02 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 645/8225/19
провадження № 51-3481км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2024 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2025 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220460001223 від 17 травня 2019 року, стосовно
ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 115, частиною 1 статті 357, частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 115, частиною 1 статті 190, частиною 1 статті 357 КК, та призначено їй покарання:
за частиною 1 статті 115 КК у виді позбавлення волі на строк 9 років;
за частиною 1 статті 190 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки та звільнено її від призначеного покарання на підставі статті 49 КК, у зв'язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності;
за частиною 1 статті 357 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік та звільнено її від призначеного покарання на підставі статті 49 КК, у зв'язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності.
Вирішено питання заходів забезпечення кримінального провадження, зарахування строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання, процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком у ніч з 17 на 18 березня 2019 року, ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , в ході сварки на ґрунті побутових відносин зі своєю матір'ю ОСОБА_8 , умисно, з метою позбавлення життя потерпілої, взяла еластичну стрічку, підійшла ззаду до матері та, закинувши стрічку на шию потерпілої, почала з силою здавлювати, тримаючи за краї обома руками, доки ОСОБА_8 не припинила подавати ознак життя.
Надалі ОСОБА_6 , бажаючи приховати сліди злочину, замотала труп ОСОБА_8 у чорні поліетиленові пакети, зв'язавши руки, ноги та голову харчовою плівкою та віднесла його до недобудови за адресою: АДРЕСА_2 , яка розташована неподалік від місця її проживання, де і залишила, замаскувавши сухим гіллям, листям та побутовим сміттям. Труп потерпілої було виявлено 17 травня 2019 року випадковим перехожим.
Після цього, наприкінці березня 2019 року, ОСОБА_6 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в одній із кімнат знайшла та незаконно привласнила видану АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8 банківську картку, яка є офіційним документом.
Привласнивши зазначену вище банківську картку, ОСОБА_6 , будучи обізнаною, що остання померла, умисно, з корисливим мотивом, не повідомила Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про факт смерті матері, у зв'язку з чим на карту продовжували нараховуватися пенсійні виплати.
Далі, ОСОБА_6 , умисно, з корисливим мотивом, ввівши відомий їй пін-код на привласнену нею банківську картку неодноразово знімала грошові кошти, які належали Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області, а саме:
- 13 квітня 2019 року, у період часу з 13 год 48 хв по 13 год 50 хв, через банкомат №5479, розташований за адресою: м. Харків, проспект Петра Григоренка, буд. 4-В, чотирма транзакціями зняла грошові кошти на загальну суму 3 200 грн.;
- 10 травня 2019 року, у період часу з 07 год 05 хв по 07 год 06 хв, через банкомат №8867, розташований за адресою: м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 2-А, чотирма транзакціями зняла грошові кошти на загальну суму 2 400 грн.;
- 07 червня 2019 року, у період часу з 18 год 42 хв по 18 год 43 хв, через банкомат №8273, розташований за адресою: м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 1 трьома транзакціями зняла грошові кошти на загальну суму 1 800 грн.;
- 09 липня 2019 року, у період часу з 17 год 35 хв по 17 год 39 хв, через банкомат №0621, розташований за адресою: м. Київ, вул. Північна, буд. 46, двома транзакціями зняла грошові кошти на загальну суму 2 000 грн.;
- 09 липня 2019 року, у період часу з 19 год 31 хв по 19 год 32 хв, через банкомат №8867, розташований за адресою: м. Київ, вул. Марини Раскової, буд 2-А, зняла грошові кошти в сумі 2 000 грн.;
- 10 вересня 2019 року, о 07 год 22 хв, через банкомат №6273, розташований за адресою: м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 1-А, зняла грошові кошти на загальну суму 2 000 грн.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2025 року вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_6 залишено без змін. Виключено з мотивувальної частини вироку посилання як на доказ на явку з повинною ОСОБА_6 . Уточнено, що кримінальне провадження, передбачене частиною 1 статті 357 КК, ОСОБА_6 вчинила наприкінці березня 2019 року.
В іншій частині залишено вирок без змін.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У своїх касаційних скаргах як засуджена ОСОБА_6 так і її захисник - адвокат ОСОБА_7 просять скасувати вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2024 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2025 року, а кримінальне провадження закрити на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
На підтвердження вимог своїх касаційних скарг засуджена та її захисник зазначають, що досудове розслідування та судовий розгляд супроводжувались упередженим ставленням.
В основу обвинувального вироку покладені недопустимі докази, що залишено поза увагою апеляційного суду.
Зокрема, звертають увагу, що висновки судово-медичних експертиз трупа ОСОБА_8 №10-12/1019-С/19 від 15 червня 2019 року, №10-14/17/10-12/1019-с/19 від 10 листопада 2019 року, №10-14/17/20-12/1019-с/19 від 18 грудня 2019 року та дані слідчого експерименту за участі ОСОБА_6 містять розбіжності щодо дати смерті потерпілої та механізму нанесення їй тілесних ушкоджень.
Під час слідчого експерименту ОСОБА_6 стверджувала, що у момент спричинення тілесних ушкоджень потерпілій вона знаходилася спереду від неї, що суперечить висновку експертизи, відповідно до якого особа спричинила тілесні ушкодження, знаходячись позаду ОСОБА_8 .
Також пояснення ОСОБА_6 , надані під час проведення слідчого експерименту, висновок експертизи №10-12/1019-С/19 від 18 травня 2019 року та пояснення експерта у судовому засіданні містять суперечності щодо можливості потерпілої чинити опір під час спричинення їй ушкоджень. У зв'язку з чим стороною захисту було заявлено клопотання про проведення комплексної судово-медичної експертизи, у задоволенні якого місцевий суд відмовив. В свою чергу суд апеляційної інстанції взагалі не надав оцінку таким обставинам, не мотивував свого рішення, вказавши лише що істотних суперечностей між викладеними обвинуваченою обставинами події та висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 колегія суддів не вбачає.
Звертають увагу, що суд безпосередньо не допитав свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , натомість врахував їх показання, прослухавши аудіозапис допитів під час попереднього судового розгляду поганої якості. Сторона захисту заявляла клопотання про їх виклик та безпосередній допит, оскільки такий допит був проведений без участі сторони захисту, що позбавило можливості ставити їм запитання. Проте свідки до зали судових засідань доставлені не були.
Указують на те, що відповідно до протоколу огляду місця події зазначена слідча (розшукова) дія проводилася 17 травня 2019 року з 17:30 до 19:40 год, тоді як відомості до ЄРДР було внесено о 19:01 год, що є підставою для визнання протоколу огляду місця події з додатками та протоколу визнання речовими доказами від 08 жовтня 2019 року, які були виявлені та вилучені в ході огляду, недопустимими доказами.
Також протокол зазначеного огляду складений з порушеннями вимог статей 104 та 105 КПК. Зокрема, у протоколі не ідентифіковано учасників слідчої дії та не зазначено характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які було застосовано. Фототаблиця, долучена до протоколу огляду, не містить підпису слідчого.
Вказують, що огляд квартири було проведено на підставі заяви ОСОБА_11 , яка не є власницею житла, та слідчий лише наступного дня звернувся з клопотанням до слідчого судді, що є підставою для визнання протоколу огляду місця події від 19 вересня 2019 року, протоколу огляду предметів від 08 жовтня 2019 року, постанови про приєднання речових доказів від 08 жовтня 2019 року та всіх речових доказів, вилучених у результаті огляду, недопустимими доказами.
Також вважають що протокол пред'явлення речей для впізнання від 20 вересня 2019 року є недопустимим доказом, оскільки слідчий в порушення вимог статті 229 КПК надав для впізнання ОСОБА_9 лише одну річ.
Зазначають про недопустимість протоколу огляду предметів від 20 вересня 2019 року, постанову про визнання речових доказів та передачу на відповідальне зберігання від 20 вересня 2019 року та речові докази у вигляді 13 фотознімків, зроблених з телефону ОСОБА_9 , оскільки у матеріалах справи відсутня її заява про добровільне надання свого телефону та згода на розкриття таємниці листування.
Указують на недопустимість протоколу слідчого експерименту, оскільки він не відповідає вимогам статті 104 КПК, у ньому не відображено послідовність дій учасників слідчої дії, відеофіксація проводилася не безперервно, не зазначено характеристики засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовувалися при проведенні слідчого експерименту.
Висновки експертів №10-12/1019-С/19 від 15 червня 2019 року, №17-95-МКС/1019-С/19 від 20 травня 2019 року, №16/1436-С/19 від 18 травня 2019 року, №14/468-С/19 від 25 травня 2019 року, №14/467-С/19 від 21 травня 2019, №13-761/19 від 31 травня 2019 року, №17-94-МКС/1019-С/19 від 18 травня 2019 року, №9/436СЕ-19 від 24 червня 2019 року, №14/878-С/19 від 02 жовтня 2019 року, №10-14/17/10-12/1019-с/19 від 10 листопада 2019 року, №10-14/17/20-12/1019-с/19 від 18 грудня 2019 року вважають недопустимими доказами, оскільки у матеріалах справи відсутні ухвали слідчих суддів чи постанови слідчих, на підставі яких експертні дослідження були призначені. Крім того, у висновках відсутні підтвердження, що експертам, які проводили дослідження, роз'яснено про їх права та обов'язки.
У запереченнях на касаційні скарги засудженої та її захисника прокурор просить залишити без зміни оскаржувані рішення. Зазначає про правильність висновків місцевого та апеляційного судів про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 115, частиною 1 статті 357, частиною 1 статті 190 КК, оскільки вони ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Позиції учасників судового провадження
Засуджена ОСОБА_6 та її захисник - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні просили задовольнити їх касаційній скарги з підстав, зазначених у них.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просила залишити без зміни оскаржувані рішення, а касаційній скарги засудженої та її захисника - без задоволення.
Потерпілу ОСОБА_11 було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вона не з'явилася. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від неї не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, і при перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами. А тому колегія суддів не розглядає доводи касаційних скарг сторони захисту про наявні, на їх переконання, суперечності у доказах щодо дати смерті потерпілої та механізму нанесення їй тілесних ушкоджень.
Згідно з положеннями статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Положення статті 94 КПК передбачають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
За змістом статті 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, указані вимоги закону під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 дотримані в повному обсязі.
Так, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, суд першої інстанції зробив на підставі досліджених та оцінених відповідно до вимог КПК доказів: протоколу огляду місця події від 17 травня 2019 року; показань потерпілої ОСОБА_11 ; висновку судової медичної експертизи № 10-12/1019-С/19 від 15 червня 2019 року; висновку судово-медичної експертизи № 10-14/17/20-12/1019-с/19 від 18 грудня 2019 року; висновку судово-криміналістичної експертизи № 17-94-МКС/1019-С/19 від 24 травня 2019 року; висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 9/811СЕ-19 від 01 жовтня 2019 року; висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 9/814СЕ-19 від 27 вересня 2019 року; висновку судової медичної експертизи № 10-14/17/10-12/1019-с/19 від 10 листопада 2019 року; протоколу слідчого експерименту від 28 вересня 2019 року з відеозаписом; протоколу огляду від 20 вересня 2019 року; показань експерта ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , зміст яких детально викладений у вироку.
Питання допустимості доказів сторона захисту піднімала під час судового розгляду, а також вони були предметом перевірки судом апеляційної інстанції.
Місцевий суд відхилив доводи захисника щодо визнання доказів недопустимими, навівши мотиви такого рішення у вироку, саме:
- матеріалами справи не доведено факту застосування до ОСОБА_6 незаконних методів слідства;
- протокол огляду місця події від 17 травня 2019 року містить ідентифікуючі дані щодо спеціалістів, які приймали в ньому участь, вони засвідчили правильність їх проведення підписами, фототаблиця є додатком до протоколу;
- огляд квартири АДРЕСА_3 проведено зі згоди потерпілої ОСОБА_11 , яка є дочкою власниці квартири, яка померла;
- на впізнання свідку ОСОБА_9 надавався халат, виявлений на трупі потерпілої ОСОБА_8 , в ході огляду якого та його впізнала;
- ОСОБА_9 добровільно надала для огляду слідчому належний їй мобільний телефон, будь-яких зауважень не висловлювала;
- протокол слідчого експерименту містить підписи усіх його учасників;
- у висновках експертиз експерти попереджалися про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.
Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційних скарг засудженої та її захисника, дійшов висновку, що місцевий суд свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 зробив на підставі належних, допустимим, достовірних доказах.
За наслідками касаційної перевірки колегією суддів не встановлено процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 115, частиною 1 статті 357, частиною 1 статті 190 КК.
Зокрема, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи сторони захисту стосовно посилань у вироку на показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які суд безпосередньо не сприймав.
Так, місцевим судом були досліджені показання свідка ОСОБА_9 , яка в 2019 році працювала директором НВК №118 м. Харкова, де прибиральницею працювала потерпіла ОСОБА_8 , та свідка ОСОБА_10 , яка також працювала у цьому ж дитячому садку, надані ними попередньому складу суду.
У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 750/5745/15-к (провадження № 51-10195 км 18) міститься висновок про те, що суд при розгляді справи повинен забезпечити право сторін на допит особи, яка дає показання, важливі для вирішення справи, і не вправі використовувати позасудові свідчення такої особи. Що стосується судових свідчень особи під час минулого розгляду, то навіть за умови наявності таких свідчень, сторона має право вимагати допиту такої особи під час нового судового розгляду, і в такому випадку суд має вжити всіх необхідних заходів для забезпечення такого права. У той же час, якщо попри всі необхідні заходи забезпечити явку такої особи виявилося неможливим, сторона на доведення своєї позиції може надати суду показання особи, які та давала під час минулого судового розгляду, і сам факт відсутності такої особи під час нового розгляду не може бути підставою для визнання таких її показань недопустимим доказом. Водночас, дослідивши ці показання, суд повинен дати їм оцінку з погляду допустимості, належності та достовірності, враховуючи, у тому числі, наскільки були забезпечені права сторони під час допиту особи в минулому розгляді.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження місцевий суд вжив вичерпних заходів щодо виклику в судове засідання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які до суду не з'явилися. З цих підстав суд вирішив дослідити показання цих свідків, які вони надавали в цьому кримінальному провадженні попередньому суду, у відкритому судовому засіданні, у якому учасники провадження мали можливість безпосередньо їх слухати та ставити свідкам запитання.
Стосовно доводів сторони захисту про недопустимість протоколу огляду від 17 травня 2019 року, оскільки огляд був проведений до внесення відомостей до ЄРДР, а протокол складений з порушенням вимог КПК, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 214 КПК здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду).
За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження.
Підставою для проведення огляду місця події є інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається.
У матеріалах кримінального провадження наявний рапорт інспектора Немишлянського ВП ГУНП у Харківській області, відповідно до якого 17 травня 2019 року о 16 год 06 хв надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що біля недобудови, що за адресою: м.Харків, просп. П.Григоренка, 2/12-А виявлено труп жінки, який обмотаний плівкою (т. 3, а. п. 143).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 17 травня 2019 року з додатками, на відкритій ділянці місцевості біля недобудови за адресою: м. Харків, просп. П. Григоренка, буд. 2/12-А було виявлено труп жінки, що явно обумовлювало вжиття невідкладних заходів, таких як огляд місця події.
Також, у касаційних скаргах сторона захисту зазначає, що у протоколі огляду не ідентифіковано учасників слідчої дії, однак протокол містить інформацію щодо переліку учасників слідчої дії та двох понятих. Також на додатках наявні підписи експерта криміналіста ОСОБА_13 та слідчого ОСОБА_14 (т. 3, а. п. 147 - 177). Крім того, у протоколі зазначено, що під час огляду місця події застосовувались фотоапарат та відеокамера, а не зазначення характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які було застосовано не є істотним порушення вимог КПК. До того ж місцевий суд не посилається на відеозапис огляду місця події у вироку.
Стосовно доводів касаційних скарг про недопустимість протоколу огляду від 19 вересня 2019 року, колегія суддів зазначає таке.
В матеріалах цього кримінального провадження наявна заява доньки загиблої ОСОБА_8 - ОСОБА_11 (т. 4, а. п. 58), в якій вона зазначає, що не заперечує проти проведення огляду квартири, яка належала її матері.
Як убачається з протоколу огляду місця події від 19 вересня 2019 року указана слідча (розшукова) дія проходила з 20 год 43 хв по 23 год 50 хв, а вже наступного дня слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про проведення огляду у цьому кримінальному провадженні, яке ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2019 року було задоволено, та надано дозвіл на проведення огляду квартири АДРЕСА_3 з метою використання виявлених та зафіксованих відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення (т. 4, а. п. 64 - 65).
На переконання колегії суддів вказана слідча дія була проведена відповідно до вимог КПК, а тому не має підстав для визнання недопустимими доказами протоколу огляду місця події від 19 вересня 2019 року, протоколу огляду предметів від 08 жовтня 2019 року, постанови про приєднання речових доказів від 08 жовтня 2019 року та всіх речових доказів, вилучених у результаті огляду, як про те зазначає сторона захисту.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційних скарг про недопустимість протоколу пред'явлення речей для впізнання від 20 вересня 2019 року.
Відповідно до протоколу пред'явлення речі для впізнання за фотознімками від 20 вересня 2019 року (т. 4, а. п. 30 - 31) на впізнання свідку ОСОБА_9 надавався халат, виявлений на трупі потерпілої ОСОБА_8 , в ході огляду якого та його впізнала. Також в протоколі зазначено, за якими ознаками особа впізнала річ: яскравий червоний колір халату з малюнком у виді квітів.
З урахуванням положень частини 3 статті 229 КПК відповідно до якої, якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред'являється в одному екземплярі, колегія суддів не вважає порушенням вимог кримінального процесуального закону пред'явлення однієї речі для впізнання.
Крім того, сторона захисту зазначає про недопустимість протоколу огляду предметів від 20 вересня 2019 року, постанови про визнання речових доказів та передачу на відповідальне зберігання від 20 вересня 2019 року та речових доказів у вигляді 13 фотознімків, зроблених з телефону ОСОБА_9 , оскільки у матеріалах справи відсутня її заява про добровільне надання свого телефону та згода на розкриття таємниці листування.
Проте колегія суддів не погоджується з такими доводами касаційних скарг, оскільки матеріали кримінального провадження не містять відомостей про примусове вилучення та огляд належного ОСОБА_9 мобільного телефону.
Натомість, у протоколі огляду предметів від 20 вересня 2019 року (т. 4, а. п. 32 - 42) зазначено, що проводився огляд мобільного телефону «Xiaomi» (який надала для фотографування під час допиту в якості свідка від 20 вересня 2019 року ОСОБА_9 ), що зареєстровано за номером НОМЕР_2, яким користувалась свідок ОСОБА_9 , яка є директором НВК № 180 м. Харкова, де працювала прибиральницею ОСОБА_8 . Оглядом телефону виявлено SMS - листування, в якій наявна переписка ОСОБА_9 з ОСОБА_6 .
Стосовно недопустимості протоколу проведення слідчого експерименту від 28 вересня 2019 року, колегія суддів зазначає таке.
Як убачається з матеріалів провадження, у вказану дату із ОСОБА_6 за участю захисника ОСОБА_15 проведено слідчий експеримент, про що складено протокол, в якому зазначено, що під час його проведення застосовувалась відеокамера, диск із записом долучено до провадження постановою старшого слідчого.
Відеозапис слідчого експерименту був переглянутий місцевим судом.
Під час нього ОСОБА_6 , за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 показала, що за даним місцем проживання у неї виник конфлікт з матір'ю ОСОБА_8 , яка на неї кричала, ображала, погрожувала викликати поліцію. Через це вона підійшла до неї та штовхнула на диван. ОСОБА_8 сиділа до неї спиною, продовжувала кричати. Вона взяла ковдру і нею її накрила. Остання намагалася вирватися, хваталася руками за бильце дивану, а потім змовкла. Вона залишила її і вийшла в сусідню кімнату. Вранці вона підійшла до матері і побачила її в тій же позі, штовхнула за плече і та впала на підлогу. На той час тіло вже заклякло і вона зрозуміла, що та померла. Через страх і хвилювання вона пішла з квартири, однак на вечір повернулася і вирішила позбутися трупа. За допомогою скотча вона зв'язала її руки і ноги, тіло замотала в чорні поліетиленові пакети, щоб приховати. Потім вона зігнула тіло пополам і обв'язала його скотчем, поклала на тачку (коляску), закріпила на ній мотузками та вивезла з квартири, спустивши за допомогою ліфта на подвір'я. Перехожих на вулиці вже не було. Далі ОСОБА_6 показала маршрут, яким везла труп ОСОБА_8 до місця його виявлення. Прибувши на місце, ОСОБА_6 , що біля недобудови, повідомила, що там розмотала труп матір, накрила його гіллям та листям та повернулася додому, по дорозі викинувши поліетиленові пакети та коляску у смітник.
Колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту про те, що відеофіксація проводилася не безперервно.
Як убачається з відеозапису слідчого експерименту, після того, як ОСОБА_6 розповіла про події, що мали місце у квартирі, слідчим було зафіксовано на камеру, що слідча дія припинена, коли учасники слідчого експерименту перемістились на подвір'я, запис було поновлено та ОСОБА_6 показала маршрут, яким везла труп ОСОБА_8 до місця його виявлення.
Колегія суддів не убачає підстав вважати протокол проведення слідчого експерименту недопустимим доказом.
Стосовно недопустимості висновків експертів у кримінальному провадженні, оскільки у матеріалах справи відсутні ухвали слідчих суддів чи постанови слідчих, на підставі яких експертні дослідження були проведені, а також відсутності у висновках підтвердження, що експертам, які проводили дослідження, роз'яснено їх права та обов'язки, колегія суддів зазначає про таке.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи цей довід вказав, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що на титульних аркушах висновків експертів №10-12/1019-С/19 від 15 червня 2019 року, №17-95-МКС/1019-С/19 від 20 травня 2019 року, №16/1436-С/19 від 18 травня 2019 року, №14/468-С/19 від 25 травня 2019 року, №14/467-С/19 від 21 травня 2019 року, №13-761/19 від 31 травня 2019 року, №17-94-МКС/1019-С/19 від 18 травня 2019 року, №9/436СЕ-19 від 24 червня 2019 року, №14/878-С/19 від 02 жовтня 2019 року, №10-14/17/10-12/1019-с/19 від 10 листопада 2019 року, №10-14/17/20-12/1019-с/19 від 18 грудня 2019 року містяться відомості про те, що експерти ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 під особистий підпис були попереджені про їх права, обов'язки, передбачені статтею 69 КПК, та відповідальність за статтями 384, 385 КК за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків. Оскільки експертизи проводились експертами в експертних установах, то роз'яснення їм прав та попередження за статтею 384 КК здійснює керівник експертної установи, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 273/257/18.
Відсутність у матеріалах провадження постанов слідчих та ухвал слідчих суддів про призначення експертиз, за висновками апеляційного суду, не тягне за собою визнання недопустимими цих доказів. Експерти у своїх висновках посилалися на відповідні процесуальні рішення про призначення експертиз, у реєстрі матеріалів досудового розслідування вони зазначені, сторони заперечень щодо відсутності підстав для проведення експертиз не висловлювали. Також ухвали слідчих суддів загальнодоступні в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідаючи на довід сторони захисту щодо недопустимості висновків експертів у зв'язку з відсутністю у матеріалах кримінального провадження процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення експертиз, колегія суддів виходить з таких міркувань.
За змістом поданих у суді першої інстанції клопотань захисника, апеляційної скарги захисника та касаційних скарг захисника та засудженої сторона захисту ставить питання про визнання висновків експертів недопустимими не у зв'язку з тим, що стороною обвинувачення вони не були надані судам як такі, а в аспекті того, що «будь-які особи, а в конкретному випадку судові експерти, не можуть самі собі щось роз'яснити або себе попереджати про певні обставини» (т. 6, а. п. 139, 161, 232).
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які до того ж узгоджуються з практикою Верховного Суду, і не убачає підстав для визнання висновків експертів недопустимими доказами з підстав, зазначених захисником та засудженою у касаційних скаргах.
З урахуванням викладеного Верховний Суд вважає, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно вмотивованими й обґрунтованими, за змістом відповідають вимогам статей 370, 419 КПК, у яких наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися, постановляючи судові рішення.
Враховуючи те, що колегією суддів не встановлено підстав для скасування або зміни судових рішень, передбачених статтею 438 КПК, касаційні скарги засудженої ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2024 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2025 року залишити без зміни, а касаційні скарги засудженої ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3