08 квітня 2026 рокуСправа №160/28257/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання незаконним (протиправним) та скасування податкового повідомлення-рішення №0422490403 від 22.07.2025р., -
25.09.2025р. (згідно відомостей Нова Пошта) Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та просить:
- визнати незаконним (протиправним) та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Н» від 22.07.2025 року №0422490403, котрим застосовано штраф у розмірі 195,14 грн. за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН);
- всі здійснені документально підтверджені судові витрати, у тому числі судовий збір за подання цієї заяви в розмірі 3028,00 грн., сплачені позивачем покласти на відповідача.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вищенаведене податкове повідомлення-рішення про застосування до нього штрафу за затримку реєстрації розрахунку коригування №91 від 17.04.2025р. до податкової накладної №77 від 17.04.2025р. вважає незаконним, не обґрунтованим, посилаючись на те, що граничний термін реєстрації у ЄРПН такого розрахунку коригування до податкової накладної (далі - РК до ПН) встановлений протягом 18 календарних днів, з дня отримання розрахунку коригування покупцем згідно п.89 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, а оскільки вказаний РК до ПН був отриманий від постачальника покупцем (позивачем) 16.05.2025р. в 08:02:26, та відправлений до центрального рівня ДПС України, документ (згаданий РК) було прийнято ДПС згідно квитанції №1 16.05.2025р. в 08:55:44, що зафіксовано у інтегрованій системі «FREDO», позивачем вищезгаданий термін (18 календарних днів з дня отримання покупцем РК до ПН) реєстрації у ЄРПН РК до ПН не був пропущений, тому вважає, що застосування відповідачем згаданого вище штрафу до позивача за наведене порушення має ознаки неправомірності. Також позивач вказав і на те, що ні норми ПК України, ні норми Порядку заповнення податкової накладної/розрахунку коригування механізму фіксації дати отримання покупцем відповідного розрахунку коригування не передбачають, а відповідно, відсутність можливості дослідити факт отримання позивачем РК до ПН не може бути підставою для застосування тих приписів податкового законодавства, які регулюють початок відліку строку від дати його складання, що мало місце у даних правовідносинах, зазначене не узгоджується і з п. 192.1 ст.192 ПК України, оскільки РК до ПН не може бути зареєстрований у ЄРПН раніше, ніж така податкова накладна. З огляду на викладене, позивач вважає, що у акті перевірки відповідач безпідставно визначив граничний термін реєстрації у ЄРПН РК №91 від 17.04.2025р. - 04.05.2025р., тобто, без урахування факту того, що сама ПН №77 від 17.04.2025р. була зареєстрована постачальником у ЄРПН лише 14.05.2025р., що є порушення відповідачем вимог абз.4 пункту 89 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України. Відтак, на переконання позивача, не впровадження на законодавчому рівні процедури фіксації дати отримання покупцем розрахунків коригування, не може мати наслідком відповідальності платника податків, порушує принцип правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права, та у разі неточності, недостатньої чіткості, суперечності норм права, контролюючий орган має тлумачити норму на користь платника податку згідно п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 та п.56.21 ст.56 ПК України, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 05.03.2025р. у справі №320/1390/24, а також і підтверджено рішенням ЄСПЛ у справі «Щокін проти України». У додаткових поясненнях від 30.10.2025р. позивач послався на ті ж самі обставини та підстави, які були викладені у позові.
Ухвалою суду від 13.10.2025р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також зобов'язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази на підтвердження правомірності прийняття оспорюваного ППР згідно до вимог підрозділу 2 розділу ХХ п.89 Перехідних положень ПК України, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вищезазначених вимог ухвали суду, 27.10.2025р. відповідачем через систему «Електронний Суд» було подано відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні даного адміністративного позову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що у період дії воєнного стану граничними строками РК, складених постачальником товарів/послуг до ПН, що складена на отримувача - платника податку, в якій передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - встановлений протягом 18 календарних днів з дня отримання такого РК до ПН отримувачем (покупцем) згідно абз. 4 пункту 89 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, Порядком №1246, п. 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що датою та часом надання ПН/РК в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції, ні вказаним Порядком №1246, ні ПКУ не передбачено механізму фіксації дати отримання покупцем такого РК, тому з метою недопущення помилок при складанні податкової звітності та уникнення непорозумінь при обрахунку у СЕА ПДВ показника «Sперевищ», реєстрацію розрахунків коригування на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг податківці радять здійснювати з урахуванням термінів, визначених абз.15-16 п.201.10 ПКУ. В свою чергу, для врегулювання питання на сервісі ДПС функціонує сервіс для обміну між контрагентами (продавцем та покупцем) розрахунками коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику - SwinED, API. Зазначений сервіс контролюється органами ДПС та на думку контролюючого органу забезпечує належне дотримання норм, передбачених п.201.10 ст.201 ПК України як платників, так і органів ДПС, органами ДПС неодноразово надавалась консультація з приводу використання згаданого програмного забезпечення, що врегульовує питання фіксації дати отримання РК, проте, позивачем не у повному обсязі дотримано вимоги п.201.10 ст.201 ПК України. Щодо використання програмного забезпечення «FREDO» (як і М.E.Doc, COTA тощо), то відповідач зазначив, що робота згаданого програмного забезпечення не контролюється ДПС, тобто, вказана програма є лише програмним засобом для передачі електронних документів та не забезпечує офіційного підтвердження їх отримання контрагентом, вважає, що належним доказом отримання та реєстрації РК відповідно до вимог п.201.10 ПК України є квитанції ЄРПН, які формуються контролюючим органом, відповідно, інформаційні повідомлення або статуси документів у програмі «FREDO» не мають юридичної сили та не можуть розглядатися як належний доказ в розумінні процесуального законодавства, також з цього питання відповідач послався на правову позицію Верховного Суду від 19.08.2021р. у справі №520/11447/19.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із великим навантаженням та перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, що було об'єктивною перешкодою для розгляду справи по суті у вказаний строк, ухвалою суду від 08.04.2026р. розгляд даної справи було продовжено до 08.04.2026р. на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, дана справа вирішується 08.04.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наявних в матеріалах справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» 03.04.2006р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, буд. 106, основним видом економічної діяльності позивача є - 25.11 - виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, перебуває на обліку як платник податків до бюджету в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджується копією Статуту позивача та змістом копії Витягу з ЄДРПОУ станом на 23.09.2025р., наявних у справі.
06.06.2025р. на підставі п.п.20.1.4 ст.20, п.75.1 ст.75, п.76.2 ст.76 ПК України посадовою особою контролюючого органу було проведено камеральну перевірку щодо дотримання порядку реєстрації ПН та РК до ПН з ПДВ в ЄРПН - ТОВ «Нікопрогресбуд» за результатами якої був складений акт перевірки за №32170/04-36-04-03/34124403.
За висновками згаданого акту камеральної перевірки було встановлено порушення п.201.10 ст.201, п.89 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України у зв'язку із несвоєчасною реєстрацією у ЄРПН розрахунку коригування №91 від 17.04.2025р. до податкової накладної №77 від 17.04.2025р. на суму ПДВ 9757,00 грн., а саме: з граничним терміном її реєстрації - 04.05.2025р., датою фактичної її реєстрації в ЄРПН - 16.05.2025р., кількістю днів прострочення - 12.
На підставі висновків згаданого акту 22.07.2025р. посадовою особою контролюючого органу було прийняте податкове повідомлення-рішення, форми «Н» за №0422490403 за змістом якого за затримку реєстрації ПН/РК в ЄРПН за квітень 2025р. до позивача було застосовано штраф у сумі 195,14 грн.
Позивачем вказане податкове повідомленні-рішення було оскаржене в адміністративному порядку до органу ДПС України та за результатами такого розгляду скарга позивача була залишена без задоволення згідно рішення ДПС України від 03.09.2025р. №25561/6/99-00-06-03-01-06.
Вважаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом з метою захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України), яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Пункт 201.10 ст. 201 ПК України визначає, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
08.02.2023 набрав чинності Закон України від 12.01.2023 №2876-ІХ «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування», відповідно до якого, зокрема, внесено зміни до підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення ПК України.
Так, підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення ПК України доповнено пунктом 89, згідно з яким тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Верховний Суд у постановах від 28.04.2020 у справі №810/198/16, від 03.03.2023 у справі №300/1765/19 вже формував висновки щодо сфери дії ст. 192 ПК України у схожих за змістом правовідносинах і указав, що отримувач має можливість зареєструвати РК за умови виконання постачальником свого обов'язку зі своєчасного надіслання складеного ним РК на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг отримувачу.
У постанові від 23.01.2025 у справі №280/4889/24 Верховний Суд сформував правовий висновок щодо застосування п. 201.10 ст. 201 ПК України, відповідно до якого строки реєстрації РК, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, обраховуються від дня отримання такого РК до податкової накладної отримувачем (покупцем), а не від дати складання такого розрахунку.
Цей висновок повторив Верховний Суд і в постанові від 12.03.2025 у справі №160/12120/24.
Крім цього, в розвиток означених підходів суду касаційної інстанції та з огляду на зміни у законодавстві Верховний Суд у постанові від 12.03.2025 у справі №380/3834/24, тобто у розглядуваній справі, зазначив, що для РК, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, відлік строку на їх реєстрацію в ЄРПН розпочинається відповідно до змісту пункту 201.10 статті 201 та пункту 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України саме з дня отримання РК.
Формулювання «з дня отримання» що міститься у наведених вище нормах є чітким і вказує на те, що відлік строку починається з моменту, коли РК надійшов до покупця, а не з дати його складання чи іншої події. Ці норми не містять нечітких чи умовних конструкцій, які могли б ускладнити їх розуміння чи їх застосування.
Такий підхід до правозастосування обумовлений тим, що відповідно до вищенаведених положень законодавства РК складається безпосередньо продавцем/постачальником, після чого направляється покупцю/отримувачу послуг, який здійснює його реєстрацію. Покупець не впливає на дату складання РК продавцем та на факт її надсилання, тому виправданим є підхід законодавця щодо обчислення строку реєстрації РК саме з дати їх отримання.
Оскільки РК є документом, що ініціюється та формується виключно постачальником, покупець не може нести відповідальність за затримки, які виникають до моменту отримання цього документа. Не покладає на нього такої відповідальності і чинне законодавство.
Таким чином, із аналізу вищенаведених приписів податкового законодавства та судової практики у їх сукупності, суд приходить до висновку, що строк для реєстрації РК в ЄРПН має обчислюватися за приписами положень пункту 201.10 статті 201 ПК України та пункту 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (на період дії воєнного стану, що має місце у даних правовідносинах) саме з моменту фактичного надходження РК до покупця (а не з дати складання РК до ПН). В іншому випадку застосування санкцій до покупця за дії, на які він об'єктивно не міг вплинути, порушує його права та створює необґрунтоване адміністративне навантаження, що суперечить меті податкового законодавства - забезпеченню справедливого та збалансованого підходу до всіх учасників правовідносин.
Так, із наявних в матеріалах справи копій документів, зокрема, з інформації, яка міститься у інтегрованій програмі під назвою «FREDO» (скріншоти яких додані до позову), що передбачена для електронної звітності до державних органів, адміністрування ПДВ, реєстрації податкових документів (ПН/РК) в ЄРПН, а також задля обміну зазначеними документами між контрагентами, судом було встановлено, що зі змісту розділу під назвою: «Документообіг з контрагентами» протоколу руху документа вбачається відображення дати та часу відправлення від ТОВ «РІНГ АБРАЗИВ» (постачальника) на адресу позивача (покупця) Розрахунку коригування №91 від 17.04.2025р. до податкової накладної №77 від 17.04.2025р. - «15.05.2025 16:16».
Тобто, зазначене свідчить про те, що РК №91 від 17.04.2025р. позивачеві як покупцю постачальником направлено було РК №91 до ПН №77 від 17.04.2025 - 15.05.2025.
В той же час, зі змісту того ж розділу під назвою: «Документообіг з контрагентами» протоколу руху документа, видно, що у ньому відображена дата та час отримання позивачем (як покупцем) від згаданого постачальника РК №91 до ПН №77 від 17.04.2025р.- «дата та час відправки/прийому документа: 16.05.2025р. 08:02:26».
Таким чином, із аналізу наведених вище встановлених обставин слідує, що датою отримання позивачем як покупцем від його постачальника РК №91 від 17.04.2025р. є 16.05.2025р.
Відтак, із наведеного, слід дійти висновку, що, починаючи з 16.05.2025р. (дати отримання РК від постачальника) та протягом наступних 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування, позивач мав обов'язок зареєструвати його у ЄРПН, при цьому, граничним днем такої реєстрації є 03.06.2025р. включно згідно до вимог абз. 4 пункту 89 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.
Так, як встановлено судом зі змісту дев'ятого рядку Квитанції №1, він містить інформацію про те, що позивачем було здійснено відправку зазначеного РК №91 до ПН №77 від 17.04.2025р. до органу ДПС з метою її реєстрації у ЄРПН та зазначено, що «Документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 16.05.2025 в 08:55:44».
А згідно відомостей, які містяться у десятому рядку Квитанції №1 видно, що «ДОКУМЕНТ ПРИЙНЯТО. Розрахунок коригування від 17.04.2025 №91 зареєстровано в ЄРПН».
Факт реєстрації у ЄРПН РК №91 від 17.04.2025р. саме 16.05.2025р. підтверджений також і змістом копії Витягу з ЄРПН №497761 на запит від 08.08.2025р., копія якого наявна у справі.
Отже, враховуючи наведене та те, що позивач, здійснюючи до центрального рівня ДПС України відправку РК №91 від 17.04.2025р. з метою його реєстрації в ЄРПН та отримавши Квитанцію №1 про реєстрацію згаданого РК у ЄРПН 16.05.2025р., суд приходить до висновку, що граничного терміну (строку) реєстрації цього РК у ЄРПН (такий строк спливав 03.06.2025р. з дня його отримання покупцем), складеного постачальником товарів/послуг до податкової накладної №77 від 17.04.2025р., що складена на отримувача - платника податку, в якій передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, позивач не пропустив.
У ході судового розгляду даної справи належних та допустимих доказів, які б спростовували вищенаведену дату отримання позивачем вказаного розрахунку коригування, відповідачем суду не надано.
Суд повторно зазначає, що строки реєстрації розрахунків коригування, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику обраховується від дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем) згідно абз. 4 пункту 89 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, а не від дати складання такого розрахунку.
Таким чином, обов'язковою умовою встановлення факту порушення граничного строку реєстрації розрахунку коригування у випадку порушення граничного строку - 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем) є саме встановлення дати отримання розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Проте, ані акт камеральної перевірки, ані розрахунок до спірного податкового повідомлення-рішення, не містять інформації про дату отримання позивачем розрахунку коригування до податкової накладної.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що відповідач, як контролюючий орган, на якого покладено обов'язок діяти на виконання закону, не встановивши моменту фактичного надходження РК до позивача (акт перевірки таких обставин не містить), здійснив обчислення строку реєстрації РК з дати його складання всупереч вимогам закону, зокрема, абз. 4 пункту 89 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.
При цьому, суд звертає увагу, що на законодавчому рівні не впроваджено процедуру фіксації дати отримання покупцем розрахунку коригування складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в якій передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, тому відповідач, як орган державної влади не повинен мати можливість отримувати вигоду від цієї ситуації та у ситуації правової невизначеності обирати варіант поведінки, який не є вигідним для платника податків - застосовувати за аналогією абзаци 15-16 пункту 201.10 статті 201 ПКУ.
Такий же правовий висновок зроблено у пункті 25 Постанови Верховного Суду від 12.03.2025р. у справі №160/12120/24.
Окрім того, суд вважає за необхідне врахувати у спірних правовідносинах і висновок ЄСПЛ у рішенні «Щокін проти України (заява №23759/03 та №37943/06, п.50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Крім того, судом зазначено, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону» та у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Відтак, зазначені правові висновки ЄСПЛ свідчать про те, що за відсутності механізму процедури фіксації дати отримання покупцем РК до ПК, в якому передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику на законодавчому рівні, в свою чергу, виключає можливість застосування до платників податків контролюючим органом штрафних санкцій.
Відповідно до п. 56.21 ст.56 ПК України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Враховуючи вищенаведені встановлені обставини щодо дотримання позивачем граничних строків реєстрації у ЄРПН РК №91 від 17.04.2025р., визначених у абз. 4 пункту 89 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України (реєстрації в ЄРПН РК до ПН протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування отримувачем (покупцем)), суд приходить до висновку що жодні обґрунтовані правові підстави для застосування до позивача штрафу у спірних правовідносинах, у відповідача були відсутні.
Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, у ході судового розгляду даної справи правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням встановлених судом обставин, аналізу норм чинного законодавства та судової практики, жодними належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведена.
Є безпідставними та необґрунтованими аргументи відповідача з приводу того, що платникам податку надавалися роз'яснення про те, що «податківці радять» здійснювати реєстрацію у ЄРПН таких РК з урахуванням термінів, визначених абз.15-16 п.201.10 ПК України, з огляду на те, що такі «поради податківців» суперечать термінам реєстрації РК у ЄРПН, передбачених абз. 4 пункту 89 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України та визначені у цій нормі граничні строки реєстрації РК не можуть бути зменшені посадовими особами контролюючого органу.
Що стосується доводів відповідача з приводу того, що відомості, які містяться у програмному забезпеченні «FREDO» (як і М.E.Doc, COTA тощо) не контролюються ДПС, а відтак, не можуть бути належними доказами отримання та реєстрації у ЄРПН розрахунку коригування відповідно до вимог п.201.10 ПК України, суд зазначає наступне.
Як зазначалося уже вище, ст.ст.73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В даному конкретному випадку, надавши суду докази отримання позивачем (покупцем) від постачальника РК №91 від 17.04.2025р. - 16.05.2025р., а також докази направлення цього РК для реєстрації в ЄРПН до ДПС України - 16.05.2025р., які були відображені у програмному забезпеченні «FREDO», зокрема, витяги із вказаного інформаційного ресурсу, позивач вчинив усі залежні від нього дії для підтвердження своєчасності реєстрації згаданого РК у ЄРПН після дати його отримання від постачальника, що відповідає вимогам абз. 4 пункту 89 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.
Відтак, суд вважає, що наведена вище інформація про дату отримання позивачем (покупцем) від постачальника РК № 91 від 17.04.2025р. саме 16.05.2025р. та реєстрація її у ЄРПН позивачем саме 16.05.2025р. відображена у згаданому програмному забезпеченні, підтверджена Квитанцією №1 про його реєстрацію у ЄРПН та змістом Витягу з ЄРПН №497761 від 08.08.2025р., відповідачем ця інформація, жодними іншими доказами не спростована, тому наведені відомості є належними та допустимими доказами про що неодноразово зазначав Верховний Суд у висновках, викладених в постановах від 28.04.2020 у справі №810/198/16, від 20.10.2020 у справі №620/817/19, від 24.11.2021 у справі №200/12604/19-а, від 15.04.2025 у справі № 500/159/24.
Верховний Суд у постанові від 22.11.2021 у справі № 160/10558/19 виснувався, що надавши суду докази направлення на реєстрацію податкових накладних, зокрема скрін-шоти програми m.e.doc, позивач вчинив усі залежні від нього дії для підтвердження своєчасної реєстрації податкових накладних. Тоді як відповідач у відповідності до вимог частини 2 статті 77 КАС України не довів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, доводи контролюючого органу про те, що відомості з програмного забезпечення «FREDO» (як і М.E.Doc, COTA тощо) є неналежними доказами, слід відхилити за їх безпідставністю.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що вказані правові висновки Верховного Суду були наявні на момент виникнення спірних правовідносин (червень-липень 2025р.), є обов'язковими для врахування посадовими особами контролюючого органу в силу вимог ст.14 КАС України, ст.129-1 Конституції України, проте, посадовими особами контролюючого органу були проігноровані, що свідчить про підрив довіри до судової гілки влади в цілому з боку відповідача
Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 19.08.2021 у справі №520/11447/19 то суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20, пункт 39) конкретизувала свої висновки щодо визначення подібності правовідносин, зазначивши таке. На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність варто також визначати за суб'єктним й об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
В постанові Верховного Суду від 19.08.2021 у справі №520/11447/19, зазначено, що «Відповідно до листа TOB «M.E.Dос» від 01.11.2019 №0111/1, TOB «M.E.DOC» повідомив, що надати підтвердження направлення податкової накладної в електронному вигляді на реєстрацію до ЄДРПН за допомогою КП «M.E.Dос» не виявляється можливим, оскільки, розробник КП «M.E.Dос» не має доступу до баз даних позивача. Зазначивши при цьому, що вся інформація щодо формування та підписання електронного звіту фіксується в протоколі подій відповідного документа КП «M.E.Dос». Дата та час відправлення, що фіксується КП «M.E.Dос», залежить від системних налаштувань дати і часу на комп'ютері, з якого проводиться відправлення документу, та зазначається у вкладці «Очікується доставка». Підтвердженням успішного формування та відправки документа являється наявність вкладки «Очікується доставка» та інформація, збережена в ній. Таким чином, користувач самостійно може ознайомитися та роздрукувати інформацію, що підтверджує відправку електронної звітності. Крім цього, у вкладці «Очікується доставка» вказано дві дати з вказівкою на час, що виключає можливість підробки вказаної інформації.
Тобто , обставини, які формують зміст цих правовідносин і впливають на застосування норм права, є відмінними, зазначене судове рішення у справі №520/11447/19 ухвалене за інших фактичних обставин справи.
Відповідно, наведені правові висновки не є застосовними до правовідносин у даній справі.
Інші доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов, уважно вивчені судом, проте не заслуговують на увагу, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши у відповідності до вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу правомірність прийняття відповідачем як суб'єктом владних повноважень оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки обставини, що слугували підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, є неправомірними та не обґрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі вищевказаних висновків, підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп. понесені позивачем згідно платіжної інструкції №30 від 23.09.2025р.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання незаконним (протиправним) та скасування податкового повідомлення-рішення №0422490403 від 22.07.2025р. - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0422490403 від 22.07.2025р.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул.Сфімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП:44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» (53201, Дніпропетровська область, місто Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, №106, код ЄДРПОУ 34124403) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва