08 квітня 2026 року м. Житомир
справа № 240/18067/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку на умовах, визначених статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із зменшенням пенсійного віку на 7 років у відповідності із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі яка постійно проживала та працювала в зоні гарантованого добровільного відселення та станом на 01 січня 1993 року прожила в цій зоні не менше 3-х років та відпрацювала на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 - 27 років 07 місяців 04 дні;
- зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 7 років, на умовах, визначених статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із зменшенням пенсійного віку на 7 років , як особі яка постійно проживала та працювала в зоні гарантованого добровільного відселення та станом на 01 січня 1993 року прожила та пропрацювала в цій зоні не менше 3-х років та відпрацювала на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 - 27 років 07 місяців 04 дні, з 05 червня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулась до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон України №796-XII).
Однак, згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.06.2025 №063550007243 позивачці відмовили у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку необґрунтованою, звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана уповноваженою особою відповідача - 04.08.2025.
07 серпня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, через систему "Електронний суд", надіслало відзив на позовну заяву (за вх. №62043/25), у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що 05.06.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Заява опрацьовувалася за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.
Зазначає, що за наданими документами та даними, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 31 рік 04 місяці 05 днів. Вік позивачки на дату звернення за призначенням пенсії 53 роки 02 місяці 10 днів.
Вказує, що період постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 01.01.1993 з урахуванням роботи по Списку №2 дає право на зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 5 років.
На підставі наданих документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 12.06.2025 прийнято рішення №063550007243 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з недосягненням необхідного пенсійного віку.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Овруцьким РВ УМВС України в Житомирській області 10.12.1998, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач є непрацюючим пенсіонером, має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) та проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 (далі - постанова КМУ №106), віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
05 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та 12 червня 2025 року прийнято рішення №063550007243 про відмову у призначенні пенсії.
В зазначеному рішенні вказано, що вік заявника (на дату звернення до пенсійного органу) становить 53 роки 02 місяці, страховий стаж складає 31 рік 04 місяці 05 днів, пільговий стаж за Списком №2 підтверджений та складає 27 років 7 місяців 04 дні, за результатом розгляду поданих документів до страхового стажу зараховано всі періоди згідно з наданими заявником документами.
Зазначено, що до періоду постійного проживання (рботи) у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди роботи в м.Житомир, що не належить до території радіоекологічного забруднення згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 15.05.1992: з 12.05.1992 по 10.08.1992 та з 09.03.1993 по 12.10.2020.
Період постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить 03 роки 04 місяці 00 днів, в тому числі з 26.04.1986 по 01.01.1993.
Також додатково зазначено, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV пенсія на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу у жінок не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку.
Листом від 13.06.2025 №0600-0216-8/53367 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення за результатами розгляду її заяви від 05.06.2025 щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV.
В той же час, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №769-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Статтею 55 Закону №796-ХІІ визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII, Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 зазначеного Закону №796-ХІІ встановлено, зокрема, що:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 (чоловіки - 12 років 6 місяців і більше, жінки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік понад передбачений цією статтею.
Частиною 3 статті 55 Закону №796-ХІІ прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Згідно з пунктом 13 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про прокуратуру" та цього Закону, призначається одна пенсія за вибором особи. Порядок фінансування пенсій, призначених відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлюється зазначеними законами.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали та територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-ХІІ.
Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що до періоду постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди роботи позивача в м.Житомир, що не належить до території радіоекологічного забруднення згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 15.05.1992: з 12.05.1992 по 10.08.1992 та з 09.03.1993 по 12.10.2020. Період постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить 03 роки 04 місяців 00 днів, в тому числі з 26.04.1986 по 01.01.1993.
Як свідчать матеріали справи, а саме копія трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 від 15.05.1992, позивачка дійсно у період з 12.05.1992 по 10.08.1992 та з 09.03.1993 по 12.10.2020 працювала в установі, яка територіально розміщена у м.Житомир.
Суд наголошує, що законодавець пов'язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку із постійним проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).
Відповідно до Постанови №106, м. Житомир не включений у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і не віднесений до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Отже, період перебування особи (навчання, роботи) на території, яка не віднесена до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, не може бути зарахований до періоду проживання (навчання та період роботи) на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Таким чином, період роботи позивача в м.Житомир, а саме з 12.05.1992 по 10.08.1992 та з 09.03.1993 по 12.10.2020 не підлягає врахуванню при призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, а тому відмова відповідача у врахуванні зазначеного періоду є правомірною.
Суд зазначає, що Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Порядком №501 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
Доказів визнання недійсним посвідчення позивача як на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, так і на момент звернення до суду з даним позовом не надано.
Водночас, аналізуючи положення абзацу другого підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1, Верховний Суд у постанові від 28.05.2025 у справі №460/658/24 виснував, що підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи). Наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII. Відтак, вагомим у цьому випадку є встановлення факту фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Відповідно до ч.5 статті 242 КАС України суд під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, суд встановив, що позивач належить до осіб потерпілих від Чорнобильської катастрофи, однак наявність посвідчення відповідної категорії не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII.
Позивач не заперечує того факту, що станом на 01.01.1993 період її постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить 03 роки 04 місяці 00 днів.
Водночас, позивач вважає, що за наявності статусу особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), має право на зменшення пенсійного віку на 7 років, оскільки з урахуванням довідки, що підтверджує її роботу зі шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, має право на зменшення пенсійного віку додатково на один рік, відповідно до п. 2 статті 55 Закону №796-ХІІ (3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років + 1 рік, як особі яка відпрацювала на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2).
Частиною 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 (чоловіки - 12 років 6 місяців і більше, жінки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік понад передбачений цією статтею.
На момент досягнення необхідного віку, а саме станом на 2025 рік, страховий стаж позивача повинен становити не менше 32 років, а з урахуванням зменшення на 6 років, страховий стаж повинен становити не менше 26 років.
Отже, для осіб, які набули право на зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-XII, призначається пенсія за умови: 1) досягнення віку 60 - 6 та додатково 1 рік за списком №2 = 53 роки; 2) наявність страхового стажу 32-6 = 26 років.
Суд встановив, що відповідно до довідки Виконавчого комітету Овруцької міської ради від 29.05.2025 №20-506, позивач з 26.04.1986 по 25.08.1989, з 27.03.1992 по даний час (дата видачі довідки) зареєстрована та постійно проживає в с. Прилуки, Коростенського (Овруцького) району, Житомирської області.
З урахуванням виключення періодів з 12.05.1992 по 10.08.1992 та з 09.03.1993 по 12.10.2020 (оскільки позивач працювала в установі, яка територіально розміщена у м.Житомир), період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення становить 03 роки 04 місяці 00 днів та після 01.01.1993 становить понад 4 роки, що у свою чергу дає право на зменшення пенсійного віку на 5 років та додатково 1 рік за списком №2.
Отже, з урахуванням вище викладеного, право на призначення пенсій у позивача, на умовах, визначених статтею, 55 Закону №796-XII, виникає за умови: досягнення 54 років (60 - 5 та додатково 1 рік за списком №2), та за наявності страхового стажу 27 років (32-5).
Суд встановив, що позивач, на момент звернення до пенсійного органу, досягла віку - 53 роки. Страховий стаж складає 31 рік 04 місяці 05 днів, пільговий стаж за списком №2 - 27 років 7 місяців 04 дні.
Таким чином, враховуючи те, що позивачка на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком не досягла 54-річного віку, то право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, з урахуванням викладених вище висновків, позивач набуде лише після досягнення 54 років.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у Головного управління Пенсійного в Донецькій області були відсутні підстави для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ за її заявою від 05.06.2025, а тому прийняте ним рішення від 12 червня 2025 року №063550007243 про відмову у призначенні пенсії є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м.Слов'янськ, Донецька обл., Краматорський р-н, 84122 код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 08 квітня 2026 року.
Суддя А.В. Горовенко