Справа № 420/33688/25
07 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання повторно розглянути заяву,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу від 18 квітня 2025 року №29/в, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 ;
зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (з доданими документами) про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) її сина, військовослужбовця ОСОБА_2 , та прийняти законне рішення з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на момент смерті не є сам по собі підставою для відмови у призначенні допомоги. Для цього необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок між станом сп'яніння та настанням смерті.
Проте, смерть сина позиваки, не спричинена тим, що він вчиняв активні дії у стані такого сп'яніння, жодним чином не доведено, що його хвороба перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з вживанням алкоголю.
Він не скоював кримінального або адміністративного правопорушення.
В матеріалах спеціального розслідування взагалі відсутні дані про вживання солдатом ОСОБА_2 алкоголю, також не підтверджується, що військовослужбовець ОСОБА_3 помер внаслідок алкогольного сп'яніння, мав алкогольну інтоксикацію чи алкогольну кардіоміпатію.
В свою чергу, позивачка, мати померлого запевняє, що її син не вживав алкоголь та не мав алкогольної залежності, свої доводи вона підтверджує відповідними характеристиками сина, за місцем його проживання та місцем його роботи (до мобілізації), де вказано, що ОСОБА_2 не мав схильності до алкоголізму, не вживав спиртних напоїв та характеризувався виключно позитивно.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 13.10.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
28.10.2025 року за вхід.№ЕС/112907/25 надійшов відзив на позов, в якому наголошено на необґрунтованості вимог позивача. Згідно з даними судово-токсикологічного дослідження (акт судово-медичного дослідження №3148 від 20.10.2022р.) «в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,29 проміле».
Пункт 29 Постанови КМ України №975 містить застереження, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Враховуючи викладене, відповідач стверджує, що Комісія Міністерства оборони України дійшла правильного висновку про відмову у виплаті ОГД керуючись статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в якій зазначено, що призначення та виплата одноразової грошової не здійснюється, якщо смерть військовослужбовця, є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або вчинення адміністративного правопорушення.
ОСОБА_2 мобілізований 10.03.2022 року і проходив службу у військові частині НОМЕР_1 на посаді солдата, кулеметника 1-го стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.
Згідно з наказом від 27.07.2022 року №200 його відряджено до району ведення бойових дій в н. п. Шевченкове, Миколаївської області.
17 жовтня 2022 року приблизно о 16:30 год. отримано повідомлення про факт загибелі військовослужбовця. З матеріалів спеціального розслідування встановлено, що о 14:00 год. того ж дня ОСОБА_2 перебуваючи в тимчасовому розташуванні підрозділу в населеному пункті Шевченкове ліг відпочивати та не прокинувся. О 15: 50 год. побратими помітили, що він не подає ознак життя. Спроби реанімації не дали результату.
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №4102 від 19 жовтня 2022 року причиною смерті військовослужбовця встановлено гостру серцево-судинна недостатність, ішемічну хворобу серця.
У матеріалах спеціального розслідування зазначено, що смерть настала внаслідок виконання обов'язків щодо захисту Батьківщини.
В наказі про результати спеціального розслідування від 10.04.2023 року №374 вказано, що смерть військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_2 , пов'язана із захистом Батьківщини. Також підтверджено, що факту перебування загиблого у стані алкогольного (наркотичного, токсичного) сп'яніння не встановлено.
06.10.2023 року 18 регіональна військово-лікарська комісія видала постанову, протокол №3719 про те, що захворювання солдата ОСОБА_2 , 1987 р.н.: "Гостра серцево-судинна недостатність. Ішемічна хвороба серця", яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 21.10.2022 року, лікарським свідоцтвом про смерть від 19.10.2022 №4102, є захворюванням, яке призвело до смерті та причина смерті, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини.»
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 пакет документів разом із заявою передала до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого скерування до комісії Міністерства оборони України з метою вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 15 млн. грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02. 2022 року №168.
ОСОБА_1 отримала статус особи, яка є членом сім'ї загиблого, 22.02.2024 року їй видано відповідне посвідчення, згідно п.5 ч.1 ст.10 закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх захисту» вона має пільги та державні гарантії.
Проте, у травні 2024 року документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги повернули на доопрацювання, про що свідчить витяг протоколу від 03 травня 2024 року №13/д засідання комісії Міноборони.
Згідно протоколу 18 регіональної військово-лікарської комісії № 4225 від 30.12.2024 року, захворювання солдата ОСОБА_2 1987 р.н. «Гостра серцево-судинна недостатність. Ішемічна хвороба серця", яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 21.10.2022, лікарським свідоцтвом про смерть від 19.10.2022 №4102, ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ. ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ. Постанову 18 регіональної військово-лікарської комісії від 06.10.2023 в протоколі №3719, з урахуванням додатково наданих документів (результат судово-токсикологічного дослідження крові, акт №3148 від 20.10.2022) відмінено.
В подальшому заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги з «доопрацьованими» документами та зміненою постановою ВЛК повторно направили на розгляд Міністерства оборони України.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум, згідно з витягом із протоколу від 18.04.2025 року №29/в, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.
Як підставу для відмови зазначено ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», наведено посилання на лист Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи від 26.06.2024 року №1713, де вказано, що на момент смерті в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,29 проміле.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України від 25.02.1993 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За приписами статті 41 Закону № 2232-XI, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII).
Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:
загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (підпункт 1);
смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (підпункт 2).
Згідно зі статтею 16-1 Закону № 2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Згідно пункту 4 статті 16-2 Закону № 2011-XII, до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
За приписами пунктів 1, 6, 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Водночас, статтею 16-4 Закону № 2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються - якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).
Так, на виконання Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 (далі - Порядок №975 у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Пунктом 4 Порядку №975 визначено, одноразова грошова допомога призначається зокрема у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (підпункт 1).
Відповідно до пункту 9 Порядку №975, до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, належать: діти, зокрема усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець);батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їх батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); онуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
За приписами пункту 11 Порядку №975, одноразова грошова допомога у зв'язку із загибеллю (смертю) призначається і виплачується:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі смерті військовослужбовця або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадку, передбаченому підпунктом 2 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть;
у разі загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників (пункт 12 Порядку №975).
За приписами пункту 29 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Порядку право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи за рішенням суду, яке набрало законної сили.
У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов'язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.
З аналізу наведених норм слідує, що законом встановлено перелік підстав, за яких одноразова грошова допомога у разі смерті військовослужбовця не призначається, зокрема, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або вчинення адміністративного правопорушення.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у зв'язку з загибеллю сина - військовослужбовця ОСОБА_2 , позивач (мати) звернулась до Міністерства оборони України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги.
Разом з тим, відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.04.2025 №29/в позивачу відмовлено у виплаті ОГД: «… Відповідно до акту про нещасний випадок військової частини НОМЕР_3 від 10.04.2023 смерть ОСОБА_2 настала в тимчасовому розташуванні підрозділу.
Згідно з листом Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи від 26.06.2024 №1713 під час проведених судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,29 проміле.
Відповідно до статі 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об'єктів або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням.
Згідно зі статтею 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення.».
Надаючи оцінку такій відмові, суд наголошує на тому, що за змістом частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 29 Порядку №975 зазначена допомога не призначається з підстав, наведених такими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп'яніння, а саме вчинення адміністративного правопорушення.
Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №640/6477/19 від 29.06.2022 року, від 18.03.2024 у справі №120/13997/21.
Отже, у такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок між станом сп'яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).
Верховний Суд в постанові від 18 березня 2024 року у справі №120/13997/21-а зазначив, що відомості, які зазначені у зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті військовослужбовця та довідці, що свідчить про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов'язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону №2011-XII.
Отже, у такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок між станом сп'яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).
З матеріалів справи слідує, що у спірному рішенні відповідачем вказано, що згідно з листом Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи від 26.06.2024 №1713 під час проведених судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,29 проміле.
Натомість, відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 19.10.2022 №4102, причиною смерті ОСОБА_2 вказано: «гостра серцево-судинна недостатність. Ішемічна хвороба серця».
З метою встановлення причин і умов, що призвели до нещасного випадку з військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_2 було призначено службове розслідування.
За результатом проведеного службового розслідування наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 10.04.2023 №374 наказано зокрема: "Вважати смерть військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , кулеметника 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_4 , пов'язану із захистом Батьківщини".
Також командиром військової частини НОМЕР_4 Акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) форми НВ-3, в якому зазначено: «… 9. Характеристика, вид, локалізація травми та медичний висновок щодо шкоди здоров'ю (діагноз): гостра серцево-судинна недостатність. Ішемічна хвороба серці. Перебування потерпілих у стані алкогольного (наркотичного, токсичного) сп'яніння НЕ ВСТАНОВЛЕНО.
… Розглянувши зібрані матеріали спеціального розслідування нещасного випадку, та випадку який стався з кулеметником 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_5 , комісія спеціального розслідування нещасного випадку, який стався, дійшла до висновку що:
В діях кулеметника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 , порушень вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, які 6 могли призвести до його смерті, не виявлено…».
Отже, проведеним службовим розслідуванням встановлені обставини, які спричинили смерть солдата ОСОБА_4 , які не пов'язані зі станом алкогольного сп'яніння військовослужбовця чи його наслідками.
Суд зазначає, що Міністерством оборони України не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що смерть солдата ОСОБА_4 відбулась саме внаслідок вчинення ним злочину чи адміністративного правопорушення або сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння. Сам лише факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп'яніння не може бути підставою для висновку, що його загибель є наслідком такого стану.
Отже, з урахуванням долучених доказів, відсутні підстави вважати, що смерть солдата ОСОБА_4 перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з вчинення загиблим певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).
При цьому, посилання відповідача на результати дослідження, яким виявлено у біологічному матеріалі від трупа солдата ОСОБА_4 етиловий спирт у розмірі 1,29% проміле, як на підставу для відмови у виплаті матері загиблого військовослужбовця одноразової допомоги, суд вважає безпідставним, оскільки лише сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не визначається як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За встановлених обставин та наведеного правового регулювання, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, а, відтак, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що затверджене протоколом засідання комісії від 18.04.2025 №29/в.
Такий правовий висновок сформовано і в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі №480/3169/25.
Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивачів, колегія суддів враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяви позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 968,96 грн. судових витрат, сплачених згідно квитанції №4002-3296-9911-6214 від 02.10.2025 року.
Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання повторно розглянути заяву - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу від 18 квітня 2025 року №29/в, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 .
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) її сина, військовослужбовця ОСОБА_2 , та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )
Міністерство оборони України (адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022, електронна пошта: admou@post.mil.gov.ua)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА