Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 квітня 2026 року Справа№200/900/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
10 лютого 2026 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд», надійшов позов адвоката Меламеда В.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просить суд :
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перебування громадянки ОСОБА_1 - представниці дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю - у ситуації забороненой дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами. Ця заборонена дискримінація полягає у відсутності нормативного механізму щодо здійснення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон у країну, з якою не укладено міжнародного договору, та у виникненні внаслідок застосування правових норм Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, менш сприятливих умов і становища для громадян України, які постійно проживають в Ізраїлі, з огляду на об'єктивну неможливість виконати вимоги Порядку щодо подання заяви через електронний кабінет ПФУ з використанням електронного підпису або особистого звернення до УПФУ чи банку на території України, що, у поєднанні з відмовою у визнанні альтернативних способів подання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, зокрема через уповноважених адвокатів, осіб за довіреністю або шляхом надсилання заяви з нотаріально засвідченим і легалізованим (апостильованим) підписом пенсіонера, призводить до фактичного позбавлення їх конституційного права на отримання пенсії в порівнянні з іншими громадянами України, та створює ситуацію, за якої представники дискримінованої групи, на відміну від інших пенсіонерів, змушені витрачати значні зусилля, час і кошти на звернення до суду з вимогами визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність органів Пенсійного фонду;
зобов'язати Відповідача вжити позитивні дії:
1) негайно припинити дискримінацію та утриматися від порушення принципу недискримінації;
2) здійснювати виплату поточної пенсії Позивача на на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ “Приват Банк»;
3) нарахувати та виплатити Позивачу на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ “Приват Банк» компенсацію за майнову шкоду;
4) здійснити виплату пенсії Позивача, яку позивач, відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.02.2022 по справі № №200/18561/21: мав поновити з 01.07.2021 року, на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ “Приват Банк», за винятком виплаченої майнової шкоди, з урахуванням компенсації втрати частини доходів;
5) нарахувати та виплатити Позивачу на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ “Приват Банк» компенсацію за моральну шкоду в сумі 250 000 (Двісті п'ятдесят тисяч) грн;
6) розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема позивачки, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2025 по справі № 200/6430/24 їй було призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
15.08.2025 представник Позивача звернувся до Відповідача з заявою №ВЕБ-05001-Ф-С-25-165124, щодо добровільного виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2025 по справі №200/6430/24, заборону макетної обробки та надання інформації та копій документів, в тому числі витяг з електронної пенсійної справи моєї клієнтки - "Історія макетної обробки". Листом № 0500-0202-8/91544 від 11.09.2025 року відповідач повідомив, що на виконання рішення суду Головним управлінням призначено пенсію за віком ОСОБА_1 з 07.10.2023 за наявними документами про стаж, які надавались представником позивача в зверненні.
З метою сприяння Відповідачу у виконанні покладених на нього обов'язків, Позивачка відкрила рахунок у АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», поточний рахунок № № НОМЕР_1 . 09.09.2025 року представник Позивачки звернувся до Відповідача із заявою про виплату пенсії на вказаний рахунок, додавши до заяви довіреність.
18.12.2025 року отримано лист Відповідача 0500-0202-8/148949, яким Відповідач відмовив у виплаті пенсії на банківський рахунок Позивача. Відповідач мотивував відмову тим, що для виплати пенсії через поточні рахунки в банках Позивач має особисто подати заяву про виплату пенсії, відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596.
Позивачка вважаю протиправною бездіяльності Відповідача щодо не виплати пенсії на її особистий банківський рахунок АТ КБ «ПРИВАТ БАНК».
Відповідач надав відзив, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні, з огляду на таке.
За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії за віком, призначеної з 07.10.2023 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2025 по справі №200/6430/24, яке набрало законної сили 30.07.2025 відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір призначеної пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2023 складає 2520,00 грн. Таким чином, Головним управлінням облікована сума заборгованості в розмірі 65 032,26 грн за період з 07.10.2023 по 30.11.2025.
Виплата пенсії ОСОБА_1 не здійснювалась у зв'язку з відсутністю реквізитів банківського рахунку.
На запит Головного управління від 20.02.2026 №0500-0404-8/17218 щодо дійсності банківського рахунка № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» листом від 25.02.2026 №20.1.0.0.0/7-260220/78719 повідомив про те, що зазначений рахунок закритий.
Вказує, що пунктом 10 Порядку №1596 передбачено можливість подання заяви про виплату пенсії через банківську установу двома шляхами, а саме або пенсіонером безпосередньо до органу ПФУ або шляхом звернення пенсіонера до банківської установи та подальшим переданням банківською установою до органів ПФУ заяви пенсіонера щодо бажання отримувати пенсію на визначений банківський рахунок.
Станом на час розгляду справи заява від ОСОБА_1 про виплату пенсії через уповноважену банківську установу відповідно до вимог чинного законодавства до Головного управління не надходила.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити Позивачу на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ “Приват Банк» компенсацію за майнову шкоду, управління вважає, що відсутні підстави для її задоволення, як передчасної, оскільки спору в цій частині фактично не існує, оскільки відповідна виплата пенсі ще не проведена.
Щодо позовних вимог про здійснення виплати пенсії Позивача, яку позивач, відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.02.2022 по справі № №200/18561/21: мав поновити з 01.07.2021 року, на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ “Приват Банк», за винятком виплаченої майнової шкоди, з урахуванням компенсації втрати частини доходів вказує, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними, оскільки призначення пенсії за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі № 200/18561/21 управлінням не здійснювалося.
Щодо позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_2 на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ “Приватбанк» компенсацію за моральну шкоду в сумі 250 000 грн зазначає, що позивачка пов'язала завдання їй моральних страждань із дискримінацією групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю - у ситуації забороненой дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами, управління звертає увагу суду на те, що відсутність нормативного механізму не є проявом дискримінації, а є наслідком законодавчого регулювання, яке однаково застосовується до всіх громадян України, що виїхали на постійне місце проживання до країн, з якими не укладено відповідних міжнародних угод. У матеріалах справи немає жодних відомостей, що те протиправне діяння відповідача, справді зумовило душевні страждання позивачки. Таким чином, управління вважає, що позивачка не довела завдання їй такої шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між нею і протиправним діянням відповідача, а отже відсутні підстави для відшкодування такої шкоди.
Щодо позовних вимог про негайне припинення дискримінації та утримання від порушення принципу недискримінації вказує, що чинним законодавством України не передбачено механізму здійснення пенсійних виплат громадянам, які виїхали на постійне місце проживання до держав, з якими Україна не уклала міжнародних договорів у сфері соціального забезпечення. Таким чином, відсутність нормативного механізму не є проявом дискримінації, а є наслідком законодавчого регулювання, яке однаково застосовується до всіх громадян України, що виїхали на постійне місце проживання до країн, з якими не укладено відповідних міжнародних угод.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази по справі.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 є громадянкою України, що підтверджено паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , номер паспорта НОМЕР_4 , виданий органом 2ISR, 06.10.2020.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 200/18561/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 01.07.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 01.07.2021 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішення суду від 09.02.2022 набрало законної сили 26.09.2022.
На виконання рішення суду у справі № 200/18561/21 відповідачем за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.07.2021 прийнято рішення від 29.11.2022 №056230001576 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 200/3065/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.11.2022 № 056230001576 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.08.2021 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до її страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» наступні періоди роботи: з 21.07.1975 по 15.05.1977; з 16.05.1977 по 30.06.1977; з 01.07.1977 по 14.11.1977; з 08.07.1983 по 28.11.1983; з 16.10.1989 по 02.05.1990; з 03.05.1990 по 30.09.1990; з 01.10.1990 по 15.10.1998; з 16.10.1998 по 11.10.2000; з 16.10.2000 по 10.08.2008; з 11.08.2008 по 09.04.2009; з 10.04.2009 по 18.05.2009; з 19.05.2009 по 14.10.2009; з 15.10.2009 по 15.04.2010; з 16.04.2010 по 13.09.2010, з урахуванням висновків суду по даній справі.
Рішення суду від 07.11.2023 набрало законної сили 03.04.2024.
На виконання рішення суду відповідачем прийнято рішення від 11.04.2024 № 056230001576 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі № 200/6430/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.04.2024 № 056230001576 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 07.10.2023 відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішення суду від 10.04.2025 набрало законної сили 30.07.2025.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2025 по справі №200/6430/24 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058 з 07.10.2023.
09.09.2025 до відповідача надійшла заява-клопотання № ВЕБ-05001-Ф-С-25-190338від представника Меламеда В.Б., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , подана за допомогою кваліфікованого електронного підпису представника. До клопотання додані: заява про добровільне виконання рішення суду та заборона щодо проведення макетної обробки пенсійної справи та витребування документів; засвідчення ОСОБА_3 підпису ОСОБА_1 від 02.07.2023; довіреність від 15.05.2023 року; заява про поновлення виплати пенсії на поточний банківський рахунок.
Відповідач листом від 18.12.2025 № 0500-0202-8/148949 повідомив представника ОСОБА_4 , що до заяви необхідно додавати окремими файлами скановані копії паспорту, РНОКПП та Заяву про виплату пенсії через визначену пенсіонером банківську установу згідно п. 10 Порядку №1596 з реквізитами карткового рахунку у форматі IBAN, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізити). Зазначає, що заява про зміну банківських реквізитів, зазначена в заяві про добровільне виконання рішення суду №12314 від 14.08.2025, яка додана до заяви клопотання №ВЕБ-05001-Ф-С-25-165124 від 15.08.2025, подана не у спосіб, передбачений вимогами Порядку №1596.
За встановлених обставин, правова позиція суду така.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64 Конституції України ).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов'язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (тут і далі - Порядок 22-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Пунктом 2.9 Порядку № 22-1 передбачено, що під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України).
Відповідно до пункту 1.2 Порядку № 22-1 заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596.
Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596 (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв'язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках.
Згідно пункту 4 Порядку № 1596, виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).
Згідно з абзацом 1 пункту 6 Порядку № 1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Абзацом 2 пункту 6 Порядку № 1596 визначено, що для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312) - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. № 269 та від 20 березня 2022 р. № 332, за виключенням осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 цього Порядку, уповноваженим банком є АТ Ощадбанк.
Оскільки місцем фактичного проживання позивача є країна Ізраїль, зазначений абзац пункту 6 до спірних правовідносин не застосовується.
Відповідно до пункту 8, пункту 9 Порядку № 1596, поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку. Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку. Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.
За змістом пункту 12, пункту 13 Порядку № 1596, органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають:
- списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках;
- опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.
Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.
Списки подаються одночасно на паперових і магнітних (електронних) носіях, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цього пункту.
Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п. 10 Порядку № 1596 двома шляхами, а саме: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду; від установи уповноваженого банку.
Аналогічні положення закріплені у пункті 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі - Порядок № 22-1), яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (зі змінами).
Аналіз вищезазначених приписів нормативно-правових актів свідчить, що органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках у разі наявності заяви про виплату пенсії або грошової допомоги.
Як свідчать матеріали справи, позивачем відкрито особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ “Приватбанк».
Відмовляючи перераховувати позивачу пенсію на визначений нею банківський рахунок, відповідач вважав, що позивачу необхідно особисто надати відповідну заяву, після чого буде розглянуте питання поновлення та виплати раніше призначеної пенсії.
Ці доводи відповідача є помилковими з огляду на те, що Порядком № 1596 не передбачено такої підстави для відмови у виплаті раніше призначеної пенсії на банківський рахунок, як не надання позивачем заяви про виплату пенсії особисто.
Порядком № 22-1 передбачено можливість подачі заяви саме заявником, тобто, як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.
Жоден з пунктів Порядку № 22-1 не містить обов'язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін «заявник», як вже зазначено вище, свідчить, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.
Тож, наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, а тому існуючі загальні норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
З огляду на вищевикладене є можливим проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що:
виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України;
держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України (постанови Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 280/4551/21, від 04.07.2022 у справі № 380/22572/21 від 24.07.2023 у справі № 280/6637/22).
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18.
Матеріалами справи підтверджується, що представником позивача, який діяв на підставі нотаріальної довіреності, подано до управління Пенсійного фонду України особисту заяву позивача про нарахування пенсійних виплат на визначений yt. банківській рахунок. Пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до органу, що призначає пенсію, або через свого представника.
Верховним Судом у постанові від 20.01.2022 у справі № 280/4551/21 сформовано правовий висновок, згідно якого:
подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку № 22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 та від 16.12.2020 № 25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку № 22-1.
Вказаний правовий висновок розповсюджується і на порядок виплати грошових коштів на карткові рахунки пенсіонерів, які фактично перебувають за кордоном (постанова Верховного Суду від 24.07.2023 по справі № 280/6637/22).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09.12.2024 у справі № 360/777/23.
Таким чином, позивачем була дотримана вимога щодо подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, тому відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті пенсії на його особистий банківський рахунок, відкритий в АТ КБ «Приватбанк».
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області стосовно відмови у виплаті пенсії ОСОБА_1 на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині проведення виплати пенсії з компенсацією втрати частини грошових доходів, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІта Порядком № 159.
Згідно з нормами статей1,2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
У відповідності до статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За приписами статті 4 Закону № 2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з п. 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо).
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 129, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 200/11292/19-а дійшов правового висновку про те, що системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу не нарахований та не виплачений дохід у вигляді пенсійних виплат, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів є передчасними, а відтак правові підстави для їх задоволення відсутні.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перебування громадянки ОСОБА_1 - представниці дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю - у ситуації забороненой дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами, суд зазначає наступне.
В обґрунтування заявлених в цій частині вимог представник позивача стверджує, що громадяни України, євреї та асоційовані з євреями не євреї, що виїхали на місце постійного проживання в Ізраїль та проживають в Ізраїлі, які у зв'язку з виїздом в Ізраїль були незаконно позбавлені їх пенсії, та яким була поновлена або яким була призначена пенсія внаслідок скасування дискримінаційних норм Закону № 1058 рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, стикаються з однією і тією ж постійно повторюваною дискримінаційною ситуацією.
За відсутністю нормативного механізму щодо здійснення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, внаслідок реалізації та застосування загальних правових норм Порядку № 1596 для громадян України, які належать до дискримінованої групи, в порівнянні з іншими громадянами, які проживають в Україні або тимчасово перебувають за кордоном, виникають менш сприятливі умови та становище в сенсі об'єктивної неможливості для них виконання умов Порядку стосовно подання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок через електронний кабінет ПФУ з використанням електронного підпису або особистого звернення до органів ПФУ чи до банку на території України.
Заперечуючи проти заявлених вимог відповідач вказує, що позов не містить жодних критеріїв чи характеристик, які б дозволили оцінити обґрунтованість, достатність чи помилковість доводів позивача стосовно наявності по відношенню до нього дискримінації.
Вирішуючи спір, суд вказує, що за приписами статті 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 06.09.2012 № 5207-VI Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні (далі Закон № 5207) дискримінація ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Згідно зі статтею 5 Закону № 5207 формами дискримінації є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск. Пряма дискримінація ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Непряма дискримінація ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Стороною позивача не обґрунтовано, за якою саме ознакою позивач зазнає обмежень, з якою особою чи групою осіб порівнює себе позивач; що на думку позивача є аналогічною (схожою) ситуацією та ким саме порушено принцип недискримінації.
З огляду за обсяг наданих стороною позивача доказів суд не встановив, що до позивачки, яка виїхала для проживання до держави Ізраїль, застосовані інші правила чи процедури, порівняно з особами пенсійного віку, які виїхали на постійне проживання до інших країн.
За наведених обставин суд не знайшов підстав для задоволення позову в частині припинення дискримінації.
Також позивачем заявлено позовні вимоги про нарахування та виплату компенсації за майнову шкоду та компенсацію за моральну шкоду у розмірі 250 000,00 грн.
З цього приводу суд зазначає, що відшкодування шкоди, передбачене Главою 82 ЦК України, стосується випадків, коли шкода завдається заподіювачем, який не перебуває з потерпілим у певних правовідносинах, передбачених законом, та відноситься до так званих позадоговірних деліктних зобов'язань.
Визначення шкоди в такому розумінні надане у статті 22 ЦК України:
1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
2. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Проте, між сторонами деліктні зобов'язання відсутні, оскільки спірні правовідносини врегульовані законодавством про державне пенсійне страхування, зокрема, Законом № 1058-IV, за яким відповідач є страховиком, а позивач застрахованою особою.
Відповідно, сума протиправно невиплаченої пенсії не може відноситись до позадоговірної шкоди чи збитків в розумінні цивільного права, через що вимоги про відшкодування збитків не можуть бути задоволені через помилковий в даному випадку спосіб судового захисту порушеного права.
В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд враховує зміст статті 23 ЦК України:
1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
2. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
3. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода
відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач стверджує, що Відповідачем завдано їй моральну шкоду у вигляді страждань і принижень, яких вона зазнала через запровадження дискримінаційного ставлення.
Однак, суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено, що саме через вину та протиправну бездіяльність відповідача позивачу було спричинено моральну шкоду, що виключає відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 23 ЦК України.
Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що стороною позивача не надано жодних доказів, які б встановлювали заподіяння їй моральної шкоди з боку відповідача. В той час як моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
Тому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.
Щодо вимог про зобов'язання відповідача розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема позивачки, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України, суд наголошує, що вказані дії не входять до функціональних повноважень та компетенції саме відповідача, у зв'язку з чим, вказана частина позовних вимог задоволенню не підлягає.
Стосовно встановлення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до приписів частини 5 статті 382 КАС України, за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.
Отже, встановлення судового контролю на стадії ухвалення рішення суду є правом, а не обов'язком суду.
Станом на дату ухвалення рішення суду, судом не встановлено підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Зважаючи на фактичні обставини справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 1064,96 грн, на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню пропорційно сума 532,48 грн (50%).
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області стосовно не виплати пенсії ОСОБА_1 на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: пл.Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область; ЄДРПОУ 13486010) здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: пл.Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область; ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати за сплати судового збору у розмірі 532,48 грн (п'ятсот тридцять дві гривні 48 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова