Справа № 569/8209/26
07 квітня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі судді Балацької О.Р., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану одночасно із позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів,
встановив:
03 квітня 2026 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, подана одночасно із позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок НОМЕР_1 AT «ПУМБ» належний ФОП ОСОБА_2 код НОМЕР_2 , до вирішення спору в суді.
В обґрунтування заяви вказує, що 23 лютого 2026 року з метою придбання паливних пелет він у телефонному режимі замовив у відповідача відповідний товар, який остання реалізує у межах здійснення підприємницької діяльності, зокрема через розміщення оголошень у мережі Інтернет. Для отримання товару відповідачем було поставлено умову повної попередньої оплати. На виконання домовленостей заявник здійснив оплату в розмірі 8400 грн на розрахунковий рахунок відповідача згідно рахунку №1377 від 23 лютого 2026 року, що підтверджується платіжною інструкцією.
Разом з тим, 04 березня 2026 року представник відповідача повідомив заявника про неможливість виконання замовлення та надіслав зразок заяви на повернення коштів. Заявник зазначає, що ним було оформлено відповідну заяву та направлено відповідачу, однак станом на 30 березня 2026 року сплачені кошти повернуті не були, а зв'язок із відповідачем відсутній у зв'язку з блокуванням його номера телефону.
Заявник вважає, що вказані обставини свідчать про порушення його прав як споживача та про наявність ризиків невиконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач ухиляється від добровільного повернення коштів. Заявник зазначає, що ним дотримано досудового порядку врегулювання спору, однак це не призвело до поновлення його прав, що зумовило необхідність звернення до суду із відповідним позовом та заявою про забезпечення позову.
Згідно частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
В порядку частини 2 статті 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та її обґрунтування заявником, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
У постанові Великої Палати ВС від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Оцінивши наведені заявником доводи та подані ним докази у їх сукупності, суд виходить із того, що між сторонами дійсно виник спір щодо виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу товару, укладеного у спрощений спосіб, а саме шляхом замовлення товару дистанційно із здійсненням попередньої оплати.
Подані заявником документи, зокрема платіжна інструкція про перерахування грошових коштів у сумі 8 400 грн. на рахунок відповідача, а також листування сторін, свідчать про фактичне виконання позивачем свого обов'язку з оплати товару та підтверджують обставини, на які він посилається як на підставу заявлених вимог.
Разом з тим, із матеріалів заяви вбачається, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару, визнав неможливість виконання замовлення, однак грошові кошти добровільно не повернув, незважаючи на отримання відповідної заяви позивача, а також фактично припинив комунікацію із заявником, що підтверджується наданими доказами.
За таких обставин суд приходить до висновку, що існує обґрунтоване припущення щодо недобросовісної поведінки відповідача та реальна загроза утруднення або навіть унеможливлення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, оскільки грошові кошти можуть бути відчужені, використані або іншим чином виведені з рахунків відповідача.
Суд також враховує, що заявлений спосіб забезпечення позову, накладення арешту на грошові кошти відповідача є пов'язаним із предметом позовних вимог, які мають майновий характер, та спрямований на забезпечення можливості реального виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача.
При цьому такий захід є співмірним із заявленими вимогами, оскільки не виходить за межі суми позову, має тимчасовий характер та не позбавляє відповідача права на здійснення підприємницької діяльності в цілому, а лише обмежує розпорядження відповідними грошовими коштами в межах, необхідних для забезпечення позову.
Судом також не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав та інтересів інших осіб у зв'язку із застосуванням такого заходу забезпечення позову.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги наявність спору між сторонами, характер спірних правовідносин, обсяг заявлених вимог, а також існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 149-153, 353, 354 ЦПК України, суд,
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану одночасно із позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів задовольнити.
Накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку AT «ПУМБ» НОМЕР_1 , що належить ФОП ОСОБА_2 код НОМЕР_2 у межах суми позовних вимог 8 400 грн. 00 коп. до вирішення спору в суді.
Направити ухвалу суду для виконання Акціонерному товариству «ПУМБ» (м. Київ, вул. Андріївська, 4, 04070, ЄДРПОУ 14282829).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Рівненського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 07 квітня 2026 року.
Суддя Ольга БАЛАЦЬКА