08 квітня 2026 рокуСправа №160/4399/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
25.02.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 25.02.2026 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 (одного мільйону) гривень 00 копійок відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 (одного мільйону) гривень 00 копійок відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану».
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, громадянин України, був прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходить військову службу, брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою. З метою реалізації права позивача на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої Постановою, до військової частини НОМЕР_1 НГУ засобами електронної пошти було направлено адвокатський запит від 05.02.2026 року включення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в проєкт наказу щодо виплати одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153. Військова частина НОМЕР_1 НГУ своєю відповіддю від 11.02.2026 року повідомила, що: «Згідно витягу з протоколу №2 від 25.01.2026 комісією з розгляду призначення виплат одноразової грошової винагороди військовослужбовцям частини на період дії воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі згідно постанови КМУ №153 від 11.02.2025 року (зі змінами, внесеними згідно з постановами КМУ №387 від 01.04.2025 та №942 від 30.07.2025), що діє на підставі наказу командира військової частини від 09 грудня 2025 року № 4165, прийнято рішення відмовити у виплаті одноразової грошової винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1 ». Згідно додатку до відповіді військової частини НОМЕР_1 НГУ від 11.02.2026, причиною відмови стало вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 172-20 КУпАП. На думку позивача, відмова у виплаті йому одноразової грошової допомоги передбаченої Постановою є незаконною, адже суперечить законодавству та усталеній судовій практиці в цих правовідносинах, а також ґрунтується на довільному та вибірковому тлумаченні норм Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року. Крім того, відмова у виплаті була прийнята без урахування мети прийняття Постанови, якою є соціальний захист та матеріальне стимулювання військовослужбовців, що проходять службу під час воєнного стану та брали участь у бойових діях, у тому числі зазнали поранень під час захисту Вітчизни. Такий підхід свідчить про ігнорування принципів правової визначеності, справедливості та добросовісності. Таким чином, відмова у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є необґрунтованою, немотивованою та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим бездіяльність військової частини НОМЕР_1 НГУ що полягає у невиплаті позивачу одноразової грошової допомоги передбаченої Постановою №153 підлягає визнанню протиправною, а порушене право позивача на отримання одноразової грошової винагороди - поновленню в судовому порядку.
20.03.2026 року від представника військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про наступне. З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдат, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у віці до 25 років уклав «Контракт на проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу» з Міністерством внутрішніх справ України в особі Начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України, дата набрання чинності контрактом - 07.04.2023 року. Виходячи з Послужного списку, доданого до цього відзиву ОСОБА_1 був призваний на військову службу 24.11.2021 року, а 07.04.2023 року переведений на військову службу за контрактом. Таким чином датою призову на військову службу позивача є 24.11.2021 року, а датою укладення позивачем контракту на проходження військової служби у лавах Національної гвардії України є 07.04.2023 року. Таким чином позивач станом на 24 лютого 2022 року (дата введення воєнного стану в Україні) вже був діючим військовослужбовцем Національної гвардії України. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.07.2023 року № 82 солдат ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Відповідно до наказу командира військової частини від 18.02.2026 року №35 мтд солдата ОСОБА_1 уважати таким, що приступив до виконання обов'язків за посадою водія-електрика відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення штабної роти 2-го батальйону оперативного призначення. Військова частина НОМЕР_1 НГУ своєю відповіддю від 11.02.2026 року повідомила таке: «Згідно витягу з протоколу №2 від 25.01.2026 комісією з розгляду призначення виплат одноразової грошової винагороди військовослужбовцям частини на період дії воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі згідно постанови КМУ №153 від 11.02.2025 року (зі змінами, внесеними згідно з постановами КМУ №387 від 01.04.2025 та №942 від 30.07.2025), що діє на підставі наказу командира військової частини від 09 грудня 2025 року № 4165, прийнято рішення відмовити у виплаті одноразової грошової винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1 ». Згідно додатку до відповіді військової частини НОМЕР_1 НГУ від 11.02.2026, причиною відмови стало вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 172-20 КУпАП. Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі№202/4862/24 від 26.04.2024 номера обслуги 2 обслуги міномета мінометного взводу 5 роти оперативного призначення 2 батальйону оперативного призначення ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого за ч.3 ст.172-20 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті строком на 10 (десять) діб. Відповідно до матеріалів даної справи ОСОБА_1 02.04.2024 року близько 17:00 годині перебував у тимчасовому розташуванні підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, при виконанні службових обов'язків, в умовах особливого періоду (воєнного стану) в стані наркотичного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.172-20 КУпАП. Також до матеріалів справи була долучена заява ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, згідно якої останній вину визнав в повному обсязі. Факт притягнення до адміністративної відповідальності не заперечується позивачем у його позовній заяві. За фактом вчинення солдатом ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 516 від 05.04.2024 року було призначено службове розслідування. За результатами проведення цього службового розслідування до солдата ОСОБА_1 вирішено застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани». 11 лютого 2025 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153). Вказана Постанова №153 набрала чинності 13 лютого 2025 року. Пізніше у вказану Постанову №153 Кабінетом Міністрів України двічі вносилися зміни: Постановою КМУ №387 від 01.04.2025, дата набрання чинності: 08.04.2025 (дата публікації в «Урядовому кур'єрі»); Постановою КМУ №942 від 30.07.2025, дата набрання чинності: 07.08.2025 (дата публікації в «Урядовому кур'єрі»). Абзацом другим пункту 2 Постанови №153 було вирішено затвердити Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану. Пунктом 3 Постанови №153 визначено, що: 1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби; 2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони; 3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Згідно абзацу другого пункту 4 Постанови № 153 (в редакції Постанови КМУ №387 від 01.04.2025) було установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про Документ сформований в системі «Електронний суд» 19.03.2026 7 введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень. Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 Постанови №153 (в редакції Постанови КМУ №387 від 01.04.2025) військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі. Починаючи з 7 серпня 2025 року (дата набрання чинності Постанови КМУ №942 від 30.07.2025) абзаци другий та четвертий пункту 4 Постанови №153 були викладені в наступних редакціях: Абзац другий пункту 4 Постанови № 153: «Установити, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень». Абзац четвертий пункту 4 Постанови № 153: «Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі». Таким чином абзаци другий та четвертий пункту 4 Постанови КМУ №153 як в редакції Постанови КМУ №387 від 01.04.2025 (діяла в період з 08.04.2025 по 06.08.2025), так і в редакції Постанови КМУ №942 від 30.07.2025 (діє з 07.08.2025 по теперішній час), встановлюють 5 (п'ять) обов'язкових умов, в разі дотримання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме: 1. Приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення; 2. Вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою № 153 (13 лютого 2025 року): до 25 років; 3. Факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64 (тобто після 24 лютого 2022 року; 4. Фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою; 5. Строк безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій: - (абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (13 лютого 2025 року); - (абз. 4 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (13 лютого 2025 року) у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон). У той же час, абзацом п'ятим пункту 4 постанови № 153 передбачено, що у разі коли військовослужбовці притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується. Саме тому військова частина НОМЕР_1 НГУ своєю відповіддю від 11.02.2026 року повідомила, що військовослужбовцю ОСОБА_1 відмовлено у виплаті у одноразової грошової винагороди у зв'язку із вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 КУпАП. Отже, уповноважена службова особа військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - командир військової частини, при розгляді питання наявності правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень згідно пункту 4 Постанови КМУ №153 та при прийнятті рішення про відсутність таких підстав, діяла у повній відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України є юридичною особою, державною організацією, бюджетною установою та неприбутковою організацією, яка фінансується виключно із державного бюджету України, відповідно всі асигнування та видатки, які виділяються з державного бюджету для потреб військової частини НОМЕР_1 НГУ, є суворо обмеженими та визначаються до початку наступного року. Правильність такої позиції підтверджується і листом Головного управління Національної гвардії України № 27/2/1/2165822026 від 13.03.2026, яким у межах компетенції розглянуто лист Управління 2 корпусу НГУ «Хартія» щодо практичного застосування підпорядкованими військовими частинами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - постанова) з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2025 року № 387 та від 30 липня 2025 року № 942, у якому зазначено наступне: «Абзацом другим пункту 4 постанови (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942) передбачено умови, яким мають відповідати військовослужбовці, за наявності яких здійснюється виплата винагороди, а саме: належність військовослужбовців сержантського і старшинського складу; до категорії осіб рядового, прийняття або призов на військову службу в період із 24 лютого 2022 року по 13 лютого 2025 року у віці до 25 років; безпосередня участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13 лютого 2025 року. Постановою не передбачено виплату одноразової грошової винагороди військовослужбовцям, які станом на 13 лютого 2025 року притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військових адміністративних правопорушень або притягувалися до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни на підставі письмового наказу, якщо строк дії відповідних дисциплінарних стягнень не закінчився. При цьому, сам факт наявності відкритого кримінального провадження станом на зазначену дату не є підставою для відмови у виплаті винагороди, оскільки притягнення до кримінальної відповідальності здійснюється за обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили».
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 26.02.2026 року передана судді Пруднику С.В.
02.03.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Клопотання про витребування доказів задоволено. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України: довідку згідно Додатку 6 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 р. № 887), про безпосередню участь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України за період проходження служби у складі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України; документи, які підтверджують залучення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання бойових завдань за період проходження служби у складі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України; копію контракту про проходження військової служби, укладеного із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 02.02.2026 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є учасником бойових дій, про що свідчить копія посвідчення Головного управління Національної гвардії України від 25.05.2025 року (Серія НОМЕР_2 ).
Так, між Міністерством оборони України в особі начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України генерал-лейтенанта прізвище, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу.
Тобто, позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдат, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у віці до 25 років уклав «Контракт на проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу» з Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України, дата набрання чинності контрактом - 07.04.2023 року.
Виходячи з Послужного списку, доданого до цього відзиву ОСОБА_1 був призваний на строкову військову службу 24.11.2021 року, а 07.04.2023 року переведений на військову службу за контрактом.
На думку представника відповідача, датою призову на військову службу позивача є 24.11.2021 року, а датою укладення позивачем контракту на проходження військової служби у лавах Національної гвардії України є 07.04.2023 року. Таким чином позивач станом на 24 лютого 2022 року (дата введення воєнного стану в Україні) вже був діючим військовослужбовцем Національної гвардії України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.07.2023 року № 82 солдат ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідно до наказу командира військової частини від 18.02.2026 року №35 мтд солдата ОСОБА_1 уважати таким, що приступив до виконання обов'язків за посадою водія-електрика відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення штабної роти 2-го батальйону оперативного призначення.
З метою реалізації права позивача на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої Постановою, до військової частини НОМЕР_1 НГУ засобами електронної пошти було направлено адвокатський запит від 05.02.2026 року включення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в проєкт наказу щодо виплати одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153.
Військова частина НОМЕР_1 НГУ своєю відповіддю від 11.02.2026 року повідомила таке: «Згідно витягу з протоколу №2 від 25.01.2026 комісією з розгляду призначення виплат одноразової грошової винагороди військовослужбовцям частини на період дії воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі згідно постанови КМУ №153 від 11.02.2025 року (зі змінами, внесеними згідно з постановами КМУ №387 від 01.04.2025 та №942 від 30.07.2025), що діє на підставі наказу командира військової частини від 09 грудня 2025 року № 4165, прийнято рішення відмовити у виплаті одноразової грошової винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1 ».
Згідно додатку до відповіді військової частини НОМЕР_1 НГУ від 11.02.2026, причиною відмови стало вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 172-20 КУпАП.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі№202/4862/24 від 26.04.2024 номера обслуги 2 обслуги міномета мінометного взводу 5 роти оперативного призначення 2 батальйону оперативного призначення ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого за ч.3 ст.172-20 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті строком на 10 (десять) діб.
Відповідно до матеріалів даної справи ОСОБА_1 02.04.2024 року близько 17:00 годині перебував у тимчасовому розташуванні підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, при виконанні службових обов'язків, в умовах особливого періоду (воєнного стану) в стані наркотичного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.172-20 КУпАП.
Також до матеріалів справи була долучена заява ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, згідно якої останній вину визнав в повному обсязі. Факт притягнення до адміністративної відповідальності не заперечується позивачем у його позовній заяві. За фактом вчинення солдатом ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №516 від 05.04.2024 року було призначено службове розслідування.
За результатами проведення цього службового розслідування до солдата ОСОБА_1 вирішено застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани».
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 19.03.2026 року №250 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, молодший сержант ОСОБА_1 , командир відділення - командир 1 екіпажу безпілотних літальних комплексів 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів разового застосування мультироторного типу спеціального призначення роти безпілотних систем спеціального призначення 2 батальйону оперативного призначення, 14.09.2003 р.н. дійсно в період з 01.02.2024 по 19.02.2024; з 27.03.2024 по 31.03.2024; з 01.04.2024 по 30.04.2024; з 01.06.2024 пo 30.06.2024; з 01.07.2024 по 31.07.2024: з 01.08.2024 по 31.08.2024; з 01.09.2024 по 30.09.2024; 01.10.2024 по 31.10.2024; з 01.11.2024 пo 10.11.2024; з 23.11.2024 по 30.11.2024; з 01.12.2024 по 31.12.2024; з 01.01.2025 по 31.01.2025; з 01.02.2025 по 28.02.2025; 01.03.2025 по 05.03.2025; з 23.03.2025 по 31.03.2025; 01.04.2025 по 30.04.2025; з 01.05.2025 по 31.05.2025; з 01.06.2025 по 30.06.2025; з 01.07.2025 по 31.07.2025; з 01.08.2025 по 31.08.2025; з 01.09.2025 по 30.09.2025; з 01.10.2025 по 31.10.2025; з 01.11.2025 по 30.11.2025; з 01.12.2025 по 31.12.2025; з 01.01.2026 по 19.01.2026; з 06.02.2026 по 28.02.2026 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в с. Серебрянка Бахмутського району Донецької області, с. Липці, Харківського району, Харківської області. Підстава: Журнал бойових дій батальйону оперативного призначення НОМЕР_3 бригади оперативного призначення НГУ, обліковий № 140 від 01.02.2026 (початок заповнення 01.02.2026, заповнення журналу закінчено 28.02.2026). 2. Наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 09.02.2026 № 28 ммд (с/ч) (про убуття особового складу в службове відрядження для участі у заходах). 3. Наказ командира в/ч НОМЕР_1 09.02.2026 № 480 (про оголошення періодів участі у заходах для виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн.). Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною шостою ст. 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII)).
За правилами ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 ст. 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі Постанова № 153).
Пунктом 3 Постанови № 153, чинної станом на час виникнення спірних відносин установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Отже, із аналізу норм Постанови № 153, тобто станом на час проходження позивачем військової служби, слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.
У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.
Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.
У разі поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі у разі, якщо військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців.
Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.
Як встановлено судом, між Міністерством оборони України в особі начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України генерал-лейтенанта прізвище, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу.
Тобто, позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдат, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у віці до 25 років уклав «Контракт на проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу» з Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України, дата набрання чинності контрактом - 07.04.2023 року.
Виходячи з Послужного списку, доданого до цього відзиву ОСОБА_1 був призваний на строкову військову службу 24.11.2021 року, а 07.04.2023 року переведений на військову службу за контрактом.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.07.2023 року № 82 солдат ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідно до наказу командира військової частини від 18.02.2026 року №35 мтд солдата ОСОБА_1 уважати таким, що приступив до виконання обов'язків за посадою водія-електрика відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення штабної роти 2-го батальйону оперативного призначення.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 19.03.2026 року №250 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, молодший сержант ОСОБА_1 , командир відділення - командир 1 екіпажу безпілотних літальних комплексів 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів разового застосування мультироторного типу спеціального призначення роти безпілотних систем спеціального призначення 2 батальйону оперативного призначення, 14.09.2003 р.н. дійсно в період з 01.02.2024 по 19.02.2024; з 27.03.2024 по 31.03.2024; з 01.04.2024 по 30.04.2024; з 01.06.2024 пo 30.06.2024; з 01.07.2024 по 31.07.2024: з 01.08.2024 по 31.08.2024; з 01.09.2024 по 30.09.2024; 01.10.2024 по 31.10.2024; з 01.11.2024 пo 10.11.2024; з 23.11.2024 по 30.11.2024; з 01.12.2024 по 31.12.2024; з 01.01.2025 по 31.01.2025; з 01.02.2025 по 28.02.2025; 01.03.2025 по 05.03.2025; з 23.03.2025 по 31.03.2025; 01.04.2025 по 30.04.2025; з 01.05.2025 по 31.05.2025; з 01.06.2025 по 30.06.2025; з 01.07.2025 по 31.07.2025; з 01.08.2025 по 31.08.2025; з 01.09.2025 по 30.09.2025; з 01.10.2025 по 31.10.2025; з 01.11.2025 по 30.11.2025; з 01.12.2025 по 31.12.2025; з 01.01.2026 по 19.01.2026; з 06.02.2026 по 28.02.2026 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в с. Серебрянка Бахмутського району Донецької області, с. Липці, Харківського району, Харківської області. Підстава: Журнал бойових дій батальйону оперативного призначення НОМЕР_3 бригади оперативного призначення НГУ, обліковий № 140 від 01.02.2026 (початок заповнення 01.02.2026, заповнення журналу закінчено 28.02.2026). 2. Наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 09.02.2026 № 28 ммд (с/ч) (про убуття особового складу в службове відрядження для участі у заходах). 3. Наказ командира в/ч НОМЕР_1 09.02.2026 № 480 (про оголошення періодів участі у заходах для виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн.). Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).
Як свідчать матеріали справи, військова частина НОМЕР_1 НГУ своєю відповіддю від 11.02.2026 року повідомила таке: «Згідно витягу з протоколу №2 від 25.01.2026 комісією з розгляду призначення виплат одноразової грошової винагороди військовослужбовцям частини на період дії воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі згідно постанови КМУ №153 від 11.02.2025 року (зі змінами, внесеними згідно з постановами КМУ №387 від 01.04.2025 та №942 від 30.07.2025), що діє на підставі наказу командира військової частини від 09 грудня 2025 року № 4165, прийнято рішення відмовити у виплаті одноразової грошової винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1 ».
Згідно додатку до відповіді військової частини НОМЕР_1 НГУ від 11.02.2026, причиною відмови стало вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 172-20 КУпАП.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі№202/4862/24 від 26.04.2024 номера обслуги 2 обслуги міномета мінометного взводу 5 роти оперативного призначення 2 батальйону оперативного призначення ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого за ч.3 ст.172-20 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті строком на 10 (десять) діб.
Відповідно до матеріалів даної справи ОСОБА_1 02.04.2024 року близько 17:00 годині перебував у тимчасовому розташуванні підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, при виконанні службових обов'язків, в умовах особливого періоду (воєнного стану) в стані наркотичного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.172-20 КУпАП.
Також до матеріалів справи була долучена заява ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, згідно якої останній вину визнав в повному обсязі. Факт притягнення до адміністративної відповідальності не заперечується позивачем у його позовній заяві. За фактом вчинення солдатом ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №516 від 05.04.2024 року було призначено службове розслідування.
Втім, відповідачем не наведено мотивів застосування статті 39 КпАП України, якою встановлено, що строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, а саме:
Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.
За результатами проведення службового розслідування до солдата ОСОБА_1 вирішено застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани».
Щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани», суд зазначає, що відповідно до статті 3 розділу І Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом, зокрема, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України.
Згідно зі статтею 45 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Статтею 83 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 97 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.
Таким чином, з аналізу наведених правових норм випливає, що про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 року у справі № 460/13859/21.
Втім, відповідач докази щодо прийняття наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани» відносно ОСОБА_1 до суду не подав.
В той же час, на думку представника відповідача, абзаци другий та четвертий пункту 4 Постанови КМУ №153 як в редакції Постанови КМУ №387 від 01.04.2025 (діяла в період з 08.04.2025 по 06.08.2025), так і в редакції Постанови КМУ №942 від 30.07.2025 (діє з 07.08.2025 по теперішній час), встановлюють 5 (п'ять) обов'язкових умов, в разі дотримання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме: 1. Приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення; 2. Вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою № 153 (13 лютого 2025 року): до 25 років; 3. Факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64 (тобто після 24 лютого 2022 року; 4. Фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою; 5. Строк безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій: - (абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (13 лютого 2025 року); - (абз. 4 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (13 лютого 2025 року) у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон). У той же час, абзацом п'ятим пункту 4 постанови № 153 передбачено, що у разі коли військовослужбовці притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується. Саме тому військова частина НОМЕР_1 НГУ своєю відповіддю від 11.02.2026 року повідомила, що військовослужбовцю ОСОБА_1 відмовлено у виплаті у одноразової грошової винагороди у зв'язку із вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 КУпАП.
Помилковість позиції відповідача щодо відмови у реалізації позивачем права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153, спростовується також і роз'ясненням Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України «Роз'яснення з окремих питань щодо умов виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень за «Контрактом 18-24» (режим доступу в Інтернеті: https://social.mil.gov.ua/groshove-zabezpechennya/milion-hryven-za-kontraktom-18-24.html) у формі питань-відповідей.
Зокрема, суд звернув увагу на питання під номером 9 про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, які два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.
Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України на відповідь такого змісту: «…відповідно до умов Постанови, виплата Винагороди не здійснюється військовослужбовцям, які в період з дня прийняття (призову) на військову службу (після 24.02.2022) до 13.02.2025 два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення або дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни».
Вказане роз'яснення, хоч і має ненормативний характер, проте узгоджується із позицією суду.
Втім, у нашому випадку, позивач двічі в період з дня прийняття (призову) на військову службу (після 24.02.2022) до 13.02.2025 два або більше разів за сукупністю не притягувався до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення або дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.
Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, оскільки: 1) прийнятий на військову службу після строкової військової служби під час воєнного стану у віці до 25 років; 2) проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою № 153 та продовжує проходити військову службу; 3) брав безпосередню участь у бойових діях сукупно більше шести місяців; 4) не притягнутий двічі до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності.
Отже, відмова відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн. є протиправною.
Водночас, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153", яка набула чинності 07.08.2025, внесені зміни до Постанови № 153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацами такого змісту:
«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу».
Зважаючи на внесені Постановою № 942 зміни до Постанови № 153, суд звертає увагу, що законодавець у такий спосіб усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.
Позаяк, інше тлумачення приписів Постанови № 153, на переконання суду, не відповідало б меті прийняття Постанови № 153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та мало б ознаки дискримінації.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», не відповідають визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та чинному законодавству, тому такі дії потрібно визнати протиправними, задовольнивши першу позовну вимогу.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, друга позовна вимога підлягає до задоволення шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 (одного мільйону) гривень 00 копійок відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 (одного мільйону) гривень 00 копійок відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану».
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник