Справа № 548/2498/21
Провадження №4-с/548/3/26
07.04.2026 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Старокожка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.
скаржника (стягувача) - ОСОБА_1 ,
представника стягувача - адвоката Третяк К.П.,
боржника - ОСОБА_2 ,
представника боржника - адвоката Чубенко Ж.А.,
державного виконавця - Сальник О.В.,
стягувачки - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Хорол Лубенського району Полтавської області скаргу ОСОБА_1 , представник скаржника Третяк Катерина Павлівна, на дії старшого державного виконавця Хорольського відділу ДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сальник Оксани Володимирівни, за участі: позивача ОСОБА_3 , відповідача ОСОБА_2 , третьої особи Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, на бездіяльність державного виконавця,
представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Третяк К.П. звернулася до суду з скаргою на бездіяльність державного виконавця. Підставою для звернення зі скаргою вважає те, що на виконанні у старшого державного виконавця Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції Сальник О.В. перебувало виконавче провадження № 78205828 щодо примусового виконання виконавчого листа № 548/2498/21 про зобов'язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у використанні ОСОБА_1 земельною ділянкою та будинком, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтування самовільно збудованих вигрібних ям, розташованих на суміжній земельній ділянці, яка перебуває у користуванні відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказує, що постановою державного виконавця від 19 червня 2025 року закінчено виконавче провадження у зв'язку із його виконання боржником, а саме здійсненням демонтажу (шляхом зняття) бетонних плит та засипання ям землею.
Підставою для закриття провадження став акт державного виконавця від 17.06.2025, яким встановлено, що вигрібні ями, які знаходилися на межі з будинком ОСОБА_1 , засипані землею. Акт підписаний державним виконавцем за участі ОСОБА_2 , понятих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Зазначає, що у цьому акті не зазначено про демонтаж внутрішніх конструкцій вигрібних ям (плит, труб, перемичок, цегли тощо).
Вказує, що вигрібні ями, засипано сміттям, а зверху прикидано землею, що свідчить про неналежне виконання рішення суду та незаконність прийняття державним виконавцем рішення про закінчення виконавчого провадження, так як у боржника залишилася фактична можливість користуватися цими ямами.
Згідно з протоколом авторозподілу справи між суддями від 26.06.2025 її передано для розгляду судді ОСОБА_6 .
Ухвалою судді ОСОБА_6 від 27.06.2024 прийнято до провадження зазначену скаргу.
27.11.2025 рішенням Вищої ради правосуддя №2559/0/15-25 звільнено суддю ОСОБА_6 у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Розпорядженням керівника апарату від 02.12.2025 призначено повторний автоматизований розподіл зазначеної справи.
Згідно з протоколом повторного авторозподілу справ між суддями від 02.12.2025 зазначену справу передано для розгляду судді Старокожку В.П.
Ухвалою судді Старокожка В.П. прийнято справу до свого провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні.
У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та його представник вимоги скарги підтримали. Скаржник вказав, що дійсно боржник ОСОБА_2 засипав вигрібну яму. Однак зазначив, що останній засипав її сміттям, і лише зверху прикидав грунтом, про що свідчать докази - фото з місця розташування ями. Вважає, що ОСОБА_2 повинен був повністю демонтувати зливну яму шляхом виймання цегли, якою обкладені її стіни, шляхом демонтажу перегородок та подальшим засипанням землею без сміття. Вказав, що неналежно демонтована вигрібна яма продовжує створювати йому перешкоди у користуванні його земельною ділянкою, так як грунт у його дворі продовжує просідати та тріскатися.
Боржник ОСОБА_2 пояснив, що рішення суду виконав в повному обсязі, він демонтував бетонні плити перекриття та засипав яму землею. Дійсно, грунт у ямі став просідати, тому він додатково замовив 10 тон землі, яку використав для засипання ями. Крім того, в приміщенні ванної кімнати він забетонував підлогу та демонтував каналізаційні труби. Яма, яка є предметом спору, жодного дня не використовувалася як септик, і не використовується зараз, так як до неї не підходять каналізаційні труби. Ця яма не може використовуватися як септик, так як повністю засипана землею, і за рік земля над ямою незначно просіла. Вважає, що вимоги стягувача є безпідставними.
У судовому засіданні державний виконавець Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції Сальник О.В. заперечувала проти задоволення скарги та пояснила, що рішення суду виконано в належний спосіб, каналізаційні ями засипані грунтом та не використовуються боржником, про що свідчить акт державного виконавця, який став підставою для закінчення виконавчого провадження, а також наявні у справі фотознімки території двору, де знаходилися ці ями, зроблені в кінці 2025 року, з яких вбачається, що зливні ями не використовуються боржником, а просідання грунту над їх поверхнею є незначним та таким, що не створює для скаржника ніяких перешкод у користуванні його земельною ділянкою.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши скаргу з додатками, матеріали цивільної справи, суд доходить висновку про таке.
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 26 липня 2024 року уточнений позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб на стороні позивача ОСОБА_1 та Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов"язання вчинити певні дії, задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою та будинком, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтування самовільно збудованих вигрібних ям, розташованих на суміжній земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .
Уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання вчинити дії, задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою та будинком, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтування самовільно збудованих вигрібних ям, розташованих на суміжній земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі цього рішення було видано виконавчий лист, який позивачем звернено до виконання.
29.05.2025 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам. Боржнику ОСОБА_2 надано строк 10 днів для добровільного виконання рішення суду.
17.06.2025 державним виконавцем було здійснено виїзд за адресою АДРЕСА_1 для перевірки виконання рішення суду. При виїзді встановлено, що вигрібні ями, розташовані на суміжній земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 , демонтовано, а саме знято бетонні плити та засипано яму землею, про що складено акт державного виконавця та проведено фото фіксацію.
17.06.2025 боржником на депозитний рахунок відділу сплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження у повному обсязі.
19.06.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України ''Про виконавче провадження''.
Рішенням виконавчого комітету Хорольської міської ради № 249 від 17.06.2025 надано ОСОБА_2 дозвіл на облаштування вигрібної ями в іншому місці на території домоволодіння.
Згідно акту ''Про проведення обстеження'' від 29 листопада 2025 року, складеного на виконання ухвали Хорольського районного суду Полтавської області від 05.11.2025 створеною комісією з працівників Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області встановлено місце ділянки подвір'я, на яких зі слів ОСОБА_2 раніше були обладнані вигрібні ями, які на час огляду засипані грунтом. Грунт має зовнішні ознаки просіданя. На ділянках відсутні характерні для функціонування вигрібних ям обладнання та споруди. Додані до вказано акту фотознімки відображають інформацію, зазначену в акті.
Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є обов'язковість судового рішення.
Згідно з ст. 129 - 1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законікомплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012).
З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.
У частинах 2, 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України ''Про виконавче провадження'' № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон України "Про виконавче провадження") виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 2 Закону України ''Про виконавче провадження'' виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України ''Про виконавче провадження'' відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України ''Про виконавче провадження'' виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України ''Про виконавче провадження'' виконавець, зокрема, зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з п. 1, 5, 16, 19, 20 ч. 3 ст. 18 Закону України ''Про виконавче провадження'' виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; залучати вразі потребидо проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України ''Про виконавче провадження''.
Відповідно до ч. 1 3 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Як встановлено під час судового розгляду, державним виконавцем виконано вимоги закону щодо примусового виконання рішення, а саме надано строк для добровільного виконання рішення суду боржником, після чого перевірено виконання рішення, про що складено відповідний акт та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Отже, матеріали справи містять достатньо доказів того, що державним виконавцем вживались дії, передбачені вищевказаними нормами Закону України ''Про виконавче провадження''. Ці заходи вчинялись у передбачений законом спосіб та строк, а тому підстав для визнання бездіяльності державного виконавця незаконною суд не вбачає.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що одночасно із вирішенням питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту прав скаржника ОСОБА_1 у спосіб, зазначений ним (розриття засипаної ями, вилучення з неї сміття, розбір цегляних стін, та повторне засипання ями землею), суд враховує принцип дотримання справедливого балансу при втручанні у право власності боржника на рівні із захистом прав стягувача в контексті ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та звертає увагу на таке.
У прецедентному праві Європейського суду з прав людини оцінюються всі випадки втручання в право власності під єдиним принципом справедливого балансу.
Втручання повинно відповідати вимогам законності. Вимоги законності виходять з принципу ''верховенства права'' - одного із основоположних принципів демократичного суспільства, який міститься у всіх статтях Конвенції.
У обох контекстах слід брати до уваги досягнення справедливого балансу між конкуруючими інтересами.
Недотримання принципу пропорційності (співмірності) буде порушенням ст. 1 Першого Протоколу щодо права особи на мирне володіння своїм майном.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що вжиття заходів щодо повторного демонтажу (засипання) вигрібної ями (у спосіб, вказаний скаржником) буде непропорційним втручанням у право власності боржника, призведе до надмірного фінансового тягара, який є неспівмірним із досягненим результатом.
Скаржником не доведено, що засипана у спосіб вказаний боржником каналізаційна яма порушує чи обмежує право скаржника.
Суд констатує, що рішення суду в частині демонтажу вигрібної ями виконано. Вигрібні ями не функціонують і без їх нового створення на тому самому місці не можуть функціонувати.
Буквальне тлумачення способу виконання рішення суду призведе до безпідставного обмеження прав боржника та не буде спрямовано на захист прав скаржника.
Твердження скаржника про те, що боржник в майбутньому може відновити на старому місці вигрібні ями, носять характер припущення, тому не можуть бути взяті судом до уваги.
Отже, виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку, що у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити у зв'язку із її необгрунтованістю та безпідставністю.
На підставі викладеного та керуючись ст. 447-451 ЦПК України, суд
у задоволенні скарги ОСОБА_1 , представник скаржника ОСОБА_7 , на дії старшого державного виконавця Хорольського відділу ДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сальник Оксани Володимирівни, за участі: позивача ОСОБА_3 , відповідача ОСОБА_2 , третьої особи Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий