Провадження № 33/803/1222/26 Справа № 175/18612/25 Суддя у 1-й інстанції - Заборський В. О. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.
08 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:
секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,
захисника особи, стосовно якої вирішується питання
про притягнення до адміністративної відповідальності, адвоката Литвинова В.В.,
апеляційну скаргу захисника Литвинова В.В., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м.Краматорська Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 , працюючої продавцем в магазині «Мираж», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.156 КУпАП,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.156 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 800 (вісімсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 13600 (тринадцять тисяч шістьсот) гривень, з конфіскацією предметів торгівлі; стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, -
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2025 року встановлено, що 27.09.2025 р. об 11:40 год. у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 громадянка ОСОБА_1 , будучи притягнутою до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.156 КУпАП 16.04.2025 р., здійснила продаж однієї пляшки горілки «Nemiroff» об'ємом 0,5 л, 40% спирту, за ціною 250,00 грн громадянину ОСОБА_2 у місці торгівлі не визначеному для торгівлі алкогольними напоями, чим порушила п.9 ч.2 ст.71 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та пункт 1 Наказу командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №16од від 09.07.2022, повторно протягом року, відповідальність за що передбачена ч. 4 ст. 156 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги:
В апеляційній скарзі захисник Литвинов В.В. в інтересах ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_1 . В обгрунтування клопотання про поновлення строку зазначає, що розгляд справи суддею 1-ї інстанції було здійснено за відсутності ОСОБА_1 та / або її захисника. Копію оскарженої постанови ОСОБА_1 не отримувала. Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень забезпечено загального доступу до оскаржуваної постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надано лише 19 січня 2026 року.
29.01.2026 року засобами системи «Електронний суд», захисником ОСОБА_1 - адвокатом Литвиновим В.В., спрямовано апеляційну скаргу на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі №175/18612/25. Проте, постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.03.2026 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її спрямувала, оскільки адвокатом не надано до суду копію договору про надання правничої допомоги.
Повторно з апеляційною скаргою захисник звернувся засобами системи «Електронний суд» 17.03.2026 року.
В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.156 КУпАП.
Свої вимоги мотивував тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.
Звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів про систематичність протиправних дій ОСОБА_1 у вигляді торгівлі алкогольними напоями з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом.
Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складений із значними порушеннями діючого законодавства. Протокол огляду речей від 27.09.2025 року не відповідає вимогам статті 264 КУпАП. Таким чином оскільки протокол огляду речей від 27.09.2025 року та протокол про адміністративне правопорушення складені із суттєвим порушенням процедури їх складання та у присутності осіб, які не мали права приймати участь у вказаному огляді, то ці протоколи є не допустимими доказоми.
Окремо звертає увагу, що працівниками поліції не долучено до матеріалів протоколів оперативної закупівлі тощо, оскільки для наявності складу вказаного правопорушення необхідним є доведення як факту торгівлі алкогольними напоями, так і факту торгівлі з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом.
Наголошує, що працівниками поліції не доведено, що рідина у придбаній свідком тарі є алкогольними напоями (слабоалкогольними напоями), або іншими напоями, продаж яких заборонений. До матеріалів не долучено експертного дослідження вилученого.
Зауважує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, складений з порушеннями, не може бути доказом доведеності вини, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не є сукупністю достатньо переконливих, чітких, і не спростованих фактів.
Позиції сторін в суді :
В судовому засіданні захисник Литвинов В.В. підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, поданої в інтересах ОСОБА_1 , просив її задовольнити з підстав, наведених в ній. Не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , належним чином повідомленої про місце, день та час судового розгляду.
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду 1-ї інстанції - скасуванню із закриттям провадження в справі, виходячи з наступного.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 17 грудня 2025 року. З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга була подана через суд першої інстанції вперше 29 січня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Як вбачається з оскарженої постанови судді, розгляд справи було здійснено за відсутності ОСОБА_1 та / або її захисника. Дані про вручення ОСОБА_1 копії постанови судді у справі відсутні. Загальний доступ до оскарженої постанови, згідно з данимиЄдиного державного реєстру судових рішень, забезпечено лише 19 січня 2026 року. Тож, з первиною апеляційною скаргою захисник звернувся у 10-денний строк з моменту, коли дізнався про існування оскарженого рішення суду, тобто 29.01.2026 року.
Проте, постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.03.2026 року вказану апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, оскільки адвокатом не надано до суду копію договору про надання правничої допомоги. Повторно з апеляційною скаргою з наданням необхідних документів на підтвердження своїх повноважень захисник звернувся засобами системи «Електронний суд» 17.03.2026 року.
Повторне подання апеляційної скарги у стислий строк після її повернення свідчить про належну та добросовісну процесуальну поведінку апелянта.
Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання захисника Литвинова В.В. та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
За змістом ст.279 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має розглядатися суддею у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №842356 від 27.09.2025 року вбачається, що 27.09.2025 р. об 11:40 год. у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, 5 громадянка ОСОБА_1 , будучи притягнутою до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.156 КУпАП 16.04.2025 р., здійснила продаж однієї пляшки горілки «Nemiroff» об'ємом 0,5 л, 40% спирту, за ціною 250,00 грн громадянину ОСОБА_2 у місці торгівлі не визначеному для торгівлі алкогольними напоями, чим порушила п.9 ч.2 ст.71 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та пункт 1 Наказу командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №16од від 09.07.2022, повторно протягом року, відповідальність за що передбачена ч. 4 ст. 156 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані суддею 1-ї інстанції за ч.4 ст.156 КУпАП.
Диспозицією ч.4 ст.156 КУпАП передбачена відповідальність осіб, які протягом року були піддані адміністративному стягненню за частиною першою чи третьою цієї статті.
Як на доказ повторності даних правопорушень суд 1-ї інстанції посилається на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.3 ст.156 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу, що повторність вчинення протягом року аналогічного правопорушення повинна безумовно підтверджуватися безпосередньо самою постановою про накладення адміністративного стягнення, яка має бути завіреною належним чином, зокрема, повинна бути належним чином засвідчена та містити інформацію про набрання чинності, а також суду повинна бути надана інформація, що вказана постанова не оскаржувалась, чи навпаки.
Проте, до матеріалів справи долучено постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2025 року, роздруковану з Єдиного державного реєстру судових рішень, яка не засвідчена належним чином відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814, та на якій відсутні відомості щодо набрання нею законної сили.
Суддя 1-ї інстанції на дану обставину уваги не звернув, та ухвалюючи оскаржувану постанову, зазначив про наявність повторності вчинених ОСОБА_1 правопорушень.
Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст.156 КУпАП є торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення. Тобто, обов'язковою ознакою інкримінованого ОСОБА_1 складу правопорушення є торгівля, здійснення угоди куплі-продажу.
З письмових пояснень покупця ОСОБА_2 від 27.09.2025 р. вбачається, що він придбав у продавчині на ім?я ОСОБА_3 одну пляшку горілки «Nemiroff», 0,5 л за 250 грн (а.с. 7).
Даних про вилучення у ОСОБА_2 придбаної ним пляшки горілки в матеріалах справи немає.
Будь-яких грошових коштів у ОСОБА_1 не вилучалось.
Згідно протоколу огляду речей від 27.09.2025 року у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , з фото до нього, у ОСОБА_1 було виявлено одну пляшку горілки «Nemiroff» об'ємом 0,5 л, 40% спирту, та одну банку ж/б пива «Hike», 0,5 л, 4,9 % спирту (а.с.5-6).
З письмових пояснень ОСОБА_1 від 27.09.2025 р. вбачається, що одну пляшку горілки «Nemiroff» та одну банку пива «Hike» вона зберігала для власного використання (а.с.8).
При цьому, до матеріалів цієї справи долучена квитанція про отримання речей і документів, вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення №447 від 24.09.2025 р., згідно якої у камері схову речових доказів Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за протоколом ВАД №842093 зберігається горілка «Олександрія», пиво «Зіберт», об?ємом 1,5 літрів, що не є предметом торгівлі у цій справі, ба більше за протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД 842356 від 27.09.2025 р., складеного щодо ОСОБА_1 .
Аналіз вказаних фактичних обставин вказує на те, що крім пояснень ОСОБА_2 , будь-яких даних, які би підтверджували факт продажу останньому ОСОБА_1 пляшки горілки, в матеріалах справи немає. А сама ОСОБА_1 заперечує цей факт. Вилучена у приміщенні магазину плашка горілки «Nemiroff» та банка ж/б пива «Hike» відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення не мають ніякого відношення до зазначеного у цьому протоколі факту продажу ОСОБА_1 . ОСОБА_2 плашки горілки.
Також є слушними доводи апеляційної скарги захисника, що працівниками поліції не доведено, що рідина у придбаній свідком тарі дійсно є алкогольним напоєм, продаж якого заборонений. До матеріалів не долучено експертного дослідження вилученого, який би підтвердив, що ОСОБА_2 дійсно купив алкогольний напій.
Таким чином, у справі суду не надано будь-яких доказів пояснень ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 продала йому пляшку горілки. В той же час відсутні докази, які би безсумнівно спростовували пояснення ОСОБА_1 про те, що вона не здійснювала продаж алкогольних напоїв.
У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). «Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки її вина не доведена належними та допустимими доказами.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Виходячи з вищезазначеного, висновки судді першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.156 КУпАП, не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами, здійснюючи перегляд постанови судді місцевого суду стосовно ОСОБА_1 прийняте рішення у справі не можна визнати законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню, а справа закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,
Поновити захиснику Литвинову В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 156 КУпАП.
Апеляційну скаргу захисника Литвинова В.В., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_1 скасувати та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.А. Гришин