Справа № 640/9025/21
07 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року,
У провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №640/9025/21 за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року позовну заяву задоволено частково.
Суд вирішив: Визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки:
за період з 08.06.2005 по 23.11.2007 за 43,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки;
за період з 26.11.2007 по 12.12.2012 за 1,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 5 календарних днів додаткової відпустки;
за період з 13.12.2012 по 27.11.2014 за 18 календарних днів невикористаної додаткової відпустки;
за період з 28.11.2014 по 29.08.2019 за 90,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки.
Зобов'язати Апарат Верховної Ради України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки:
за період з 08.06.2005 по 23.11.2007 за 43,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки;
за період з 26.11.2007 по 12.12.2012 за 1,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 5 календарних днів додаткової відпустки;
за період з 13.12.2012 по 27.11.2014 за 18 календарних днів невикористаної додаткової відпустки;
за період з 28.11.2014 по 29.08.2019 за 90,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки.
В іншій частині позову - відмовити.
31.07.2025 року зазначене рішення суду набрало законної сили.
23.10.2025 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист щодо зобов'язання апарату Верховної Ради України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки:
за період з 08.06.2005 по 23.11.2007 за 43,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки;
за період з 26.11.2007 по 12.12.2012 за 1,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 5 календарних днів додаткової відпустки;
за період з 13.12.2012 по 27.11.2014 за 18 календарних днів невикористаної додаткової відпустки;
за період з 28.11.2014 по 29.08.2019 за 90,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки.
31.12.2025 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79898524.
02.03.2026 року представником Міністерства юстиції України подано заяву в порядку ст. 378 КАС України про встановлення або зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Заява обґрунтована тим, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 640/9025/21 ОСОБА_1 відповідачем нараховано грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки. Проте, нараховані суми не виплачено. При цьому, Апаратом Верховної Ради України державного виконавця повідомлено про неможливість виконання вимог виконавчого листа № 640/9025/21 від 23.10.2025, виданого Одеським окружним адміністративним судом, у зв'язку із внесенням змін до деяких законодавчих актів Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (який набрав чинності 19.07.2022 року), відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів за рахунок коштів передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.
У зв'язку з наведеними вище обставинами, що ускладнюють виконання рішення суду у справі № 640/9025/21 та підтверджують відсутність у відповідача можливості виплатити зазначені суми, представник Міністерства юстиції України просить змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа № 640/9025/21 від 23.10.2025, виданого Одеським окружним адміністративним судом про зобов'язати Апарат Верховної Ради України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів (152 165,83 грн.) у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.
11.03.2026 року від Апарату Верховної Ради України надійшли пояснення на заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі №640/9025/21.
У поясненнях представником відповідача зазначено, що враховуючи зміни, внесені у законодавчі акти України, Апарат Верховної Ради України не може бути суб'єктом виконання судового рішення у справі №640/9025/21 у частині виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, оскільки рішення суду повинно виконуватись Державною казначейською службою України за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою. Водночас з метою виконання рішення суду в частині, яку може виконати боржник (відповідач), Апарат Верховної Ради України здійснив нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки: за період з 08 червня 2005 року по 23 листопада 2007 року за 43,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки; за період з 26 листопада 2007 року по 12 грудня 2012 року за 1,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 5 календарних днів додаткової відпустки; за період з 13 грудня 2012 року по 27 листопада 2014 року за 18 календарних днів невикористаної додаткової відпустки; за період з 28 листопада 2014 року по 29 серпня 2019 року за 90,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки, та направив відповідний розрахунок державному виконавцю, проте подальше виконання рішення щодо виплати нарахованої суми має здійснюватися з урахуванням змін, внесених Законом України №2352-ІХ від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (який набрав чинності 19.07.2022).
Окремо відповідач звернув увагу, що оскільки розрахунок належної позивачці грошової компенсації за невикористані нею дні відпустки не здійснювався, тому, змінивши спосіб виконання судового рішення у даній справі на «шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів (152165,83 грн.) у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845. » фактично буде змінено судове рішення по суті з виходом, при цьому, за межі позовних вимог та вирішення питання, яке не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України, в редакції Закону № 4094-IX від 21.11.2024, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
У судове засідання, призначене на 12.03.2026 року - 10:00 год., повідомлені у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду заяви, учасники провадження не з'явились.
У письмових поясненнях представник Апарату Верховної Ради України просив здійснювати розгляд заяви без участи представника.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви, поданої в порядку ст. 378 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду, суд ухвалив продовжити розгляд заяви за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду по справі №640/9025/21, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами ч.ч. 1-2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України, в редакції Закону № 4094-IX від 21.11.2024, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з ч. 3 ст. 378 КАС України, в редакції Закону № 4094-IX від 21.11.2024, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Як встановлено судом та підтверджується розрахунком компенсації, на виконання рішення усду у справі №640/9025/21 ОСОБА_1 нараховано 152165,83 грн грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, а саме:
за період з 08 червня 2005 року по 23 листопада 2007 року за 43,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки 8 663,34 грн;
за період з 26 листопада 2007 року по 12 грудня 2012 року за 1,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 5 календарних днів додаткової відпустки 1802,65 грн ;
за період з 13 грудня 2012 року по 27 листопада 2014 року за 18 календарних днів невикористаної додаткової відпустки 6906,42 грн;
за період з 28 листопада 2014 року по 29 серпня 2019 року за 90,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки 134793,42 грн.
Водночас нарахована сум не виплачена стягувачу.
Згідно листа Апарату Верховної Ради України від 13.02.2026 року щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року у справі №640/9025/21, боржником зазначено про неможливість виконання рішення суду в частині виплати нарахованих сум компенсації. У листі повідомлено, що виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є. Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України і саме на неї законом покладено обов'язок виконання рішень суду, боржником за якими, в конкретному випадку, судом визначено Апарат Верховної Ради України. Окрім того, «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 містить розділ «Безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів» (пункти 47 - 49), який відповідає положенню статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Згідно інформації, наданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України, фінансування діяльності народних депутатів України, в тому числі на оплату праці їх помічників консультантів за рахунок коштів Державного бюджету України в межах компетенції забезпечується Апаратом Верховної Ради України через головного розпорядника бюджетних коштів - Управління справами Апарату Верховної Ради України, на виконання Закону України «Про державний бюджет» на відповідний бюджетний рік, відповідно до видатків, передбачених кошторисом витрат на реалізацію повноважень Верховної Ради України за бюджетною програмою КПКВК 0111010 «Здійснення законотворчої діяльності Верховної Ради України», якою не передбачено бюджетні призначення на виконання судових рішень в частині стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, а окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду у Управління справами Апарату Верховної Ради України як у розпорядника бюджетних коштів відсутня.
Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №902 (далі Порядок №902), визначено механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Забезпечення виконання рішень суду», для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, боржником за якими є Мінсоцполітики, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Матеріалами справи підтверджено, що після відкриття виконавчого провадження боржник листом від 13.02.2026 повідомив про неможливість виконання рішення, посилаючись на приписи Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та необхідність здійснення виплати за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 через Державну казначейську службу України.
Отже, боржник фактично відмовився від самостійного виконання рішення суду, що істотно ускладнює його виконання у спосіб, визначений резолютивною частиною рішення суду.
Водночас суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 378 КАС України саме такі обставини істотне ускладнення або фактична неможливість виконання судового рішення є підставою для зміни способу і порядку його виконання.
Зміна способу виконання у даному випадку не змінює суті судового рішення, не підміняє боржника та не виходить за межі позовних вимог, а лише забезпечує реальну можливість його виконання у спосіб, передбачений спеціальним законом.
Суд зауважує, що стадія виконання судового рішення є невід'ємною складовою судового процесу та завершальною стадією розгляду справи, а отже, на цій стадії підлягають застосуванню загальні принципи адміністративного судочинства, зокрема принципи верховенства права, обов'язковості судових рішень, ефективного судового захисту та забезпечення реального поновлення порушеного права. Зміна способу та порядку виконання судового рішення спрямована не на надання переваг окремому стягувачу, а на усунення перешкод для реального виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання для боржника.
Таким чином, враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що наявні підстави для заміни способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року у справі №640/9025/21 шляхом стягнення з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки: за період з 08.06.2005 по 23.11.2007 за 43,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки; за період з 26.11.2007 по 12.12.2012 за 1,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 5 календарних днів додаткової відпустки; за період з 13.12.2012 по 27.11.2014 за 18 календарних днів невикористаної додаткової відпустки; за період з 28.11.2014 по 29.08.2019 за 90,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки у загальному розмірі 152165 (сто п'ятдесят дві тисячі сто шістдесят п'ять) гривень 83 копійки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 205, 248, 256, 293, 370, 378 КАС України,
Заяву Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року - задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року у справі №640/9025/21 шляхом стягнення з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки: за період з 08.06.2005 по 23.11.2007 за 43,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки; за період з 26.11.2007 по 12.12.2012 за 1,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 5 календарних днів додаткової відпустки; за період з 13.12.2012 по 27.11.2014 за 18 календарних днів невикористаної додаткової відпустки; за період з 28.11.2014 по 29.08.2019 за 90,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки у загальному розмірі 152165 (сто п'ятдесят дві тисячі сто шістдесят п'ять) гривень 83 копійки.
Копію цієї ухвали надіслати заявнику та іншим учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.А. Радчук