08 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/7765/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Корольовського районного суду м. Житомира, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання протиправними дій і скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, Корольовського районного суду м. Житомира, у якому просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ керівника апарату Корольовського районного суду міста Житомира від 18.01.2024 №25/К у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби спеціалісту загального відділу ОСОБА_1 на 2024 рік, а саме з 01.01.2024 року на рівні 30 % місячного посадового окладу.
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області провести, мені, ОСОБА_1 , державному службовцю Корольовського районного суду міста Житомира нарахування та виплату надбавки за вислугу років з 01 січня 2024 року відповідно до наказу керівника апарату суду від 03.07.2023 року №154/К «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_2 , із урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Суддя своєю ухвалою від 3 травня 2024 року прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області надійшов до суду 15.05.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що ТУ ДСА України в Житомирській області як розпорядник коштів нижчого рівня не має правових підстав для виплати надбавки за вислугу років позивачу з 01 лютого 2023 року в розмірі 50 відсотків від посадового окладу, встановленої статтею 52 Закону України «Про державну службу», так як 01.01.2024 р. набрав чинності Закон України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким передбачено, що норми Закону України “Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (абз. 4 п. 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"). Також абзац другий пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не визнано неконституційним, тому підстави для її незастосування відповідачем відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відзив Корольовського районного суду міста Житомира надійшов до суду 23.05.2024. Заперечуючи позовні вимоги вказує, що листом №160/24-Вих від 12.01.2024 Територіальне управління ДСА України в Житомирській області проінформувало суд, що з 01.01.2024 запроваджено нову систему оплати праці державних службовців на основі класифікації посад, у зв'язку з чим керівникам апаратів судів необхідно було встановити надбавку за вислугу років на державній службі у відсотковому розмірі, перерахованому відповідно до абзацу другого ПУНКТУ 12 прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". Також абзац другий пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не визнано неконституційним, тому підстави для її незастосування відповідачем відсутні.
Ухвалою суду від 26.12.2024 постановлено зупинити провадження в адміністративній справі № 240/7765/24 за позовом ОСОБА_1 до Корольовського районного суду м. Житомира, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання протиправними дій і скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі №240/7215/24.
Ухвалою суду від 17.03.2026 постановлено поновити провадження у справі.
У період із 23.03.2026 по 06.04.2026 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, судом встановлено наступне.
Встановлено, що відповідно до наказу Корольовського районного суду міста Житомира від 01.08.2016 №92/К про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям суду, позивачу за стаж державної служби 20 років 1 місяць 6 днів з 01.08.2016 визначено надбавку за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу.
Корольовським районним судом м. Житомира, 18.01.2024 прийнято наказ №25/к про перерахунок та встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям Корольовського районного суду м. Житомира, на 2024 рік, яким позивачу за стаж державної служби, що становить 27 років 6 місяців 7 днів, встановлено надбавку в розмірі 30%.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, вважає вказаний наказ протиправним та таким, що порушує її права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 130 Конституції України визначає, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Згідно із частинами першою - п'ятою статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, зокрема, здійснює Державна судова адміністрація України (ДСА України) - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та ДСА України.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначають окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також загалом щодо апеляційних, місцевих судів.
Згідно із частиною першою статті 150 Закону №1402 призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ДСА України, Служби судової охорони врегульовано нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Правовий статус державного службовця та відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі - Закон № 889).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону, державний службовець - громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону №889 державний службовець має право, зокрема, на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Приписами ч. 1 ст. 46 Закону №889 закріплено, що стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частинами першою, другою статті 50 Закону №889 передбачено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи. Заробітна плата державного службовця складається з:
посадового окладу;
надбавки за вислугу років;
надбавки за ранг державного службовця;
премії (у разі встановлення).
Статтею 52 Закону №889 закріплено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Пунктом 10 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон №3460-IX) установлено, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20-22 цього розділу.
Згідно з пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-IX, у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.
Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Норми Закону № 889 щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
При цьому, суд зазначає, що визначальним для вирішення даної справи є визначення того, які норми підлягають застосуванню під час визначення розміру цієї надбавки: законодавства про державну службу чи про державний бюджет.
Вказане питання вирішувалося під час розгляду зразкової справи за наслідком якого ухвалено постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, у якій визначені наступні ознаки типової справи:
позивач державний службовець місцевого загального суду, якому з 01.01.2024 встановлено надбавку за вислугу років на підставі абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу;
відповідачі місцевий загальний суд, наказом якого державному службовцю установлено надбавку за вислугу років з урахуванням правил, передбачених абзацом другим пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX, та ТУ ДСА, відповідальне за забезпечення фінансування та функціонування місцевого загального суду, у якому працює позивач;
предмет спору розмір надбавки за вислугу років на державній службі за 2024 рік;
спір виник унаслідок обчислення розміру надбавки за вислугу років на державній службі на підставі приписів абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX;
предмет позову позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про: визнання протиправним і скасування наказу місцевого загального суду в частині встановлення на 2024 рік щомісячної надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу; зобов'язання ТУ ДСА нараховувати та виплачувати щомісячну надбавку за вислугу років у 2024 році відповідно до статті 52 Закону України № 889-VIII на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Враховуючи, що дана справа відповідає ознакам типової справи, що визначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі №240/7215/24, висновки такої постанови є обов'язковими для суду при ухваленні рішення у даній справі.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24 висловлені наступні узагальнені висновки:
«Нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби».
Отже, Законом № 3460-IX запроваджено норму, яка відрізняється від норми частини першої статті 52 Закону №889-VIII щодо зменшення максимальної межі розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшення розміру самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби. При цьому визначено випадки (пункт 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-IX) коли умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються, а саме - для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Тобто, Законом України № 3460-IX на 2024 рік запроваджено інше правове врегулювання умов та порядку оплати праці державних службовців, зокрема, щодо структури заробітної плати державного службовця та порядку обчислення надбавки за вислугу років.
Поряд з цим суд звертає увагу на те, що Закон України №3460-IX містить застереження, що Закон №889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Водночас і у частині другій статті 5 Закону №889-VIII вказано, що відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. А таким законом у спірних відносинах є саме Закон № 3460-IX.
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24 зазначено : «Саме лише зменшення граничного розміру надбавки державним службовцям за вислугу років не обов'язково свідчить про звуження соціальних прав і гарантій працівника, зокрема, його права на належний рівень оплати праці.
Таку дію законодавця не можна розглядати відокремлено від інших дій, які здійснені ним одночасно з метою змінити структуру оплати праці державних службовців певної категорії, а саме: підвищити посадові оклади, оскільки відповідна надбавка є лише окремою складовою грошового забезпечення державного службовця, грошовий вираз якої безпосередньо залежить від розміру його посадового окладу.
Тож відповідно до обставин, встановлених судами у цій зразковій справі, мало місце не зменшення розміру заробітної плати державного службовця, а перерозподіл її складових як елемент запровадження загальнонаціональної реформи, про що детальніше буде зазначено в наступному розділі цієї постанови».
З урахуванням вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-IX, який зупинив дію приписів Закону №889-VIII і неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався, а отже, підлягав застосуванню розпорядником бюджетних коштів стосовно позивачки, то й підстави для задоволення позову відсутні.
Також суд звертає увагу, що відповідні приписи абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-IX не визнані неконституційними, так само немає підстав для власного висновку за частиною четвертою статті 7 КАС України, адже у спірних правовідносинах зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не призвело до звуження соціальних прав і гарантій державного службовця, зокрема і його права на належний рівень оплати праці, про що детальніше буде проаналізовано далі.
З огляду на встановлені обставини, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 19.02.2026 за результатами розгляду зразкової справи №240/7215/24, суд приходить до висновку, що при встановленні позивачу розміру надбавки за вислугу років державної служби на 2024 рік відповідач правомірно керувався пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а тому відсутні підстави для скасування оспорюваного наказу.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Корольовського районного суду м. Житомира, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області: (майдан Соборний, 1, м. Житомир, Житомирська область, Житомирський район, 10014, ЄДРПОУ: 02895998), (вул. Мала Бердичівська, 23, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10014, ЄДРПОУ: 26278626) про визнання протиправними дій і скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
08.04.26