08 квітня 2026 рокуСправа №160/31704/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Тритон» до Київської митниці про визнання протиправними, скасування рішень та картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Тритон» із позовною заявою до Київської митниці, в якій просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100190/2025/000040/3 від 21.08.2025;
- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100190/2025/000263 від 17.06.2025;
- зобов'язати Київську митницю повернути надмірно сплачені кошти за випуск товару у вільний обіг.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем під час митного оформлення було надано усі необхідні документи, які ідентифікували оцінюваний товар, документи містили об'єктивні та достовірні дані, давали можливість у повній мірі визначити числове значення митної вартості товарів, що була заявлена до митного оформлення. Відповідач не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Подані при митному оформленні товарів документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари, чого не спростовано митним органом. У свою чергу, відповідачем не надано належних доказів виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих позивачем відомостей про вартість товарів, послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів або доцільності застосування інших, ніж основний, методів, причин неможливості застосування основного методу оцінки за ціною договору, для застосування якого позивачем було надано усі необхідні для цього документи. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Заперечуючи проти позову, відповідачем надано до суду відзив, у якому останній зазначає, що за результатами перевірки документів позивача та відомостей, доданих до митної декларації, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів. Відповідач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митницею відповідно до вимог чинного законодавства. Тому, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Тритон» зареєстроване у встановленому порядку як юридична особа за ідентифікаційним кодом 39899785, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про державну реєстрацію №12231020000005932 від 17.07.2015. Основний вид економічної діяльності згідно КВЕД: 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків.
Між ТОВ «ВТП «Тритон» (покупець) та Фірмою «ALONAFISH OU» (Естонія) (продавець) укладено Контракт №050123Т від 05.01.2023 (далі - Контракт, договір), на умовах якого продавець продає, а покупець купує заморожену рибу (товар) в асортименті, кількості, якості, за цінами, відповідно до рахунків на передоплату/інвойсів на кожну поставку, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 1.2 Контракту ціни на кожну партію товару, включаючи вартість упакування, маркування, оформлення супровідних документів і всіх податків, оплачених в країні походження, вказуються в рахунках на передоплату/інвойсах до діючого договору на кожну поставку.
Згідно п. 2.2 Контракту умови поставки узгоджуються сторонами для кожної окремої партії і фіксуються в рахунках/інвойсах, згідно з правилами Інкотермс 2020.
За дорученням продавця безпосереднім відправником товару може бути інша фірма. Відправник товару і конкретні умови поставки вказуються в рахунках на передоплату/інвойсах, які є невід'ємною частиною цього договору. Обов'язки продавця за цим договором залишаються незмінними, незалежно від відправника (п. 2.3 Контракту).
Відповідно до п. 7.1 Контракту умови оплати кожної партії товару зафіксовані в рахунках на передоплату/інвойсах на кожну партію товару.
Платіж має бути здійснений банківським переказом в євро або доларах США шляхом переказу грошових коштів на рахунок продавця (п. 7.2 Контракту).
Відповідно до інвойсу від 25.04.2025 №0001007828 сторонами Контракту узгоджено умови поставки і вид партії товару загальною вартістю 40130,00 доларів США:
- Frozen Chilean Jack Mackerel W/R 900+ (Trachurus murphyi), кількість 23 000 кг, вартість за одиницю 1,48 доларів США, загальна вартість 34 040,00 доларів США.
- Frozen Chilean Jack Mackerel HGT 300-600 (Trachurus murphyi), кількість 3 000 кг, вартість за одиницю 2,03 доларів США, загальна вартість 6 090,00 доларів США.
Умови оплати: 100% передоплата. Умови поставки: FCA Klaipeda.
Сторонами Контракту складено та підписано Специфікацію №3 від 10.06.2025 до інвойсу від 25.04.2025 №0001007828 щодо поставки партії товару на суму 31250,00 доларів США.
Платіжною інструкцією №57 від 28.04.2025 підтверджується, що ТОВ «ВТП «Тритон» здійснило 100% передоплату у розмірі 40130,00 доларів США на користь Фірми «ALONAFISH».
У зв'язку з тим, що вантажомісткість перевізника обмежена до 22 тон, відповідно поставку оплаченої партії товару позивачем розділено на два перевезення, а саме: перша поставка здійснювала перевезення 20 тон вантажу, друга поставка 6 тон вантажу.
З метою здійснення імпортного перевезення товарів на умовах FCA Інкотермс 2020, ТОВ «ВТП «ТРИТОН» уклало з перевізником ТОВ «ВЕЛ-ТРАНС» Договір-заявку про надання транспортних послуг від 11.06.2025 № 182, в якому сторони передбачили усі істотні умови для даного виду перевезення, зокрема, перевезення вантажу з м. Клайпеда (Литва) до м. Кам'янське (Україна).
13.06.2025 позивачем подано до Київської митниці митну декларацію №UA100190/2025/562902 (25UA100190562902U4), якою заявлено до митного оформлення імпортований товар, що перевозився за Специфікацією №3, а саме:
- риба морожена (товар № 1): Frozen Jack Mackerel HGT 300-600 (Trachurus murphyi) - ставрида (тушка) без голів, розмірний ряд 300 - 600, морожена в блоках, не солена, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавалось, без консервантів. Вага нетто: 3 000 кг. Дата виготовлення: 04.02 та 18.03.2025. Термін придатності: 04.02 та 18.03.2027. Виробник: 8288, Blumar S.A., Chili. Країна виробництва: CL. Вартість кг товару: 2,030 USD. Ціна товару: 6 090,00 USD, курс 41.5306, ціна товару в гривні 252 921,35 грн (далі - «Товар №1»);
- риба морожена (товар № 2): Frozen Jack Mackerel WR 900+ (Trachurus murphyi) -ставрида морожена в блоках, ціла, з головою та хвостом, розмірний ряд 900+, не солена, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавалось, без консервантів. Вага нетто: 17 000 кг. Дата виготовлення: 22.11.2024. Термін придатності: 22.11.2026. Виробник: 8288, Blumar S.A., Chili. Країна виробництва: CL. Вартість кг товару: 1,48 USD. Ціна товару: 25 160,00 USD, курс 41.5306, ціна товару в гривні 1 044 909,90 грн (далі - «Товар №2»)
Разом ціна товару №1 і товару №2 складає 31 250,00 USD.
У поданій митній декларації митна вартість товару ТОВ «ВТП «Тритон» була визначена за ціною зовнішньоекономічного договору №050123Т від 05.01.2023 (основний метод) відповідно до Специфікації №3.
До митного оформлення позивачем було подано наступні документи: Сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 25.04.2025; Пакувальний лист (Packing list) б/н від 25.04.2025; Рахунок-проформа (Proforma invoice) №РІ250425 від 25.04.2025; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №0001007828 від 25.04.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №3075 від 10.06.2025; Супровідний документ Т1 (Dispatch note model T1) №25LTLU90000BE48K0 від 10.06.2025; Міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) №LT0377499/1047 від 10.06.2025; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №4750001601 від 26.05.2025; Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UA100190562836U7.00 від 13.06.2025; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при використанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) №25UA100190562836U7.00 від 13.06.2025; Картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100190/2025/000252 від 13.06.2025; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 57 від 28.04.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконання договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №17/а від 11.06.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 11.06.2025; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 23.04.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), надання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 050123Т від 05.01.2023; Договір (контракт) про перевезення №182 від 06.06.2025; Заява декларанта про незастосування обмежень щодо випуску товарів, встановлених Законом України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» № б/н від 25.04.2025; Лист №116 від 11.06.2025; Декларація виробника від 25.04.2025; Специфікація №3 від 10.06.2025 до інвойсу №0001007828 від 25.04.2025; Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UA100190562902U4 від 13.06.2025.
За результатами розгляду поданих до митного оформлення разом з митною декларацією від 13.06.2025 №UA100190/2025/562902 (25UA100190562902U4) документів, митним органом було встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Матеріалами справи також підтверджено, що на залишок оплаченого і недопоставленого товару за Контрактом, ТОВ «ВТП «ТРИТОН» та Фірма «ALONAFISH» склали Специфікацію № 4 від 04.07.2025 до інвойсу №0001007828 від 25.04.2025, якою внесені зміни до кількості відвантаженого товару, а саме:
- Frozen Chilean Jack Mackerel W/R 900+ (Trachurus murphyi), кількість 6 000 кг, вартість за одиницю 1,48 доларів США, загальна вартість 8880,00 доларів США.
Для перевезення залишку товару згідно Специфікації №4 ТОВ «ВТП «ТРИТОН» уклало з перевізником ФОП ОСОБА_1 Договір-заявку про надання транспортних послуг від 02.07.2025 №204, в якому сторони передбачили усі істотні умови для даного виду перевезення, зокрема перевезення вантажу з м. Клайпеда (Литва) до м. Кам'янське (Україна).
07.07.2025 позивачем було подано до Київської митниці митну декларацію №25UA100190564701U8, якою заявлено до митного оформлення імпортований товар, відповідно до Специфікації №4.
У поданій митній декларації митна вартість товару ТОВ «ВТП «ТРИТОН» була визначена за ціною зовнішньоекономічного договору №050123Т від 05.01.2023 (основний метод) згідно Специфікації №4.
Позивачем до митної декларації від 07.07.2025 №25UA100190564701U8 було подано аналогічні поданим разом із митною декларацією від 13.06.2025 №25UA100190562902U4 документам.
За результатом опрацювання зазначеної вище митної декларації від 07.07.2025 №25UA100190564701U8 та доданих до неї документів, Київська митниця визнала митну вартість товару Frozen Chilean Jack Mackerel W/R 900+ (Trachurus murphyi), у розмірі 1,48 доларів США за одиницю.
17.06.2025 Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100190/2025/000019/2, яким митну вартість товару № 2 , згідно Специфікації №3, за митною декларацією № 25UA100190562902U4 було збільшено з 1,48 USD/кг до 1,90 USD/кг.
У порядку ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України (далі - МК України), ТОВ «ВТП «ТРИТОН» подано до Київської митниці лист від 03.07.2025 № б/н щодо розгляду додаткових документів та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100190/2025/000019/2 від 17.06.2025.
За результатами розгляду листа і документів, що подані ТОВ «ВТП «ТРИТОН», митним органом надано відповідь від 09.07.2025 № 7.8-2/15-02/13/12583 про відсутність підстави для визнання заявленої декларантом митної вартості товарів за митною декларацією від 13.06.2025 №25UA100190562902U4 та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17.06.2025 №UA100190/2025/000019/2
За результатами розгляду скарги ТОВ «ВТП «ТРИТОН» від 11.07.2025, з урахуванням додатково поданих документів у порядку ч. 8 ст. 55 МК України від 19.08.2025, Державною митною службою України прийнято рішення від 25.08.2025 № 15/15-02-02/13/4915, яким частково задоволено скаргу ТОВ «ВТП «ТРИТОН», скасовано рішення митного органу від 17.06.2025 №UA100190/2025/000019/2 та зобов'язано прийняти нове рішення.
З урахуванням вимог Державної митної служби України, Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.08.2025 №UA100190/2025/000040/3, яким митну вартість товару № 2 залишено на рівні 1,90 доларів США за одиницю.
Митним органом встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та направлено позивачу повідомлення про надання додаткових документів.
За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товарів Київською митницею встановлено наступні порушення, допущені позивачем:
1) З огляду на умови проформи-інвойсу від 25.04.2025 № 250425, інвойсу від 25.04.2025 № 0001007828 відправником товару на умовах поставки - FCA Klaipeda є ALONAFISH OU, Estonia, а отримувачем ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Тритон». Транспортування товару згідно з CMR від 10.06.2025 здійснювалось за маршрутом Klaipeda, Lithuania - м. Кам'янське, Україна. При цьому, згідно з пакувальним листом від 25.04.2025 товар у контейнері №MEDU973205-2 на судні MSC BERN V-XA511A слідував за коносаментом № MEDUGC898533 по маршруту Chile - Klaipeda - Україна від BLUMAR S.A., Chile (відправник) до ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Тритон», Україна (отримувач). Разом з тим, транспортного перевізного документа (коносамента) №MEDUGC898533, на підставі якого товар слідував з Chile до Klaipeda, декларантом до митного оформлення не надано.
2) Заявлені декларантом у графі 31 «вантажні місця та опис товару» МД від 13.06.2025 №UA100190/2025/562902 відомості про розмірний ряд товару не підтверджуються документами, виданими безпосереднім виробником BLUMAR S.A. при його відправці, а саме: сертифікатом якості від 25.04.2025, сертифікатом виробника від 25.04.2025, пакувальним листом від 25.04.2025, ветеринарним сертифікатом від 10.06.2025 № LT 0377499/1047 та сертифікатом про походження від 26.05.2025 № 4750001601. Зазначене може свідчити про недостовірність декларування відомостей про товар, які, в свою чергу, мають безпосередній вплив на формування ціни товару та визначення його митної вартості.
3) Поставка товару від Klaipeda, Lithuania, до м. Кам'янське, Україна, здійснювалась на підставі договору-заявки на надання транспортно-експедиторських послуг від 06.06.2025 №182 (далі - Договір), укладеного між ТОВ «ВЕЛ-ТРАНС» (перевізник) та ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Тритон» (замовник), згідно з яким, зокрема: у графі вантажовідправник/адреса завантаження зазначено ALONAFISH OU; у графі вартість перевезення та порядок розрахунків зазначено 70000 (сімдесят тисяч гривень, 00 коп.) без ПДВ, на банківський рахунок після отримання оригіналів документів (Договір-заявка, рахунок на оплату, акт надання послуг) протягом 5-ти днів. Згідно з міжнародними правилами тлумачення Інкотермс 2020 умови поставки FCA (…назва місця) означають, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання з завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Де це застосовується, покупець повинен сплатити та здійснити всі формальності, що вимагаються будь-якою країною транзиту та країною імпорту, такі як: імпортна ліцензія та будь-яка ліцензія, що вимагається для транзиту; контроль безпеки товару при імпорті та будь-якому транзиті; передвідвантажувальна інспекція; будь-який інший офіційний дозвіл.
Згідно з графою 4 CMR від 10.06.2025 завантаження та відправка товару відбулись з приміщення UAB VPA Logistics (Klaipeda, Lithuania). Зважаючи на те, що у проформі-інвойсі від 25.04.2025 №250425 та інвойсі від 25.04.2025 №0001007828 відсутня інформація щодо іншого, ніж продавець, відправника (UAB VPA Logistics), то з урахуванням пункту 2.3 Контракту відправка товару здійснювалась не від імені продавця. У зв'язку з цим, UAB VPA Logistics поніс у Klaipeda (Lithuania) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов'язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, які згідно з графою 21 декларації митної вартості, поданої до МД від 13.06.2025 № UA100190/2025/562902, не включено декларантом до заявленої митної вартості при її розрахунку. При цьому, документів, що підтверджують вартість таких витрат до митного оформлення не надано.
4) Згідно з правилами Інкотермс умови поставки CIF означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Крім того, на продавця покладається обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.
З огляду на умови поставки товару CIF Klaipeda, зазначені у посередницькому інвойсі від 25.04.2025 № 0001007828, BLUMAR S.A. здійснив страхування товару на користь ALONAFISH OU. Однак, декларантом до митного оформлення не надано визначених пунктом 8 частини другої статті 53 Кодексу страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування.
5) Декларантом не надано: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.
Коригування митної вартості товару проведено за рішенням про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, з використанням наявної у митного органу інформації.
Товар, імпортований позивачем оформлено та випущено у вільний обіг на підставі митної декларації № 25UA100190563223U5 зі сплатою гарантійного зобов'язання.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачено Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими нормативними актами.
Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.
Згідно з вимогами ч. ч. 1 та 5 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч. 2. ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.
Частиною 3 ст. 53 МК України встановлений обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартості товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлено судом, рішення про коригування митної вартості товарів, прийняте митницею, фактично обґрунтоване тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно ч. 3 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Втім, як встановлено зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарів, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 01.04.2021 року у справі №260/695/19.
Як визначено у ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (постанова Верховного Суду України від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15).
У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.
При цьому суд також звертає увагу на наступне.
Як вже встановлено судом, поставка товару, задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі Контракту №050123Т від 05.01.2023, укладеного між ТОВ «ВТП «Тритон» (покупець) та Фірмою «ALONAFISH OU» (Естонія) (продавець).
Щодо зауважень митного органу до транспортної складової, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів, яке оскаржується, послався на наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599. Проте, вказаний наказ регулює правила заповнення декларації митної вартості та містить таке формулювання: «Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту».
Таким чином, наказ Міністерства фінансів України № 599 лише визначає можливі приклади документів на підтвердження вартості перевезення, але не встановлює вичерпного переліку таких документів, а його формулювання не містить обов'язкової вимоги.
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Отже, документами на підтвердження витрат на транспортування можуть бути не лише транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Як вже було встановлено судом, позивачем до митного оформлення щодо транспортної складової, зокрема, навантаження і транспортування товарів, було надано наступні документи: 1) Контракт № 050123Т від 05.01.2023; 2) інвойс від 25.04.2025 №0001007828; 3) лист Фірми «ALONAFISH»; 4) договір-заявка про надання транспортних послуг від 11.06.2025 № 182; 5) рахунок № 17/а від 11.06.2025; 6) довідку, що підтверджує вартість перевезення товару № б/н від 11.06.2025; 7) платіжну інструкцію № 27833; 8) Акт наданих послуг № 17/а від 18.06.2025; 9) автотранспортну накладну CMR.
Означені документи у повному обсязі підтверджують умови поставки оцінюваної партії товару, якими є умови Інкотермс 2020 FCA - Klaipeda (LT), згідно яких у вказаному місці компанія ALONAFISH передала товар перевізнику ТОВ «ВЕЛ-ТРАНС», яке здійснювало перевезення товару в інтересах ТОВ «ВТП «ТРИТОН».
Разом з тим, продавець ALONAFISH засвідчив, що завантаження товару, відвантаженого за інвойсом №0001007828 від 25.04.2025, здійснювалось силами і за рахунок ALONAFISH і ці послуги (із завантаження товару) включені у вартість товару.
Умови поставки FCA передбачають, що продавець, виконуючи свої зобов'язання за зовнішньоекономічним контрактом, передає в розпорядження найнятого покупцем перевізника продукцію, забезпечивши експортну процедуру на митниці зі сплатою мита і зборів. До зобов'язань покупця належить приймання продукції та її імпортне митне оформлення.
Умови поставки FCA можуть застосовуватися для перевезення товарів будь-яким видом транспорту: автомобільним, залізничним, повітряним, морським або водним внутрішнім, а також при використанні змішаного типу доставки.
Згідно з умовами поставки FCA існують два можливих місця відправки продукції: територія (склад, завод, магазин), що належить продавцю або відправнику, і територія складу, терміналу або порту, що знаходиться поза його веденням.
Від вибору місця залежить розподіл ризиків і витрат між сторонами. Так, наприклад, якщо постачання здійснюється на території продавця (склад, завод або магазин) або в іншому нейтральному місці, то до повного закінчення навантаження товару в транспортний засіб перевізника, відповідальність за навантаження несе продавець.
Отже, поданими позивачем документами в повній мірі підтверджено, що завантаження вантажу в м. Клайпеда здійснювалось силами і за рахунок продавця ALONAFISH, і ці послуги (із завантаження товару) включені у вартість товару, а поставка товару здійснена на умовах поставки FCA.
Тому, для визнання заявленої митної вартості товарів, декларантом не може бути надано неіснуючих документів для підтвердження неіснуючих витрат декларанта на здійснення послуг з навантаження чи інших експедиторських послуг, оскільки позивачем такі витрати не понесено.
Щодо зауважень митниці стосовно ненадання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, суд зазначає таке.
Відповідно до Інкотермс 2020 існують лише два види умов поставки, які передбачають обов'язкове страхування, а саме: поставки за умовами CIP та CIF. При цьому, обов'язкове страхування здійснюється при перевезенні товару морським транспортом (фрахт).
Разом із тим, поставка імпортованого товару здійснювалась на умовах поставки FCA Klaipeda (LT).
Поставка товару на умовах FCA не передбачає обов'язкового страхування товару, тому, посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на ненадання страхових документів, суд не може взяти до уваги судом з огляду на те, що позивачем таке страхування не повинно було здійснюватися.
Разом із тим, суд наголошує, що відповідно до п. 1.2 Контракту ціни на кожну партію товару, включаючи вартість упакування, маркування, оформлення супровідних документів і всіх податків, оплачених в країні походження, вказуються в рахунках на передоплату/інвойсах до діючого договору на кожну поставку.
Відтак, враховуючи, що правовідносини між BLUMAR S.A. та ALONAFISH OU не поширюються на позивача, останній не може оперувати відповідною інформацією та документами, укладеними продавцем із третіми особами, та відповідно надавати такі документи до митного оформлення, а також враховуючи, що означені витрати закладено продавцем у контрактній вартості товару, суд відхиляє доводи відповідача щодо не підтвердження витрат на страхування товару.
Щодо тверджень митного органу відносно копії митної декларації країни відправлення суд зазначає наступне.
Копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено у зв'язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про те, що неточності саме в наданій копії митної декларації країни відправлення впливають на правильність визначенні позивачем митної вартості товару
Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
За наведених обставин відповідні доводи митниці є безпідставними.
Разом із тим, суд критично оцінює доводи митниці щодо необхідності надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, оскільки в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України означений документ не є обов'язковим документом для визначення митної вартості товарів та надається декларантом виключно у випадку наявності невідповідностей у поданих документах. Враховуючи, що судом встановлено достатність поданих позивачем документів для визначення митної вартості імпортованих товарів, суд відхиляє доводи відповідача в частині необхідності надання означеного документу.
Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити про таке.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 року у справі №560/355/19.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару за відсутності відомостей про відсутність інформації про виробника.
Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про непідтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів МК України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови у митному оформленні, які є предметом спору у цій справі, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Як зазначено у пунктів 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30.05.2012 наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
В оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення зазначено такі причини для відмови у митному оформлені (випуску) товарів: у зв'язку з прийняттям на підставі вимог ч. 6 ст. 54 та ст. 55 МК України від 13.03.2012 № 4495-VІ рішення про коригування митної вартості товарів.
Оскільки судом скасовано рішення про коригування митної вартості товарів з підстав його протиправності, спірна картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також підлягає скасуванню.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У цьому контексті, суд звертає увагу на справу «Серявін та інші проти України» рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010, згідно якої зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Отже, у рішеннях Європейського суду з прав людини склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно прийнято оспорювані рішення, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині визнання їх протиправними та скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути надмірно сплачені кошти за випуск товару у вільний обіг, суд зазначає таке.
Означені позовні вимоги станом на день розгляду справи є передчасними, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення позивача до відповідача з відповідною заявою та рішенням суду у цій справі, яке набрало законної сили, щодо повернення надмірно сплачених платежів.
Відповідно, у матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження відмови відповідача у поверненні позивачу надмірно сплачених платежів.
Відтак, позовні вимоги у зазначеній частині задоволенню не підлягають.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо стягнення витрат зі сплати судового збору, суд зазначає таке.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду в розмірі 6056,00 грн.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 4037,33 грн, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 94, 139, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Тритон» до Київської митниці про визнання протиправними, скасування рішень та картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Київською митницею рішення про коригування митної вартості №UA100190/2025/000040/3 від 21.08.2025.
Визнати протиправною та скасувати прийняту Київською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100190/2025/000263 від 17.06.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Тритон» (код ЄДРПОУ 39899785) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4037 (чотири тисячі тридцять сім) гривень 33 копійки.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька