08 квітня 2026 рокуСправа №160/25449/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі № 160/25449/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
05.03.2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін ухвалено рішення у справі № 160/25449/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, яким позовні вимоги задоволено.
06.04.2026 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в якому вона просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача ОСОБА_1 (витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для ухвалення додаткового судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин 2, 3, 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. Натомість, коли справа призначається до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (за умови попередньої заяви про це від учасника судового процесу і лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до ухвалення рішення по суті).
Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.10.2021 у справі № 620/2936/20, від 15.06.2023 у справі № 160/21030/21, від 04.07.2023 у справі № 480/2629/21.
Обов'язок подання до закінчення судових дебатів (до закінчення розгляду справи, у випадку її розгляду в порядку спрощеного або письмового провадження) доказів на підтвердження розміру понесених стороною судових витрат, або заяви про те, що докази розміру судових витрат будуть надані після ухвалення судового рішення та протягом п'яти днів після закінчення розгляду справи, прямо визначений у частині 7 статті 139 та частині 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначене узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 16.06.2022 у справі №380/3999/21, який підлягає врахуванню судом.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 520/8309/18 викладено правову позицію, відповідно до якої, враховуючи положення статей 134 та 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснені ним витрати, необхідних для надання правничої допомоги, тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у справі.
Також законодавцем визначено процесуальний наслідок не заявлення до закінчення судових дебатів (до закінчення розгляду справи, у випадку її розгляду в порядку спрощеного або письмового провадження), що докази витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення, або подання доказів таких витрат із пропуском п'ятиденного строку з момент у винесення рішення у справі. У такому випадку суд залишає заяву про винесення додаткового судового рішення без розгляду.
В даному випадку рішення по справі №160/25449/25 було ухвалено Дніпропетровським окружним адміністративним судом у спрощеному провадженні без виклику сторін 05.03.2026 року.
При цьому, в матеріалах справи наявна довідка про доставку судового рішення від 05.03.2026 року до електронного кабінету представника позивача через підсистему «Електронний суд» 05.03.2026 року о 17:45.
За приписами частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, наявні у матеріалах справи докази свідчать про отримання представником позивача рішення суду по справі 05.03.2026 року, у зв'язку з чим п'ятиденний строк подання доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу сплив 12.03.2026 року.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем подано докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу з порушенням приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, оскільки позивач своєчасно не надав до суду докази понесення витрат на правничу допомогу та не зазначив про поважність причин неможливості надати такі докази своєчасно, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених за результатами розгляду справи №160/25449/25.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 143, 244, 246, 250, 252, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі № 160/25449/25 - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська