08 квітня 2026 рокусправа № 380/22704/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 пред'явив позов до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.10.2024 №32044/6/13-01-24-16 про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 з 01.10.2024.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної виїзної документальної перевірки відповідного платника податку та встановленої в ході останньої порушень, відповідно до яких платник не може перебувати на спрощеній системі оподаткування. Наголошує, що відповідачем не проводилась документальна перевірка, а оскаржуване рішення ґрунтується на акті камеральної перевірки. Вказує, що питання правомірності застосування спрощеної системи оподаткування перебуває поза межами предмета камеральної перевірки, визначеного ст.75 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Щодо суті порушення стверджує про відсутність законодавчих підстав для заборони йому перебувати на спрощеній системі. Зазначає, що хоча він здійснює діяльність за КВЕД 61.90 («Інша діяльність у сфері електрозв'язку»), проте фактично надає послуги доступу до мережі Інтернет (код послуги IA.S1), що підтверджується реєстрацією в Реєстрі НКЕК. На переконання позивача, обмеження, встановлені підп.8 підп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України, стосуються лише вузького переліку послуг (пошта, телефонний зв'язок, технічне обслуговування мереж), до яких його діяльність не належить. Крім того, звертає увагу на порушення відповідачем п.299.11 ст.299 ПК України в частині визначення дати анулювання реєстрації. Вважаючи прийнятий відповідасчем акт індивідуальної дії протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 12.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 26.11.2024 задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.10.2024 №32044/6/13-01-24-16 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платника єдиного податку до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №380/22704/24.
06.12.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву. Свою позицію мотивує тим, що Головне управління ДПС у Львівській області діяло виключно на підставі та у спосіб, що передбачені ПК України. Вказує, що за результатами камеральної перевірки встановлено здійснення позивачем діяльності за КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку», що згідно з підп.8 підп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України (з урахуванням норм Закону України «Про електронні комунікації») позбавляє суб'єкта господарювання права на застосування спрощеної системи оподаткування. Щодо процедурних зауважень позивача, податковий орган зазначає, що камеральна перевірка є належним та достатнім інструментом для встановлення правомірності перебування на спрощеній системі, оскільки вона дозволяє виявити невідповідність видів діяльності вимогам закону на підставі даних податкових декларацій без необхідності детального вивчення первинних документів. Крім того, в наголошує, що позивач не надав доказів (зокрема договорів про надання послуг), які б спростовували факт здійснення ним технічного обслуговування та експлуатації мереж. Також стверджує, що анулювання реєстрації з 01.10.2024 повністю відповідає вимогам п.299.11 ст.299 ПК України, оскільки рішення прийняте на підставі акта перевірки з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому зафіксовано порушення. Зважаючи на викладене, вважає оскаржуване рішення правомірним, прийнятим з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, та стверджує про відсутність підстав для його скасування. З урахуванням викладеного, просить відмовити в задоволенні позову повністю.
31.03.2025 позивач подав клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, у якому просив стягнути витрати на правничу допомогу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач, ФОП ОСОБА_1 , починаючи із 01.09.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області та з 01.09.2024 перебуває на спрощеній системі оподаткування 3 група, ставка 5 відсотків, основний вид діяльності згідно КВЕД-2010: 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку».
Старшим державним інспектором відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Львівській області, на підставі п.299.10, п.299.11 ст.299 ПК України, проведено камеральну перевірку дотримання платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 умов застосування спрощеної системи, за результатами якої складено акт від 01.10.2024 №41024/13-01-24-16/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).
Згідно з висновками акта перевірки ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги абз.5 підп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України (у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання). Заборонений КВЕД: 61.90 - «Інша діяльність у сфері електрозв'язку».
На підставі висновків акта перевірки від 01.10.2024 №41024/13-01-24-16/ НОМЕР_1 та висновку засідання постійно діючої комісії з розгляду спірних питань, яке відбулося 16.10.2024, Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято рішення від 23.10.2024 №32044/6/13-01-24-16 про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.10.2024 шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, позивач пред'явив цей позов до суду.
Змістом спірних правовідносин є правомірність рішення відповідача від 23.10.2024 №32044/6/13-01-24-16 про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п.291.3 ст.291 ПК України).
Згідно з підп.8 підп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Відповідно до підп.3 п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Положеннями підп.5 підп.298.2.3 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
За правилами п.299.11 ст.299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути: 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; 4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»; 5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу; 6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки; 7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу; 8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу; 9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу; 10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу; 11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
Порядок проведення камеральної перевірки регламентований ст.76 ПК України, за змістом якої камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згідно з підп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
З огляду на викладене, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18.03.2025 у справі №160/21398/24, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 19.02.2019 у справі №826/7216/17.
Також Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Крім того Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, дійшов висновку, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. Враховуючи викладене, установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, суд може не переходити до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів.
Зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що ключовим питанням у цій справі є не лише зміст господарської діяльності позивача, а й дотримання контролюючим органом встановленої законом процедури проведення перевірки, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Як уже зазначалось вище, камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних інформаційних баз ДПС. Її предметом є формальні показники: своєчасність подання звітності, реєстрації накладних та сплати податкових зобов'язань. Натомість, питання правомірності застосування спрощеної системи оподаткування та відповідності фактичної діяльності платника вимогам ст.291 ПК України вимагає дослідження змісту господарських операцій, первинних документів та суті наданих послуг. Такі обставини можуть бути встановлені виключно під час документальної перевірки (планової або позапланової), як це визначено підп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України.
Судом встановлено, що оцінку питанню правомірності перебування позивача, як платника єдиного податку третьої групи, на спрощеній системі надано податковим органом під час проведення камеральної перевірки.
Враховуючи, що рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку прийнято не на підставі документальної перевірки та встановлених в ході неї порушень, суд доходить висновку про порушення відповідачем встановленої законом процедури контролю. Недотримання суб'єктом владних повноважень законодавчо визначених підстав та порядку проведення перевірки свідчить про порушення приписів ч.2 ст.19 Конституції України щодо обов'язку діяти лише у спосіб, передбачений законом, та є самостійною і достатньою підставою для визнання такого рішення протиправним і його скасування.
Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 11.02.2026 у справі №260/8313/24, у якій серед іншого наголошено, що установивши порушення процедури проведення перевірки, суд не повинен переходити до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення відповідачем оскаржуваного рішення.
Таким чином, шляхом співставлення наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов'язку доведення правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що спірне рішення відповідача від 23.10.2024 №32044/6/13-01-24-16 про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 є таким, що не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, зокрема прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). А тому, виходячи з положень п.2 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), таке слід скасувати як протиправне.
Щодо позову в частині зобов'язання відповідача поновити статус платника єдиного податку, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Так, згідно з п. 19-3.1 ст. 19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до п. 299.1 ст.299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з п. 299.13 ст. 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку.
Отже, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб'єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру.
Платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих) для такого платника юридичних наслідків.
При цьому, суд звертає увагу на те, що нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Отож, зважаючи на наведені норми законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов'язання відповідача поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку з 01.10.2024 шляхом включення до реєстру платників єдиного податку Державної податкової служби України у 2024 році, про що внести запис до реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 2 цієї норми регламентовано, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Приписами ч.1 ст.139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач за пред'явлення цього позову сплатив судовий збір на загальну суму 2423,00 грн згідно з платіжною інструкцією №МС1В-5С97-407Р-СК9В від 30.10.2024.
За таких умов, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн (0,60 грн є зайво сплаченими).
Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в сумі 40000,00 грн.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України, за приписами якої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд установив, що професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу Адвокатським бюро «БРИКАР» на підставі договору про надання правничих послуг №47 від 15.10.2024.
Відповідно до п.4.1 договору вартість правничих послуг за цим договором становить, зокрема: комплексний супровід та представництво інтересів у суді І інстанції у інстанції - 40000,00 грн.
Оплата за цим договором здійснюється після 40 днів з моменту набрання рішенням суду (відповідної інстанції) законної сили незалежно від результату розгляду (п.4.2).
За результатами надання правничих послуг акти не складаються. Єдиними фінансово-бухгалтерськими документами є цей Договір та виставлені рахунки (п.4.3).
Вид наданих позивачу послуг професійної правничої допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується рахунком від 03.01.2025. Відповідно до цього рахунку, витрати на правничу допомогу адвоката становлять 40000,00 грн та включають: комплексний супровід та представництво інтересів по судовій справі №380/22704/24.
Проаналізувавши розрахунок вартості наданих адвокатом послуг, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є завищений.
Так, предмет спору в цій справі містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення значного обсягу фактичних даних; обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними.
Більше того, вказана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
За наведених обставин, суд висновує, що заявлена представником позивача до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у 40000,00 грн є необґрунтованою, не відповідає реальності та необхідності таких витрат, розумності їх розміру, а стягнення з відповідача спірних витрат у вказаному розмірі становитиме надмірний тягар для нього, що суперечить принципу їх розподілу.
Відтак, як наслідок, з урахування критеріїв пропорційності, підставним є присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в обсязі 2000,00 грн.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.10.2024 №32044/6/13-01-24-16 про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку з 01.10.2024 шляхом включення до реєстру платників єдиного податку Державної податкової служби України у 2024 році, про що внести запис до реєстру платників єдиного податку.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
6. У задоволенні іншої частини вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, буд.35, м.Львів, 79026; ЄДРПОУ 43968090).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна