08 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5195/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комісії щодо розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить:
- визнати протиправними рішення відповідача, викладене в протоколі від 13.06.2025 № 53, в частині відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації на особливий період за його заявою від 06.06.2025, отриманою та зареєстрованою 09.06.2025 за вхідним № 19489, як незаконне;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву від 06.06.2025, подану особисто засобами поштового зв'язку, отриману 09.06.2025 та зареєстровану за вхідним № 19489, і надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на строк дії законних підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Казанчук Г.П. від 04 серпня 2025 року відкрито провадження у справі (а.с.72-73).
На підставі розпорядження керівника апарату Кіровоградського окружного адміністративного суду № 356 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ" призначено проведення повторного автоматизованого цієї справи у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 у зв'язку з призначенням на посаду судді П'ятого апеляційного адміністративного суду за конкурсом (а.с.77).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу розподілено на суддю Сагуна А.В. (а.с.78)
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Сагуна А.В. від 15 січня 2026 року справу прийнято до провадження (а.с.79).
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що він відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки на його утриманні перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Вказує, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , яка має чотирьох неповнолітніх дітей, батько яких - ОСОБА_4 померлий у 2022 році. Зазначає, що після укладення шлюбу фактично проживає разом із дружиною та її дітьми однією сім'єю, веде спільний побут, бере участь у вихованні дітей, забезпечує їх матеріально, що в свою чергу підтверджується відповідними доказами. Позивачем наголошено, що у зв'язку зі смертю біологічного батька, він як вітчим фактично утримує неповнолітніх дітей, які проживають разом із ним, а тому вважає, що відповідає критеріям, передбаченим законодавством для надання відстрочки.
Відповідач правом подати суду відзив на позовну заяву не скористався. Жодних заяв, повідомлень про причини такого неподання, їх поважності та/або неможливості подання у строк, встановлений судом, від відповідача на адресу суду (у т.ч. електронну) не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у відповідача.
06.06.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою (вх. № 19489 від 09.06.2025), поданою за формою, визначеною додатком 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період. Підставою для надання відстрочки позивач визначив пункт 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (а.с.25-32).
За результатами розгляду поданої заяви та доданих документів Комісією прийнято рішення, оформлене протоколом № 53 від 13.06.2025, яким відмовлено у наданні відстрочки, з мотивів відсутності судового рішення про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні позивача (а.с.64-65).
Вважаючи вказане рішення, оформлене протоколом засідання комісії, протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Аналогічний обов'язок громадян України кореспондується із статтею 1 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII), який визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому, указами Президента України воєнний стан продовжувався і на момент розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 23 цього Закону визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та яким може бути надана відстрочка від військової служби.
Зокрема, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані - жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та її оформлення (далі - Порядок №560 в редакції на день виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 56 Порядку № 560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Пунктом 57 Порядку №560 визначено, що для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Положенням пункту 60 Порядку № 560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Відповідно до Додатку № 5 зазначеного Порядку документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII є: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів: свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше); рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні; свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька); інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Таким чином, з аналізу наведених вище норм убачається, що у випадку звернення військовозобов'язаного за наданням відстрочки на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" вирішальне значення має підтвердження сукупності таких умов: наявність у військовозобов'язаного трьох і більше дітей віком до 18 років; фактичне утримання ним цих дітей; відсутність заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що перевищує три місяці; а також належне документальне підтвердження зазначених обставин визначеними законом документами.
Предметом судового розгляду у справі є правомірність рішення комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII.
Як установлено, позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.34-37).
З матеріалів справи убачається, що дружина позивача має чотирьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження (а.с.43-45).
При цьому батьком зазначених дітей є ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що також підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.39).
Згідно довідки Квартального комітету №14 Подільського району м. Кропивницького від 05.06.2025 року №83 позивач фактично проживає разом із дружиною та її дітьми (а.с.41).
Разом з тим такі обставини самі по собі не є безумовною підставою для висновку про перебування дітей на утриманні позивача у розумінні вимог законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Такий обов'язок є особистим та індивідуальним і не може бути покладений на інших осіб, крім випадків, прямо передбачених законом.
Частиною 1 статті 260 Сімейного кодексу України визначено, що якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Натомість правове регулювання обов'язку мачухи, вітчима щодо утримання падчерки, пасинка визначено статтею 268 Сімейного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 268 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов'язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком, зокрема у разі: 1) нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком; 2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини (частина 2 статті 268 Сімейного кодексу України).
Таким чином, на відміну від батьків, обов'язок вітчима щодо утримання падчерки та пасинка не є безумовним, а виникає виключно за наявності визначених законом обставин, тоді як право вітчима брати участь у вихованні падчерки та пасинка реалізується за умови їх спільного проживання однією сім'єю.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.12.2023 року у справі № 160/11228/23, у якій, хоча спір і виник щодо звільнення військовослужбовця зі служби, суд касаційної інстанції, застосовуючи норми сімейного законодавства у подібних правовідносинах, зазначив, що особа, перебуваючи у шлюбі з матір'ю дітей, має право на участь у їх вихованні за умови спільного проживання однією сім'єю, однак обов'язок щодо їх утримання як вітчима виникає лише у разі відсутності матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або якщо такі особи з поважних причин не можуть надавати належного утримання, що є релевантним і для вирішення даного спору щодо надання відстрочки.
У спірних правовідносинах судом встановлено, що матір дітей - ОСОБА_3 - є живою, не позбавлена батьківських прав та не звільнена від виконання обов'язку щодо утримання своїх дітей. Матеріали справи не містять доказів того, що вона з поважних причин не може забезпечувати їх утримання.
Факт смерті біологічного батька дітей сам по собі не свідчить про виникнення у позивача обов'язку щодо їх утримання у розумінні статті 268 Сімейного кодексу України, оскільки закон пов'язує виникнення такого обов'язку із відсутністю або неспроможністю всіх перелічених у нормі осіб, зокрема і матері.
Також суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів відсутності інших осіб, які відповідно до закону можуть бути зобов'язані утримувати дітей (діда, баби) або доказів того, що такі особи з поважних причин не можуть надавати належного утримання.
Крім того, позивач не є усиновлювачем, опікуном чи піклувальником дітей, а відтак не набув передбаченого законом статусу особи, на яку покладено обов'язок їх утримання.
Суд звертає увагу, що відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ключовою умовою для надання відстрочки є саме перебування трьох і більше дітей на утриманні військовозобов'язаного. Така обставина має бути підтверджена належними та допустимими доказами, які свідчать про існування у особи відповідного юридичного обов'язку, а не лише фактичної участі у забезпеченні дітей.
Надані позивачем докази (свідоцтво про шлюб, довідка про склад сім'ї) свідчать про фактичні сімейні відносини, однак не підтверджують виникнення у нього юридичного обов'язку щодо утримання дітей у розумінні норм сімейного законодавства.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позивач не довів наявності передбачених законом умов, за яких на нього покладається обов'язок утримувати дітей дружини, а отже, відсутні підстави вважати, що на його утриманні перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
За таких обставин рішення комісії про відмову у наданні відстрочки, оформлене протоколом № 53 від 13.06.2025, є правомірним, а позовні вимоги - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.139, 241, 242-246, 255, 292-297 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса місця фактичного проживання: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комісії щодо розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН