, а для позивача спричиненні значні збитки пов'язані із втратою відповідного майна. Просить вжити заходи забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд враховує таке.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Разом з цим, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Частиною 1 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За правилами ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Судом встановлено, що предметом оскарження у справі є рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради №169 від 23.03.2026. Цим рішенням вирішено звільнити територію Рівненської міської територіальної громади від незаконно встановлених споруд (для провадження підприємницької діяльності) шляхом демонтажу згідно з додатком. Відповідно до переліку до таких споруд належать стаціонарні тимчасові споруди позивача №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14 (для провадження підприємницької діяльності) по вул. Київській навпроти буд.№69, на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:030:0382, що знаходиться в постійному користуванні Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства») в м.Рівному.
Щодо посилань представника позивача на наявність ознак очевидної протиправності оскаржуваного рішення відповідача, як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Безумовно, рішення чи діяння суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення (діяння) можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Сам собою факт прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які стосуються прав та інтересів заявника, та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.
Суд звертає увагу на те, що фактичні обставини справи, зокрема, встановлення правомірності чи неправомірності (протиправності) оскаржуваного рішення підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.
З огляду на викладене суд не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів заявника.
Щодо посилань представника позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд зазначає таке.
У постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/10756/22 Верховний Суд констатував відповідність вжитих заходів забезпечення позову меті застосування такого інституту, спрямованості таких заходів на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду позовом, і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим, з предметом спору і вимогами, які заявляються позивачем, а також те, що вказані заходи не порушують прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Крім того, суд звертає увагу на висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 1840/2909/18, у якій предмет спору стосувався оскарження рішень органу місцевого самоврядування щодо звільнення земельних ділянок від незаконно встановлених тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, їх знесення. У цій справі Верховний Суд зазначав, що оскільки предметом оскарження у цій справі було рішення відповідача про демонтаж тимчасової споруди, у якій позивач здійснював підприємницьку діяльність, то наявні підстави вважати, що реалізація такого рішення могла істотно ускладнити виконання судового рішення, а тому визнав, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняли рішення про забезпечення позову. Крім того, колегія суддів зауважила, що вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті й не свідчить про фактичний дозвіл на розміщення тимчасових споруд без дотримання норм у сфері архітектури та містобудування.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.01.2020 у справі №1840/2909/18 та від 19.10.2021 у справі № ЗД/380/67/20.
Зокрема у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі №ЗД/380/67/20, суд наголошував на існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки дії по демонтажу тимчасової споруди призведуть до значних фінансових витрат позивача. Зазначені обставини суттєво ускладнюють відновлення прав позивача та вказують на загрозу унеможливлення захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Відповідно до частини четвертої статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
У заяві про забезпечення позову заявник відзначає, серед іншого, що хоча і спорудженні споруди є тимчасовими спорудами та не мають в своїй основі відповідний фундамент, однак їх спорудження (створення) відбувалося безпосередньо на місці їх спорудження, будь-яке їх переміщення та демонтаж без фактичного руйнування відповідних конструкцій із наступним руйнування усіх конструктивних елементів таких конструкцій є неможливим. Крім того, представник позивача звертає увагу, що вказані споруди існують понад 5 років, і жодних скарг будь-яких організацій чи мешканців міста з приводу створення певних перепон, пов'язаних із функціонуванням таких споруд не висувалося. Вказане свідчить про відсутність негайної, критичної потреби у знесенні таких споруд до вирішення даного спору по суті. Окремо, зауважує, що вказані споруди є дороговартісним для позивача, їх оціночна вартість наразі складає близько 4 480 000 грн., а відтак їх знищення до вирішення спору призведе до фактичного порушення механізму ефективності судового захисту, оскільки на час фактичного вирішення спору в майбутньому, такі споруди без реального забезпечення позову, вже будуть знищені, а для позивача спричиненні значні збитки пов'язані із втратою відповідного майна. Також, вказані споруди використовуються для здійснення підприємницької діяльності значної кількості суб'єктів господарювання (14 підприємців) та їх працівників (близько 25 осіб), а знищення таких споруд призведе до втрати робочих місць.
Зі змісту оскаржуваного рішення суд встановив, що виконавчим комітетом Рівненської міської ради вирішено звільнити територію Рівненської міської територіальної громади від незаконно встановлених тимчасових споруд (для провадження підприємницької діяльності) шляхом демонтажу згідно з додатком. Згідно п. 2 цього ж рішення вирішено Управлінню містобудування та архітектури надати це рішення Комісії з питань звільнення території Рівненської міської територіальної громади від незаконно встановлених тимчасових споруд для організації проведення виїзного засідання комісії, за місцем знаходження тимчасових споруд, зазначених у пункті 1 цього рішення. Відповідно до п.4, вирішено Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради організувати роботу з демонтажу тимчасових споруд та визначення місця їх зберігання.
Так, відповідно до п.2.5 Порядку демонтажу незаконно встановлених тимчасових споруд на території міста Рівного, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 02.04.2013 №2873 зміст якого викладено у новій редакції затвердженій рішенням Рівненської міської ради №3441 від 06.07.2023 р. (далі - Порядок №3441) звільнення території Рівненської міської територіальної громади від незаконно встановлених тимчасових споруд та усунення порушень вимог чинного законодавства України та приведення території в попередній стан, здійснюється у строк, який не може перевищувати 15 календарних днів з моменту наклеювання попередження про знесення.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення прийнято 23.03.2026 та позивачем отримано попередження, то демонтаж таких споруд згідно цього ж рішення може бути здійснений уповноваженими відповідачем органами, через 15 днів із дня винесення спірного рішення, а саме з 07.04.2026.
Щодо оцінки співвідношення суспільного інтересу (наприклад, благоустрій міста, можливість проїзду, проходу) та приватного інтересу, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що розміщення таких споруд не створює жодних перешкод у реалізації в праві проходу чи проїзду через сквер, в якому вони розміщенні. Позивач отримував погодження на розміщення таких споруд від усіх зацікавлених комунальних служб - ОП «Рівневодоканал», Рівненського відділення ТОВ «Газорозподільні мережі України», ПрАТ «Рівнеобленерго», Головного управління ДСНС у Рівненській області. Крім того, вказані споруди існують понад 5 років, і жодних скарг будь-яких організацій чи мешканців міста з приводу створення певних перепон, пов'язаних із функціонуванням таких споруд не висувалося. Вказане свідчить про відсутність негайної, критичної потреби у знесенні таких споруд до вирішення даного спору по суті.
Відтак суд вважає, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення в разі задоволення позову, може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача та в подальшому істотно ускладнить відновлення таких прав та інтересів позивача, якщо такі споруди вже будуть демонтовані, а господарська діяльність позивача припинена.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що виконання рішення про демонтаж до завершення судового розгляду може призвести до ситуації, коли право на судовий захист втрачає сенс. Якщо конструкцію буде знесено до винесення остаточного рішення, перемога в суді стане для позивача ілюзорною, оскільки об'єкт фізично перестане існувати.
В даному випадку заходи забезпечення позову є способом запобігання незворотним наслідкам, що можуть виникнути в результаті виконання оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування.
За цих обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача та забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради №169 від 23.03.2026 та встановлення заборони для Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради та Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради (як органам відповідальним за його виконання) вживати заходи щодо фактичного виконання рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради №169 від 23.03.2026 до набрання законної сили рішення суду у судовій справі про його оскарження.
Водночас, суд зазначає, що вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Зазначене відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та завданню адміністративного судочинства, яке відповідно до статті 2 КАС України полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Такий висновок суду відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 28.03.2018 у справі № 804/2789/17, від 14.12.2021 у справі № 240/16920/21, від 15.04.2022 у справі № 440/6755/21.
Враховуючи зазначене, заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву про забезпечення позову задовольнити.
Зупинити дію рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради №169 від 23.03.2026 та заборонити Управлінню містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради та Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради (як органам відповідальним за його виконання) вживати заходи щодо фактичного виконання рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради №169 від 23.03.202 до моменту набрання законної сили рішення в адміністративній справі №460/5791/26.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складений 08 квітня 2026 року.
Суддя С.М. Дуляницька