07 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/698/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти та науки України, Державного підприємства “Інфоресурс» про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства освіти та науки України (далі - МОН України, відповідач 1), Державного підприємства “Інфоресурс» (далі - ДП “Інфоресурс», відповідач 2) про визнання протиправною відмову МОН України у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (далі - ЄДЕБО) щодо ОСОБА_1 ; зобов'язання МОН України та Технічного адміністратора ЄДЕБО - ДП “Інфоресурс» внести зміни в графу довідки з ЄДЕБО в частині порушується чи не порушується послідовність освіти, вказавши “Ні, не порушується».
Позов обґрунтований тим, що з 01 вересня 2023 року ОСОБА_1 є студентом Луцького фахового коледжу рекреаційних технологій і права денної форми навчання та у довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО зазначено, що поточне здобуття освіти порушує послідовність її здобуття, визначену частиною другою статті 10 Закону України від 05 вересня 2017 року №2145-VIII “Про освіту» (далі - Закон №2145-VIII), попри те, що він лише отримав свідоцтво про базову загальну середню освіту та атестат про повну загальну середню освіту.
Позивач стверджує, що для усунення невідповідностей у довідці звертався до відповідачів, однак у вчиненні дій, про які йшлося, відмовлено.
Позивач не погоджується з такою відмовою та вважає, що процес здобуття ним вищої освіти є послідовним у розумінні частини другої статті 10 Закону №2145-VIII, адже для встановлення послідовності здобуття освіти має враховуватися саме факт раніше здобутого рівня освіти, що підтверджується документом державного зразка - дипломом чи свідоцтвом. Та обставина, що він був вступником до вищого начального закладу - Луцький національний технічний університет, звідки відрахований у лютому 2025 року, не може свідчити про порушення послідовності здобуття поточної освіти, передбаченої статтею 10 Закону №2145-VIII, оскільки він не отримав документ про вищу освіту (диплом молодшого бакалавра/бакалавра/магістра).
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву у задоволенні позову просив відмовити (а.с.63-70). В обґрунтування цієї позиції вказав, що додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), визначено форму довідки, яка формується за даними ЄДЕБО та має підтверджувати статус здобувача вищої освіти та формувати висновок щодо того, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII. За встановленим у системі алгоритмом повторне зарахування на тому самому рівні національної рамки кваліфікації означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні освіти. Тому у разі повторного вступу для здобуття освіти за тим самим освітнім ступенем, здобуття вищої освіти відбуватиметься в непослідовному порядку.
Відповідач зазначив, що згідно з інформацією в ЄДЕБО, ОСОБА_1 у 2023 році зарахований до Луцького фахового коледжу рекреаційних технологій і права для здобуття освітньо-професійного ступеня “фаховий молодший бакалавр» (5 рівень НРК), де і навчається на цей час. Натомість у 2022-2025 роках позивач навчався у Луцькому національному технічному університеті для здобуття освітнього ступеня “бакалавр» (6 рівень НРК) і був відрахований за власним бажанням. Здобуття освіти здійснюється в непослідовному порядку, тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, у відповідному полі зазначено “Ні, порушує».
Також відповідач зауважив, що на МОН як на розпорядника ЄДЕБО покладено організаційні та контролюючі функції ведення цієї електронної бази, а питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності.
Відповідач 2 у відзиві на позов у задоволенні позовних вимог також просив відмовити (а.с.22-27), зазначивши, що не здійснює публічно-владні управлінські функції у спірних правовідносинах, не надає адміністративні послуги. Власником інформаційної системи ЄДЕБО є держава в особі МОН України, тоді як ДП “Інфоресурс» є адміністратором системи та забезпечує її функціонування у порядку, визначеному МОН України. У свою чергу в ЄДЕБО не вноситься інформація щодо здобувачів освіти стосовно того, порушує чи не порушує на підставі даних, що містяться в базі, поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII. Зазначена інформація відображається автоматично згідно з алгоритмом, визначеним МОН України, який описано у його листі від 03 червня 2024 року №1/9758-24, у довідках про здобувача освіти, що формуються закладами освіти на підставі даних, які містяться в єдиній електронній базі, за формою, визначеною у додатку 9 до Порядку №560.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 21 січня 2025 року №564761 ОСОБА_1 зарахований на денне навчання у Луцький фаховий коледж рекреаційних технологій і права для здобуття освітньо-професійного ступеня “фаховий молодший бакалавр» за спеціальністю “081 Право» (початок здобуття освіти - 01 вересня 2023 року, дата завершення здобуття освіти - 30 червня 2027 року). У рядку “На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту» зазначено: “Ні, порушує» (а.с.8).
Представник позивача звертався до МОН України та ДП “Інфоресурс» та просив усунути невідповідність у відомостях про порушення послідовності навчання ОСОБА_1 , яка відображена в історії навчання, сформованій за даними ЄДЕБО.
Листом від 17 грудня 2025 року №5/3240/-25 МОН України повідомило, що згідно з інформацією в ЄДЕБО ОСОБА_1 у 2023 році зарахований на навчання для здобуття освітньо-професійного ступеня “фаховий молодший бакалавр» за спеціальністю “Право» до Луцького фахового коледжу рекреаційних технологій і права (5 рівень НРК); у період 2022- 2025 роки ОСОБА_1 навчався у Луцькому національному технічному університеті за спеціальністю “Будівництво та цивільна інженерія» для здобуття освітнього ступеня “бакалавр» (6 рівень НРК) і був відрахований за власним бажанням. Станом на 16 грудня 2025 року ОСОБА_1 продовжує навчання у Луцькому фаховому коледжі рекреаційних технологій і права для здобуття освітньо-професійного ступеня “фаховий молодший бакалавр». Саме тому у довідці у відповідному полі вказано про порушення послідовності здобуття освіти, а підстави для внесення змін до ЄДЕБО в частині формування довідки відсутні (а.с.11).
У листі від 15 грудня 2025 року №01-13/4806 ДП “Інфоресурс» пояснило, що заповнення в довідці інформації стосовно того, порушує чи не порушує на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII, здійснюється в електронній базі автоматично за визначеним МОН України алгоритмом; інформацію в ЄДЕБО вносять суб'єкти освітньої діяльності, які і підтримують в повному, актуальному і достовірному обсязі таку інформацію (а.с.10).
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює та визначає Закон №2145-VIII (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону №2145-VIII).
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій (пункт 23 частини першої статті 1).
Частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII передбачено такі рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Відповідно до частини другої статті 16 Закону №2145-VIII фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.
Згідно з частиною другою статті 17 Закону №2145-VIII вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Подібні положення містить стаття 7 Закону України від 06 червня 2019 року №2745-VIII “Про фахову передвищу освіту» (далі - Закон №2745-VIII): фаховий молодший бакалавр - це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на рівні фахової передвищої освіти і присуджується закладом освіти у результаті успішного виконання здобувачем фахової передвищої освіти освітньо-професійної програми. Особа може здобувати фахову передвищу освіту на основі базової середньої освіти, профільної середньої освіти (незалежно від здобутого профілю), професійної освіти, фахової передвищої освіти або вищої освіти. Особи, які здобувають фахову передвищу освіту на основі базової середньої освіти, зобов'язані одночасно виконати освітню програму профільної середньої освіти професійного спрямування (частини друга та третя).
За приписами статті 40 Закону №2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
За змістом частини першої статті 10 Закону №2745-VIII документом про фахову передвищу освіту є диплом фахового молодшого бакалавра, який видається особі, яка успішно виконала відповідну освітньо-професійну програму.
Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону України від 01 липня 2014 року №1556-VII “Про вищу освіту» (далі - Закон №1556-VII) підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Статтею 7 Закону №1556-VII установлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва. Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України. Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми необхідного обсягу та проходження атестації.
Тобто, основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що, своєю чергою, має підтверджуватись відповідним документом про освіту.
Спірним у цій справі є питання, чи порушує поточне здобуття освітньо-професійного ступеня “фаховий молодший бакалавр» в Луцькому фаховому коледжі рекреаційних технологій послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII.
За обставин цієї справи позивачу видано свідоцтво про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_1 (у 2010 році закінчив Загальноосвітню школу І-ІІI ступенів села Карпилівка Ківерцівського району Волинської області). Там ОСОБА_1 здобув і повну загальну середню освіту у 2013 році, про що видано атестат серії НОМЕР_2 . Про ці відомості наявна інформація в довідці від 21 січня 2025 року №564761 (а.с.8).
30 серпня 2023 року ОСОБА_1 зараховано на денне навчання до Луцького фахового коледжу рекреаційних технологій і права для здобуття освітнього ступеня “фаховий молодший бакалавр» за спеціальністю “081 Право».
З матеріалів справи також видно, що наказом Луцького національного технічного університету від 11 вересня 2022 року №490/01-02 ОСОБА_1 було зараховано з 15 вересня 2022 року студентом I курсу заочної форми здобуття освіти; ступінь вищої освіти - бакалавр, спеціальність “192 Будівництво та цивільна інженерія» (а.с.9). Наказом від 11 лютого 2025 року №123/01-07 ОСОБА_1 відраховано зі складу здобувачів вищого першого (бакалаврського) рівня заочної форми навчання факультету архітектури, будівництва та дизайну за власним бажанням.
Однак наявні у справі документи свідчать, що позивач не завершував навчання за рівнями вищої освіти, не проходив відповідну атестацію та не отримував диплома встановленого зразка як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму необхідного обсягу.
На факт незавершеності здобуття позивачем вищої освіти безпосередньо вказують відомості з ЄДЕБО, згідно із якими до цієї бази включено лише такий документ про освіту, як свідоцтво про базову загальну середню освіту та атестат про повну загальну середню освіту.
Необхідно також зазначити, що пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII) встановлено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Довідка про здобувача освіти за даними ЄДЕБО, неправильність внесення відомостей до якої оскаржує позивач, передбачена Порядком №560.
Відповідно до пункту 62 Порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5. Здобувачі освіти, які навчаються за державним замовленням у закладах освіти із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління МВС та ДСНС, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти за формою, визначеною у додатку 9, видану закладом освіти із специфічними умовами навчання.
Суд зауважує, що граматична конструкція норми статті 23 Закону №3543-XII також викладена як така, що вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти: відстрочка надається особам, які здобувають новий рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий. Тобто, закон вимагає порівнювати поточний рівень освіти із рівнем, який особа вже завершила. Тому враховується тільки та освіта, яка була дійсно здобута.
Ключовим є розуміння того, що термін “здобутий» означає “вже завершений» на противагу “здобував», що вказує на процес, який тривав. Незавершена освіта не є показником досягнення певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння. Законодавство України про освіту, зокрема Закон №2145-VIIІ та Закон №1556-VII, чітко визначає, що здобуття рівня освіти підтверджується отриманням відповідного документа. Тобто законодавець однозначно використовує термін “здобутий» для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти, чого у ситуації з позивачем, як встановив суд, не було.
Відповідач 1 прирівнює “відрахування» до “здобутого рівня освіти» і при цьому за установленим на підставі доручення міністра МОН України від 31 травня 2024 року №1/9758-24 “Про забезпечення формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО» алгоритмом при формуванні довідки про здобувача освіти враховуються усі записи про освіту, яка здобувалася, навіть якщо рівень освіти незавершений, а відповідний ступінь вищої освіти не присвоєний.
У такій категорії справ є сформовані Верховним Судом правові висновки, які відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України ураховуються судом при вирішенні цієї справи.
Так у постанові від 26 листопада 2025 року у справі №160/29658/24 Верховний Суд виснував:
1) здобуття освітнього рівня фахового молодшого бакалавра (фахова передвища освіта) або першого (бакалаврського) рівня вищої освіти розпочинається з моменту зарахування особи до відповідного навчального закладу та закінчується у момент її відрахування з нього у зв'язку з успішним виконанням освітньої програми та врученням передбаченого законом документа про освіту встановленого зразка;
2) особа, яка була зарахована на навчання за певним освітнім рівнем, але була відрахована до завершення навчання і не отримала документа про освіту встановленого зразка, не може вважатися такою, що здобула відповідний рівень освіти;
3) продовження навчання за певним рівнем освіти особою, яка має лише повну загальну середню освіту і жоден документ про вищу або фахову передвищу освіту раніше не отримувала, в іншому навчальному закладі за тим же або іншим рівнем освіти (за умови, що цей рівень є вищим за повну загальну середню освіту) - не може вважатись повторним здобуттям освіти й, незалежно від тривалості та перерв у навчанні, не порушує послідовність здобуття освіти у розумінні частини другої статті 10 Закону №2145-VIII.
Аналогічний висновок у схожих правовідносинах Верховний Суд виклав у постанові від 29 жовтня 2025 року у справі №200/5372/24, де здобувач першого (бакалаврського) рівня вищої освіти після відрахування продовжив навчання в іншому вищому навчальному закладі.
Повертаючись до обставин цієї справи, які є схожими як у наведеній, суд констатує, що ОСОБА_1 навчається для здобуття освіти за освітньо-професійним ступенем “фаховий молодший бакалавр» (рівень фахової передвищої освіти, що йде після повної середньої) та він не отримував жодного документа про вищу (передвищу) освіту (диплом бакалавра, молодшого бакалавра чи магістра), тому навчання у Луцькому фаховому коледжі рекреаційних технологій і права у цьому разі не може вважатися як здобуття освіти на рівні, нижчому за раніше здобутий, оскільки позивач не отримав документа про вищу освіту (не здобув жодного рівня вищої або фахової передвищої освіти).
Позивач заявив вимоги як до МОН України, так і до ДП “Інфоресурс» як технічного адміністратора ЄДЕБО.
Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №630 (далі - Положення №630), визначено, що МОН України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Згідно з підпунктом 78 пункту 4 Положення №630 МОН України забезпечує ведення та функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, інших державних електронних баз та реєстрів, інших інформаційних систем у сфері, що належить до його компетенції.
Статтею 74 Закону №2145-VIII установлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», “Про захист персональних даних», “Про авторське право і суміжні права» та “Про публічні електронні реєстри».
Суб'єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Згідно з Положенням про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2025 року №872 (далі - Положення про ЄДЕБО), власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство “Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО (пункт 4).
Суб'єктами ведення Єдиної електронної бази є МОН, адміністратор, Державна служба якості освіти, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які мають у підпорядкуванні заклади освіти, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, а також суб'єкти освітньої діяльності та їх відокремлені підрозділи, які провадять освітню діяльність на рівні професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих, зокрема післядипломної освіти незалежно від форми власності та сфери управління, Український центр оцінювання якості освіти, державна наукова установа “Інститут освітньої аналітики», інші підприємства, установи, організації, що у випадках, визначених законодавством у сфері освіти, вносять та отримують інформацію з Єдиної електронної бази (пункт 5).
У пункті 24 Положення про ЄДЕБО вказано, що МОН вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування Єдиної електронної бази; використовує інформацію, що міститься в Єдиній електронній базі, зокрема персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством у сфері державного регулювання та освіти; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення Єдиної електронної бази (підпункти 1, 3, 6).
Відповідно до пункту 32 Положення про ЄДЕБО суб'єкти освітньої діяльності та їх відокремлені підрозділи, що провадять освітню діяльність у сферах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, зокрема післядипломної освіти, незалежно від форми власності та сфери управління: 1) вносять до Єдиної електронної бази з накладенням у випадках, визначених МОН, кваліфікованого електронного підпису відповідального працівника, а також підтримують в повному, актуальному і достовірному стані інформацію, визначену у пунктах 14-17 цього Положення (крім інформації про сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання, результати зовнішнього незалежного оцінювання, участь у вступних кампаніях до закладів освіти (коли, до яких закладів освіти, на які професії, спеціальності, спеціалізації, рівні, форми здобуття освіти особа подавала заяви в електронній формі), інформації, що згідно з цим Положенням передається до Єдиної електронної бази з інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) та реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування); 2) здійснюють в Єдиній електронній базі інші дії у порядку та обсягах, визначених МОН.
Отже, формування довідки про здобувача освіти (додаток 9 до Порядку №560) відбувається автоматизовано згідно із закладеними у ЄДЕБО алгоритмами та є результатом виконання Міносвіти закріплених за ним у законі повноважень як розпорядника ЄДЕБО та володільця наявної у ній інформації.
Технічний адміністратор ЄДЕБО здійснює лише технічне і технологічне забезпечення функціонування системи відповідно до вимог, встановлених розпорядником ЄДЕБО - Міносвіти, яке визначає вимоги до програмного забезпечення ЄДЕБО, визначає алгоритми формування інформації та є володільцем усієї інформації, яка міститься в системі.
Суб'єкти освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування.
Тобто Луцький фаховий коледж рекреаційних технологій і права позбавлений технічної можливості сформувати і видати позивачу іншу довідку з відмінним від наявного в ЄДЕБО змістом інформації про поточне здобуття освіти та недотримання позивачем послідовності, встановленої частиною другою статті 10 Закону №1556-VII, адже зазначений документ генерується в автоматизованому режимі за допомогою програмного забезпечення, параметри якого встановлюються Міносвіти.
Отже, МОН України має повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII. Технічний адміністратор - ДП “Інфоресурс» забезпечує функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО - МОН України.
Відтак ДП “Інфоресурс» не є суб'єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України та не приймає рішень щодо внесення або зміни інформації в ЄДЕБО про здобувачів освіти.
За таких обставин належним відповідачем у справі є Міносвіти, а позовні вимоги до ДП “Інфоресурс» не підлягають задоволенню.
Наведене відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 26 листопада 2025 року у справі №160/29658/24, де також вказано, що МОН України має забезпечувати формування нових довідок про здобувача освіти за даними ЄДЕБО із зазначенням “Так, не порушує» у полі про дотримання послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII у разі неправильного формування довідок про здобувачів освіти, зокрема у випадках, якщо особа здобула лише повну загальну середню освіту і розпочала навчання у вищому навчальному закладі, але не завершила його (не отримала диплом), а вступила до цього ж або іншого навчального закладу, на той самий або інший рівень освіти.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24, від 03 березня 2026 року у справі №340/7912/24.
На думку суду, одностороння зміна підходу до тлумачення норм закону МОН України є порушенням принципу правової визначеності, оскільки створює нестабільність і непередбачуваність правового регулювання. Будь-які зміни в процедурних питаннях, особливо в контексті мобілізаційних вимог, повинні базуватися на законодавчих актах, а не на адміністративних рішеннях, які можуть суперечити закону і призводити до негативних наслідків для студентів.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відмова МОН України внести зміни до відомостей в ЄДЕБО щодо позивача, на підставі яких у довідці відображається послідовність здобуття освіти, визначена частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII, є протиправною.
Надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд вважає, що позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дій МОН України щодо відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться в ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 , та зобов'язати МОН України внести зміни до даних, що містяться в ЄДЕБО щодо порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону Закону №2145-VII, а саме у відповідному розділі “На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту» вказати “Так, не порушує», та про відмову у задоволенні позовних вимог до ДП “Інфоресурс».
Частиною першою статті 139 КАС України установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 19 січня 2026 року №7373-7955-2089-4487, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.5, 17).
Поряд з тим частиною третьою статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI “Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позов було подано в електронній формі, а тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, до якого задоволено вимоги, необхідно стягнути судові витрати у сумі 1064,96 грн. Решта суми може бути повернута за окремим клопотанням в порядку статті 7 Закону №3674-VI.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Міністерства освіти і науки України (01135, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 38621185), Державного підприємства “Інфоресурс» (03057, місто Київ, вулиця Олександра Довженка, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 37533381) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 .
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а саме в розділі “На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту» вказати “Так, не порушує».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України судові витрати у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк