08 квітня 2026 рокуСправа № 160/8463/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-МАШ», керівника юридичної особи Похваліної Олени Павлівни про про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,
установив:
06 квітня 2026 року о 14:30:49 позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-МАШ» ОСОБА_1 за межі України до погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-МАШ» або настання інших обставин, зазначених п .87.14, ст.87 Податкового кодексу України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 р. позов залишено без руху. Встановлено заявнику термін для усунення недоліків заяви - до 17:00 год. 07.04.2026 р., а саме подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду та належних доказів в підтвердження цих причин.
07 квітня 2026 року о 16:12:46 год. позивач надав клопотання про відкриття провадження, яке обгрунтоване тим, що статтею 87 ПК України, встановлено подію з якою законодавець ототожнює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із відповідною позовною заявою, а саме закінчення терміну 240 днів після вручення податкової вимоги. Цією ж статтею, законодавець визначає подію яка свідчить про закінчення строку звернення до суду із відповідним позовом, а саме - до погашення такого податкового боргу. Таким чином, 240 днів вказаних в статті 87 ПК України це термін наданий платнику податків для сплати податкового боргу задля уникнення правових наслідків, що можуть настати у вигляді подання контролюючим органом позову до суду про обмеження права виїзду. Тобто, дата 08.01.2026 зазначена судом в ухвалі про залишення позову без руху - є датою з якої у контролюючого органу виникло право на звернення до суду із відповідною позовною заявою. Приписи п. 87.13 ст. 87 Податкового кодексу України є спеціальними по відношенню до загальних норм КАС України. Законодавець чітко визначив часові межі звернення - "до погашення такого податкового боргу". Будь-яке інше тлумачення, яке обмежує право держави на захист фінансових інтересів 24-ма годинами, фактично нівелює дію норми ПК України та створює умови для уникнення відповідальності боржником. Відповідно до частини другої статті 122 України для суб'єкта владних повноважень установлено тримісячний строк звернення до суду з позовом, який обчислюється з дня виникнення підстав для пред'явлення відповідних вимог. Право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про застосування тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України виникає після спливу 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, що випливає з пункту 87.13 статті 87 ПК України та частини першої статті 289-2 КАС України. Формальні підстави для подання такого позову виникли у контролюючого органу з 08.01.2026 (з дати набрання чинності Законом України від 30.11.2021 № 1914-ІХ), Таким чином право контролюючого органу на звернення до суду з відповідною позовною заявою виникає після спливу 240 календарних днів з моменту вручення платнику податків податкової вимоги, однак законодавство не містить обмежень щодо граничного строку реалізації такого права, доки податковий борг не буде погашений або визнаний безнадійним, оскільки правопорушення є триваючим. В ухвалі судом першої інстанції зроблено неправомірний висновок, що контролюючий орган має право звернутися до суду в межах строку, визначеного ч.2 ст.283 КАС України, тобто протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У клопотанні позивач посилається на практику Верховного Суду у справах №120/2450/24, 340/4971/25, № 120/2322/24, №140/26462/23, № 120/2450/24, № 80/11507/24, №460/1354/25, № 280/5892/25, №160/20031/25.
Надаючи правову оцінку та досліджуючи поважність зазначених позивачем причин пропуску строку на звернення до суду, суд дійшов таких висновків.
Так, в ухвалі від 06.04.2026р. про залишення позову без руху судом було зазначено таке.
Частиною 1 статті 283 КАС України передбачено, що провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.
Відповідно до частини другої вказаної статті заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.
Частиною 1 статті 289-2 КАС України визначено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Відповідно до п.87.13 ст.87 Податкового кодексу України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Згідно з п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно частини 1 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, суд зазначає, що право на звернення до суду щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникає через 240 днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, та має бути реалізовано з урахуванням норм статей 283, 289-2 КАС України, тобто протягом 24 годин з моменту встановлення відповідних обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 15 січня 2026 року (справа № 520/19145/25) дійшов висновку, що положення статті 289-2 КАС України та пункту 7 частини першої статті 283 КАС України передбачають єдину підставу для звернення до суду податкового органу, яка визначена пунктом 87.13 статті 87 ПК України, а саме: несплату податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.
З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що право на звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України в Управління наявне протягом 24 годин після спливу 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.
Як встановив суд у цій справі згідно з ст.59 Податкового кодексу України відповідач сформував податкову вимогу форми "Ю" від 22.04.2025 року №0013768-1305-0436 та направив на адресу підприємства. Податкову вимогу підприємство не отримало та поштове відділення повернуло конверт відправнику 13.05.2025 року з причини «за закінченням терміну зберігання».
Поштове відділення повернуло відправнику конверт з податковою вимогою, адресований підприємству, 13.05.2025 року, тобто в цьому випадку перебіг 240-денного строку, встановленого п.87.13 ст.87 Податкового кодексу України, розпочався з 00 год. 00 хв. 14.05.2025 р. та закінчився о 24 год. 00 хв. - 08.01.2026 р., тоді як позивач звернувся до суду з цією заявою 06.04.2026 р., тобто з пропуском встановленого строку - 24 години з моменту встановлення відповідних обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Посилання позивача у клопотанні на те, що статтею 87 Податкового кодексу України встановлено подію, з якою законодавець пов'язує виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду, а саме сплив 240 календарних днів після вручення податкової вимоги, а також на те, що цією ж статтею нібито визначено подію, яка свідчить про закінчення строку звернення до суду із відповідним позовом, а саме до погашення такого податкового боргу, суд вважає необґрунтованими.
Формулювання пункту 87.13 статті 87 ПК України до погашення такого податкового боргу визначає строк дії заходу тимчасового обмеження у разі його застосування судом, а не встановлює необмежений у часі процесуальний строк для звернення до суду.
Натомість процесуальний порядок звернення у цій категорії справ урегульовано нормами Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема частиною другою статті 283 та статтею 289-2 КАС України, які пов'язують виникнення підстав для такого звернення зі спливом 240 календарних днів з дня вручення податкової вимоги та передбачають подання заяви протягом 24 годин з моменту встановлення відповідних обставин.
Суд також відхиляє посилання позивача на практику Верховного Суду у справах №120/2450/24, 340/4971/25, № 120/2322/24, №140/26462/23, № 120/2450/24, № 80/11507/24, №460/1354/25, № 280/5892/25, №160/20031/25, оскільки при вирішенні цієї справи суд бере до уваги останні висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 15.01.2026 у справі № 520/19145/25.
Верховний Суд виходив з того, що право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника наявне протягом 24 годин після спливу 240 календарних днів з дня вручення податкової вимоги.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, правова позиція Верховного Суду, наведена, зокрема, у постанові від 15.01.2026 у справі №520/19145/25 враховується судом під час розгляду цієї справи.
Також суд враховує, що ухвалою про залишення позовної заяви без руху позивачу було встановлено строк для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску та належних доказів на їх підтвердження.
Проте позивачем такої заяви подано не було.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги ухвали суду позивачем не виконані, а недоліки позовної заяви не усунуті.
Отже, підстави для задоволення клопотання позивача про відкриття провадження у справі відсутні.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява також повертається позивачеві якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 123 КАС України передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Також, відповідно до ч.3 ст. 283 КАС України у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів.
Оскільки позивачем не доведено поважність підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду і суд не вбачає підстав для поновлення строку звернення до суду, позовну заяву необхідно повернути позивачу.
Відтак позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 243, 248, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-МАШ», керівника юридичної особи Похваліної Олени Павлівни про про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Згідно зі статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, визначених статтею 289-2 КАС України, можуть бути подані в десятиденний строк із дня їх проголошення.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.В. Савченко