Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 квітня 2026 року Справа№200/9196/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьової І.В. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 1), в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.08.2022 №232, яким позивача знято з додаткових винагород та визнано таким, що порушив військову дисципліну.
2.Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення за серпень 2022 року з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Ухвалою суду від 01.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений ст. 258 КАС України.
В обґрунтування позову позивач вказує, що листом за підписом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2025 №1553/15051 Позивача повідомлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 21.08.2022 №232 Позивач позбавлений додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 через порушення військової дисципліни згідно з доповіддю оперативного чергового військової частини НОМЕР_3 від 21.08.2022 №1990, рапорту Позивача від 21.08.2022 №1868. У якості додатку до цього листа Відповідачем долучено витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №232 від 21.08.2022. Разом з тим, як свідчить лист Відповідача та долучений витяг з наказу, відносно Позивача не було проведено службового розслідування. Позивач звертає увагу суду, що наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.08.2022 №232 не було доведено Позивачу під час проходження служби, тож він з ним раніше не був ознайомлений, а зміст наказу не дозволяє прийти до розуміння події та складу дисциплінарного порушення, обставини вчинення та встановити чи призначалось та проводилось службове розслідування, та на якій підставі Позивача позбавлено частини грошового забезпечення тощо. Враховуючи наведене, Позивач приходить до висновку про порушення його прав з боку Відповідача.
У відзиві на позовну заяву визначений відповідач - Військова частина НОМЕР_1 вказує, що за час проходження військової служби, в серпні 2022 року Позивач допустив порушення військової дисципліни - не виконав наказ командира військової частини НОМЕР_2 , за що був підданий дисциплінарному впливу та позбавлений частини грошового забезпечення за серпень 2022 року, зокрема, в повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2022 №168.
На адресу суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, у якій він збільшує позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 за результатами проведеного службового розслідування відносно позивача за фактом невиконання наказу, призначеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 21.08.2022 №276, а також просить суд витребувати від військової частини НОМЕР_1 наказ командира військової частини НОМЕР_2 за результатами проведеного службового розслідування відносно позивача за фактом невиконання наказу, призначеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 21.08.2022 №276.
Ухвалою суду від 02.02.2026 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Військову частину НОМЕР_2 .
Військовою частиною НОМЕР_2 відзив на позов суду не надано.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 09.03.2022 №30 позивача, ОСОБА_1 , призваного за мобілізацією відповідно Указу Президента України “Про загальну мобілізацію» №65/2022 від 24.02.2022, з 09.03.2022 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, вказано вважати такими, що з 09.03.2022 прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов'язків.
21.08.2022 командиром ОСОБА_2 подано рапорт командиру Військової частини НОМЕР_2 , згідно з яким, зокрема, позивач відмовився від виконання бойового розпорядження командира 105 об СТрО щодо оперативного підпорядкування НОМЕР_4 обмр та виконання бойових завдань у складі НОМЕР_5 .
Також додано рапорт офіцера ВЧ НОМЕР_2 Олександра Потуги командиру Військової частини НОМЕР_2 , згідно з яким, зокрема, позивач відмовився від виконання наказу командира, та просить за цим фактом призначити службове розслідування з метою з'ясування причин та умов здійснення правопорушення.
21.08.2022 командиром Військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ № 276 про призначення службового розслідування за фактом викладеним у доповіді 21.08.2022 №1990 призначити службове розслідування, яке вказано провести до 21.09.2022. Також наказано відпрацювати Акт службового розслідування, щодо з'ясування причин та обставин випадку не виконання наказу командира, відносно позивача, командира стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 ; В наказі зазначено про його доведення до особового складу Військової частини НОМЕР_2 у частині, що його стосується.
20.09.2022 офіцером групи військової частини НОМЕР_2 складено акт службового розслідування. Згідно з актом, відповідно до доповіді оперативного чергового 23.08.2022 надійшов рапорт командира ротно - тактичної групи лейтенанта ОСОБА_3 про те, що, зокрема, військовослужбовець в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відмовся виконувати наказ командира в/ч НОМЕР_2 щодо переходу в оперативне підпорядкування НОМЕР_4 омпб та виконанню бойового завдання у складі РТГр. З рапорту ОСОБА_1 вбачається, що останній не може виконувати обов'язки командира взводу через низький фізичний рівень та морально-психологічний стан особового складу, низький рівень підтримки суміжних підрозділів, недостатність зброї, транспорту та його ремонту тощо. В акті встановлено, що у діях позивача вбачаються ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч.2. ст. 172-10 Кодексу про адміністративні правопорушення та ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 та ч. 3 ст. 403 Кримінального Кодексу України, а саме невиконання наказу та непокора вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Причиною вказано - особисте негативне відношення до обов'язків служби та військової дисципліни. Запропоновано:
6.2. За порушення вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1,2,4,47,48 Дисциплінарного статуту військовослужбовця ОСОБА_4 притягнути до дисциплінарної відповідальності відповідно до п.“в» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України і накласти дисциплінарне стягнення - “ сувора догана».
6.3 Помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 згідно з наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» п.5 розділу XVI не виплачувати їм премію за відповідний місяць з 01.08.2022 в повному обсязі.
Також до матеріалів справи було додано витяг із наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 21.08.2022 №232 позивач вважається таким, що порушив дисципліну та було знято додаткові винагороди.
Листом від 23.10.2025 №1553/1051 ВЧ НОМЕР_1 повідомила позивача про те, що в період проходження військової служби в серпні 2022 року у військовій частині НОМЕР_2 , згідно з витягом з наказу № 232 від 21.08.2022, позивача зняли з отримання додаткової винагороди за порушення військової дисципліни, згідно з доповіддю оперативного чергового військової частини НОМЕР_2 №1990 від 21.08.2022, рапорт лейтенанта ОСОБА_1 № 1868 від 21.08.2022.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України та їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).
Статтями 11, 12, 14, 16 Статуту визначені такі обов'язки військовослужбовців: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Кожен військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби (стаття 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Відповідно до ст.45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом. Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Статтею 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Згідно зі ст.83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
За приписами ст.84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
За приписами ст.85 Дисциплінарного статуту ЗСУ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Відповідно до ст.86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Статтею 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці. Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність. У разі подання скарги старшому начальникові виконання дисциплінарного стягнення не зупиняється до надходження від нього розпорядження про скасування цього стягнення (стаття 96 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено (стаття 97 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку (ст.98 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).
Згідно з абз.4 п.2 розділу I Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку № 608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з п.8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Пунктами 13, 14 розділу ІІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.
Відповідно до п.1 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді; ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування; отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України; проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України (пункт 3 розділу ІV Порядку № 608).
Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з п.2, 4 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Статтею 88 Дисциплінарного статуту ЗСУ також визначено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Відповідно до п.15 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), у редакції від 16.08.2022, до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які:
самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);
усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника);
відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);
вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);
вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією,- за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини;
добровільно здалися в полон,- з дня з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника);
навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом),- за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство;
відбувають покарання на гауптвахті - за час відбування такого покарання.
Зазначене не стосується військовослужбовців, визначених в абзацах другому-шостому цього пункту, які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень, контузій, травм та каліцтв, пов'язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини.
Спірним питанням межах цієї справи є правомірність наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.08.2022 №232, яким позивача знято з додаткових винагород та визнано таким, що порушив військову дисципліну.
При вирішенні справи суд виходить із того, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарних стягнень є вчинення дисциплінарного проступку, а саме невиконання (неналежне виконання) службових обов'язків або порушення військової дисципліни. Прийняттю рішення про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, що проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Тобто, метою проведення службового розслідування є з'ясування обставини порушення, а за наслідками службового розслідування встановлюється наявність чи відсутність у діянні військовослужбовця складу дисциплінарного проступку, вирішується питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, обрання виду дисциплінарного шляхом прийняття відповідного наказу.
До повноважень адміністративного суду належить відповідність прийнятого на рішення про притягнення до відповідальності критеріям зазначеним у ч.2 ст.2 КАС України.
Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до відповідальності повинна фокусуватися насамперед на наведених вище критеріях.
Суб'єкт владних повноважень, в свою чергу, повинен довести суду правомірність своїх дій, рішень належними, допустимими та достатніми доказами.
За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Щодо суб'єкта владних повноважень, який має виступати відповідачем у цій справі, то слід зазначити, що відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2025 № 1553/8817 відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-3 21/65/дск “Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році» та директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025№ Д-22/ДСК “Про проведення додаткових організаційних заходів у Командуванні Сил територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році» військова частина НОМЕР_1 є правонаступником військової частини НОМЕР_2 у зв'язку з переформатуванням.
Відтак, Військова частина НОМЕР_1 є належним відповідачем у цій справі.
Судом встановлено, що позбавлення позивача додаткової винагороди відбулося за наказом вч НОМЕР_2 від 21.08.2022 №232, акт службового розслідування датовано 20.09.2022, таким чином позивач був позбавлений додаткової винагороди до закінчення службового розслідування. Доказів реалізації висновків зазначених в акті службового розслідування, відповідного наказу, суду не надано.
Виходячи з приписів ст.84 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі прийняття рішення про проведення службове розслідування, в ході його проведення мають бути уточнені причини і умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступень вини тощо.
Згідно з п.1 розділу ІV Порядку № 608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, зокрема, має право знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування та користуватись іншими правами, передбаченими Порядком; вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником).
При цьому, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Задля виконання таких обов'язків вказані особи, наділені такими правами, як: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, які були присутні під час вчинення правопорушення, яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням; проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду.
Судом встановлено, що серед наявних в матеріалах судової справи документів службового розслідування відсутні докази ознайомлення позивача із матеріалами службового розслідування, відсутні докази повідомлення позивача про проведення службового розслідування та його результати.
Позивач заперечує факт обізнаності із проведенням службового розслідування, при цьому, відповідач у відзиві зазначає про відсутність, на його думку, обов'язку повідомляти військовослужбовця про початок службового розслідування шляхом ознайомлення з наказом про його призначення, відповідач не заперечує факт неознайомлення позивача із початком службового розслідування та із його результатами, ненадання пропозиції позивачу надати пояснення в ході його проведення тощо.
Досліджуючи спірний командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.08.2022 №232, судом встановлено, що позивача знято з додаткових винагород на підставі доповіді оперативного чергового та рапорту позивача.
Наведене свідчить про нездійснення службового розслідування дій, спрямованих на повне встановлення всіх обставин задля встановлення факту вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення. Суд зазначає, що на підставі самого лише доповіді оперативного чергового та рапорту, позивача не могло бути притягнуто до відповідальності без призначення проведення службового розслідування, а сам по собі факт призначення службового розслідування свідчить про необхідність додаткового встановлення обставин, з приводу яких його призначено.
При цьому, до матеріалів справи недодано доказів, які б свідчили про те, що позивач підпадає під обставини, які визначенні у п.15 Розділу XXXIV Порядку № 260, встановлені у спосіб передбачений законодавством.
Наведене свідчить про не доведення відповідачем того, що він під час винесення спірного наказу від 21.08.2022 №232 провів службове розслідування та діяв з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, що є підставою для встановлення невідповідності наказу від 21.08.2022 №232 про притягнення позивача до відповідальності вимогам ч.2 ст.2 КАС України.
Оскаржуваний наказ, враховуючи обставини непроведення службового розслідування або перевірки, не містить даних щодо врахування чи неврахування під час накладення на позивача спірного дисциплінарного стягнення та обрання його виду, характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки позивача.
Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 за результатами проведеного службового розслідування відносно позивача за фактом невиконання наказу, призначеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 21.08.2022 №276, суд вказує, що такого наказу до матеріалів справи не надано. Докази існування такого наказу також не можливо встановити. А тому у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат за ст. 139 КАС України судом не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд,
1. Частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), Військової частини НОМЕР_2 . ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.08.2022 №232, в частині зняття з додаткових винагород та визнання таким, що порушив військову дисципліну ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення за серпень 2022 року з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
4.У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
5. Повне судове рішення складено 06.04.2026.
6. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова