07 квітня 2026 рокусправа № 380/20891/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), в якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів як військовозобов'язаного без урахування виключення з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про визнання позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку, відповідно до інформації, яка міститься у військово-обліковому документі - військовому квитку серії НОМЕР_3 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 13.03.2008 він був виключений з військового обліку як особа, яка визнана непридатною до військової служби на підставі свідоцтва про хворобу №141 від 13.03.2008, виданого Військово-лікарською комісією ГУМВСУ у Львівській області.
Однак, у застосунку «Резерв+», у графі «Категорія обліку», він числиться як військовозобов'язаний, що суперечить його чинному статусу. Повідомляє, що звертався до відповідача зі заявою про виключення з військового обліку, однак отримав відмову, мотивовану тим, що для внесення відомостей про виключення останнього з військового обліку йому потрібно повторно пройти медичний огляд при РТЦК та СП для визначення ступеня придатності до військової служби.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо постановки його на військовий облік, а відтак просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 22.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що відповідно до Положення про Міністерство внутрішніх справ України МВС, затверджено Постановою КМУ № 1383 від 04.10.2006, МВС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, захисту об'єктів права власності, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, безпеки дорожнього руху, громадянства, імміграційної та паспортної роботи, протидії незаконній міграції.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збройні сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Враховуючи вищенаведене це різні структури, які не перебувають у підпорядкуванні один одного, відтак прийняті рішення МВС, не мають юридичної сили у прийнятті рішень ЗСУ, щодо виключення з військового обліку у 2025 році.
Свідоцтво про хворобу, яке видане Військово-лікарською комісією ГУМВСУ у Львівській області не є тотожним свідоцтву про хворобу, яке видається Військово-лікарською комісією РТЦК та СП та затверджується протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Враховуючи вище наведене у 2025 році, є визначена процедура виключення з військового обліку військовозобов'язаних, відтак в Центра відсутні законні підстави для виключення з військового обліку ОСОБА_1 відповідно до вимог п. 3 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» на підставі свідоцтва про хворобу № 141, виданого Військово-лікарською комісією ГУМВСУ у Львівській області від 13.03.2008.
Також повідомляє, що наказ МВС України від 06.02.2001 №85 «Порядок проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України», на підставі якого видане відповідне свідоцтво, втратив чинність на підставі Наказу МВС №285 від 03.04.2017.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що у свідоцтві про хворобу №141 від 13.03.2008, постановою військово-лікарської комісії про придатність до військової служби, на основі статті графи Розкладу хвороб і фізичних вад 39б, 41б, 42б графи І наказу МВС України №85 від 06 лютого 2001 року, позивача було визнано непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку. 13.03.2008 лікарською комісією ВЛК ГУМВСУ у Львівській області у військовому квитку позивача серії НОМЕР_3 , останньому було проставлено відмітку «непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку».
Звертає увагу суду, що свідоцтво про хворобу №141 було видане у 2008 році відповідно до тодішніх чинних нормативно-правових актів - Наказу МВС №85 від 06.02.2001, який регулював проведення військово-лікарської експертизи у системі МВС України. На момент його видачі ВЛК ГУМВСУ у Львівській області мала повноваження приймати постанови про придатність/непридатність осіб рядового і начальницького складу та видавати відповідні свідоцтва. Отже, свідоцтво про хворобу №141 є належним та дійсним документом, який підтверджує факт визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку, і не може бути визнане таким, що втратило чинність, лише через подальшу зміну нормативної бази.
Вважає, що втрата чинності наказу МВС №85 у 2017 році жодним чином не скасовує дії актів індивідуальної дії, виданих на його підставі у період чинності цього наказу. Це узгоджується з принципом незворотності дії нормативно-правових актів у часі, закріпленим у статті 58 Конституції України.
Також звертає увагу, що законодавство не передбачає обов'язковості повторного проходження ВЛК для осіб, які раніше були визнані непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку і в яких такий статус офіційно не змінювався. Положення наказу МОУ №402 застосовуються до військовозобов'язаних.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 згідно свідоцтва про хворобу №141 від 13.03.2008, виданого Військово-лікарською комісією ГУМВСУ у Львівській області визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку, з огляду на наявність захворювань, передбачених статтями Розкладу хвороб і фізичних вад 39б, 41б, 42б графи І наказу МВС України №85 від 06 лютого 2001 року. Зокрема, позивачу було проставлено діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ ЦВХ на грунті гіпертонічної хвороби; дисциркуляторна енцефалопатія ІІ вестибулоатактична форма; варикозне розширення вен правої нижньої кінцівки явищами ХВН ІІ ст; атерома шкіри правої тім'яної ділянки голови, що не утрудняє носіння форменного одягу; сольовий діабет. Із даного свідоцтва слідує, що з 1995 року по 2008 рік позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ, займав посаду старшого оперуповноваженого ГУМВСУ у Львівській області.
29.05.2025 ОСОБА_1 було відмовлено у перетині державного кордону України, після чого останньому стало відомо про те, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів немає відомостей про його непридатність до військової служби зі зняттям з військового обліку.
30.07.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 зі заявою про внесення даних про виключення його з військового обліку у зв'язку із визнанням його непридатним до військової служби згідно свідоцтва про хворобу №141 від 13.03.2008, виданого Військово-лікарською комісією ГУМВСУ у Львівській області. До даної заяви долучено завірену копію свідоцтва про хворобу, паспорта та військового квитка.
Листом від 06.09.2025 №11600 відповідач повідомив позивача, що наказ МВС України №85 від 06 лютого 2001 року втратив чинність на підставі Наказу МВС №285 від 03.04.2017. Крім того, внесено зміни до пункту 1 постанови КМУ від 07.03.2025 №270, затвердженої постановою КМУ від 04.06.2025 №644. Враховуючи вищенаведене, для внесення відомостей про виключення з військового обліку позивачу потрібно пройти повторний медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення ступеня придатності до військової служби відповідно до чинного наказу МОУ №402 від 14.08.2008.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо внесення позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів як військовозобов'язаного без урахування його попереднього виключення з військового обліку, останній звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частина 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Згідно з ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
У зв'язку з введенням Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» здійснюється призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
У статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства установи та організації).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Відповідно до п.8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 виконання завдання з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно свідоцтва про хворобу №141 від 13.03.2008, виданого Військово-лікарською комісією ГУМВСУ у Львівській області визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку, з огляду на наявність захворювань, передбачених статтями Розкладу хвороб і фізичних вад 39б, 41б, 42б графи І наказу МВС України №85 від 06 лютого 2001 року.
Станом на час видачі свідоцтва про хворобу №141 від 13.03.2008 порядок проходження ВЛК та проведення медичного огляду працівників органів внутрішніх справ регламентував наказ МВС України №85 від 06.02.2001.
Станом на 13.03.2008 (час видачі позивачу свідоцтва про хворобу) Порядок проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затверджений наказом МВС України №85 від 06.02.2001 містив наступні положення: «…Постанови військово-лікарських комісій: … 1.63. ВЛК свої постанови виносять на час фактичного огляду даної особи. Щодо колишніх осіб рядового й начальницького складу ОВС, військовослужбовців, які не проходили медичного огляду у ВЛК при звільненні зі служби, постанови виносяться на час фактичного звільнення з ОВС на підставі медичних документів. За результатами медичного огляду ВЛК виносять такі постанови: … 1.63.5. Щодо осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ: "Придатний до військової служби"; "Придатний до військової служби. Не придатний на посаду" (вказану в направленні відділу роботи з особовим складом та згідно з Таблицею вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей); "Обмежено придатний до військової служби"; "Потребує звільнення від виконання службових обов'язків (занять), відпустки за станом здоров'я"; (указати строк звільнення, відпустки); "Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "Не придатний до військової служби зі зняттям з військового обліку".
Разом із тим ч. 5, 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції станом на 13.03.2008 (час видачі позивачу свідоцтва про хворобу), мали наступну редакцію:
«….5. Зняттю з військового обліку призовників та військовозобов'язаних у військових комісаріатах підлягають громадяни України: … 2) з військового обліку військовозобов'язаних: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які після проходження строкової військової служби прийняті на військову службу до інших військових формувань або на службу в органи внутрішніх справ, податкової міліції; які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; в інших випадках за рішенням Міністерства оборони України.
6. Виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби; 2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або порідненої з нею спеціальності; 9) померли. ..».
Із аналізу наведеної правової норми слідує, що станом на 13.03.2008 (час видачі позивачу свідоцтва про хворобу), підлягали виключенню з військового обліку особи, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Свідоцтво про хворобу позивача не містить положення про необхідність його виключення з військового обліку.
Суд зауважує, що положеннями Закону №2232-ХІІ (в редакцій чинній станом на 13.03.2008) визначено розмежування між «зняття з військового обліку» та виключенням з «військового обліку».
Суд враховує правову позицію, викладену у пунктах 37-39 постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24, відповідно до якої законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов'язаного на такий облік.
Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних.
Також суд критично оцінює інформацію у військовому квитку щодо виключення позивача з військового обліку згідно свідоцтва про хворобу №141 від 13.03.2008, оскільки у вказаному свідоцтві передбачено саме зняття, а не виключення з військового обліку.
Крім цього, у розділі VІІІ Прийняття на облік і зняття з обліку військового квитка позивача стоїть печатка ІНФОРМАЦІЯ_4 саме про зняття з військового обліку.
Відтак судом встановлено що станом на 30.07.2025 - час звернення до відповідача зі заявою про внесення даних про виключення з військового обліку у зв'язку із визнанням непридатним до військової служби згідно свідоцтва про хворобу №141 від 13.03.2008, виданого Військово-лікарською комісією ГУМВСУ у Львівській області, позивач правомірно перебував на військовому обліку як військового зобов'язаний.
Враховуючи наведене, відсутні підстави для визнання дій відповідача протиправними.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у задоволенні позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна