08 квітня 2026 року м. Рівне№460/9675/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М. розглянувши в письмовому провадженні процесуальне питання, пов'язане з розглядом справи за позовом
ОСОБА_1
доФінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в період з 30 квітня 2025 по день фактичного розрахунку 04 травня 2025;
- стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 квітня 2025 по 04 травня 2025 включно в розмірі 162263,80 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за час затримки виплати з 30 квітня 2025 року до 04 травня 2025 року включно;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30 квітня 2025 по день фактичної виплати 04 травня 2025.
Ухвалою суду від 09.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст.25 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За визначенням, наведеним в статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів, визначає Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 (далі - Порядок №265).
Пунктом 4 Порядку №265 передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.
Аналіз змісту вказаних норм дозволяє дійти висновку, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас, законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення частини першої статті 26 КАС України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи позивача у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже в нормах КАС України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 24.06.2024 у справі № 554/7669/21.
Зі змісту відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2578276 від 08.04.2026 суд встановив, що з 21.01.2019 зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, у позовній заяві позивач зазначив адресу проживання: АДРЕСА_2 .
Згідно з відміткою в паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданому 28.09.2011 Солом'янським РУ ГУ МВС України в місті Києві, позивач був зареєстрований за адресою, вказаною в адміністративному позові, на території Рівненської області з 03.11.2011.
Будь-яких документів, які підтверджують зареєстроване місце проживання, чи зареєстроване місце перебування позивача на території Рівненської області на день подачі позову до суду, матеріали справи не містять.
Оскільки зареєстроване місце проживання позивача та місцезнаходження відповідача зареєстровані в м. Києві, то відповідно до приписів статті 25 КАС України ця адміністративна справа підсудна окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ.
Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX, який набрав чинності 15.12.2022, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві (стаття 2). Територіальна юрисдикція Київського міського окружного адміністративного суду поширюється на місто Київ (стаття 3).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.02.2023 зареєстровано Київський міський окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 44951485).
Частиною шостою статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Станом на 08.04.2026 в газеті "Голос України" таке повідомлення не опубліковано.
З огляду на викладене, адміністративна справа №460/9675/25 підсудна Київському окружному адміністративному суду.
Згідно з п.3 ч.1 ст.29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Суд зауважує, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так, у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність передачі адміністративної справи №460/9675/25 на розгляд Київському окружному адміністративному суду.
Відповідно до ч. 8 ст. 29 КАС України передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Керуючись статтями 29, 243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративну справу №460/9675/25 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій передати на розгляд Київському окружному адміністративному суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалу складено 08 квітня 2026 року.
Суддя О.М. Дудар