07 квітня 2026 року Справа № 160/924/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення позивача - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) з військового обліку з 24.10.2011 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів достовірні та повні відомості про виключення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) з військового обліку на підставі тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 від 24.10.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у внесенні відомостей про виключення з військового обліку військовозобов'язаних позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, оскільки у квітні 2008 року позивача визнано непридатним до військової служби з проставленням у тимчасовому посвідченні відповідної відмітки.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.01.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив сторонам строки для надання заяв по суті справи.
Згідно із наданим відзивом на позов, відповідач позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні, зазначає, що чинним законодавством, передбачено, що підставою для виключення з військового обліку військовозобов'язаного за станом здоров'я є свідоцтво про хворобу (Постанова ВЛК про непридатність до військової служби), яке затверджено постановою штатної ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 (у цьому випадку 20 регіональної ВЛК). З наданих позивачем доказів не вбачається, що позивач виконав свій обов'язок та на виконання вимог статті 22 Закону №3543-ХІІ оновив свої персональні дані, до яких відносяться і відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази щодо забезпечення позивачем актуалізації своїх персональних даних.
Згідно із наданою відповіддю на відзив на позов, позивач не погодився із доводами відповідача, зазначив, що відповідачем наведені помилкові висновки про те, що позивач є суб'єктом військового обліку, оскільки його було саме «виключено», а ні «знято» з військового обліку. Також вказав, що матеріальні правовідносини щодо військового обліку позивача були припинені у 2011 році, обов'язок проходження ВЛК був вже реалізований, що підтверджується актом дослідження стану здоров'я №1626 від 18.04.2007. В свою чергу повторна ВЛК, на якій наполягає відповідач, не є «уточненням даних», а є новою юридичною підставою. Отже, вимога відповідача стосовно особистої явки до приміщення органу ТЦК та СП для проходження ВЛК фактично означає відновлення правовідносин, які вже припинилися, що прямо суперечить принципу правової визначеності - складової верховенства права. Між сторонами відсутній спір щодо факту виключення з військового обліку позивача, натомість спір виник виключно через протиправну бездіяльність відповідача щодо відображення цього факту в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі по тексту - Реєстр).
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.03.2026 витребувано від ОСОБА_1 засвідчені належним чином копії висновку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 від 03.04.2008, яким ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно наданих позивачем пояснень від 24.03.2026 позивач вказав на неможливість подання таких доказів, та з посиланням на Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, зазначив, що такі докази мають міститись у особовій картці позивача у органі ТЦК та СП, а також про те, що зазначений доказ об'єктивно не перебуває у володінні позивача.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 26.03.2026 витребував у ІНФОРМАЦІЯ_1 всю облікову документацію щодо ОСОБА_1 , включно з доказами проходження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , військово-лікарської комісії у 2008 році.
26.03.2026 відповідач повідомив суд про те, що надати докази проходження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , військово-лікарської комісії у 2008 році ІНФОРМАЦІЯ_7 немає змоги, у зв'язку з їх фактичною відсутністю, оскільки витребувані судом докази це запис у книзі протоколі засідань штатної ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 за 2008 рік. Відповідно до Постанову КМУ від 21 березня 2002 № 352 строк зберігання книги протоколів засідання військово-лікарської комісії складає 15 років. У зв'язку з чим вказана книга за 2008 рік була знищена.
Також зазначив, що згідно тимчасового посвідчення позивача дійсно є запис про проходження ВЛК комісії, але ст. 59 б передбачає визнання військовозобов'язаного «тимчасово непридатними», або «непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час», за цим записом позивач не міг бути виключеним з військового обліку призовників, а лиш передавався на облік військовозобов'язаних. Про що є також відмітка про взяття на військовий облік у 24.10.2011 року. Запис про виключення є виправленим, штамп передбачав «зняття з військового обліку». Наказ Міністерства оборони України № 342 від 09.06.2006 (із змінами) вносив зміни до Настанови з військового обліку, зокрема дозволяв знімати з обліку осіб, визнаних обмежено придатними у воєнний час. Наразі цей наказ втратив чинність (скасований наказом МОУ № 24 від 15.01.2015). Відмітка про зняття за цим наказом не є підставою для звільнення від мобілізації.
07.04.2026 від позивача надійшли заперечення на долучення доказів, зі змісту яких, позивач зазначив, що відповідач не заперечує факт проходження позивачем військово-лікарської комісії та наявність відповідного запису у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_2 . Також вказав, що твердження відповідача про те, що у 2008 році позивач «міг бути лише призовником», не відповідає правовому регулюванню. Перебування у відповідному статусі ніяким чином не впливає на рішення військово-лікарської комісії, яке було покладено у висновок про непридатність позивача для проходження військової служби станом на дату внесення відповідного запису у військово-обліковий документ №186346 від 24.10.2011 року. За наявності акту дослідження стану здоров'я 2007 року, ВЛК у 2008 році мала право прийняти рішення без проведення нового обстеження, використовуючи вже наявні медичні документи. А відповідач в свою чергу керуючись відповідним висновками зробив належну відмітку про виключення позивача з військового обліку з 24.10.2011 року. А також про те, що відповідач неправильно тлумачить ст. 59 «б» Розкладу хвороб. Крім того позивач не погодився з посиланням відповідача на те, що документи ВЛК знищені у зв'язку із закінченням строків їх зберігання, оскільки це не спростовує факту існування такого рішення і не впливає на його правові наслідки. Та зауважив, що наданий до суду військово-обліковий документ - тимчасове посвідчення № НОМЕР_2 від 24.10.20211, не містить жодних ознак внесення виправлень, підчисток чи будь-яких інших змін, які могли б свідчити про недостовірність внесених до нього відомостей. З його змісту чітко та однозначно вбачається саме факт виключення позивача з військового обліку, а не зняття з обліку, як це помилково стверджує відповідач.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Згідно тимчасового посвідчення ОСОБА_1 № НОМЕР_2 ОСОБА_1 24.10.2011 ІНФОРМАЦІЯ_9 взятий на військовий облік, та 24.10.2011 знятий з військового обліку (на цьому штампі є виправлення на - «виключений», зробленого від руки) на підставі ВЛК від 03.04.2008 за ст. 59 «б» Положення №402-2008, а також вказано, що не підлягає військовому обліку згідно наказу МОУ №342-2006 п. 5.7.1 (ця запис також зроблена від руки).
В червні 2025 року позивач сформував електронний військово-обліковий документі, з якого виявив, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 .
З метою внесення відповідних даних щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку ним були направлені листи до відповідача від 25.07.2024 та 24.09.2025 року, в яких зазначалося про необхідність внесення даних про його виключення з обліку за наявними документами в особистій справі.
Позивач не отримав відповідей на вказані листи, та ІНФОРМАЦІЯ_11 дій щодо внесення даних щодо виключення позивача з військового обліку не здійснено.
19.11.2025 адвокат позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом вих №19.11-2025, в якому просив внести інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 .
Згідно наданої відповідачем відповіді від 03.12.2025, відповідач відмовив позивачу внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 та вказав, що з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не вбачається відомостей про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , був визнаний ВЛК непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, та тим паче, що він був виключений з військового обліку військовозобов'язаних. 14 серпня 2008 року, відповідно до частини десятої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного 2 огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, Наказом Міністерства оборони України № 402, було затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі - Положення № 402), у зв'язку із чим, з 28.11.2008 втратило чинність Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, яке було затверджене Наказом Міністерства оборони України від 04.01.94 № 2. Таким чином, станом на 24.10.2011 року не було правових підстав для виключення з військового обліку військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на підставі ст. 59 розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України, передбачених наказом МОУ №2-1994. Також звертає увагу, що Наказ Міністерства оборони України «Про затвердження змін у Настанові з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів та матросів запасу ЗСУ та інших військових формувань» від 09 червня 2006 року № 342 було скасовано.
Також відповідач у листі запропонував ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_12 для отримання направлення на ВЛК, або направити через електронний кабінет військовозобов'язаного (Резерв+) запит на оформлення направлення на ВЛК.
Не погоджуючись з цією відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва
На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно із частиною 2 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Приписами ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» регламентовано, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до п. 3) ч. 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у редакції станом на 24.10.2011 - дата відмітки у військовому квитку), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які, зокрема, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Станом на час розгляду справи, редакція пункту 3 ч. 6 ст. 37 вказаного закону дещо змінилась, та передбачає, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які, зокрема, 3) визнані непридатними до військової служби.
Поняття «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» було скасовано на підставі Наказу Міноборони України від 14.10.2024 р. за № 686, однак непридатність до служби за станом здоров'я все одно призводить до виключення з військового обліку відповідно до норм п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону №2232, відтак, термін -"непридатний до військової служби" все одно, означає, що особа не підлягає мобілізації і звільняється від військового обов'язку шляхом виключення з військового обліку.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі Порядок № 1487 в редакції від 16.01.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно із пунктом 14 Порядку № 1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов'язані та резервісти працюють (навчаються).
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 16 Порядку № 1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.
Пунктом 20 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Згідно із пунктом 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі Закон № 1951-VIII в редакції від 28.06.2024, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру заносяться та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості про призовників, військовозобов'язаних та резервістів:
1) персональні дані;
2) службові дані.
Згідно із частиною 3 статті 12 Закону № 1951-VIII персональні та службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів вносяться до бази даних Реєстру у формі запису - сукупності всіх даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, передбачених статтями 7 і 8 цього Закону.
Пункт 17-1 частини 1 статті 7 Закону № 1951-VIII передбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Пункт 2 частини 1 статті 8 Закону № 1951-VIII передбачає, що до службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).
Згідно з частиною 8 статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Частиною 9 статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Частиною 1 статті 14 Закону № 1951-VIII визначено, що ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Відповідно до частини 3 статті 13 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Пункт 2 частини 1 статті 9 Закону № 1951-VIII передбачає право призовника, військовозобов'язаного та резервіста звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа.
Як передбачено пунктом 3 Порядку № 559, відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, перевіряється через:
електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
За змістом пункту 5 Порядку № 559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
Як вже встановив суд, у тимчасовому посвідченні ОСОБА_1 № НОМЕР_2 міститься запис про те, що 24.10.2011 ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_1 взятий на військовий облік, та 24.10.2011 знятий з військового обліку на підставі ВЛК від 03.04.2008 за ст. 59 «б» Положення №402-2008, а також вказано, що не підлягає військовому обліку згідно наказу МОУ №342-2006 п. 5.7.1.
Доводи позивача фактично зводяться до того, що він підлягає виключенню з військового обліку на підставі частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII та наказу Міністерства оборони України «Про затвердження змін у Настанові з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів та матросів запасу Збройних Сил України та інших військових формувань» від 09.06.2006 № 342.
Як вже зазначалось, статтею 37 Закону № 2232-XII визначено окремі підстави для зняття і виключення з військового обліку.
Зокрема відповідно до пункту 2 частини 5 статті 37 Закону № 2232-ХІІ, зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України:
які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання;
які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
які зараховані до військового оперативного резерву;
в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.
Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Наведене свідчить, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку передбачено можливість повторного взяття військовозобов'язаного на такий облік.
Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.
З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 2.3 розділу 2 наказу Міністерства оборони України від 09.06.2006 № 342 «Про затвердження змін у Настанові з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів та матросів запасу Збройних Сил України та інших військових формувань» зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у військових комісаріатах підлягають громадяни, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби у мирний час та обмежено придатними у воєнний час.
Наказ Міністерства оборони України № 342 від 09.06.2006 втратив чинність відповідно до наказу Міністерства оборони України «Про внесення змін до настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань» № 24 від 15.01.2015.
Отже, з 15.01.2015 особи, які були визнані непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час, є військовозобов'язаними, а законодавство більше не передбачає відповідної підстави для зняття з військового обліку.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З наведеного слідує висновок, що з 15.01.2015 громадяни України чоловічої статі, які раніше були визнані непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було знято з військового обліку.
У спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами в цій справі правовідносини виникли після внесення відповідних змін до наказу Міністерства оборони України від 09.06.2006 № 342.
До того ж, згідно тимчасового посвідчення позивача, судом встановлено, що позивач проходив ВЛК 03.04.2008, а підстави для визнання його непридатним визначені згідно Положення №402 «Про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України», яке затверджене наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 (набрав чинності 28.11.2008), тобто визначення статті, за якою позивача визнано непридатним відбулось на підставі не існуючого на той час Положення №402.
Наведене вище викликає сумніви у правдивості відомостей зазначених у тимчасовому посвідченні щодо підстав, за якими позивача визнано непридатним до військової служби.
Як зазначає позивач і відповідач, позивач проходив ВЛК 03.04.2008 та ступінь його придатності визначено на підставі Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №2 від 04.01.1994.
До того ж, на вимогу суду ні позивачем, ні відповідачем довідку про проходження позивачем ВЛК 03.04.2008 не надано.
При цьому, судом не ставиться під сумнів факт проходження позивачем ВЛК 03.04.2008, проте, вирішальним є чи проходив позивач ВЛК після набрання чинності Положенням про ВЛК №402 від 14.08.2008.
В матеріалах справи відсутні докази проходження позивачем ВЛК після набрання чинності Положенням №402, та відповідно, відсутні докази визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статей Розкладу хвороб, що є додатком до цього Положення.
Відмовляючи у внесенні відомостей про виключення позивача з військового обліку, відповідач вказав, що військово-лікарську комісію позивачем пройдено 03.04.2008 у відповідності до Положення про військово-лікарську комісію та медичний огляд у Збройних Силах України від 04.01.1994 №2, тому на даний час для підтвердження даних щодо непридатності до військової служби та внесення відповідних даних до «Оберіг» позивачу необхідно пройти ВЛК у приміщенні ТЦК та СП.
Відтак, позиція відповідача про відсутності правових підстав для внесення до реєстрів військовозобов'язаних про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 є обґрунтованою.
Отже суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо позивача про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову у цій справі з огляду на те, що позивача визнано непридатним до військової служби на підставі Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №2 від 04.01.1994 та доказів визнання його непридатним з виключенням з військового обліку на підставі Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України від 14.08.2008 №402 в матеріалах справи не має.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем вказаний обов'язок виконано.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи оскаржувану поведінку відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд висновує, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд висновує про безпідставність позовних вимог в цілому, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст. 2, 5, 241-246, 255, 295, 297 КАС України суд,
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 07.04.2026 року.
Суддя Н.Є. Калугіна