08 квітня 2026 рокуСправа №160/29751/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
14.10.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 13 червня 2025 № 046550009187 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 наступні періоди трудової діяльності: період знаходження на обліку в Дніпропетровському обласному Центрі зайнятості населення з 26.04.1999 року по 22.10.1999 року, не враховані періоди догляду за інвалідом І групи інвалідності з 31.08.2020 року по 31.01. 2022 року, з 22.05. 2022 року по 02.07. 2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 червня 2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталася із заявою 06.06.2025 року до Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області розглянуто заяву від 06.06.2025 року та додані до неї документи та прийнято рішення № 046550009187 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зі змісту рішення вбачається, що на день подання заяви про призначення пенсії вік позивача становить 63 роки 14 дн. Страховий стаж за підрахунками ГУ ПФУ в Закарпатській області склав 15 років 9 місяців 23 дні. До страхового стажу позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області не зараховано період догляду нею за її чоловіком ОСОБА_2 інвалідом групи І «Б», з 31 серпня 2020 року до 02 липня 2025 року та період знаходження на обліку в Центрі зайнятості, як безробітньої, з 26.04.1999 року по 22.10.1999 року. Позивач із таким рішенням відповідача не погоджується, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 30.10.2025 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
03.11.2025 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому управління заперечує проти даного адміністративного позову в повному обсязі з наступних підстав. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058-ІV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю І групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства. До 01.01.2005 року час догляду за названою категорією осіб зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених чинним раніше законодавством. Відповідно до Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року №558, непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, котрих обслуговують соціальні служби), призначається щомісячна компенсаційна виплата. При зарахуванні до страхового стажу періоду догляду за інвалідом І групи та престарілим до управління Пенсійного фонду України надається довідка управління праці та соціального захисту населення, яка підтверджує отримання щомісячної компенсаційної виплати за яку сплачені страхові внески. У разі, якщо до січня 2004 року непрацююча працездатна особа доглядала за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, час догляду зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, незалежно від отримання допомоги або компенсації. 06 червня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася із заявою щодо призначення пенсії по віку відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.06.2025 року та доданих до неї документів, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) від 13.06.2025 року №046550009187 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаж ОСОБА_1 становить 15 років 9 місяців 23 дні. До страхового стажу не зараховано період знаходження на обліку в Дніпропетровському обласному Центрі зайнятості населення з 26.04.1999 року по 22.10.1999 року, оскільки відсутня інформація про підстави надання матеріальної допомоги. Також до страхового стажу не враховані періоди догляду за інвалідом І групи інвалідності з 31.08.2020 року по 31.01. 2022 року, з 22.05. 2022 року по 02.07.2025 року, у зв'язку з відсутністю в індивідуальних відомостях даних про сплату страхових внесків. З огляду на викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 року у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про залучення співвідповідача у цій справі відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 08.04.2026 року.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 06.06.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії по віку відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно принципу екстериторіальності заяву та документи позивача, було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 13.06.2025 року №046550009187 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Також у вказаному рішенні зазначено, що стаж ОСОБА_1 становить 15 років 9 місяців 23 дні.
При цьому, з форми-ПС розрахунку стажу убачається та відповідачем не заперечується, що до страхового стажу не зараховано період знаходження на обліку в Дніпропетровському обласному Центрі зайнятості населення з 26.04.1999 року по 22.10.1999 року, оскільки відсутня інформація про підстави надання матеріальної допомоги.
Також до страхового стажу не враховані періоди догляду за інвалідом І групи інвалідності з 31.08.2020 року по 31.01. 2022 року, з 22.05. 2022 року по 02.07.2025 року, у зв'язку з відсутністю в індивідуальних відомостях даних про сплату страхових внесків.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон України №1788-XII).
Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону України №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно п.1 та 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІУ), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також; на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 р. право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Спірним є період догляду за пенсіонером, який за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду з 31.08.2020 року до 02.07.2025 року (дата смерті) та період знаходження на обліку в Дніпропетровському обласному Центрі зайнятості населення з 26.04.1999 року по 22.10.1999 року.
Щодо періоду догляду за пенсіонером, який за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду з 31.08.2020 року до 02.07.2025 року у зв'язку з відсутністю в індивідуальних відомостях даних про сплату страхових внесків, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. "ж" ч. 1 ст. З Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) право на трудову пенсію мають особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.
Частиною 1 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду (п. "є" ч. 3 вказаної статті).
У той же час, за змістом ст. 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховуються періоди догляду не за будь-яким пенсіонером, а лише за тим, який потребує такого догляду. При цьому, потреба у такому догляді має бути підтверджена відповідним висновком медичного закладу.
Отже, саме стан здоров'я є тим критерієм, за яким зазначених осіб віднесено до категорії осіб, час догляду за якими зараховується до стажу роботи.
Відсутність підтвердження статусу особи з інвалідністю І групи, статусу дитини-інваліда чи статусу пенсіонера, який за медичним висновком потребує стороннього догляду, виключає можливість зарахування періоду догляду за ними до стажу роботи.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі № 348/919/17 та від 31.07.2019 року у справі № 348/2357/16-а, що враховуються судом при вирішенні даної справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Разом з тим, порядок встановлення часу догляду за інвалідом І групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду встановлений пунктом 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), згідно з яким зазначений час догляду встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).
Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд та їх сусідів, інших даних.
Документами, які підтверджують перебування на інвалідності можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.
Документами, які підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження або паспорт чи довідка житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації) та інші.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058-ІV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю І групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
До 01.01.2005 року час догляду за названою категорією осіб зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених чинним раніше законодавством.
Відповідно до Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року № 558, непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, котрих обслуговують соціальні служби), призначається щомісячна компенсаційна виплата.
При зарахуванні до страхового стажу періоду догляду за інвалідом І групи та престарілим до управління Пенсійного фонду України надається довідка управління праці та соціального захисту населення, яка підтверджує отримання щомісячної компенсаційної виплати за яку сплачені страхові внески.
У разі, якщо до січня 2004 року непрацююча працездатна особа доглядала за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, час догляду зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, незалежно від отримання допомоги або компенсації.
Періоди догляду за пенсіонерами зараховуються до страхового стажу на вказаних вище умовах при призначенні пенсій на загальних підставах.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 18.07.18 року у справі № 348/919/17 зауважив, що час догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду в період до 2004 року (включно) зараховується, зокрема, на підставі акта фактичних обставин здійснення догляду за такою особою, а починаючи з 01.01.2005 року у разі отримання компенсації по догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, в управлінні праці та соціального захисту населення.
Вказана позиція Верховного Суду також враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, необхідно зробити висновок, що час догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, в період до 2004 р. (включно) зараховується, зокрема, на підставі акта фактичних обставин здійснення догляду за такою особою, а починаючи з 01.01.2005 року - у разі отримання компенсації по догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, в управлінні праці та соціального захисту населення.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
В силу пункту 1.7 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пункт 4.7. розділу IV Порядку № 22-1 також визначає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз положень вказаного Порядку дає підстави для висновку про те, що, встановивши, що до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, зобов'язаний письмово повідомити заявника про те, які документи необхідно подати додатково, та в заяві про призначення пенсії зробити відповідний запис.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.04.2019 року у справі № 759/12575/15-а щодо аналогічних правовідносин.
Як убачається із матеріалів даної справи, позивачем до пенсійного органу було подано, зокрема, копії довідок МСЕК серія 12 ААБ №606109 від 31.08.2020 року та серія 12 ААА №057624 від 31.08.2020 року, а також копію довідки Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради №1280 від 11.07.2025 року, згідно з якою ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради та одержувала компенсацію фізичним особам за надання соціальних послуг невиліковно хворим з 01.02.2022 року по 31.07.2025 року, з 01.08.2025 року виплата компенсації припинена у зв'язку зі смертю утриманця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Таким чином, позивачем підтверджено отримання компенсації фізичним особам за надання соціальних послуг невиліковно хворим з 01.02.2022 року по 31.07.2025 року.
Відтак, позивачем протиправно не враховані періоди догляду за інвалідом І групи інвалідності з 22.05.2022 року по 02.07.2025 року, отже суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зазначений період до страхового стажу роботи позивача.
Проте, позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу роботи позивача з 31.08.2020 року по 31.01.2022 року слід зазначити, що в матеріалах даної справи та пенсійної справи відсутні докази, які підтверджують отримання позивачем компенсації фізичним особам за надання соціальних послуг невиліковно хворим за вказаний період, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо зарахування до страхового стажу роботи позивача періоду знаходження на обліку в Дніпропетровському обласному Центрі зайнятості населення з 26.04.1999 року по 22.10.1999 року суд зазначає наступне.
Так, до страхового стажу позивача не зараховано період знаходження на обліку в Дніпропетровському обласному Центрі зайнятості населення з 26.04.1999 року по 22.10.1999 року, оскільки відсутня інформація про підстави надання матеріальної допомоги.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми закону постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Абзацом першим пункту 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Так, Законом України від 25.03.2005 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (надалі також - Закон №2505-ІV) частину 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено абзацом такого змісту:
«Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу».
Зазначеним законом також виключено абзац 5 частини 1 статті 7 та статтю 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", тобто всі норми про матеріальну допомогу по безробіттю.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню па території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом , та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Разом з тим, частина 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як убачається із копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 12.10.1979 року, в ній міститься запис №24 - з 26.04.1999 року розпочато виплату матеріальної відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про зайнятість населення» (наказ №141з від 26.04.1999 року), а також запис №25 - 22.10.1999 року закінчена виплата матеріальної допомоги по безробіттю відповідно до п. 1з ст. 30 Закону України «Про зайнятість населення» (наказ №3150 від 10.11.1999 року).
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено такі види забезпечення за цим Законом:
- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
- допомога по частковому безробіттю;
- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
- матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;
- допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Стаття 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", передбачала, що безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальна допомога по безробіттю надається за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Матеріальна допомога по безробіттю надається протягом 180 календарних днів у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічні положення містить стаття 31 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) - безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Крім того, відповідно до пункту «ж» частини 1 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення", держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні, зокрема включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.
Отже, на момент отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю правові норми передбачали зарахування періоду отримання такої до загального трудового стажу.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 період знаходження на обліку в Дніпропетровському обласному Центрі зайнятості населення з 26.04.1999 року по 22.10.1999 року.
Враховуючи вищевикладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 13 червня 2025 № 046550009187 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 винесене без урахування всіх поданих документів позивача, що свідчить про його протиправність та необхідність скасування.
Отже, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 червня 2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 2422,40 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 1211,20 грн.
Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 13 червня 2025 № 046550009187 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) наступні періоди трудової діяльності: період знаходження на обліку в Дніпропетровському обласному Центрі зайнятості населення з 26.04.1999 року по 22.10.1999 року та період догляду за інвалідом І групи інвалідності з 22.05.2022 року по 02.07.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 06 червня 2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна