Справа № 420/2568/26
08 квітня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними наказу та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.12.2025 року №378 (з основної діяльності) в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 ;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
визнати протиправною бездіяльність Комісії з розгляду питань про надання відстрочки від мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_4 та зобов'язати розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.12.2025 по суті з урахуванням правових висновків, викладених в судовому рішенні.
Ухвалою суду від 06.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
06.04.2026 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, якій заявник просить заборонити командуванню військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), а також іншим органам військового управління вчиняти дії щодо переміщення (переведення) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з місця поточного розташування/дислокації ( АДРЕСА_3 ), до інших військових частин або в іншу місцевість, крім місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Доводи заяви про забезпечення позову обґрунтовані тим, що 30.12.2025 позивача було примусово мобілізовано та направлено для проходження військової служби у НОМЕР_3 , пізніше, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.01.2026 №5 про вибуття до військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ), позивача було з пункту постійно дислокації переведено до дислокації військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ). З огляду на наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.01.2026 №5 про вибуття до військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ), на думку позивача, існує реальна загроза переміщення (переведення) позивача до іншої місцевості або до зони бойових дій для виконання бойових завдань в будь-який момент проходження служби.
Представник позивача вказує, що у разі переміщення позивача малолітні діти позивача залишаться без належного утримання та опіки батька, що порушує інтереси дитини; виконання майбутнього рішення суду про скасування мобілізації стане вкрай складним або неможливим через перебування позивача у віддалених районах чи районах ведення бойових дій; існує очевидна небезпека заподіяння шкоди життю та здоров'ю позивача до моменту вирішення справи по суті; буде порушений фундаментальний принцип адміністративного судочинства, зокрема, розумність строків розгляду справи судом; будуть порушені основні засади адміністративного судочинства щодо
своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин; судовий захист не буде відповідати меті ефективного судочинства та належного захисту прав, свобод та інтересів фізичної особи, позивача.
Дослідивши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оцінивши підстави даної заяви, суд доходить наступного.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частинами 1 та 2 статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч.4 ст.150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
забороною відповідачу вчиняти певні дії;
забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.2 ст. 150 КАС України.
Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
За приписами п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСРУ № 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
В питанні вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному: "Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі".
Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18.
У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.
В той же час, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Позивач, як підставу для задоволення заяви, зазначає про ймовірність переміщення (переведення) позивача до іншої місцевості або до зони бойових дій для виконання бойових завдань в будь-який момент проходження служби.
З огляду на матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову суд не вбачає підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.
Заява позивача про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях щодо можливого/ймовірного вчинення посадовими особами відповідача певних дій. Проте забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Сам по собі наказ про вибуття військовослужбовця з пункту постійної дислокації не є належним та достатнім доказом його переведення до іншої військової частини. Суд вважає, що наявність зазначеного наказу не створює реальної загрози порушення прав позивача та не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Водночас, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що зазначені позивачем в якості підстав для забезпечення позову обставини не можуть бути розцінені в якості передумов для вжиття заходів забезпечення позову, у зв'язку із чим суд вважає заяву позивача про забезпечення позову необґрунтованою та не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 242, 243, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними наказу та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук