про повернення позовної заяви
08 квітня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/3230/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
20 березня 2026 року через систему "Електронний суд" до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України (сформована в системі "Електронний суд" 19.03.2026), у якій позивач просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Бюро економічної безпеки України щодо присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання БЕБ полковник Бюро економічної безпеки України;
2) зобов'язати Бюро економічної безпеки України присвоїти ОСОБА_1 з 01.12.2022 спеціальне звання БЕБ - полковник Бюро економічної безпеки України із зарахуванням до строку вислуги у спеціальному званні лейтенанта Бюро економічної безпеки України до іншого спеціального звання;
3) зобов'язати Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням Схеми розмірів доплати за спеціальне звання особам начальницького складу БЕБ, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068, відповідно до присвоєного спеціального звання полковник БЕБ, за період з 01.12.2022 по 03.03.2025 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зазначено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску. Роз'яснено позивачу, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Копія ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року надіслана судом до електронного кабінету позивача та судом отримано повідомлення про доставлення копії ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року до електронного кабінету позивача Левченка С.О. 25 березня 2026 року о 21:50.
В силу приписів частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення позивачу копії ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року про залишення позовної заяви без руху є 26 березня 2026 року.
03 квітня 2026 року до суду надійшла заява позивача від 02.04.2026 про поновлення строку на звернення до суду, яка вмотивована тим, що про порушення свого права щодо не присвоєння спеціального звання - полковник БЕБ, позивач дізнався 31 січня 2026 року, ознайомившись в офіційному виданні №26 від 31.01.2026 Урядовий кур'єр з постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2026 року №66 "Питання присвоєння спеціальних звань Бюро економічної безпеки та їх співвідношення з іншими спеціальними, а також військовими званнями", у зв'язку з чим звернувся 24.02.2026 до відповідача - БЕБ України щодо поновлення прав: присвоєння з 01.12.2022 спеціального звання - полковник БЕБ України та здійснення у зв'язку з цим перерахунку і виплати заробітної плати. У зв'язку з відмовою листом БЕБ України вих. № 11/11/2943-26 від 18.03.2026 вчинити такі дії позивач звернувся до суду за захистом власних прав та охоронюваних законом інтересів в межах шестимісячного терміну, визначеного вимогами абз. 1 ч. 2 та абз. 2 ч.4 ст. 122 КАС України. Вказує, що відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, особа може звернутися до суду без обмеження у строках звернення з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025. Зазначає, що лист-відповідь БЕБ України вих. №11/11/2943-26 від 18.03.2026 є відмовою відповідача вчинити дії, які поновлюють права позивача на присвоєння з спеціального звання, тому слід керуватися абзацом 2 частини 4 статті 122 КАС України.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 360/566/22 викладено такий правовий висновок: "День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав".
Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність Бюро економічної безпеки України, що полягає у не присвоєнні ОСОБА_1 під час служби Бюро економічної безпеки України спеціального звання БЕБ полковник Бюро економічної безпеки України.
З матеріалів позову встановлено, що наказом Бюро економічної безпеки України від 03 березня 2025 року №43-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 звільнено зі служби в Бюро економічної безпеки України 03 березня 2025 року.
Позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом лише 19 березня 2026 року (позов сформовано в системі "Електронний суд"), тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 990/102/22.
У постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №640/12324/19 викладено правовий висновок про те, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У позові позивач оскаржує бездіяльність Бюро економічної безпеки України, що полягає у не присвоєнні ОСОБА_1 під час служби Бюро економічної безпеки України спеціального звання БЕБ полковник Бюро економічної безпеки України з 01.12.2022, решта позовних вимог, у тому числі, вимога про зобов'язання Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням Схеми розмірів доплати за спеціальне звання особам начальницького складу БЕБ, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068, відповідно до присвоєного спеціального звання полковник БЕБ, за період з 01.12.2022 по 03.03.2025 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, - є похідними від основної вимоги, тому суд критично оцінює доводи позивача про те, що спірних правовідносин слід застосувати приписи статті 233 КЗпП України.
Як встановлено судом, наказом Бюро економічної безпеки України від 03 березня 2025 року №43-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 звільнено зі служби в Бюро економічної безпеки України 03 березня 2025 року.
Таким чином, перебіг місячного строку звернення до суду з позовом з урахуванням приписів статті 120 КАС України, розпочався 04 березня 2025 року та закінчився відповідно 04 квітня 2025 року (останній день звернення до суду).
Суд зауважує, що закон пов'язує початок перебігу строку звернення до суду з датою, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення свого права чи законного інтересу, а не з датою, яку особа зазначає як таку, з якої вона усвідомила чи зрозуміла, що її права та інтереси порушуються, тому суд критично оцінює доводи позивача про те, що строк звернення до суду з даним позовом розпочав перебіг з 31 січня 2026 року.
Щодо посилання позивача на абзац другий частини 4 статті 122 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, законом не передбачена можливість досудового порядку вирішення такого спору, законом не визначена й обов'язковість досудового порядку вирішення подібного спору.
Звернення позивача з листом від 24.02.2026 щодо присвоєння спеціального звання та виплату сум та надання на нього відповіді листом Бюро економічної безпеки України №11/11/2943-26 від 18.03.2026 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права.
Відтак, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню приписи частини 4 статті 122 КАС України.
У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №826/4464/17 викладено правовий висновок, що пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 зазначила, що запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Таким чином, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Полтавський окружний адміністративний суд не припиняв роботи у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану та здійснює своє діяльність.
Як слідує з матеріалів позову, позивач проживає у межах Полтавської області та з 22.07.2024 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, тому позивач не був позбавлений права та можливості звернутися до суду у місячний строк, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України для вирішення спору щодо проходження та звільнення з публічної служби.
Позивачем не наведено обставин, які були б об'єктивно непереборними та які б не залежали від його волевиявлення, та які б були пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду протягом встановленого законом строку звернення до суду з 04 березня 2025 року по 04 травня 2025 року та у період після його закінчення та до дати звернення до суду з цим позовом, тобто у період з 05 травня 2025 року по 19 березня 2026 року, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин.
Натомість, наведені позивачем у заяві від 02.04.2026 обставини носять суб'єктивний характер, повністю залежали від волевиявлення позивача та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду. Тому суд вважає за необхідне визнати неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі “Меньшакова проти України»).
У рішенні від 18.10.2005 у справі “МШ “Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на те, що судом визнано неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, наявні підстави, встановлені частиною 2 статті 123 та пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України для повернення позовної заяви позивачеві.
Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 122, 123, 169, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави, вказані позивачем ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.С. Сич