Справа № 545/276/26
Провадження № 2-з/545/12/26
06 квітня 2026 рокум. Полтава
Суддя Полтавського районного суду Полтавської області Зуб Т.О. розглянувши матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», про забезпечення позову,-
В провадженні Полтавського районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом Представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 , про стягненя заборгованості за кредитним договором.
03.04.2026 року від представника ТОВ «УМ Факторинг» надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 та які знаходяться на рахунку платіжної картки № НОМЕР_1 , емітованої в Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", код ЄДРПОУ 00032129, а також на рахунках в інших банківських та фінансових установах, у межах суми фактично отриманого тіла кредиту- 7000,00 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що доведений факт наявності у відповідача активу, пов'язаного зі спором, та його відверто недобросовісна поведінка. На виконання ухвали суду про витребування доказів отримано банківську виписку по рахунку платіжної картки № НОМЕР_1 , емітованої в Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", код ЄДРПОУ 00032129. Цей доказ підтверджує існування конкретного активу та прямий зв'язок активу з предметом спору (Відповідач отримав кредитні кошти саме на цей рахунок). Поведінка відповідача безапеляційно свідчить про його умисне, злісне ухилення від виконання договірних зобов'язань та відверте нехтування нормами цивільного законодавства (зокрема ст. 526 ЦК України). Цинізм дій відповідача полягає у їх системності: за 350 днів чинності кредитного договору боржник не сплатив жодної гривні ані за основним боргом, ані за відсотками, при цьому таке свідоме ігнорування фінансових зобов'язань продовжується і протягом наступних 344 днів після спливу строку його дії аж до моменту звернення до суду. Цей факт беззаперечно доводить, що тотальне ігнорування боргу є не наслідком раптових «складних життєвих обставин», а заздалегідь спланованим, цілеспрямованим умислом Відповідача, єдиною метою якого було безпідставне заволодіння та свідоме привласнення коштів компанії. Без накладення арешту саме зараз, існує високий ризик того, що на момент набрання рішенням суду законної сили, грошові кошти на рахунках будуть відсутні. Це призведе до необхідності ініціювання позивачем нових судових процесів або тривалої процедури примусового виконання, що суперечить принципу процесуальної економії та ефективності судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову, згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України, допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до положень ч.ч. 3, 6, 7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу
Згідно п. 1 ч. 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідності до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Таким чином, за змістом ст. 150 ЦПК України забезпечення позову- це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові від 04.09.2020 №200/12227/17 Верховний Суд вказав, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У правовій позиції Великої Палати Верховоного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/2022 зазначено, що як характер спору (майновий або не майновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушення прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення із відповідачки заборгованості за кредитним договором в сумі 31500,00 грн, право вимоги за яким перейшло від первісного кредитора ТОВ «Селфі Кредит» до позивача на підставі договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо виконання зобов'язань за кредитним договором.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідачки у межах суми тіла кредиту 7000,00 грн, представник позивача посилається на те, що відповідачка не здійснювала погашення кредитної заборгованості, що свідчить про її намір ухилятися від виконання майбутнього рішення суду.
Суд враховує, що заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачки подана 03.04.2026 року з посиланням на надані суду відомості по рух коштів по рахунку відповідачки за період з 28.02.2023 року по 03.02.2024 року включно, а станом на день подання заяви про забезпечення позову, інформація про рух коштів є не актуальною та не підтверджує рух коштів чи іншу активність на рахунку відповідачки станом на дату подання заяви про забезпечення позову, Також зважаючи на те, що відповідно наданій виписці станом на 03.02.2024 року на рахунку залишок склав 26,00 грн.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Також представником позивача не обґрунтована необхідність накладення арешту, як заходу забезпечення позову на будь-які інші рахунки відповідачки, які знаходяться поза межами спірних кредитних відносин, не наведено відомостей щодо наявності у відповідачки інших банківських рахунків, і відповідно вимоги мають абстрактний характер у вигляді припущення, оскільки не містять конкретних даних щодо наявних у відповідачки банківських рахунків та грошових коштів, способів реалізації.
Таким чином суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 151-153, 258-260, п. 4 ч. 1 ст. 353, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», про забезпечення позову про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором -відмовити.
Копію ухвали направити сторонам у справі.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяТетяна ЗУБ