Провадження № 22-ц/803/5468/26 Справа № 215/5773/25 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
про залишення апеляційної скарги без руху
08 квітня 2026 року м.Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі судді Городничої В.С., ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року про відмову у відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про захист невизнаних прав,-
Ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року відмовлено у відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про захист невизнаних прав (а.с. 6).
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , 07.03.2026 року засобами поштового зв'язку направив апеляційну скаргу, яка 11.03.2026 року надійшла безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду (м.Кривий Ріг), що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду, однак, у зв'язку з неможливістю розподілу справи, вказана апеляційна скарга 11.03.2026 року була направлена до Дніпровського апеляційного суду (м.Дніпро), та надійшла до суду 13.03.2026 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду.
13.03.2026 року було проведено автоматизований розподіл даної справи між суддями, яка передана в провадження колегії суддів у складі: головуючого судді (судді - доповідача) - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2026 року витребувані з Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області матеріали цивільної справи №215/5773/25, які надійшли до Дніпровського апеляційного суду (м.Кривий Ріг) 31.03.2026 року, того ж дня були перенаправлені до Дніпровського апеляційного суду (м.Дніпро), та надійшли до суду 07.04.2026 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду.
Разом з тим, вказана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
При вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження, було встановлено, що апеляційна скарга не відповідає вимогам п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, оскільки апелянтом не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом з тим, апелянт подав клопотання в якому ставить питання про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року посилаючись на скрутне матеріальне становище, а також те, що розмір судового збору перевищує 5% від його річного доходу за попередній календарний рік.
Однак, вважаю за необхідне відмовити в задоволенні такого клопотання з огляду на наступне.
Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до положень ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20) зазначила, що з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (§ 111 рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі «Shishkov v. Russia»).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Скрутне матеріальне становище - це умови існування фізичної особи, які проявляються перш за все при відсутності грошових коштів та інших майнових засобів, що необхідні для задоволення потреб фізичної особи та придбання речей першої необхідності (продуктів харчування, медичних ліків, житла, одягу тощо).
На підтвердження доводів щодо майнового стану мають бути надані докази про неспроможність сплатити судові витрати на момент подачі апеляційної скарги.
Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутне матеріальне становище скаржника, що відповідно унеможливлює здійснити оплату судових витрат, що узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного суду від 20.04.2023 року у справі №990/13/223, який є обов'язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.
Разом з тим, апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свого скрутного матеріального становища.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 року у справі №686/114/16-ц, який є обов'язковим доля врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.
Згідно наданої апелянтом довідки Тернівського УПСЗН м.Кривий Ріг №343 від 12.02.2026 року, ОСОБА_1 за 2025 рік отримав дохід (компенсацію за надання соціальних послуг на непрофесійній основі по догляду за ОСОБА_2 , відповідно до постанови КМУ №859 від 23.09.2020 року) у загальному розмірі 25 440,00 грн (2 120,00 грн *12 місяців).
Разом з цим, апеляційний суд звертає увагу на те, що 5% від 25 440,00 грн становить 1 272,00 грн, при цьому, розмір судового збору, який підлягає сплаті апелянтом за подання апеляційної скарги на ухвалу Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року у відповідності до вимог п.п. 9 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» становить 665,60 грн, тобто розмір судового збору не перевищує 5% від річного доходу апелянта за 2025 рік, що в своє чергу підтверджує відсутність підстав для звільнення апелянта від сплати судового збору.
Окремо слід звернути увагу, що будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору, у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні до Закону України «Про судовий збір» не внесено.
Слід зазначити, що відмова у звільненні від сплати судового збору не порушує положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий суд, оскільки не перешкоджає апелянту у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об'єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.
Враховуючи все вищевикладене, приходжу до висновку про відсутність підстав для звільнення апелянтів від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Згідно п.п. 9 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання апеляційної скарги на ухвалу суду фізичною особою, сума судового збору становить - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3 328,00 грн.
Таким чином, апелянту необхідно відповідно до Закону України «Про судовий збір» сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 665,60 грн (3 328,00 грн * 0,2) за наступними реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/Шев.р/ 22030101;
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155;
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. Подат.);
Код банку отримувача (МФО): 899998;
Рахунок отримувача: UA658999980313191206080004628;
Код класифікації доходів бюджету: 22030101;
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Дніпровський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
При заповненні платіжного документа у графі «Код платника» платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
Згідно з ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, недоліки необхідно усунути в строк який не може перевищувати 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Оскільки, вказані обставини перешкоджають розгляду справи в апеляційній інстанції, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
Крім цього,, при зверненні до суду апеляційної інстанції апелянтом надано клопотання щодо виправлення орфографічної помилки, а саме у зазначенні найменування відповідача в позовній заяві.
ОСОБА_1 просить замінити відповідача Тернівську районну у місті Кривому Розі раду на належного відповідача, а саме: Криворізьку міську раду.
Статтею 269 ЦПК України встановлено, що суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.
Проте, помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу.
Отже, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити заявлене апелянтом клопотання щодо виправлення орфографічної помилки, оскільки згідно чинного процесуального законодавства такі можуть бути усунені тим судом, який постановив оскаржену ухвалу.
Керуючись ст. ст. 14, 43, 185, 354, 356, 357 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Повідомити апелянта, що недоліки необхідно усунути шляхом:
- подачі апеляційному суду оригіналу документа про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, для долучення до матеріалів справи.
Роз'яснити апелянту, що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків апеляційна скарга буде визнана не поданою та повернута особі, яка її подала.
Інформацію щодо справи, яка розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет - https://court.gov.ua/fair/sud4803/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: В.С. Городнича