08 квітня 2026 рокуСправа №160/33455/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427) від 28.08.2025 № 053130014675, яким відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ періоди роботи з 11.10.2017 по 10.08.2025.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427) призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019, починаючи з 20.08.2025 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427) подати звіт про виконання рішення Дніпропетровськом окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась із заявою про призначення пенсії та надала пакет необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням від 28.08.2025 № 053130014675 за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило в призначенні пенсії за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 ЗУ №1788-ХІІ у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Єдиною підставою відмови в призначенні пенсії за вислугу років стало те, що на думку ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в позивачки відсутній спеціальний стаж, який дає право на пенсію за вислугу років - 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 року. Крім того, на думку відповідача, періоди роботи, що дають право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», після 11.10.2017 не включаються для визначення права на призначення пенсії за вислугу років. Однак, вищезазначене не може бути підставою для відмови у призначення пенсії за вислугу років. Відповідно до записів трудової книжки позивач з 01.09.1997 року і до моменту звільнення (10.08.2025) не змінно працювала на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ. Так, на момент звернення за призначенням пенсії за вислугою років стаж роботи позивача за вислугу років (працівник освіти) з 01.09.1997 по 10.08.2025 - складає 27 років 11 місяців 10 днів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що 20.08.2025 позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 053130014675 від 28.08.2025. З 04.06.2019 право на пенсію за вислугу років згідно ст. 55 Закону 1788-XII визначається з урахуванням вимог щодо вислуги років та стажу, які були передбачені законодавством станом на 11.10.2017. Право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів освіти незалежно від віку, за наявності вислуги років до 11.10.2017 - не менш 26 років 6 місяців. Вік позивача на дату звернення становить 51 рік 07 місяців 01 днів. Страховий стаж становить 31 рік 00 місяців 17 днів. Стаж роботи що дає право на призначення пенсії за вислугою років станом на 10.10.2017 - 18 років 06 місяців 10 днів. За результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу та стажу що дає право на вислугу років зараховано всі періоди згідно наданих документів відповідно до норм чинного законодавства. Відтак, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону № 1788-XII, оскільки Позивач не має необхідного стажу за вислугу років.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
20.08.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 28.08.2025 №053130014675 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії.
Так, в рішенні від 28.08.2025 №053130014675 зазначено зокрема наступне.
Згідно положень пунктів 2-1, 16 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.11.2017 № 2148 - VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій (далі - Закон № 2148) право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Законом № 2148 (на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, передбачений ст.55 Закону № 1788.
Пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788 за Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
З 04.06.2019 право на пенсію за вислугу років згідно ст. 55 Закону 1788-XII визначається з урахуванням вимог щодо вислуги років та стажу, які були передбачені законодавством станом на 11.10.2017. Право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів освіти незалежно від віку, за наявності вислуги років до 11.10.2017 - не менш 26 років 6 місяців.
Вік заявниці на дату звернення становить 51 рік 07 місяців 01 днів.
Страховий стаж становить 31 рік 00 місяців 17 днів.
Стаж роботи що дає право на призначення пенсії за вислугою років станом на 10.10.2017 - 18 років 06 місяців 10 днів.
За результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу та стажу, що дає право на вислугу років зараховано всі періоди згідно наданих документів відповідно до норм чинного законодавства.
Відтак, відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону № 1788-XII, оскільки не має необхідного стажу за вислугу років.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Пунктом 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Абзацами 1, 2 п. 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) право на пенсію мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом 1 пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 01.01.2016 мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років - які народилися з 01.01.1971.
Разом з тим, 04.06.2019 Конституційним Судом України прийнято Рішення №2-р/2019, за змістом якого:
положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті "а" статті 54 Закону №1788-XII, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах е, ж статті 55 Закону №1788-XII, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України;
положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Відтак, Конституційний Суд України визнав зміни, внесені до статті 55 Закону №1788-XII Законами № 213-VIII та № 911-VIII, неконституційними.
На думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" до оспорюваних положень Закону №1788-XII щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону №1788-XII, оскільки вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст. 51 №1788-XII поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтями 54, 55 Закону №1788-XII.
Згідно з положеннями Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст.151-2).
Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку (ст.152).
Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію, зокрема, пунктів "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону №1788-XII, які з 04.06.2019 є чинними у редакції до внесення змін Законами №213-VIII та №911-VIII.
Відповідно до статті 51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Отже, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров'я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров'я і безпеки оточуючих.
Таким чином, втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, внаслідок чого, не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.
Згідно з пунктом "е" статті 55 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законами № 213-VIII та № 911-VIII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Таким чином, відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта, зокрема, пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII, до внесення змін Законами № 213-VIII та № 911-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність такої норми у редакції Законів № 213-VIII та № 911-VIII. Ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.
Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.
Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 04.09.2019 №2-р/2019 відновлено право особи, в тому числі і позивача, на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII, яка станом на момент звернення до Пенсійного органу має від 25 до 30 років спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Така особа має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку.
За змістом оскаржуваного рішення від 28.08.2025 №053130014675 судом встановлено, що на момент звернення позивача із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII її вік становить понад 51 рік 07 місяців 01 день, страховий стаж 31 роки 00 місяців 17 днів, спеціальний стаж 18 років 6 місяців 10 днів. При цьому, обчислення спеціального стажу було здійснено органом Пенсійного фонду станом на 11.10.2017, тобто без врахування Рішення Конституційного суду України від 04.09.2019 №2-р/2019.
Враховуючи, що позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII 20.08.2025 (тобто після прийняття Рішення Конституційного суду України від 04.09.2019 №2-р/2019), то відповідач повинен був застосовувати положення означеної норми в редакції, яка визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Зі спірного рішення відповідача встановлено, що до спеціального страхового стажу позивача було зараховано період з 01.09.1997 по 11.10.2017, що складає 18 років 6 місяців 10 днів, тобто в такий період роботи позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, органом Пенсійного фонду права та інтереси позивача не були порушені.
Вирішуючи питання незарахування відповідачем до спеціального трудового стажу період роботи позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, з 12.10.2017 по 10.08.2025, суд зазначає таке.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 03.09.1997 ОСОБА_1 :
з 01.09.1997 прийнята на посаду вожатої в Лукашівську ЗОШ;
з 01.09.1998 року переведена з вожатої на посаду педагога організатора та бібліотекарем на 0,05 ставки;
з 01.09.2010 року переведена з посади педагога-організатора на посаду вчителя хімії та основ здоров'я;
з 01.09.2011 Лукашівська ЗОШ І-ІІ ступенів реорганізовано у Лукашівський НВК (загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад);
з 12.03.2018 назву Лукашівський НВК (загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад) Красноградської районної державної адміністрації Харківської області змінено Лукашівський НВК (заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів - заклад дошкільної освіти) Красноградської районної ради Харківської області;
з 10.09.2018 призначено виконувачем обов'язків директора Лукашівського НВК;
з 01.11.2018 призначено директором, як така що пройшла за конкурсом на умовах контракту;
з 01.11.2020 продовжено термін дії контракту;
з 24.12.2020 Лукашівську гімназію Красноградської районної ради Харківської області перейменовано в Лукащівську гімназію Наталинської сільської ради Харківської області.
з 01.11.2024 продовжено термін дії контракту.
з 10.08.2025 звільнено з посади директора у зв'язку з ліквідацією закладу освіти.
Записи трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.09.1997 в повній мірі підтверджують зайнятість позивача у період з 01.09.1997 по 10.08.2025 на посадах працівника освіти та наявність у неї загальної кількості спеціального страхового стажу роботи на таких посадах понад 27 років.
Таким чином, робота на вказаних посадах дає позивачу право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII та за наявності у неї спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.
Як вже зазначалося судом вище по тексту цього рішення, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законами №213-VIII та №911-VIII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Враховуючи викладене, у позивача достатньо страхового стажу роботи (понад 27 років) на посадах, які дають їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII.
При цьому, покликання відповідача у спірному рішенні та у відзиві на відсутність у позивача спеціального страхового стажу роботи станом на 11.10.2017 в розмірі 26 років 6 місяців суд вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки редакція пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII, яка передбачає наявність у особи станом на 11.10.2017 спеціального страхового стажу роботи в такому розмірі, визнана неконституційною Рішенням Конституційного Суду України від 04.09.2019 №2-р/2019.
Враховуючи викладене, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність у позивача понад 29 років спеціального страхового стажу, який відповідно до положень пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII є достатнім (від 25 до 30 років) для призначення позивачу такої пенсії.
З огляду на зазначене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.08.2025 № 053130014675, яким відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 28.08.2025 № 053130014675 щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. е ст.55 Закону №1788-XII та відновленню її порушеного права шляхом зобов'язання органу Пенсійного фонду призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до вказаної норми, зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 12.10.2017 по 10.08.2025.
При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Визначаючи дату, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивача, суд враховує, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією (ч. 1 ст. 45 Закону №1058-ІV), при цьому пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (ст. 7 Закону №1788-XII).
Таким чином, умовою для призначення пенсії за вислугу років є звільнення особи з посади, яка дає право на зарахування періоду роботи на такій посаді до спеціального стажу, а підставою - звернення особи за її призначенням.
Враховуючи те, що звільнення позивача з посади, яка дає право на зарахування періоду її роботи на такій посаді до спеціального стажу, відбулося 10.08.2025, а її звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугу років 20.08.2025, то порушене право ОСОБА_1 , слід відновити з 20.08.2025.
При визначенні територіального органу Пенсійного фонду, який має обов'язок поновлення порушеного права позивача, суд враховую положення абз. 1 п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз. 14 п. 4.2 Порядку №22-1).
Тож дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону №1788-XII, починаючи з 20.08.2025, зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 12.10.2017 по 10.08.2025, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Судове рішення, яке набрало законної сили згідно ст.370 КАС України, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Даною нормою встановлено, що законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що встановлені рішенням суду права підлягають беззаперечному відновленню на вимогу уповноважених осіб.
Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України), про що також просить позивач, є правом суду, а не обов'язком, яке не виключає існування принципу обов'язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України суд присуджує документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.08.2025 № 053130014675 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи з 12.10.2017 по 10.08.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, починаючи з 20.08.2025.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова