. 06 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/946/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень за місяць, перебування у період з 14.11.2024 по 04.12.2024 на стаціонарному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі МВС України "МИРГОРОД";
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі до 100 000 гривень за місяць за перебування у період з 14.11.2024 по 04.12.2024 на стаціонарному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі МВС України "МИРГОРОД".
Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 отримано травму під час виконання обов'язків при захисті Батьківщини, яку ВЛК визнано тяжкою. Однак, відповідачем не нарахована та не виплачена додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 14.11.2024 по 04.12.2024, при тому, що позивач у вказаний період проходив стаціонарне лікування після отриманого поранення пов'язаного із захистом Батьківщини. З огляду на зазначене, позивач змушений звернутися до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/946/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, оскільки згідно з матеріалами справи у період з 14.11.2024 по 04.12.2024 позивач перебував у Медичному реабілітаційному центрі МВС України "Миргород", а відповідно до правового статусу та специфіки діяльності, зазначений заклад є установою, що забезпечує медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування, а не стаціонарне лікування в розумінні профільного медичного закладу (госпіталю/лікарні), де надається невідкладна або спеціалізована допомога безпосередньо після отримання поранення. Посилання позивача на розширене тлумачення поняття "стаціонарне лікування", відповідач вважає необґрунтованим, так як спірний період лікування (листопад-грудень 2024 року) передував набранню чинності Постановою №77, а тому її норми не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли раніше. Документи, надані позивачем за період перебування в МРЦ "Миргород", класифікують цей період як реабілітацію, що на момент її проходження не була тотожною поняттю "стаціонарне лікування" для цілей виплати додаткової винагороди за Постановою №168. Таким чином, у командира Військової частини НОМЕР_1 не було законних підстав для видання наказу про виплату винагороди у збільшеному розмірі, оскільки надані документи не відповідали вимогам нормативних актів, чинних на той момент. Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Разом з тим, за нормами Постанови № 168 та Наказу МВС № 729 (у редакціях 2024 року) реабілітація в санаторно-курортних закладах не була підставою для виплати 100 000 грн.
У відповіді на відзив на позовну заяву, яка надійшла до суду 17.02.2026 позивач наполягає на тому, що доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди не ґрунтуються на жодних офіційних медичних документах, які б спростовували факт стаціонарного лікування позивача. Тлумачення відповідача норм законодавства щодо не виплати додаткової винагороди і класифікація періоду реабілітації і стаціонарного лікування не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Відповідач не навів жодного нормативного документу, який би не надавав права ОСОБА_1 на додаткову винагороду його лікування у період з 14.11.2024 по 04.12.2024 перебуваючи на стаціонарному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі МВС України "Миргород". Законодавець у 1 Постанові № 168 передбачив чіткі умови для виплати збільшеної до 100 000,00 грн винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: 1) пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини; 2) факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. У спірному випадку після отримання бойового поранення позивач проходив лікування, в тому числі і у період з 14.11.2024 по 04.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі МВС України "Миргород". Виходячи з аналізу положень Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.92 №2801-ХII реабілітаційний центр є закладом охорони здоров'я і зворотнього відповідачем не доведено.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 НГУ від 31.10.2024 №2449 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 НГУ з 14.09.2024 по теперішній час.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 НГУ від 09.10.2024 №3916 солдат ОСОБА_1 , гранатометник 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону оперативного призначення, дійсно в період з 14.09.2024 по 29.09.2024 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи в ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", підстава: витяг з наказу командира В/Ч НОМЕР_1 від 14.09.2024 №300 (с/ч), витяг з наказу командира В/Ч НОМЕР_1 від 29.09.2024 №319 (с/ч).
Під час виконання бойових завдань на СП "ВАРАН" в районі населеного пункту Піщане Харківської області 27.09.2024 близько 15:00 години за обставин безпосередньої участі у бойових діях, внаслідок скиду засобів ураження з БПЛА з боку противника, позивач отримав травмування - акубаротравма з перфорацією правої барабанної перетинки, цефалгічний синдром, що підтверджується Первинною медичною карткою №13330 від 29.09.2024 за Формою №100.
Так, за змістом довідки Військової частини НОМЕР_1 НГУ про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 09.10.2024 №286 солдат ОСОБА_1 29.09.2024 одержав: Акубаротравму з перфорацією правої барабанної перетинки, цефалгічний синдром за обставин безпосередньої участі у бойових діях, а саме, 29.09.2024 близько 16:16 під час виконання бойових завдань на СП "ВАРАН" в районі н.п. Піщане Харківської області внаслідок скиду засобів ураження з БЛПА з боку противника отримав травмування (перебування потерпілого в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння не встановлювалося). Підстава: донесення із 1 броп Національної гвардії України від 02.10.2024 №1/27-4652 дск, донесення із в/ч НОМЕР_1 від 30.09.2024 №6/52/2/2/3-4455, витяг із журналу бойових дій 4 батальйону оперативного призначення НОМЕР_2 бригади оперативного призначення НГУ інв. №8874 ДСК від 16.02.2024 первинна медична документація від 29.09.2024 (форма 100).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.12.2024 №420 солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 23.12.2024, як такого, що вибув в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 НГУ ( АДРЕСА_1 ) для подальшого проходження військової служби за контрактом.
Між тим, після надання невідкладної допомоги 29.09.2024 ОСОБА_1 був евакуйований в першу чергу із міста Куп'янськ у задовільному стані в санітарному авто сидячи, про що свідчить медична картка №13330 від 29.09.2024 за Формою №300.
У період з 30.09.2024 по 09.10.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Міська клінічна лікарня №30" Харківської міської ради з діагнозом ВТ (27.09.2024) Акубаротравма. Посттравматичний правобічний гнійний перфоративний середній отит. Праворуч комбінована приглухуватість 1 (першого) ступеня зниження слуху, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №8440.
У період з 14.10.2024 по 29.10.2024 солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КП "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського Полтавської обласної ради" з діагнозом ВТ (27.09.2024) Акубаротравма без порушення цілісності барабанних перетинок. Правобічна змішана приглухуватість І ст. Лівобічна сенсоневральна приглухуватість 0 ст. Хронічний правобічний гнійний епітимпаніт (ускладнений холестеатомою) в ст.загострення. Внутрішньокісткова губчаста остеома основної кістки. Ангіопатія сітківки обох очей. Цефалгія, церебрастенічним синдромом, легким астенічним синдромом. Гостра цервікалгія на фоні остеохондрозу ШВХ, ускладненого кіфозуванням із гіпермобільністю в сегментах С2-С3, С3-С4 з помірним м'язово-тонічним синдромом. Під час лікування було здійснено оперативне втручання 18.10.2024 - парацентез барабанної перетинки справа. Тимпанопункція справа; 22.10.2024 - лівобічна сфеноїдотомія. Правобічна ендоскопічна ендоуральна антикоантротомія з палісадною тимпанопластикою, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №35444 від 29.10.2024 та довідкою від 29.10.2024 за №7255.
Згідно довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області" від 29.10.2024 ОСОБА_1 був обстежений, оглянутий спеціалістами та йому призначено амбулаторне лікування з 30.10.2024 по 08.11.2024, наступний огляд 08.11.2024.
08.11.2024 лікарняний лист (довідка) лікарем подовжений по 13.11.2024, з 14.11.2024 подовжений на 21 день для стаціонарного лікування, що підтверджується направленням командира військової частини НОМЕР_1 на консультацію ОСОБА_1 до лора.
У період з 14.11.2024 по 04.12.2024 солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі МВС України "МИРГОРОД" з діагнозом ВТ (27.09.2024); АБТ з розривом прав.барабанної перетинки, хр. Правобічний епітимпаніт, стан після операції на прав. вусі (22.10.2024), остеома основної пазухи, про що свідчить виписка із медичної картки стаціонарного хворого №241444 від 04.12.2024.
Довідкою №2108 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, якою продовжено довідку МВТН лікарем ОСОБА_2 лікарні (з поліклінікою) ДУ "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області" виданою 30.10.2024 підтверджено, що ОСОБА_1 звільнений від несення служби у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю з 30.10.2024 по 13.11.2024 включно, отриманою внаслідок травми під час несення служби.
Довідкою №2189 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, якою продовжено довідку, лікарем ОСОБА_2 лікарні (з поліклінікою) ДУ "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області" виданою 14.11.2024 ОСОБА_1 звільнений від несення служби з 14.11.2024 по 04.12.2024 включно внаслідок травми під час несення служби.
У відповідності до довідок медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Кіровоградській області" від 10.01.2025 №19/НГ та від 13.02.2025 №69/НГ, виданих відносно ОСОБА_1 , - Травма, пов'язана із захистом Батьківщини.
Травма тяжка, згідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370.
На основі статті 81 графи ІІ _ТДВ_ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві "Положення про діяльність М(ВЛ)К МВС", затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 №285 зі змінами - Потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів (довідка від 10.01.2025 №19/НГ).
На основі статей 79б, 36в, 34б графи ІІ _ТДВ_ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві "Положення про діяльність М(ВЛ)К МВС", затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 №285 зі змінами - Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони (довідка від 13.02.2025 №69/НГ).
Як зазначено представником позивача у позовній заяві, ОСОБА_1 не була виплачена відповідачем додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, виходячи із розміру 100 000 грн, за період його знаходження на стаціонарному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі МВС України "МИРГОРОД" з 14.11.2024 по 04.12.2024 з діагнозом ВТ (27.09.2024); АБТ з розривом прав.барабанної перетинки, хр. Правобічний епітимпаніт, стан після операції на прав.вусі (22.10.2024), остеома основної пазухи.
У зв'язку із цим, позивач 12.11.2025 звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 із відповідним рапортом про здійснення нарахування (перерахування) та виплати додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн за місяць, за час перебування в період з 14.11.2024 по 04.12.2024 на стаціонарному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі МВС України "МИРГОРОД" після отриманого тяжкого поранення пов'язаного із захистом Батьківщини та проведення виплати на вказані реквізити. До рапорту позивач додав відповідний пакет документів.
Згідно відомостей з трекінгу Укрпошти про надходження рекомендованого листа, рапорт із додатками відповідачем отримано 17.11.2025, однак, відповіді та певної реакції від відповідача позивач не отримав.
Учасниками справи не заперечується та обставина, що Військова частина НОМЕР_1 не здійснила виплату позивачу додаткової винагороди за період його знаходження на стаціонарному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі МВС України "МИРГОРОД" з 14.11.2024 по 04.12.2024.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень за місяць, перебування у період з 14.11.2024 по 04.12.2024 на стаціонарному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі МВС України "МИРГОРОД", звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керувався таким.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (ч. 1 ст. 1 Закону №2232-XII).
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII). Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (ч. 2 ст. 1 Закону №2232-XII). Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII).
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 3 Закону №2232-XII) .
Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента України та діє на теперішній час.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування передбачено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", статті 9-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28 червня 2023 р. №3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі Постанова №168).
Згідно з пунктом 1-1 Постанови №168 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Спір у цій справі виник у зв'язку із не нарахуванням на не виплатою позивачу відповідачем додаткової винагороди у розмірі 100000 грн відповідно до Постанови №168 у зв'язку із перебуванням його на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період 14.11.2024 по 04.12.2024 у Медичному реабілітаційному центрі МВС України "МИРГОРОД".
Суд зазначає, що законодавець у Постанові №168 передбачив такі умови для виплати збільшеної до 100000 грн винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: 1) пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини; 2) факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 НГУ від 09.10.2024 №3916 солдат ОСОБА_1 , гранатометник 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону оперативного призначення, дійсно в період з 14.09.2024 по 29.09.2024 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи в ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", підстава: витяг з наказу командира В/Ч НОМЕР_1 від 14.09.2024 №300 (с/ч), витяг з наказу командира В/Ч НОМЕР_1 від 29.09.2024 №319 (с/ч).
Під час виконання бойових завдань на СП "ВАРАН" в районі населеного пункту Піщане Харківської області 27.09.2024 близько 15:00 години за обставин безпосередньої участі у бойових діях, внаслідок скиду засобів ураження з БПЛА з боку противника, позивач отримав травмування - акубаротравма з перфорацією правої барабанної перетинки, цефалгічний синдром, що підтверджується Первинною медичною карткою №13330 від 29.09.2024 за Формою №100.
Так, за змістом довідки Військової частини НОМЕР_1 НГУ про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 09.10.2024 №286 солдат ОСОБА_1 29.09.2024 одержав: Акубаротравму з перфорацією правої барабанної перетинки, цефалгічний синдром за обставин безпосередньої участі у бойових діях, а саме, 29.09.2024 близько 16:16 під час виконання бойових завдань на СП "ВАРАН" в районі н.п. Піщане Харківської області внаслідок скиду засобів ураження з БЛПА з боку противника отримав травмування (перебування потерпілого в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння не встановлювалося). Підстава: донесення із 1 броп Національної гвардії України від 02.10.2024 №1/27-4652 дск, донесення із в/ч НОМЕР_1 від 30.09.2024 №6/52/2/2/3-4455, витяг із журналу бойових дій 4 батальйону оперативного призначення НОМЕР_2 бригади оперативного призначення НГУ інв. №8874 ДСК від 16.02.2024 первинна медична документація від 29.09.2024 (форма 100).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.12.2024 №420 солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 23.12.2024, як такого, що вибув в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 НГУ ( АДРЕСА_1 ) для подальшого проходження військової служби за контрактом.
Між тим, після надання невідкладної допомоги 29.09.2024 ОСОБА_1 був евакуйований в першу чергу із міста Куп'янськ у задовільному стані в санітарному авто сидячи, про що свідчить медична картка №13330 від 29.09.2024 за Формою №300.
У період з 30.09.2024 по 09.10.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Міська клінічна лікарня №30" Харківської міської ради з діагнозом ВТ (27.09.2024) Акубаротравма. Посттравматичний правобічний гнійний перфоративний середній отит. Праворуч комбінована приглухуватість 1 (першого) ступеня зниження слуху, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №8440.
У період з 14.10.2024 по 29.10.2024 солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КП "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського Полтавської обласної ради" з діагнозом ВТ (27.09.2024) Акубаротравма без порушення цілісності барабанних перетинок. Правобічна змішана приглухуватість І ст. Лівобічна сенсоневральна приглухуватість 0 ст. Хронічний правобічний гнійний епітимпаніт (ускладнений холестеатомою) в ст.загострення. Внутрішньокісткова губчаста остеома основної кістки. Ангіопатія сітківки обох очей. Цефалгія, церебрастенічним синдромом, легким астенічним синдромом. Гостра цервікалгія на фоні остеохондрозу ШВХ, ускладненого кіфозуванням із гіпермобільністю в сегментах С2-С3, С3-С4 з помірним м'язово-тонічним синдромом. Під час лікування було здійснено оперативне втручання 18.10.2024 - парацентез барабанної перетинки справа. Тимпанопункція справа; 22.10.2024 - лівобічна сфеноїдотомія. Правобічна ендоскопічна ендоуральна антикоантротомія з палісадною тимпанопластикою, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №35444 від 29.10.2024 та довідкою від 29.10.2024 за №7255.
Згідно довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області" від 29.10.2024 ОСОБА_1 був обстежений, оглянутий спеціалістами та йому призначено амбулаторне лікування з 30.10.2024 по 08.11.2024, наступний огляд 08.11.2024.
08.11.2024 лікарняний лист (довідка) лікарем подовжений по 13.11.2024, з 14.11.2024 подовжений на 21 день для стаціонарного лікування, що підтверджується направленням командира військової частини НОМЕР_1 на консультацію ОСОБА_1 до лора.
Водночас, у період з 14.11.2024 по 04.12.2024 солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі МВС України "МИРГОРОД" з діагнозом ВТ (27.09.2024); АБТ з розривом прав.барабанної перетинки, хр. Правобічний епітимпаніт, стан після операції на прав. вусі (22.10.2024), остеома основної пазухи, про що свідчить виписка із медичної картки стаціонарного хворого №241444 від 04.12.2024.
З наведеного суд робить висновок, що позивач повністю відповідає критеріям, передбаченим пунктом 1 Постанови №168:
отримана травма згідно довідки від 09.10.2024 №286 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), пов'язана із захистом Батьківщини, оскільки вона отримана в районі бойових дій у зв'язку із виконанням бойових наказів, розпоряджень, а також із відміткою про те, що факт отримання бойової травми, спричинений діями противника;
проходження стаціонарного лікування у медичних закладах, зокрема, й у Медичному реабілітаційному центрі МВС України "МИРГОРОД" у період з 14.11.2024 по 04.12.2024, у зв'язку із отриманням тяжкої травми, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями медичних документів.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди, зважаючи на вичерпний перелік виплат відповідно Постанови №168 та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 року №729 "Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України", до яких медична реабілітація не відноситься, з огляду на таке.
Так, згідно ч.1 статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.92 №2801-ХII (далі - Закон №2801-ХII):
- послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга, у тому числі реабілітаційна, що надається пацієнту закладом охорони здоров'я, реабілітаційним закладом або фізичною особою підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт;
- реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров'я (далі - реабілітаційна допомога) - діяльність фахівців з реабілітації у сфері охорони здоров'я, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі;
- реабілітаційна послуга - послуга, що надається пацієнту реабілітаційним закладом, реабілітаційною установою, закладом охорони здоров'я, соціального захисту або іншим суб'єктом господарювання, які мають право надавати реабілітаційну допомогу згідно із законодавством, та оплачується її замовником. Замовником реабілітаційної послуги можуть бути держава, орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа, у тому числі пацієнт;
- реабілітація - комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнавати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров'я у взаємодії з її середовищем;
- загальний заклад охорони здоров'я - багатопрофільний лікарняний заклад, що надає медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних та надкластерних закладів охорони здоров'я.
Отже, реабілітаційний центр є закладом охорони здоров'я.
Держава визнає право кожного громадянина на отримання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги. Порядок надання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги встановлюється законодавством (стаття 8 Закону №2801-ХII).
Згідно ч. 8 ст. 33 Закону №2801-ХII за медичними показаннями одночасно з наданням медичної допомоги пацієнту надається реабілітаційна допомога у встановленому законодавством порядку.
Правові, організаційні та економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров'я з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування у її середовищі передбачені Законом України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я" від 03.12.2020 №1053-IX (далі Закон - №1053-IX).
Згідно статті 20 Закону №1053-IX реабілітація у сфері охорони здоров'я - це комплекс заходів, що здійснюють фахівці з реабілітації, які працюють в реабілітаційних закладах, відділеннях, підрозділах, а також у територіальних громадах, у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди або самостійно, надають реабілітаційну допомогу особі з обмеженнями повсякденного функціонування (або такій, у якої можуть виникнути обмеження повсякденного функціонування) з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування та якості життя у її середовищі.
За визначенням Комітету експертів з реабілітації Всесвітньої організації охорони здоров'я (1963), реабілітація - це процес, метою якого є запобігання інвалідності під час лікування захворювання і допомога хворому у досягненні максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний в межах існуючого захворювання.
Отже, реабілітація є одним із процесів під час лікування хворого у досягненні ним, в тому числі, фізичної повноцінності.
Таким чином, суд вважає, що позивач має право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відповідно до Постанови № 168 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі МВС України "МИРГОРОД" у період з 14.11.2024 по 04.12.2024, що, у свою чергу, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу вказаної доплати.
Доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди не ґрунтуються на жодних офіційних медичних документах, які б спростовували факт стаціонарного лікування позивача, а тому суд не бере їх до уваги.
За наведених обставин, суд робить висновок про задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень за місяць пропорційно перебуванню у період з 14.11.2024 по 04.12.2024 на стаціонарному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі МВС України "МИРГОРОД", а також зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі до 100 000 гривень за місяць пропорційно перебуванню у період з 14.11.2024 по 04.12.2024 на стаціонарному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі МВС України "МИРГОРОД".
За правилами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до ст. 139 КАС України.
Поряд з цим, представником позивача у позовній заяві було заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн, щодо цього суд зазначає наступне.
Згідно частини 5 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідно до положень частин 1 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги .
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", то в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 04 лютого 2021 року у справі №806/2299/18.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до наданих до позовної заяви документів позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн.
На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з розглядом справи, позивачем надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КР №000267, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВА №1129083, договір про надання професійної правової допомоги від 23.04.2025 №23-04-25, додаткові угоди до цього договору №1 від 23.04.2025 та №2 від 23.04.2025, детальний розрахунок послуг від 23.04.2025, квитанцію №1/26 від 20.02.2026.
Оцінюючи надані представником позивача документи у взаємозв'язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо. Навпаки, з питання розгляду подібних справ судами України напрацьовано сталу судову практику.
Справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з'ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи, не подавав клопотань та інших процесуальних документів.
Враховуючи наведені вище фактичні обставини цієї справи суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Виходячи з установлених обставин справи, суд дійшов висновку, що підготовлені адвокатом процесуальні документи не потребували значних затрат часу для їх складення.
З урахуванням принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 10000,00 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень за місяць пропорційно перебуванню у період з 14.11.2024 по 04.12.2024 на стаціонарному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі МВС України "МИРГОРОД".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі до 100 000 гривень за місяць пропорційно перебуванню у період з 14.11.2024 по 04.12.2024 на стаціонарному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі МВС України "МИРГОРОД".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова