Справа № 638/37/26
Провадження № 2/638/16/26
06 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого Невеніцина Є.В.,
за участю секретаря Лєбєдєвої А.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, третя особа: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, встановлення факту проживання за однією адресою зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування,-
встановив:
В провадженні судді Шевченківського районного суду м.Харкова Невеніцина Є.В. знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, третя особа: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, встановлення факту проживання за однією адресою зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування.
Ухвалою суду від 05 січня 2026 року по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 05 березня 2026 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.
Суд, вислухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення про встановлення факту спільного проживання проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, починаючи з 23.04.2019 і по 24.04.2025; встановлення факту того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживала за однією адресою на час його смерті; визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 6322883000:05:000:0204.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
У відповідності до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також в інших випадках.
Згідно п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Завдання законодавця при регламентації конструкції доказування полягає у забезпеченні гармонічного поєднання активності сторін та суду в цивільному судочинстві. Активність сторін відбиває приватноправові засади змагального процесу, а активність суду публічно-правовий інтерес у ефективності відправлення правосуддя. Можливість збирання доказів судом за власною ініціативою за чинним ЦПК мають обґрунтовуватися не виключно через призму змагальності, однак і з урахуванням принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства. Положення процесуального законодавства щодо можливості витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК).
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Відповідно до частини першої статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Частиною другою статті 74 СК України передбачено, що на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
У постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18 (провадження № 61-3852св19), від 13 травня 2024 року у справі № 727/8026/23 (провадження № 61-5139св24) визначено, що для встановлення факту спільного проживання необхідною умовою є, зокрема, неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, підтвердження та встановлення усіх обставин по справі є необхідність у витребуванні доказів, а саме інформації щодо перебування в іншому або не перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13, 84, ЦПК України, суд -
Витребувати у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України:
-Чи перебувала у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 25 квітня 1981 року по 24 квітня 2025 року, якщо так зазначити прізвище ім'я по батькові її чоловіка та періоди перебування у шлюбі;
-Чи перебував у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 21 квітня 1977 року по 24 квітня 2025 року, якщо так зазначити його прізвище ім'я по батькові його дружини та періоди перебування у шлюбі.
Витребувані докази направити на адресу Шевченківського районного суду м.Харкова в п'ятиденний термін з дня отримання копії ухвали суду.
Роз'яснити що відповідно до ст. 84 ЦПК України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати витребувані судом докази.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Є.В.Невеніцин