Справа № 635/10519/25 Головуючий суддя І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/877/26 Суддя доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
06 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
за участю захисника - ОСОБА_7 ,
за участю перекладача - ОСОБА_8 ,
за участю засудженого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15.12.2025 року про повернення без розгляду заяви засудженого ОСОБА_9 про переведення з однієї установи відбування покарання до іншої, -
встановила:
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15.12.2025 року заяву засудженого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання в Державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)», про переведення з установи відбування покарання до іншої, повернуто засудженому без розгляду.
На вищевказану ухвалу засуджений подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15.12.2025 року, направити матеріали справи до суду першої інстанції та зобов'язати суд першої інстанції відкрити провадження за скаргою.
В обґрунтування апеляційної скарги засуджений зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, винесеною із порушенням норм КПК України. Додатково вказує, що просить зобов'язати відповідні органи державної влади перевести його з Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» до Державної установи виконання покарань № 1 Вінницької області для подальшого відбування покарання, адже ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)» перебуває поблизу бойових дій, крім того, на думку засудженого ОСОБА_9 , його необхідно тримати у виправній установі, яка перебуває у межах адміністартивно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання.
Крім того, посилається на те, що згідно відповіді міністерства Юстиції України від 25 жовтня 2025 року та від 24 листопада 2025 року йому було відмовлено в переведенні до Державної установи виконання покарань № 1 Вінницької області.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції засуджений та його захисник підтримували вимоги апеляційної інстанції в повному обсязі, зазначили, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та порушує право ОСОБА_9 доступу до правосуддя.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, вказав, що предметом заяви та апеляційної скарги є перегляд рішення органу публічної влади.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку засудженого, захисника та прокурора, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Правовими положеннями п. 13-1 ч. 1 ст. 537 КПК України встановлено, що під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 того ж Кодексу, має право вирішувати питання про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань.
Згідно з ч. 9 ст. 539 КПК України розгляд справ щодо питань, визначених у п. 13-1 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 засуджений вироком Харківського обласного суду від 25 квітня 2000 року за ч. 1 ст. 222, ст. 69, ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 144, ст. 190-1, ч. 2 ст. 17, п.п. «а, г, з, і» ст. 93, п.п. «а, з, і» ст. 93, ст. 42 КК України (в редакції закону 1960 року) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 6 березня 2001 року вирок Харківського обласного суду від 25 квітня 2000 року в частині засудження ОСОБА_9 в частині засудження його за ч.3 ст.144 КК України (в редакції закону 1960 року) скасовано і справу в цій частині закрито. ОСОБА_9 вважається засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 222, ст. 69, ч. 3 ст. 142, ст. 190-1, ч. 2 ст. 17, п.п. «а, г, з, і» ст. 93, п.п. «а, з, і» ст. 93 КК України (в редакції закону 1960 року) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_9 відбуває покарання в Державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)».
Засуджений ОСОБА_9 в порядку п.14 ч.1 ст.537, ст.539 КПК України, ст.93 КВК України, ст.16 Закону України «Про звернення громадян» подав заяву (скаргу), якою просив зобов'язати відповідні органи державної влади перевести його з Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» до Державної установи виконання покарань № 1 Вінницької області для подальшого відбування покарання, посилаючись на те, що згідно відповіді міністерства Юстиції України від 25 жовтня 2025 року та від 24 листопада 2025 року йому було відмовлено в переведенні до Державної установи виконання покарань № 1 Вінницької області.
Як убачається зі змісту поданої засудженим заяви, останній фактично оскаржує рішення органу державної влади - Міністерства юстиції України, яким йому було відмовлено у переведенні до іншої установи виконання покарань. При цьому свої вимоги він формулює як зобов'язання відповідних органів державної влади здійснити таке переведення.
Разом з тим, відповідно до положень п. 13-1 ч. 1 ст. 537 КПК України, суд під час виконання вироків має право вирішувати питання щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань. Однак, як прямо передбачено ч. 9 ст. 539 КПК України, розгляд таких скарг здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, законодавець чітко розмежував юрисдикцію кримінального та адміністративного судочинства, віднісши спори щодо правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, у даному випадку - органів, що здійснюють управління у сфері виконання покарань, до компетенції адміністративних судів.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах Мін'юст діяв як суб'єкт владних повноважень на виконання владних управлінських функцій у сфері управління виконання кримінальних покарань та пробації, а тому правомірність винесення рішення про відмову в переведенні засудженого з однієї установи відбування покарання до іншої може бути предметом перевірки саме в суді адміністративної юрисдикції.
Тобто, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що подана заява не відповідає вимогам процесуального закону щодо порядку звернення до суду з такими вимогами, оскільки засуджений ОСОБА_9 обрав неналежний спосіб судового захисту свого права.
Доводи апеляційної скарги про порушення права на доступ до правосуддя є безпідставними, оскільки повернення заяви без розгляду не позбавляє засудженого права на судовий захист, а лише вказує на необхідність звернення до суду в належному процесуальному порядку, а саме - в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, в апеляційній скарзі не наведено беззаперечних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами поданої апеляційної скарги.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 176-206, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу засудженого, - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15.12.2025 року про повернення без розгляду заяви засудженого ОСОБА_9 про переведення з однієї установи відбування покарання до іншої, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий -
Судді: