Справа № 420/2408/26
07 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (реєстрація місця проживання АДРЕСА_1 ; місце проживання АДРЕСА_2 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста,3, м. Київ, 03048) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції (далі ДПП), у якому позивач просить суд: - визнати незаконним та скасувати наказ №26 від 12.01.2026 року про застосування до працівника УПП в Херсонський області ДПП дисциплінарного стягнення; - визнати незаконним та скасувати наказ №85о/с від 14.01.2026 року по особовому складу про звільнення зі служби в поліції; поновити його - ОСОБА_1 на посаді інспектора батальйону УПП в Херсонський області ДПП; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позивач зазначив, що прийнятий на службу до Національної поліції України наказом ГУНП в Херсонській області №45о/с від 23.11.2015 року. 12.01.2025 року наказом ДПП №3516 його відсторонено від виконання службових обов'язків та призначено службове розслідування. 12.01.2026 року наказом ДПП №26 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. 14.01.2026 року його звільнено зі служби на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закон України «Про Національну поліцію».
Позивач вважає накази про його звільнення незаконними та такими що підлягають скасуванню, оскільки ним не допущено складу дисциплінарного проступку, а службове розслідування проводилось без дотримання вимог визначених Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України.
Позивач вказує, що оскільки його не ознайомлювали з висновком службового розслідування, то доводи, які викладені в позові стосуються лише аргументування наказу №26 від 12.01.2026 року про застосування до працівника УПП в Херсонській області ДПП дисциплінарного стягнення та аргументування наказу №85 о/с від 14.01.2026 року про звільнення зі служби в поліції.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно наказу №26 від 12.01.2026 року підставою для його звільнення стали такі події як повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.27 та ч.4 ст.368-3 КК України. Беручи до уваги наказ №26 від 12.01.2026 року в провину йому ставляться публікації в засобах масової інформації стосовно оголошення підозри ОСОБА_1 , та в подальшому підсумовується що зазначені вище дії є проявом негідної поведінки працівника поліції.
Між тим, відповідно до Дисциплінарного статуту НПУ дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
На думку позивача підставою для звільнення не може бути лише факт повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 368-3 КК України, а у висновку службового розслідування та в подальшому, як уособленням роботи комісії, наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності мають бути зазначені конкретні дії позивача в призмі дисциплінарного проступку.
Позивач посилається на практику Верховного Суду, яким наголошувалась, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду.
Позивач вважає, що дисциплінарною комісією не аналізувались його дії у призмі порушення службової дисципліни, а лише бралось до уваги факт вручення йому повідомлення про підозру та подальшої публікації в ЗМІ, що «Херсонський поліцейський отримав підозру за «допомогу» з правами», що лише констатували факт вручення повідомлення про підозру без конкретизації навіть органу. Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Також на думку позивача публікації в ЗМІ є лише контактом органу досудового розслідування з громадськістю та вони жодним чином не впливають на довіру населення до Національної поліції.
Крім того, позивач стверджує, що проведення без додержання процедури службового розслідування свідчить про необ'єктивність комісії та порушення його прав.
Відповідач достовірно знав, що він перебуває на лікарняному, проте направляв на його електронну адресу повідомлення 11,16 та 26 грудня 2025 року з вимогою з'явитися для надання пояснень. Позивач направляв рапорти, що він не відмовляється від надання пояснень, проте перебуває на лікарняному. Після виходу з лікарняного його не було опитано.
Позивач звертає увагу, що відповідно до Дисциплінарного Статуту час перебування поліцейського на лікарняному не зараховується в строк службового розслідування.
Позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, зазначивши, що службове розслідування призначено наказом ДПП від 01.12.2025 року №3516 за рапортом начальника УПП в Херсонській області ДПП полковник поліції Івана Базаренко у зв'язку з інформацією про те, що 01.12.2025 слідчим ТУ ДБР вручено підозру старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 .
З вказаним наказом позивач ознайомлений під підпис, наявний також відеозапис «Ознайомлення з Наказом на СР + відсторонення ОСОБА_2 ». Позивачу вручені 08.12.2025 Пам'ятка про права поліцейського стосовно якого проводиться службове розслідування і запропоновано надати пояснення в будь який зручний для нього час протягом проведення службового розслідування та надано відповідний бланк. Також в ході службового розслідування позивачу неодноразово повідомлено про його право надати пояснення під час проведення службового розслідування.
Під час службового розслідування членом дисціплінарної комісії складений рапорт від 19.12.2025 року про те, що 17.12.2025 ОСОБА_3 ознайомлено під особистий підпис листом про запрошення до УПП в Херсонській області ДПП для надання пояснень за фактами, які стали підставою для призначення службового розслідування від 16.12.2025 за вих №7753/41/23/02-2025. Додатково вказана обставина підтверджується відеозаписом, на якому зафіксовано вручення вказаного листа позивачу та роз'яснено з приводу чого проводиться службове розслідування та з приводу чого позивачу пропонується надати пояснення, вручено бланк пояснення. Позивач зауважив, що не бачить сенсу його писати, і запитував у члена дисциплінарної комісії, що він може написати у цьому поясненні.
22.12.2025 за вих. №7902/41/23/2025 від 22.12.2025 складено акт про відмову надати пояснення. Позивачу ще двічі направлялись запрошення для надання пояснень, проте він направляв рапорти про знаходження на лікарняному.
30.12.2025 затверджено висновок службового розслідування за відомостями, викладеними у доповідній записці полковника поліції Базаренка Івана, начальника УПП в Херсонській області ДПП від 01.12.2025 №14721. 12.01.2026 Наказом Департаменту патрульної поліції №26 до Позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. З вказаним наказом Позивача ознайомлено 14.01.2026 про що свідчить особистий підпис Позивача.
14.01.2026 Наказом Департаменту патрульної поліції від 14.01.2026 №85о/с відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» Позивача звільнено зі служби в поліції. З вказаним наказом Позивача ознайомлено 14.01.2026 про що свідчить особистий підпис Позивача (копія наказу долучається до відзиву).
Представник вказує, що ОСОБА_4 на момент вчення кримінальних правопорушень обіймав посаду інспектора взводу №1 роти №2 батальйону УПП в Херсонській області ДПП, тобто був службовою особою правоохоронного органу, є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення та особою, яка повинна додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції. Згідно частиною першою статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_5 забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.
Проте, в порушення зазначених вище вимог законодавства, ОСОБА_6 , будучи службовою особою правоохоронного органу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, вчинив ряд злочинів у сфері службової діяльності, про обставини яких вказано у наданій ДБР підозрі.
В ході проведення службового розслідування дисциплінарна комісія здійснила моніторинг мережі Інтернет під час якого виявила публікації в засобах масової інформації про вищевказану подію за участі ОСОБА_7 , під якими написали безліч негативних коментарів на адресу поліції, що підривають авторитет не тільки одного поліцейського, а й авторитет Національної поліції України в цілому.
Представник також зазначив, що підставою для проведення службового розслідування були дійсно дані про повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, що передбачено п.2 Розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України затвердженого Наказом МВС України від 07.11.2018 року №893.
Проте в ході службового розслідування дисциплінарна комісія, надаючи оцінку факту порушення службової дисципліни ОСОБА_8 , не встановлювала фактів скоєння ним кримінальних чи адміністративних правопорушень, оскільки це не належить до її повноважень. Склад дисциплінарного проступку ОСОБА_3 полягає у порушенні службової дисципліни, недотриманні ним принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських, дискредитація Національної поліції як органу влади.
Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі №420/241/20.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Представник зауважив, що чинне законодавство не містить визначення поняття «дискредитація». За етимологічним значенням дискредитація (від французького слова discrediter підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету, що тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Вчинки, що дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Представник категорично не погоджується з доводами позивача про те, що публікації у ЗМІ жодним чином не впливають на довіру населення до Національної поліції. Публікації в мережі Інтернет, які висвітлювали факт вручення підозри Позивачу, викликали суспільний резонанс серед користувачів, які під цими публікаціями написали безліч негативних коментарів на адресу поліції, обурюючись таким діям працівника поліції. Наявність подібних публікацій фактично підриває авторитет не тільки одного поліцейського, а й авторитет Національної поліції України в цілому, як центрального органу виконавчої влади.
Крім того, дисциплінарна комісія надала ОСОБА_5 достатньо можливостей для надання пояснень в рамках службового розслідування. За аналізом відеозаписів позивач перебуваючи на лікарняному не був позбавлений можливості вільно пересуватись, та його хвороба не впливала на його можливість писати (про це також свідчать написані власноруч Позивачем рапорти направлені на електрону адресу Відповідача). Надходження на електрону пошту Відповідача скан копій рапортів про неможливість прибуття за викликом від Позивача свідчить про наявність у нього доступу до мережі Інтернет. На думку представника ненадання пояснень поліцейським свідчить про небажання особи стосовно якої проводиться службове розслідування користуватись своїми правами, а не про порушення процедури проведення службового розслідування.
Представник просив звернути увагу та застосувати позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.08.2019 по справі №806/2555/17, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Крім того, згідно із практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви №11882/85)
Представник відповідача вважає правомірними оскаржувані накази, оскільки ОСОБА_4 недотримався основних обов'язків і принципів діяльності поліцейського, вчинив дії не сумісні з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських, що унеможливлює подальше виконання працівником своїх обов'язків, дії ОСОБА_3 фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції України
Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій просила задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові, зазначивши, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції України і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно правових актів та Присяги.
Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Водночас, у матеріалах службового розслідування відсутні будь-які докази, що були добуті в ході службового розслідування та надавали б підстави для висновку про наявність у діях позивача складу саме дисциплінарного проступку у виді порушення службової дисципліни.
Представник позивача вважає, що самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських, як і посилання на публікації у ЗМІ, недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби.
Представник наполягає на тому, що факт порушення позивачем саме службової дисципліни відповідачем в ході службового розслідування не встановлений, належними та допустимими доказами не доведений, а відтак, обставини, які встановлені у висновку службового розслідування щодо кримінального правопорушення, які містяться у письмовому повідомленні про підозру, є підставою для звільнення позивача лише за умови наявності вироку суду в межах розгляду кримінального провадження, а припущення позивача про наявність суспільного резонансу не звільняє його від встановлення складу дисциплінарного проступку.
Представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких наполягав на необґрунтованості позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення, оскільки вимоги законодавства щодо порядку проведення службового розслідування у повному обсязі дотримані дисциплінарною комісією під час проведення службового розслідування, встановлено обставини дисциплінарного проступку скоєного позивачем, висновок службового розслідування складений з дотриманням вимог визначених ч.1 ст. 19 Дисциплінарного статуту. Факт вчинення дисциплінарного проступку позивачем у повному обсязі доведений матеріалами службового розслідування і до позивача цілком правомірне, обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин встановлених під час службового розслідування застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з питань проходження публічної служби, а саме проходження служби позивачем в Національній поліції України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII (далі Закон №580-VIII) (у редакції від 15.04.2023 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 3 Закону №580-VIII визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (ч.3 ст.11 Закону №580-VIII).
Згідно з ч.1 ст.59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Частиною 1 ст.18 Закону №580-VIII визначено обов'язки поліцейських. Зокрема, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції (ч.2 ст.18 Закону №580-VIII).
Статтею 19 Закону №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в Національній поліції України та обіймав посаду інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Херсонській області ДПП.
Наказами ДПП від 01.12.2025 року №3516 за рапортом начальника УПП в Херсонській області ДПП полковник поліції Івана Базаренко у зв'язку з інформацією про те, що 01.12.2025 слідчим ТУ ДБР вручено підозру старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 призначено службове розслідування у формі письмового провадження відповідно до статей 14, 15, 26, 27 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст.70 Закону України «Про національну поліцію», Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, а також відсторонено старшого лейтенанта поліції Чмерука від виконання службових обов'язків.
Позивач ознайомлений з вказаними наказами під підпис та йому роз'яснені його права, у тому силі надати письмові пояснення. Вказані обставини позивачем не заперечуються.
Наказом від 12.12.2025 року №3606 строк проведення службового розслідування продовжений на 15 календарних днів.
Підчас проведення службового розслідування направлений запит в ДБР про надання інформації, в якому у зв'язку з зі службовим розслідуванням ДПП просило направити копію повідомлення про підозру ОСОБА_1 .
Копія повідомлення від 01.12.2015 року про підозру ОСОБА_1 направлена на адресу ДПП, згідно з якою ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.368-3, 369, 369-2 КК України.
Позивачу неодноразово направлялись листи із запрошенням для надання пояснень, проте він їх не надавав, проте повідомив, що він знаходиться на лікарняному.
Знаходження позивача на амбулаторному лікування підтверджено матеріалами службового розслідування.
30.12.2025 начальником ДПП Є. Жуковим затверджено висновок службового розслідування за відомостями, викладеними у доповідній записці полковника поліції Базаренка Івана, начальника УПП в Херсонській області ДПП від 01.12.2025 №14721.
Згідно з висновком службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_4 на момент вчення кримінальних правопорушень обіймав посаду інспектора взводу №1 роти №2 батальйону УПП в Херсонській області ДПП та відповідно до частини 1 примітки до статті 364 ККУ є службовою особою правоохоронного органу, є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення та особою, яка повинна дотримуватися Конституції та Законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції. Згідно частиною першою статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_5 забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб
Проте, в порушення зазначених вище вимог законодавства, ОСОБА_6 , будучи службовою особою правоохоронного органу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, вчинив ряд злочинів у сфері службової діяльності, про обставини яких вказано у наданій ДБР підозрі.
В ході проведення службового розслідування дисциплінарна комісія здійснила моніторинг мережі Інтернет під час якого виявила публікації в засобах масової інформації про вищевказану подію за участі ОСОБА_7 .
Зазначені публікації в мережі Інтернет викликали суспільний резонанс серед користувачів, які під цими публікаціями написали безліч негативних коментарів на адресу поліції, що підривають авторитет не тільки одного поліцейського, а й авторитет Національної поліції України в цілому, як центрального органу виконавчої влади, який відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
На підставі зібраних доказів дисциплінарна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, що виразилося у порушенні пунктів 1,2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, визначеної ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст.22, 38 та 42 Закону України «Про запобігання корупції», п.1, 6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.1-3 ч.1 ст.18 Закону №580-VIII, абз.2,6 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, пп.2.2.1,2.2.5,2.2.16 п.2.2 розділу ІІ Типової посадової інструкції інспектора УПП в Херсонській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 10.06.2025 року та Дисціплінарна комісія дійшла вважала, що необхідно застосувати до ст.лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції №26 від 12.01.2026 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
З вказаним наказом Позивача ознайомлено 14.01.2026 року.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 14.01.2026 №85о/с відповідно до п. 6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Позивач, не погоджуючись з наказами №26 від 12.01.2026 року та №85 о/с від 14.01.2026 року, звернувся до суду з цим позовом.
Дослідивши заяви по суті та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначена Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України 07.11.2018 №893 (далі Порядок №893).
Згідно з п.1 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Серед підстав для проведення службового розслідування встановлених п.2 розділу ІІ Порядку №893 є повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту (внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення) або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.
Отже повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення є самостійної підставою для проведення службового розслідування та має метою встановлення у діях поліцейського саме дисциплінарного проступку.
На думку представника позивача наказ №26 від 12.01.2026 року про звільнення позивача не містить зазначення того, що є дисціплінарним проступком позивача, оскільки в ньому вказано лише про вручення підозри позивачу та публікації, пов'язаних з вказаними подіями.
Проте суд вважає вказані обґрунтування позовних вимог неспроможними з огляду на те, що ні Закон України «Про національну поліцію України», ні Порядок №893 не містить вимог до обов'язкового змісту наказу про звільнення поліцейського зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Вказані накази приймаються за результатами службового розслідування, про що вказано в наказі, крім того, зазначені норми нормативно-правових актів, які порушені позивачем та складають вчинений ним дисциплінарний проступок.
Також суд вважає, що ненадання позивачем при проведенні службового розслідування пояснень з підстав призначення вказаного службового розслідування не є порушенням його прав, оскільки позивачу одразу при ознайомленні його з наказом про призначення розслідування були роз'яснені його права та запропоновано надати пояснення з наданням відповідного бланку. Проте позивач своє право не реалізував.
У наступному направлення на адресу відповідача у відповідь на запрошення та надання пояснень власноруч написаних рапортів позивачем, що він не відмовляється від надання пояснень, але знаходиться на лікарняному, обґрунтовано оцінено дисциплінарною комісією як відмова у наданні таких пояснень.
Поданий до суду позов також не містить будь-яких спростувань порушення позивачем Присяги поліцейського, визначеної ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст.22, 38 та 42 Закону України «Про запобігання корупції», п.1, 6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.1-3 ч.1 ст.18 Закону №580-VIII, абз.2,6 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, пп.2.2.1,2.2.5,2.2.16 п.2.2 розділу ІІ Типової посадової інструкції інспектора УПП в Херсонській області ДПП, а стверджується лише що він звільнений за те, що йому вручена підозра у скоєнні кримінального правопорушення.
Суд вважає таки доводи неспроможними. Верховним Судом сформовано правовий висновок у постанові від 14.03.2023 року по справі №320/1206/21, згідно якого реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених п.6 ч.11 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято в тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього ознаками кримінального правопорушення, однак ґрунтується на самостійних правових підставах. На думку Верховного Суду, порушення, зафіксовані у висновку службового розслідування, у своїй сукупності свідчать про вчинення, зокрема, позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, несумісного з продовженням служби у поліції.
Верховний Суд також зазначив, що навіть за відсутності у майбутньому обвинувального вироку суду за результатами розгляду кримінального провадження, висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності та обґрунтованості застосування відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правильним.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
По цій справі позивача звільнено зі служби в поліції на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII - у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, тому судом в рамках розгляду даної справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача, а надана правова оцінка виключно обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.1 та 2 ст.19 Закону №580-VIII).
Дисциплінарний статут затверджений Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту (в редакції від 31.03.2023 чинній на час виникнення спірних правовідносин) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно із ч.2 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст.18 Законом №580-VIII, зобов'язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень (ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту).
Таким чином, проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст.12 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Частиною 3 ст.13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно з ч.1-2 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
У зв'язку із збройною агресією РФ проти України згідно із Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території Україні введено воєнний стан.
Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» №2123-IX від 15.03.2022 року (далі Закон №2123-IX), який набрав чинності 01.05.2022 року, доповнено Дисциплінарний статут розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».
Частиною 1 статті 26 розділу V Дисциплінарного статуту передбачено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (ч.2 ст.26 розділу V Дисциплінарного статуту).
Статтею 27 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування у період воєнного стану, уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення. У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов'язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв'язком чи з використанням електронної комунікації.
За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв'язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.
Виклик, який надіслано поштовим зв'язком, вважається таким, що отриманий поліцейським, на четвертий календарний день з дня його відправлення. Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення.
Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.
Позивач не заперечує факт отримання ним викликів для надання дисциплінарній комісії пояснень, однак стверджує, що комісією не враховано обставини його перебування на лікарняному. Проте суд вважає, що позивачем не доведено той факт, що перебування на лікарняному перешкоджало йому надіслати комісії пояснення, позивач не був позбавлений можливості надати письмові пояснення в електронному вигляді за формою, надісланою комісією. При цьому у день ознайомлення з наказом про проведення службового розслідування позивач не скористався своїм правом надання пояснень, хоча на той період йому вже було вручена повідомлення про підозру та він був обізнаний, що саме ці обставини стали підставою для призначення службового розслідування.
Тобто дисциплінарною комісією в межах наділених повноважень забезпечено позивача правом на захист, яке ним не реалізовано. Суд вважає, що відповідачем у відповідності до ч.3 ст.27 Дисциплінарного статуту обґрунтовано визнано позивача таким, що відмовився від надання пояснень.
При цьому, суд враховує, що надання пояснень поліцейським є лише одним з джерел отримання інформації, необхідної для встановлення обставин в межах службового розслідування, однак відсутність таких не перешкоджає проведенню службового розслідування та, за умови дотримання вимог щодо всебічності, повноти, своєчасності та об'єктивності проведення службового розслідування, притягненню поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ч.5 ст.26 розділу V Дисциплінарного статуту за результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок.
Відповідно до ч.1 ст.19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема: обставини справи (обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку); пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку та інші.
Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 року у справі №824/126/17-а сформував правовий висновок, згідно якого підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.
Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Оскільки за результатом службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено вчинення позивачем саме дисциплінарного проступку, за який рекомендовано до нього застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, суд вважає безпідставними доводи щодо інкримінування позивачу кримінального злочину.
Дисциплінарною комісією дійсно досліджена вручена позивачу підозра, проте лише у розрізі дотримання позивачем Присяги та обов'язків поліцейського.
Суд вважає, що доводи представника позивача про недоведеність факту вчинення дисциплінарного проступку спростовуються матеріалами службового розслідування.
Згідно ст.22 Закону України «Про запобігання корупції», зокрема, поліцейським забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Поліцейські під час виконання своїх службових повноважень зобов'язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими (ст.38 Закону).
Відповідно до ст.24 Закону України «Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Суд дійшов висновку, що комісією обґрунтовано встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про запобігання корупції».
Також суд вважає підтвердженими порушення позивачем Дисциплінарного статуту, зокрема п.1-4, 6, 13 ч.3 ст.1 в частині обов'язку бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Згідно ст.18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися Присяги поліцейського.
Відповідно до змісту Присяги поліцейського особа, яка вступає на службу в поліцію, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки (ст.64 Закону №580-VIII).
Суд дійшов висновку, що про обґрунтованість висновку відповідача, що поведінка позивача підірвала авторитет Національної поліції України, допустила порушення Присяги працівника поліції в частині дотримання законів України та особистого зобов'язання з гідністю нести високе звання поліцейського.
Оцінюючи у сукупності встановлені по справі обставини суд вважає, що позивач вчинив дії та допустив бездіяльність, що суперечать інтересам служби, та свідчать про непрофесійне виконання обов'язків поліцейського, чим порушив обов'язки передбачені п.1,2 ч.1 ст.18, ч.1 ст.64 Закону №580-VIII, що є достатньою підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Також суд вважає, що позивачем не доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень при проведенні службового розслідування, які б могли вплинути на прийняття оскаржуваних наказів.
Стаття 29 Дисциплінарного статуту передбачає особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, згідно частини першої якої у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції (ч.2 ст.29 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставиною, яка пом'якшує відповідальність поліцейського, є попередня бездоганна поведінка (п.2 ч.4 ст.19 Дисциплінарного статуту).
Обставиною, яка обтяжує відповідальність поліцейського, є вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення (п.2 ч.6 ст.19 Дисциплінарного статуту).
Дисциплінарна комісія в ході службового розслідування встановила, що діючих дисциплінарних стягнень у позивача немає, у службовій діяльності характеризується посередньо (а.с.24 т.2).
Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Встановлені під час службового розслідування обставини можуть розглядатись як такі, що об'єктивно завдають шкоди авторитету правоохоронного органу, працівники якого повинні бути прикладом виключно високого рівня правової свідомості та чесності як у робочий, так і у неробочий час.
Суд вважає, що вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання працівника поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Таким чином суд дійшов висновку, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним.
Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів .Вимоги щодо поновлення на службі в поліції у спеціальному званні та зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 6, 7, 9, 242-246, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстрація місця проживання АДРЕСА_1 ; місце проживання АДРЕСА_2 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста,3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва
.