Провадження № 33/803/974/26 Справа № 216/3860/25 Суддя у 1-й інстанції - ГАЙТКО Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
02 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,
при секретарі судового засідання Примак Н.М.,
за участю захисника - адвоката Близнюка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника - адвоката Близнюка В.В., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, -
постановою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року встановлено, що, згідно з даним протоколом, 13 травня 2025 року о 09:25 год. у м. Кривий Ріг, проспект Центральний, 10, водій ОСОБА_1 керував вантажним транспортним засобом «DAF FTXF», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом KRON E, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість; від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.
На зазначену постанову захисник - адвокат Близнюк В.В., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , - подав апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження.
У клопотанні про поновлення строку вказує, що оскаржувану постанову отримав в особистому кабінеті системи «Електронний суд» 19 лютого 2026 року, що підтверджується скрінкопією сторінки особистого кабінету.
Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
На підставі викладеного вважаю за можливе визнати причину незначного пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат Близнюк В.В. - просить постанову суду скасувати та провадження закрити.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що з персонального відеореєстратора поліцейського, доданого як доказ до матеріалів справи, а саме на 09:35:54, поліцейський запитує ОСОБА_1 , чи згоден він пройти огляд, на що той відповідає: «Згоден на огляд» (09:36:40). О 09:41:34 поліцейський повторно пропонує пройти огляд, на що ОСОБА_1 відповів, що їхати не буде, пропонуючи провести огляд на місці; згодом повторив цю фразу, за наслідками чого поліцейський сказав: «Ви відмовились».
Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 жодним чином не висловив відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а лише відмовився їхати з поліцейськими. При цьому жоден з них не роз'яснив водієві, що проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння можливе лише в закладі охорони здоров'я.
Зауважує, що працівник поліції фактично спонукав ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, не пояснюючи порядку проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. При цьому працівником поліції не зафіксовано порядок перевірки начебто виявлених у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, які безпосередньо зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення: на відеозаписі не видно ані тремтіння пальців рук, ані почервоніння, ані реакції зіниць на світло тощо.
Вказує, що під час спілкування з поліцейським водій поводився адекватно, чітко відповідав на його запитання, його поведінка цілком відповідала обстановці, а ознаки, прийняті поліцейським як наслідки вживання наркотичних препаратів, пояснюються перебуванням Кунянського в стані цілком природного стресу, адже він заїхав габаритним вантажним автомобілем у незнайоме місто, порушив правила дорожнього руху та був змушений здійснювати маневри на кшталт розвороту на центральній вулиці міста з жвавим дорожнім рухом.
Наголошує, що працівниками поліції не роз'яснено ОСОБА_1 , що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння утворює самостійний склад правопорушення і відповідальність є такою ж, як при керуванні в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачених процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути цю справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, та за участю його захисника - адвоката Близнюка В.В.
Заслухавши захисника - адвоката Близнюка В.В., який підтримав доводи, зазначені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, вивчивши, перевіривши й оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати такі питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з приписами ст. 8 КУпАП України, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02), у якому відображено принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним лише тоді, коли зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
Частиною 2 ст. 283 КУпАП України передбачено, що постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених при розгляді справи.
Виходячи з цього, суд при ухваленні рішення зобов'язаний викласти у постанові за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення обставини вчинення такого правопорушення, які цим судом визнані доведеними або які не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, суддею Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області не встановлено обставин справи, а в оскаржуваному рішенні наявне лише посилання на протокол про адміністративне правопорушення. У своїй мотивувальній частині суд першої інстанції фактично не встановив обставин справи, не дослідив факт адміністративного правопорушення. Взагалі не зазначено обставин, які безпосередньо встановлені судом, а викладені лише відповідно до протоколу.
Особливістю правозастосовної діяльності у судочинстві є те, що збирання та попереднє встановлення фактів здійснюється одними особами, а прийняття рішення по суті - іншими. Незважаючи на те, чи така попередня діяльність має офіційний характер, орган правозастосування, перш ніж прийняти правове рішення, зобов'язаний оцінити її результати, переконатися в тому, що фактична ситуація, передбачена гіпотезою відповідної правової норми, наявна. Суд, який здійснює судовий розгляд, не вправі обмежитися наданими фактами без їх власної оцінки.
З огляду на зазначене, такі істотні порушення тягнуть за собою скасування судового рішення та постановлення нової постанови судом апеляційної інстанції.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , апеляційним судом встановлено, що 13 травня 2025 року о 09:25 год. у м. Кривий Ріг, проспект Центральний, 10, водій ОСОБА_1 керував вантажним транспортним засобом «DAF FTXF», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом KRON E, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість; від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Правопорушення було зафіксовано на службовий портативний нагрудний відеореєстратор підвищеної міцності Video Badge VB-400: № 475374, № 475366.
Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 328909 від 13.05.2025;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого водій ОСОБА_1 направлявся на огляд до КП «КБППД» ДОР;
відеозаписом із відеореєстраторів та нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі.
Під час розмови з водієм інспектор виявив у нього ознаки алкогольного сп'яніння. Інспектор патрульної поліції запропонував водієві пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, на що ОСОБА_1 попросив надати йому алкотестер для проходження огляду на місці. Інспектор роз'яснив водію, що огляд на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки не проводиться, та повторно запропонував пройти такий огляд у медичному закладі, однак водій неодноразово прямо не відповідав на запитання поліцейського, що останній сприйняв як відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
ОСОБА_1 інкримінується адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознаками керування транспортним засобом із ознаками алкогольного сп'яніння та відмови від проходження відповідного огляду.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку.
Отже, доказуванню у даному випадку підлягають: факт керування транспортним засобом, наявність ознак сп'яніння та факт відмови від проходження огляду на вимогу поліцейського.
Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним і допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки на наданому відеозаписі логічно та послідовно зафіксовано весь перебіг подій. Підстав для сумніву щодо його достовірності у суду не виникає.
Досліджені матеріали справи є належними та допустимими доказами, якими підтверджено наявність обов'язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема: факт керування транспортним засобом, що не оспорюється стороною захисту, наявність у водія ознак сп'яніння та відмову від проходження огляду на вимогу поліцейського.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, а навпаки погоджувався, спростовуються його поведінкою, зокрема тим, що він не вийшов із транспортного засобу, незважаючи на незручність спілкування, та продовжував спілкування через вікно.
Крім того, після висловлення водієм наміру пройти огляд на місці зупинки поліцейські неодноразово роз'яснювали, що у нього наявні ознаки саме наркотичного сп'яніння, огляд на яке на місці не проводиться, а здійснюється виключно у закладі охорони здоров'я.
На переконання апеляційного суду, матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 ухилявся від проходження огляду, не надавав чітких відповідей на вимоги працівників поліції та не залишав транспортний засіб. Такі дії обґрунтовано розцінені працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, за що передбачена адміністративна відповідальність.
Апеляційний суд не вбачає ознак спонукання або тиску з боку працівників поліції, оскільки з поведінки ОСОБА_1 вбачається відсутність наміру проходити огляд. Поліцейські, навпаки, неодноразово висували вимогу щодо проходження огляду у медичному закладі.
Крім того, після повідомлення про те, що його дії розцінюються як відмова, ОСОБА_1 мав можливість заперечити та пройти огляд, однак цього не зробив.
Водночас посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено відповідальність за відмову від проходження огляду, є безпідставними, оскільки його поведінка свідчить про свідоме та умисне ухилення від проходження огляду шляхом ненадання чіткої відповіді на неодноразові пропозиції працівників поліції.
Крім того, відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, водій, який має відповідне посвідчення, беззаперечно обізнаний із правилами дорожнього руху, у тому числі щодо обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння за наявності такої вимоги. При цьому будь-яке порушення правил ПДР України тягне за собою адміністративну відповідальність.
Твердження апеляційної скарги про невідповідність заявлених поліцейським ознак сп'яніння є безпідставними, оскільки встановлення ознак сп'яніння є суб'єктивним судженням поліцейського, який за своїм внутрішнім переконанням під час спілкування з водієм може вбачати такі ознаки, що є достатньою підставою для вимоги про проходження відповідного огляду. Для встановлення таких ознак не передбачено проведення окремого огляду. Виявлення та оголошення ознак сп'яніння не є твердженням про перебування водія у стані сп'яніння, а вказує на необхідність проходження огляду для підтвердження або спростування такого стану.
Отже, оспорювання наявності ознак сп'яніння, оголошених поліцейським, можливе лише шляхом проходження відповідного огляду, від якого ОСОБА_1 беззаперечно відмовився.
Під час апеляційного перегляду не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП України та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Апеляційний суд також враховує, що у своєму рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom, заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів потенційно можуть завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та користуватися ними, тим самим погодилися нести певну відповідальність і виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У процесі доказування вини доцільно керуватися принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням до справи «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Зазначений стандарт означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного розумного сумніву, тоді як наявність такого сумніву є підставою для її виправдання.
Отже, на підставі сукупності доказів, поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння та відмовився від проходження відповідного огляду, що є обов'язковими складовими інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Переконливих доводів, які б свідчили про істотні порушення, що могли вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого у справі судового рішення та які є безумовною підставою для його скасування, а також які б спростовували висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП України, апеляційний суд не вбачає.
При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 33 КУпАП України, враховує всі обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь її вини та майновий стан.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Водночас така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи подібних неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до ст. 23 КУпАП України адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , вчинив правопорушення, яке відзначається підвищеною суспільною небезпекою та є одним із найнебезпечніших правопорушень на транспорті.
Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 та ступінь його вини, суд вважає за необхідне та достатнє застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Таке стягнення є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню нових правопорушень.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
клопотання захисника - адвоката Близнюка В.В., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Близнюка В.В., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
Постанову Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року, стосовно ОСОБА_1 , визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати та постановити нову.
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1(один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ірина СВІЯГІНА