08 квітня 2026 року м. Рівне№460/6016/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд визнати неправомірною відмову в зарахуванні стажу та зобов'язати відповідача внести до картки персоніфікованого обліку інформацію про сплату єдиного соціального внеску з 03.07.2023 по 09.05.2024 включно та зарахувати в відомостях облікового страхового стажу за вказаний період.
На обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що з 03.07.2023 по 09.05.2024 у картці персоніфікованого обліку форми ОК-5 відсутні відомості про її страховий стаж у ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)», а також відсутні відомості про сплату єдиного соціального внеску. Вказано, що цим підприємством як роботодавцем нараховувалась і сплачувалась заробітна плата, в т.ч. проводилося нарахування і сплата єдиного соціального внеску. Вважає, що відповідач, не зараховуючи період роботи у ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)», починаючи з червня 2023 року, діяв протиправно, необґрунтовано та без урахування всіх обставин справи, а тому просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 01.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Відповідач відзиву на позов не подав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 працювала в ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)», зокрема, в період з 03.07.2023 по 09.05.2024.
У січні 2025 року позивач з'ясувала, що в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про страховий стаж за період роботи з 03.07.2023 по 09.05.2024.
Листом від 13.01.2025 ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)» на заяву позивача повідомило про те, що кожного місяця на підприємстві нараховується та виплачується заробітна плата працівникам, відповідно проводяться відрахування єдиного соціального внеску.
10.02.2025 позивач звернулася до відповідача щодо надання інформації про відсутність в базі даних інформації що періоду роботи з 03.07.2023 по 09.05.2024.
Листом від 25.02.2025 відповідач повідомив позивача, що станом на 24.02.2025 від органів Державної фіскальної служби надійшли відомості про нарахування страхувальником ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)» заробітної плати позивачу з 03.07.2023 по 09.05.2024, водночас відомості щодо сплати цим страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за цей період не надходили.
Вважаючи свої права порушеними внаслідок невнесення відповідачем до картки персоніфікованого обліку інформації про сплату єдиного соціального внеску з 03.07.2023 по 09.05.2024 та незарахування до страхового стажу вказаного періоду, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно зі статтею 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За приписами частин 1-3 статті 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
У силу приписів частини першої статті 15 Закону №1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є, зокрема, страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці.
Згідно із частини другої статті 20 Закону №1058-IV, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
За приписами частини шостої статті 20 Закону №1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина 12 статті 20 Закону №1058-IV).
Відповідно до положень статті 106 Закону №1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Зокрема частиною першою статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Отже, обов'язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника - роботодавця, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи - працівника. Застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для незарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 23.07.2019 у справі №617/927/17.
Таким чином, усі місяці роботи, в тому числі за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та нараховувало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника, незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні або незалежно від того, чи обліковуються вказані страхові внески відповідачем у реєстрі застрахованих осіб.
Відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону №2464-VI, Пенсійний фонд України формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У частині 2 статті 20 Закону №2464-VI зазначено, що персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" від 04.06.1998 №794 на Пенсійний фонд разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією покладено обов'язок забезпечити з 1 жовтня 1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з пунктом 3 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 (далі - Положення №794), в основі персоніфікованого обліку лежить обов'язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб; обов'язковість використання індивідуального ідентифікаційного номера даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до пунктів 5 та 6 Положення №794, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган). Уповноважений орган має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення; проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості; у встановленому порядку притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні строків подання відомостей, а також подання неправдивих відомостей про фізичних осіб; видавати у межах своєї компетенції нормативні акти та здійснювати роз'яснення з питань організації персоніфікованого обліку, а також інші права, що випливають із завдань персоніфікованого обліку.
Також на уповноважений орган покладений обов'язок створювати і забезпечувати функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб; забезпечувати автоматизоване використання відомостей про фізичних осіб для визначення права на виплати за пенсійним страхуванням та розміру цих виплат.
Крім того, роботодавців зобов'язано в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.
Системний аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить про те, що відповідальність за накопичення, зберігання, контроль за своєчасністю подання даних та забезпечення функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб покладено на відповідача, а за своєчасність подання - на роботодавця.
Отже, ненарахування, несплата чи невчасне нарахування і сплата роботодавцем ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)» єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працівника позивача не є підставою для незарахування періоду її роботи на підприємстві до страхового стажу.
У ході розгляду справи суд встановив, що позивачу з 03.07.2023 по 09.05.2024 включно ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)» була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку, в свою чергу, нараховувалися страхові внески, що підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за 2023-2024 роки, де зазначені суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 03.07.2023 по 09.05.2024.
Сплата ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)» нарахованого єдиного соціального внеску за період з 03.07.2023 по 09.05.2024, зокрема, за позивача також підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.
Враховуючи вищенаведені норми та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відмова відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період з 03.07.2023 по 09.05.2024 порушує право позивача на соціальний захист, гарантоване Конституцією України та Законом №1058-IV.
З огляду на викладене, суд вважає, що для відновлення порушених прав та інтересів позивача слід зобов'язати відповідача внести до картки персоніфікованого обліку позивача інформацію про сплату єдиного соціального внеску з 03.07.2023 по 09.05.2024 включно та зарахувати у відомостях облікового страхового стажу вказаний період.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій. Натомість, позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
Крім цього, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфікується судом як визнання позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)» з 03.07.2023 по 09.05.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області внести до картки персоніфікованого обліку ОСОБА_1 інформацію про сплату єдиного соціального внеску з 03.07.2023 по 09.05.2024 включно та зарахувати у відомостях облікового страхового стажу вказаний період.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 08 квітня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.О. Дорошенко