Справа № 947/10037/26
про залишення заяви про забезпечення доказів без руху
08 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши заяву розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі т.в.о начальника ОСОБА_2 , Районної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови військово-лікарської комісії та зобов'язання вчинити певні дії,-
06.03.2026 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі т.в.о начальника ОСОБА_2 , Районної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови військово-лікарської комісії та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.02.2026 року, якою визнано ОСОБА_1 придатним до військової служби;
- зобов'язати пройти незалежну військово-лікарську комісію відповідно до Наказу МОН №402 від 14.08.2008, зі змінами від 22.08.2025 року «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ», як військовозобов'язаного.
Вказаній справі присвоєно номер 947/10037/26.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу №947/10037/26 розподілено судді Калініченко Л.В.
09.03.2026 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява від ОСОБА_1 про забезпечення доказів, яка у відповідності до протоколу раніше визначеного складу суду, були зареєстровані по справі №947/10037/26 за окремим провадженням та передані судді Калініченко Л.В.
В поданій заяві про забезпечення доказів ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю можливості самостійно надати суду копію належним чином засвідченого висновку ВЛК» від 12.02.2026 року для подання позову, просить суд вжити заходів забезпечення доказів у наступний спосіб: витребувати завірені копії постанови ВЛК, картки обстеження і медичного огляду, та долучити до позовної заяви про скасування рішення постанови ВЛК від 12.02.2026
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 11.03.2026 року матеріали адміністративної справи №947/10037/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі т.в.о начальника ОСОБА_2 , Районної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови військово-лікарської комісії та зобов'язання вчинити певні дії, разом з провадженням №2-аз/947/5/26 по даній справі №947/10037/26 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів, передано за предметною юрисдикцією на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
24.12.2025 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ Одеського окружного адміністративного суду, до розгляду справи № 947/10037/26 визначено суддю Лебедєву Г.В.
Заява про забезпечення доказів, у відповідності до протоколу раніше визначеного складу суду, була зареєстрована по справі №947/10037/26 та передані судді Лебедєвій Г.В.
Вирішуючи питання щодо прийняття до розгляду даної заяви, суд враховує наступне.
Підстави та порядок забезпечення доказів визначені статтею 114 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої згаданої статті суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Згідно із частиною першою статті 115 КАС України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
Аналізуючи наведені положення КАС України у зіставленні з обґрунтованістю вказаної заяви представника відповідача, суд вважає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.
Разом з тим, заявником у зазначеній заяві не вказано жодних посилань на ризики чи загрози того, що докази, про забезпечення яких він порушує питання, можуть бути утрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим, тобто заява не містить обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Крім того, згідно з частиною другою статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України за подання до суду заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.
В заяві про забезпечення доказів ОСОБА_1 вказує, що він як військовослужбовець звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Пунктом 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Таким чином, зазначений пункт включає три окремі категорії платників судового збору та випадки їх звільнення від сплати судового збору в справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти.
Частиною третьою статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок та військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії:
- військовослужбовці особи, які проходять військову службу;
- військовозобов'язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
- резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою цієї статті визначено види військової служби, до яких, серед іншого, віднесено військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За положеннями частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Як зазначено у позовній заяві, позивач проходить військову службу. В той же час за змістом позовних вимог позивач оскаржує постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.02.2026 року, якою його визнано придатним до військової служби.
Таким чином суд встановив, що цей спір не стосується виконання ним військового обов'язку чи службових обов'язків під час служби.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що пільги зі сплати судового збору, визначені пунктом 12 частини першої статті 5 Закону не поширюються на позивача, а судовий збір підлягає сплаті на загальних підставах.
Частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Розміри ставок судового збору визначені статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
Так, згідно з приписами частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів ставка судового збору становить 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2026 року 3328 грн.
Таким чином, необхідно зазначити, що при зверненні до суду із заявою про забезпечення доказів позивачу треба було сплатити судовий збір у розмірі 998,40 грн.
Відсутність доказів сплати судового збору за подання до суду відповідної заяви про забезпечення доказів суперечить приписам Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, заява про забезпечення доказів не відповідає критеріям, визначених статтею 116 КАС України.
Відповідно до частини п'ятої статті 116 КАС України, до заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам цієї статті, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються наслідки, встановлені статтею 169 цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на те, що заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 116 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя уважає за необхідне застосувати наслідки, визначені статтею 169 КАС України, та залишити заяву без руху з наданням заявнику строку для усунення визначених у цій ухвалі недоліків шляхом:
- надання уточненої заяви про забезпечення доказів із наведенням обґрунтування необхідності забезпечення доказів;
- документа про сплату судового збору у розмірі 998,40 грн на реквізити Одеського окружного адміністративного суду: банк Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку 899998; код класифікації доходів бюджету 22030101; рахунок UA468999980313171206084015756; отримувач - ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101; код за ЄДРПОУ отримувача 37607526, призначення платежу: 101 (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Одеський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 114, 116, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків п'ять днів з дня вручення цієї ухвали.
Роз'яснити заявнику, що у разі якщо недоліки заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, заяву буде повернуто заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Лебедєва