02 квітня 2026року
м. Київ
справа № 725/1902/21
провадження № 51-921 км 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
засуджених (у режимі відеоконференції) ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020260000000415 від 17 липня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, уродженця с. Луківців Вижницького району Чернівецької області, мешканця АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_13 , на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 березня 2024 року та вирок Чернівецького апеляційного суду від 06 грудня 2024 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 березня 2024 року було визнано винуватими та засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України на строк 2 роки з конфіскацією майна, окрім житла;
- ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 307 КК України на строк 6 років з конфіскацією майна, окрім житла;
- ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 309 КК України на строк 3 роки, ч. 2 ст. 307 КК України на строк 7 років з конфіскацією майна, окрім житла, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно на строк 7 років з конфіскацією майна, окрім житла;
- ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 307 КК України на строк 6 років з конфіскацією майна, окрім житла, та на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 09 грудня 2020 року і шляхом часткового складання покарань - остаточно на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією майна, окрім житла.
Цим же вироком ОСОБА_12 визнано невинуватим за ч. 1 ст. 317 КК України та виправдано у зв'язку з відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення.
За обставин, детально наведених у вироку, обвинувачених судом першої інстанції було визнано винуватими у тому, що вони, переслідуючи мету особистого збагачення за рахунок дій, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, діючи всупереч положенням законодавства України у сфері заборони незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, вчинили наведені вище злочини, а саме:
- ОСОБА_10 - незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин, за кваліфікуючою ознакою: вчинені повторно (ч. 2 ст. 307 КК України);
- ОСОБА_12 - незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин, за кваліфікуючими ознаками: вчинені повторно, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України, за поредньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 307 КК України);
- ОСОБА_11 - незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин, за кваліфікуючими ознаками: вчинені повторно, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України, за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 307 КК України);
- ОСОБА_13 - незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин, за кваліфікуючими ознаками: вчинені повторно, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений статтею 317 КК України, та за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 307 КК України), а також незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту, за кваліфікуючою ознакою: вчинення особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені статтями 307, 317 КК України (ч. 2 ст. 309 КК України).
Так, ОСОБА_10 , знаходячись у під'їзді будинку АДРЕСА_4 , незаконно збув заздалегідь підшуканим покупцям наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін (який він завчасно придбав при невстановлених слідством обставинах), а саме:
- 16 квітня 2020 року приблизно о 16:30 незаконно збув ОСОБА_14 за грошові кошти в сумі 800 грн дві таблетки в блістерах, які містять у своєму складі вказаний наркотичний засіб, загальною масою 0,0146 г;
- 09 жовтня 2020 року приблизно о 15:45 повторно незаконно збув ОСОБА_15 за грошові кошти в сумі 1000 грн дві таблетки в блістерах, які містять у своєму складі зазначений наркотичний засіб, загальною масою 0,0150 г.
ОСОБА_12 незаконно збув заздалегідь підшуканим покупцям наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, а саме:
- 16 червня 2020 року приблизно 16:30, знаходячись біля магазину «Цар хліб», що по АДРЕСА_3 у м. Чернівцях, повторно незаконно збув ОСОБА_16 за грошові кошти в сумі 600 грн частину однієї таблетки в блістері, яка містить у своєму складі вказаний наркотичний засіб, масою 0,0063 г;
- 01 січня 2021 року приблизно о 13:00, знаходячись у під'їзді будинку по АДРЕСА_5 , повторно незаконно збув ОСОБА_17 за грошові кошти в сумі 600 грн одну таблетку в блістері, яка містить у своєму складі зазначений наркотичний засіб, масою 0,0072 г;
- 21 січня 2021 року приблизно об 11:00, знаходячись за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , повторно незаконно збув ОСОБА_17 за грошові кошти в сумі 600 грн одну таблетку в блістері, яка містить у своєму складі вказаний наркотичний засіб, масою 0,0071 г.
Також 14 січня 2021 року приблизно о 13:58 ОСОБА_12 разом із ОСОБА_11 , знаходячись за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , повторно незаконно збули ОСОБА_17 за грошові кошти в сумі 600 грн одну таблетку в блістері, яка містить у своєму складі зазначений вище наркотичний засіб, масою 0,0071 г.
Крім того, 21 січня 2021 року в період часу з 11:57 по 13:46 під час проведення обшуку в квартирі за місцем проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , був проведений обшук ОСОБА_12 , в ході якого у останнього виявлено та вилучено частину таблетки, яка містить у своєму складі вказаний наркотичний засіб, масою 0,0038 г, яку ОСОБА_12 зберігав при собі з метою збуту.
ОСОБА_11 незаконно збув заздалегідь підшуканому покупцю ОСОБА_17 наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, а саме:
- 15 січня 2021 року приблизно о 14:20, знаходячись на сходовій клітині біля квартири АДРЕСА_6 , повторно незаконно збув за грошові кошти в сумі 600 грн одну таблетку в блістері, яка містить у своєму складі зазначений наркотичний засіб, масою 0,0072 г;
- 21 січня 2021 року приблизно об 11:40, знаходячись в під'їзді будинку АДРЕСА_5 , повторно незаконно збув за грошові кошти в сумі 1200 грн дві таблетки в блістерах, які містять у своєму складі вказаний наркотичний засіб, загальною масою 0,0142 г.
Крім того, за наведених вище обставин, ОСОБА_11 разом із ОСОБА_13 , знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_4 , незаконно збули заздалегідь підшуканим покупцям наркотичні засоби, а саме:
- 01 жовтня 2020 року приблизно о 18:00 повторно незаконно збули ОСОБА_18 за грошові кошти в сумі 1850 грн три таблетки в блістерах, які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, масою 0,0220 г та паперовий згорток із порошкоподібною речовиною, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,0208 г;
- 06 листопада 2020 року приблизно о 17:45 год повторно незаконно збули ОСОБА_17 за грошові кошти в сумі 600 грн одну таблетку в блістері, яка містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, масою 0,0072 г.
ОСОБА_13 , знаходячись у під'їзді будинку АДРЕСА_4 , незаконно збув заздалегідь підшуканим покупцям наркотичні засоби, а саме:
- 09 жовтня 2020 року приблизно о 15:35 повторно незаконно збув ОСОБА_17 за грошові кошти в сумі 950 грн прозорий пакетик із порошкоподібною речовиною, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,5484 г;
- 21 січня 2021 року приблизно о 10:40 повторно, незаконно збув ОСОБА_18 за гроші в сумі 1100 грн дві таблетки в блістерах, які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, загальною масою 0,0149 г.
Крім цього, 21 січня 2021 року в період часу з 11:40 по 14:11 під час проведення обшуку в квартирі за місцем проживання ОСОБА_13 по АДРЕСА_3 , було виявлено та вилучено:
- одну таблетку в блістері, яка містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, масою 0,0073 г; два зіппакети із залишками речовини білого кольору, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якого обмежено - амфетамін, загальною масою 0,0254 г, які ОСОБА_13 зберігав за місцем проживання з метою збуту;
- фрагмент паперу із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,0159 г, яку ОСОБА_13 , будучи особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені статтями 307, 317 КК України, у невстановленому слідством місці та за невстановлених слідством обставин, незаконно придбав та надалі зберігав за місцем проживання без мети збуту.
Вироком Чернівецького апеляційного суду від 06 грудня 2024 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_11 , його захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_13 , його захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_12 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_19 задоволено частково, вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченим покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким було засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України на строк 4 роки з конфіскацією майна, окрім житла;
- ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 307 КК України на строк 7 років з конфіскацією майна, окрім житла;
- ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 309 КК України на строк 3 роки, ч. 2 ст. 307 КК України на строк 8 років з конфіскацією майна, окрім житла, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно на строк 8 років з конфіскацією майна, окрім житла;
- ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 307 КК України на строк 7 років з конфіскацією майна, окрім житла, та із застосуванням положень ст. 71 КК України остаточно на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна, окрім житла.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій стосовно ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України та закрити кримінальне провадження в цій частині на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Мотивуючи свої вимоги, захисник зазначає, що:
- докази, на яких ґрунтуються оскаржувані судові рішення, є недопустимими та суди попередніх інстанцій не мали брати їх до уваги;
- суд першої інстанції неналежним чином оцінив наявні у провадженні докази та фактичні обставини справи;
- суди попередніх інстанцій, визнаючи ОСОБА_13 винуватим, не надали оцінку тому, що для висновку про умисел обвинуваченого на збут наркотичних засобів необхідним є дослідження обставин їх придбання та зберігання, а також встановлення моменту виникнення відповідного умислу, з огляду на те, що наркотичні засоби у встановленому розмірі та фасуванні ОСОБА_13 зберігав незначний проміжок часу після того, як їх знайшов.
При цьому, зауважуючи про неоскарження кваліфікації дій ОСОБА_13 та доведеності його вини у скоєнні кримінальних правопорушень, захисник стверджує, що вина його підзахисного була підтверджена сумнівними доказами, які були враховані судом.
Водночас, не погоджуючись з вироком суду апеляційної інстанції, захисник звертає увагу, що цей суд призначив ОСОБА_13 суворе покарання, оскільки обвинувачений фактично визнав вину за ч. 2 ст. 309 КК України та заперечував свою винуватість за ч. 2 ст. 307 КК України, при цьому надані стороною обвинувачення докази вважаються провокацією, а відеофіксація проведення закупок була змонтованою, що свідчить про фальсифікацію доказів.
Крім того, захисник вказує, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційні скарги сторони захисту без задоволення, зазначені доводи (зокрема в частині не вжиття органом досудового розслідування жодних заходів щодо встановлення джерела виникнення наркотичних засобів та причетності інших осіб до фасування наркотичної речовини) належним чином не перевірив, вичерпних відповідей на них не надав, своїх висновків не мотивував, а обмежився лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку та загальним формулюванням про доведеність вини ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та засуджені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо доводів захисника, просила касаційну скаргу відхилити. При цьому вказувала на необхідності виключення з мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень посилання на засудження обвинувачених за незаконний обіг психотропних речовин.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що ця скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК України) й невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
З урахуванням зазначеного Верховний Суд під час розгляду кримінального провадження позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доказам, перевіряти правильність такої оцінки та виходить лише з тих фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на те, що суд першої інстанції неналежним чином оцінив фактичні обставини справи, зазначає, що з переглянутих у судовому засіданні відеозаписів, отриманих за результатом негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), убачається:
- відсутність на зображенні саме ОСОБА_13 , проте наявний інший обвинувачений, щодо якого дозвіл на проведення таких слідчих дій судом не надавався (епізод від 01 жовтня 2020 року). Водночас захисник зауважує, що наявність при даній оперативній закупці наркотичних речовин підтверджується лише протоколами за результатом НСРД;
- наявність двох осіб, які співпрацюють з правоохоронними органами, однак у матеріалах оперативної закупки містяться відомості лише стосовно покупця ОСОБА_17 , що, на переконання захисника, свідчить про неможливість установити особу, яка придбавала наркотичні засоби (епізод від 09 жовтня 2020 року);
- відсутність особи, яка спілкується з покупцем, а лише чути її голос. При цьому прокурор не ініціював проведення фоноскопічної експертизи, яка могла б підтвердити або спростувати належність цього голосу комусь із обвинувачених (епізод від 21 січня 2021 року).
Однак ці твердження сторони захисту, на переконання колегії суддів, фактично зводяться до надання захисником власної оцінки наявним у справі доказам, неповноти судового розгляду та невідповідності висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, що з огляду на положення ст. 433 КПК України та зміст статей 410, 411 цього Кодексу не може бути предметом касаційного розгляду.
Щодо урахування судами попередніх інстанцій доказів, які були покладені в основу засудження ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 307 КК України
Питання про надання судами попередніх інстанцій оцінки наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості та в цілому достатності для засудження ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 307 цього Кодексу (зокрема і щодо наявності в їх діях умислу на збут наркотичних засобів і психотропних речовин) у касаційному порядку не оскаржуються, а тому в цій частині не перевіряються Верховним Судом.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, змінюючи правову кваліфікацію дій обвинувачених, викладену в обвинувальному акті, та визнаючи їх винуватими, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 307 КК України; ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 цього Кодексу, урахував наявні у справі докази, зокрема, показання:
- обвинуваченого ОСОБА_10 , який в судовому засіданні місцевого суду підтвердив усі обставини вчинення ним збуту наркотичних засобів за двома епізодами, однак заперечив свою причетність до створення ним та керування стійкої організованої групи, до складу якої згідно з обвинуваченням були залучені ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Вказав, що наркотичні засоби він збував самостійно та інші обвинувачені будь-яких грошових коштів, отриманих від збуту наркотичних засобів ніколи йому не надавали, а також він ніколи їм не надавав наркотичних засобів для подальшого збуту;
- обвинуваченого ОСОБА_11 , який в ході судового розгляду в суді першої інстанції фактично визнав свою вину у вчиненні незаконного збуту наркотичних засобів за епізодами 15 січня та 21 січня 2021 року, однак заперечив вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин в складі організованої групи, вказавши, що він взагалі не знайомий з ОСОБА_10 та збут наркотичних засобів здійснював самостійно, отримані від збуту гроші використовував на власні потреби та будь-яких вказівок щодо збуту наркотичних засобів від ОСОБА_10 не отримував, а також не отримував від нього й наркотичних засобів та ніколи не передавав йому грошових коштів, отриманих від збуту заборонених речовин;
- обвинуваченого ОСОБА_12 , який в судовому засіданні місцевого суду свою вину у вчиненні незаконного збуту наркотичних засобів не визнав, вказавши, що наркотичні засоби він не збував та усі надані стороною обвинувачення докази щодо його причетності до збуту є провокацією. При цьому вказав, що наркотичні засоби зберігав за місцем проживання, оскільки є волонтером, та їх йому приносили наркозалежні особи. Також заперечив свою вину у вчиненні незаконного збуту наркотичних засобів в складі організованої злочинної групи, вказавши, що жодних вказівок щодо збуту наркотичних засобів від ОСОБА_10 не отримував, а також не отримував від нього й наркотичних засобів;
- обвинуваченого ОСОБА_13 , який в ході судового розгляду в суді першої інстанції фактично визнав свою вину у придбанні та зберіганні наркотичних засобів для власних потреб та в повному обсязі заперечив свою вину у вчиненні незаконного збуту наркотичних засобів згідно з епізодами пред'явленого йому обвинувачення, вказавши, що усі надані стороною обвинувачення докази є провокацією, а відеофіксація проведених закупок змонтована та є фальсифікацією доказів. Також заперечив вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин в складі організованої групи;
- свідка ОСОБА_17 , (особа, зі зміненими анкетними даними), який пояснив місцевому суду, що з обвинуваченими знайомий та неодноразово придбавав у ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 наркотичні засоби, а саме у жовтні 2020 та на початку січня 2021 року. Також вказав на те, що він добровільно був залучений працівниками поліції до проведення закупівлі наркотичного засобу. Щодо обставин придбання наркотичного засобу, то суду показав, що попередньо телефонував до обвинувачених з приводу придбання наркотичних засобів й відповідно в обумовленому місці зустрічі купляв заборонені речовини. Зокрема, у жовтні 2020 року придбав у ОСОБА_13 амфетамін, потім приблизно через місяць йому ОСОБА_11 продав препарат «Субітекс», який останній взяв у ОСОБА_13 . Зустрівшись з ОСОБА_11 , він передав йому грошові кошти, та вони очікували на ОСОБА_13 , а в подальшому, взявши наркотичні засоби у ОСОБА_13 , ОСОБА_11 передав їх йому. У січні 2021 року він придбав у ОСОБА_11 та ОСОБА_12 препарат «Субітекс». При цьому звернув увагу на те, що з ОСОБА_11 він знайомий тривалий час та знає, що останній здійснює продаж наркотичних засобів, а саме «Субітексу» та амфетаміну, які неодноразово йому сам і пропонував придбати. Також вказав, що препарат «Субітекс» придбавав за 600 грн за одну таблетку. З ОСОБА_13 він познайомився, коли купував у ОСОБА_11 наркотичні засоби. Саме ОСОБА_11 рекомендував йому ОСОБА_13 як друга, у якого також, в разі відсутності у нього наркотичних засобів, можна їх придбати та надав його номер телефону. Також вказав, що знайомий особисто й з ОСОБА_10 , знає його більше 10 років. З ОСОБА_12 його також познайомив ОСОБА_11 , який на той час у нього проживав, а також повідомив йому, що у останнього також можна придбати наркотичні засоби. У ОСОБА_12 наркотичні засоби він придбавав двічі, на вулиці та у нього вдома;
- свідка ОСОБА_18 (особа, зі зміненими анкетними даними), який пояснив місцевому суду, що з обвинуваченими знайомий та неодноразово придбавав у ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , наркотичні засоби, а саме у жовтні 2020 та на початку січня 2021 року. Також вказав на те, що він добровільно був залучений працівниками поліції до проведення закупівлі наркотичного засобу. Щодо обставин придбання наркотичного засобу, то суду показав, що попередньо телефонував до обвинувачених з приводу придбання наркотичних засобів та в обумовленому місці зустрічі купляв заборонені речовини. У подальшому добровільно видавав придбані наркотичні засоби працівникам поліції, які складали відповідні процесуальні документи.
Крім того, судом першої інстанції було узято до уваги зміст наявних у справі письмових доказів, а саме:
- протокол про результати проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину від 02 жовтня 2020 року, згідно з яким суд установив, що під час слідчої дії було зафіксовано факт домовленості близько 16:30 про зустріч ОСОБА_18 з ОСОБА_13 та про купівлю препарату «Субітекс» та амфетаміну за 1850 грн, який в подальшому близько 17:00 у дворі будинку № 31 по вул. Білоруській у м. Чернівцях був переданий покупцю ОСОБА_11 ;
- протокол огляду покупця від 01 жовтня 2020 року, відповідно до якого суд установив, що покупцю ОСОБА_18 було вручено 2000 грн, купюрами по 200 грн з відповідними номерами;
- протокол добровільної видачі від 01 жовтня 2020 року, відповідно до якого місцевий суд установив, що у присутності понятих покупець ОСОБА_18 видав три пігулки в блістерах з написом «Субітекс» та паперовий згорток всередині із порошкоподібною речовиною світлого кольору, які придбав у ОСОБА_13 по АДРЕСА_3 (двір) за кошти в сумі 1850 грн, а також кошти в сумі 150 грн;
- висновок експерта від 16 жовтня 2020 року № 928-Х з фототаблицями, згідно з яким суд установив, що надані на дослідження три таблетки містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, масою - 0,0220 г. Надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою - 0,0208 г;
- протокол про результати проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину від 12 жовтня 2020 року, відповідно до якого зафіксовано факт збуту 09 жовтня 2020 року приблизно о 15:30 по АДРЕСА_3, а саме ОСОБА_17 придбав у ОСОБА_13 амфетамін за кошти в сумі 950 грн, який в подальшому було добровільно видано працівникам поліції;
- протокол огляду після проведення НСРД від 09 жовтня 2020 року, в ході якого ОСОБА_17 добровільно видав придбаний у ОСОБА_13 амфетамін;
- висновок експерта від 19 жовтня 2020 року № 930-Х з фототаблицями, згідно з яким надана на дослідження порошкоподібна речовина містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежано - амфетамін, масою - 0,5484 г;
- протокол про результати аудіо-, відеоконтролю від 02 грудня 2020 року, згідно з яким зафіксовано відомості щодо збуту ОСОБА_13 01 та 09 жовтня 2020 року наркотичних засобів, а також зафіксовано дані про перебування 11 листопада 2020 року обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 та іншої особи разом у квартирі ОСОБА_12 , в ході чого останні розмовляли на тему збуту наркотичних засобів;
- протокол про результати аудіо-, відеоконтролю від 02 грудня 2020 року, згідно з яким зафіксовано закупки у ОСОБА_13 та ОСОБА_11 01 та 09 жовтня 2020 року;
- протокол про результати проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 22 січня 2021 року, відповідно до якого було залучено ОСОБА_18 , вручено останньому попередньо ідентифіковані грошові кошти та зафіксовано, що останньому 21 січня 2021 року зателефонував ОСОБА_13 , вказав підійти до нього на адресу місця проживання. У подальшому близько 10:30 в під'їзді будинку відбулася зустріч, під час якої ОСОБА_18 запитав про вартість препарату «Субітекс», а ОСОБА_13 йому повідомив, що як для нього, то 550 грн за штуку. Далі ОСОБА_18 дістав із сумки гроші, перерахував їх та надав ОСОБА_13 й відповідно останній, перерахувавши гроші, надав ОСОБА_18 два блістери із написом «Субітекс». Після цього ОСОБА_18 добровільно видав працівникам поліції у присутності понятих придбані у ОСОБА_13 пігулки із написом «Субітекс»;
- протокол огляду грошових коштів, які будуть використовуватися під час оперативної закупки, від 21 січня 2021 року з фототаблицями, відповідно до якого у присутності понятих було оглянуто грошові кошти на загальну суму 1200 грн, номіналом 200 грн в кількості чотири купюри , серії ТИ 4297928, СД 6528198, ХД 0661070, УГ 4946325, грошові кошти номіналом 100 грн в кількості 4 купюр, серії УФ 7673379, АБ 9025283, АГ 0983853, УБ 2672625;
- протокол огляду особи (покупця) та інших речей і документів до початку проведення оперативної закупки від 21 січня 2021 року, відповідно до якого у присутності понятих було оглянуто покупця ОСОБА_18 та вручено грошові кошти;
- протокол огляду особи (покупця) та інших речей і документів після проведення оперативної закупки від 21 січня 2021 року, відповідно до якого у присутності понятих покупець ОСОБА_18 добровільно видав придбаний наркотичний засіб у ОСОБА_13 та кошти в сумі 100 грн, а також повідомив, що 21 січня 2021 року близько 10:30 в під'їзді будинку відбулася зустріч, під час якої ОСОБА_13 йому повідомив, що вартість препарату «Субітекс» як для нього складатиме 550 грн за штуку. У подальшому він дістав із сумки гроші, перерахував їх та надав ОСОБА_13 й відповідно останній, перерахувавши гроші, надав ОСОБА_18 два блістери із написом «Субітекс» за кошти в сумі 1100 грн;
- висновок експерта від 22 січня 2021 року № СЕ-19/126-21/489-МРВ з фототаблицями, згідно з яким надані на дослідження 2 таблетки містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, загальною масою - 0,0149 г;
- протокол про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 05 лютого 2021 року з додатками, відповідно до якого місцевий суд установив, що було здійснено відеофіксацію розмов ОСОБА_13 та здобуто відомості, які можуть бути використані як докази його злочинної діяльності, а саме: зафіксовано телефонну розмову 21 січня 2021 року щодо домовленості про зустріч покупця та ОСОБА_13 ;
- протокол обшуку від 21 січня 2021 року з додатком, згідно з яким в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_13 у присутності понятих, серед іншого, було виявлено та вилучено грошові кошти наступними купюрами: 200 грн серії УГ 4946325, 200 грн серії ЗЕ 4383378, 200 грн серії УК 1538904, 200 грн серії ХД 0661070, 200 грн серії ВИ 5615735, 100 грн серії УА 5270639, 100 грн серії УФ 0387076, 100 грн УЦ 7280440, 100 грн серії УМ 1325474, 100 грн серії АА 3266776, 100 грн УР 6652228, 50 грн УЗ 5747544, два зіппакети із залишками речовини білого кольору, флакон з написом ZENTEL з речовиною білого кольору, блістер з написом «Субітекс», в якому знаходилася одна таблетка, фрагмент листка, у якому знаходилася порошкоподібна речовина білого кольору, шприц;
- висновок експерта від 03 лютого 2021 року № СЕ -19/126-21/613-МРВ з фототаблицями, відповідно до якого надана на дослідження таблетка білого кольору, яка знаходилася в сигменті блістера з написом «Субітекс», містить в своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, масою - 0,0073 г;
- висновок експерта від 05 лютого 2021 року № СЕ -19/126-21/700-МРВ з фототаблицями, відповідно до якого на внутрішній поверхні двох зіппакетів виявлено нашарування порошкоподібних речовин, які містять в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою - 0,0245 г;
- висновок експерта від 03 лютого 2021 року № СЕ -19/126-21/685-МРВ з фототаблицями, відповідно до якого надана на дослідження порошкоподібна речовина містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою - 0,0159 г;
- висновок експерта від 03 лютого 2021 року № СЕ -19/126-21/684-МРВ з фототаблицями, відповідно до якого залишки речовини, що містяться у наданому на дослідження шприці, містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.
Щодо фальсифікації доказів
У касаційній скарзі захисник зазначає, що відеофіксація проведення закупок була змонтованою, що, на його думку, свідчить про фальсифікацію доказів.
Як видно зі змісту вироку, аналогічні доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який, не погоджуючись із такою позицією сторони захисту, зауважив, що:
- відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 585/1899/17, посилання сторони захисту щодо можливого здійснення технічного втручання і редагування даних, зафіксованих на зазначених носіях інформації, мають спиратися на об'єктивні дані безсумнівного сприйняття таких фактів органами слуху, або переконливо підтверджуватися іншими доказами у справі, чи обґрунтовуватися відповідними технічними висновками спеціалістів на засадах змагальності в кримінальному процесі;
- за клопотаннями сторони захисту під час судового розгляду неодноразово досліджувався відеозапис оперативної закупки наркотичних засобів у ОСОБА_13 від 09 жовтня 2020 року, за наслідками чого не було виявлено жодних ознак монтажу, до яких можливо віднести не співпадіння звукового ряду та відеозапису, наявність сторонніх звуків, які не узгоджуються з відезаписом, непослідовність звуко-, відеоряду, тощо;
- у протоколах НСРД та додатках до них відображені ті фактичні дані щодо ходу процесуальних дій, які мають значення для кримінального провадження та надають можливість зрозуміти перебіг проведення НСРД, чому відповідає відеозапис від 09 жовтня 2020 року, на якому у повній мірі зафіксовано перебіг слідчої дії.
Беручи до уваги наведене, а також з огляду на зміст доводів сторони захисту, які не містять переконливих аргументів щодо фальсифікації доказів (захисник лише посилається на такий факт, однак не вказує у чому це проявлялося) та спростування викладених вище висновків місцевого суду, у зв'язку із чим колегія суддів не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення касаційної скарги в цій частині.
При цьому Суд також зауважує, що такі доводи не містять будь-яких обґрунтувань щодо істотного порушення норм процесуального закону та фактично зводяться до незгоди захисника з оцінкою доказів, що відповідно до положень, передбачених статями 433, 438 КПК України, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Щодо наявності в діях засудженого ОСОБА_13 умислу на збут наркотичних засобів та психотропних речовин
З огляду на зміст наведених вище доказів у їх сукупності між собою та показання свідків, суд першої інстанції, з-поміж іншого, дійшов переконання про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_13 умислу на збут наркотичних засобів та психотропних речовин, а тому визнав останнього винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
З такою позицією погодився і суд апеляційної інстанції. При цьому, спростовуючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_20 про недоведеність вини ОСОБА_13 у вчиненні вказаного злочину, зокрема у зв'язку із недопустимістю покладних в основу вироку доказів, апеляційний суд зазначив, таке:
- згідно з встановленими судом першої інстанції та перевіреними апеляційним судом обставин, ОСОБА_13 здійснив збут наркотичних засобів і психотропних речовин 09 жовтня 2020 року, 21 січня 2021 року та, спільно з ОСОБА_11 , 01 жовтня 2020 року і 06 листопада 2021 року;
- відеозапис проведення НСРД, у відповідності до положень ч. 2 ст. 252 КПК України, є допоміжним, а не обов'язковим способом фіксації такої слідчої дії;
- відсутність відображення на відеозаписі аудіо-, відеоконтролю особи, не тягне за собою недоведеність вини ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за епізодом від 01 жовтня 2020 року, оскільки його вина поза розумним сумнівом доводиться іншими доказами у справі, а саме: протоколом про результати проведення НСРД; протоколом огляду грошей; протоколом огляду покупця; протоколом добровільної видачі наркотичних засобів та психотропних речовин; висновком експерта від 16 жовтня 2020 року № 928-Х; протоколом про результати аудіо-, відеоконтролю від 02 грудня 2020 року;
- доведеність вини ОСОБА_13 у вчиненні епізоду від 21 січня 2021 року ретельно перевірена судом та підтверджується протоколом про результати проведення НСРД, протоколом огляду грошей, протоколом огляду покупця, протоколом огляду покупця після проведення оперативної закупки, висновком експерта від 22 січня 2021 року № СЕ-19/126-21/489-МРВ, протоколом про результати аудіо-, відеоконтролю від 05 лютого 2021 року;
- допитані в суді першої інстанції як свідки залегендовані особи ОСОБА_17 та ОСОБА_18 підтвердили факт придбання у ОСОБА_13 заборонених речовин, за встановлених судом першої інстанції обставин.
Щодо недопустимості доказів
У касаційній скарзі сторона захисту, прохаючи Суд закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, стверджує, що докази, на яких ґрунтуються оскаржувані судові рішення в частині вини ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 307 КК України, є недопустимими та суди попередніх інстанцій не мали брати їх до уваги.
Однак в ході перевірки вказаних тверджень суд касаційної інстанції не установив обґрунтованих підстав, які б свідчили про переконливість такої позиції захисника, оскільки:
- касаційна скарга не містить належним чином мотивованих доводів (які могли б бути предметом перевірки Верховного Суду) про недопустимість урахованих судами доказів з огляду на положення ст. 87 КПК України;
- сторона захисту, не погоджуючись із допустимістю протоколів НСРД за епізодами від 01, 09 жовтня 2020 року та 21 січня 2021 року, не наводить жодних аргументів щодо недопустимості доказів на підтвердження вини ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за епізодом від 06 листопада 2020 року (незаконний збут наркотичних засобів та психотропних речовин разом із ОСОБА_11 );
- захисник не зазначає, які саме норми процесуального закону було порушено судами попередніх інстанцій під час оцінки наявних у справі доказів вини ОСОБА_13 за вказаними епізодами та яким чином таке, на його думку порушення, перешкодило цим судам ухвалити законні й обґрунтовані рішення;
- касаційна скарга містить суттєві розбіжності в позиції захисника в цій частині, оскільки останній зазначає, що не оспорює кваліфікацію дій засудженого та доведеність його вини у скоєнні кримінальних правопорушень та одночасно, без наведення мотивів, стверджує, що вина ОСОБА_13 підтверджена сумнівними доказами;
- посилаючись на те, що місцевий суд не узяв до уваги численні зауваження та клопотання сторони захисту щодо сумнівності наявних у справі доказів, захисник не зазначає, яка саме позиція сторони захисту була проігнорована судом, та як це вплинуло на законність й обґрунтованість вироку.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд доходить переконання про те, що в ході судових розглядів у судах попередніх інстанцій було доведено факт наявності в діях ОСОБА_13 умислу на збут наркотичних засобів та психотропних речовин за обставин, установлених в оскаржуваних судових рішеннях, а тому касаційна скарга захисника в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо провокації злочинів
У судовій практиці Верховного Суду та Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) чітко розмежовуються захист від провокації із запереченням факту вчинення кримінального правопорушення загалом.
Зокрема, у своєму рішенні від 08 липня 2021 року по справі «Берлізев проти України» (параграф 45) ЄСПЛ зазначив, що ситуація, за якої заявник стверджував про підбурювання його до одержання хабара, не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину» (див. для порівняння рішення у справі «Раманаускас проти Литви»), оскільки заявник хоча і сформулював свою скаргу, використавши термін «підбурювання», проте, як вбачається, по суті він скаржився, що його «підставили». Насправді заявник ніколи фактично не визнавав вимагання або одержання хабаря. Навпаки, як на національному рівні, так і у Суді він послідовно стверджував, що ОСОБА_21 підкинув гроші до його кабінету, щоб заявника визнали винним у вчиненні злочину.
Крім того, у параграфі 46 вищенаведеного рішення, ЄСПЛ вказав, що з точки зору фактів не є послідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, що його спровокували його вчинити. Захист від провокації обов'язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції. Однак, як вбачається з доводів заявника, він повністю заперечував свою причетність до злочину, що, на думку суду, перешкодило йому висунути обґрунтовану скаргу на «таємного агента» (agent provocateur). Отже, ця справа суттєво відрізняється від розглянутих судом раніше справ щодо стверджуваної провокації заявників органами державної влади, які підбурили їх до вчинення правопорушень, які за інших обставин не були б вчинені (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Любченко проти України»).
Отже у своєму рішенні ЄСПЛ констатував, що захист від провокації обов'язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції.
Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 07 грудня 2022 року у справі № 385/619/16 (провадження № 51-2496км21) та від 08 грудня 2022 року у справі № 466/9812/16-к (провадження № 51-3021км22).
Таким чином, ураховуючи наведене вище, а також з огляду на зміст:
- вироку суду першої інстанції, який належним чином перевірив твердження сторони захисту щодо провокації злочинів та, посилаючись на практики Верховного Суду і ЄСПЛ, виснував, що кримінальні правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин вчинялися обвинуваченими без втручання правоохоронних органів, їх діяльність по документуванню злочинів не була активною та відповідні злочини були б скоєні і продовжувались без втручання правоохоронних органів;
- рішень судів попередніх інстанцій, які установили, що ОСОБА_13 не визнавав свою вину та заперечував факт вчинення ним незаконного збуту наркотичних засобів і психотропних речовин за епізодами пред'явленого йому обвинувачення, зауваживши, що він придбав і зберігав наркотичні засоби для власних потреб;
- касаційної скарги, в якій відсутні переконливі аргументи на підтвердження факту вчинення органом досудового розслідування провокації злочинів та спростування висновків судів попередніх інстанцій в цій частині,
колегія суддів не вбачає підстав, які б свідчили про те, що інкриміноване засудженому кримінальне правопорушення було вчинено внаслідок провокації з боку працівників поліції, а тому касаційна скарга в цій частині також не підлягає задоволенню.
Щодо наявності в діях засудженого ОСОБА_13 кваліфікуючої ознаки - незаконне придбання наркотичних засобів та психотропних речовин з метою збуту
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку, серед іншого, зазначаються:
- формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення;
- докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Тобто згадана норма процесуального закону в частині змісту вироку суду апеляційної інстанції фактично відсилає до положень ст. 374 КПК України.
Як видно зі змісту вироку, місцевий суд, дослідивши наявні у справі докази та установивши фактичні обставини справи, кваліфікував дії ОСОБА_13 як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин, за кваліфікуючими ознаками: вчинені повторно, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 317 КК України, та за попередньою змовою групою осіб.
Однак усупереч положенням, передбаченим п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, місцевий суд, викладаючи формулювання обвинувачення, яке було ним визнано доведеним, у своєму рішенні не зазначив обставин (не вказав місця, часу, способу вчинення та наслідків або будь-яких інших даних у цій частині), за яких ОСОБА_13 придбав наркотичні засоби та психотропні речовини, а також не навів жодних обґрунтувань про те, якими саме доказами підтверджується факт наявності в діях обвинуваченого вказаної кваліфікуючої ознаки.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури, зокрема і за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_13 та його захисника ОСОБА_6 , всупереч положенням, передбаченим п. 2 ч. 3 ст. 374, ч. 2 ст. 420 КПК України, зазначені порушення, які були допущені місцевим судом, не усунув.
З огляду на наведене вище, колегія суддів уважає слушними доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 про те, що суди попередніх інстанцій не надали жодної правової оцінки обставинам справи в частині придбання ОСОБА_13 наркотичних засобів та психотропних речовин.
Вказані порушення, на думку колегії суддів, є істотними, оскільки вони перешкодили судам першої та апеляційної інстанцій ухвалити законні й обґрунтовані рішення (ст. 412 КПК України) в цій частині.
Ураховуючи зазначене, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а вироки судів попередніх інстанцій зміні, з виключенням з їх змісту посилань на наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_13 такої кваліфікуючої ознаки, як незаконне придбання наркотичних засобів та психотропних речовин з метою збуту.
Щодо відповідності рішень судів попередніх інстанцій вимогам процесуального закону в частині кваліфікації дій ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 .
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, суд касаційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
Перевіривши рішення судів попередніх інстанцій в порядку касаційної процедури, колегія суддів, ураховуючи зазначені положення процесуального закону, уважає за необхідне вийти за межі вимог касаційної скарги захисника ОСОБА_6 (що не погіршує становища засудженого ОСОБА_13 ) на користь інших засуджених, від яких не надійшли касаційні скарги, з огляду на таке.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок, кваліфікував дії:
- ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин, за кваліфікуючою ознакою: вчинене повторно;
- ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 307 КК України як вчинення незаконного придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин, за кваліфікуючими ознаками: вчинені повторно, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України, та за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України;
- ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 307 КК України як вчинення незаконного придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин, за кваліфікуючими ознаками: вчинені повторно, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України, а також за передньою змовою групою осіб, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Разом з тим, усупереч вимогам, визначеним п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, місцевий суд, викладаючи формулювання обвинувачення, яке було ним визнано доведеним, у своєму рішенні не зазначив обставин (не вказав місця, часу, способу вчинення та наслідків або будь-яких інших даних у цій частині), за яких:
- ОСОБА_10 незаконно придбав, зберігав з метою збуту та незаконно збув психотропні речовини;
- ОСОБА_11 незаконно придбав наркотичні засоби та психотропні речовини з метою збуту;
- ОСОБА_12 незаконно придбав наркотичні засоби з метою збуту, а також незаконно придбав, зберігав з метою збуту та незаконно збув психотропні речовини,
а також не навів жодних обґрунтувань про те, якими саме доказами підтверджується факт наявності в діях обвинувачених вказаних кваліфікуючих ознак.
Суд апеляційної інстанції вказані порушення, які були допущені судом першої інстанції, не усунув, чим не дотримався положень, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 374, ч. 2 ст. 404, ч. 2 ст. 420 КПК України,.
Зазначене, на переконання колегії суддів, є істотним порушенням вимог КПК України, оскільки це перешкодило судам попередніх інстанцій ухвалити законні й обґрунтовані рішення (ст. 412 КПК України) в цій частині.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд уважає, що в силу положень, передбачених ч. 2 ст. 433 КПК України, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у вказаній частині підлягають зміні з виключенням із їх мотивувальних частин посилань на наявність в діях обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 викладених вище кваліфікуючих ознак.
Висновки Верховного Суду щодо кваліфікації дій засуджених
З огляду на наявність зазначених вище підстав для зміни рішень судів попередній інстанцій, колегія суддів зауважує, що правова кваліфікація дій засуджених ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 307 КК України залишається незмінною у зв'язку з наявністю в їх діях інших кваліфікуючих ознак, передбачених диспозицією цієї норми кримінального закону.
Щодо відповідності призначеного судом апеляційної інстанції покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених
За приписами статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченим, урахував ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке згідно зі ст. 12 цього Кодексу належить до категорії тяжких злочинів, а також те, що:
- ОСОБА_13 скоїв чотири епізоди збуту наркотичних засобів і психотропних речовин, вину у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України, не визнав, однак визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, раніше неодноразово судимий, у тому числі й за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, не має постійного місця роботи, перебування на обліку у лікаря нарколога та психіатра, не має негативних характеристик за місцем проживання. Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_13 , суд апеляційної інстанції не встановив. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_13 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнав рецидив злочинів;
- ОСОБА_10 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не має негативних характеристик за місцем проживання, перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, не має постійного місця роботи. Обставинами, які пом'якшують обвинуваченому покарання, суд апеляційної інстанції установив визнання вини, щире каяття та те, що останній є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства. Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_10 , судом встановлено не було;
- ОСОБА_12 скоїв чотири епізоди вчинення незаконного збуту наркотичних засобі, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі й за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, не має негативних характеристик за місцем проживання, перебуває на обліку у лікаря-нарколога (відсутні дані про перебування на обліку у лікаря-психіатра), не має постійного місця роботи. Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_12 , суд апеляційної інстанції не встановив. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_12 , суд визнав рецидив злочинів;
- ОСОБА_11 скоїв п'ять епізодів збуту наркотичних засобів і психотропних речовин, раніше неодноразово судимий, у тому числі й за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, не має негативних характеристик за місцем проживання, перебуває на обліку у лікаря-нарколога (відсутні дані про перебування на обліку у лікаря-психіатра), не має постійного місця роботи. Обставинами, які пом'якшують обвинуваченому покарання, суд апеляційної інстанції установив фактичне визнання вини та щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_11 , суд визнав рецидив злочинів.
Беручи до уваги вказане, суд апеляційної інстанції дійшов переконання про необхідність призначення ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 більшого строку покарання у виді позбавлення волі, ніж було призначено судом першої інстанції у межах санкції ч. 2 ст. 307 КК України, зазначивши, що саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинувачених та запобігання вчиненню ними нових кримінальних правопорушень.
Такі висновки суду апеляційної інстанції, на переконання колегії суддів, у цілому є обґрунтованими, а тому касаційна скарга захисника щодо доводів про суворість призначеного ОСОБА_13 покарання, з огляду на відсутність переконливих мотивів у цій частині, задоволенню не підлягає.
Отже, беручи до уваги:
- тяжкість вчинених ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, наведені у вироку дані про їх особи та обставини, які пом'якшують і обтяжують їм покарання;
- наведені вище підстави для зміни рішень судів попередніх інстанцій в частині кваліфікації дій засуджених,
колегія суддів уважає, що вказане не спростовує обґрунтованість призначеного засудженим покарання, оскільки таке, відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, в цілому узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність і відповідає основній його меті як заходу примусу, є необхідним та достатнім для їх виправлення і попередження вчинення нових злочинів.
Висновки Верховного Суду за результатом касаційного перегляду
Беручи до уваги викладені висновки колегії суддів щодо допущення судами попередніх інстанцій істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Суд доходить переконання про те, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані вироки, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438, п. 4 ч. 1 ст. 436, ч. 2 ст. 433 КПК України - зміні з виключенням із їх мотивувальних частин посилань на зазначені вище кваліфікуючі ознаки.
Керуючись статтями 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_13 , задовольнити частково.
Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 березня 2024 року та вирок Чернівецького апеляційного суду від 06 грудня 2024 року в частині засудження ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 307 КК України змінити, виключити з мотивувальних частин вказаних судових рішень посилання на таку кваліфікуючу ознаку, як незаконне придбання наркотичних засобів та психотропних речовин з метою збуту.
На підставі ч. 2 ст. 433 КПК України вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 березня 2024 року та вирок Чернівецького апеляційного суду від 06 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 змінити, виключити з мотивувальних частин вказаних судових рішень посилання на засудження:
- ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 307 КК України за кваліфікуючими ознаками незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут психотропних речовин;
- ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 307 КК України за кваліфікуючими ознаками незаконне придбання наркотичних засобів з метою збуту, а також незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут психотропних речовин;
- ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 307 КК України за кваліфікуючою ознакою незаконне придбання наркотичних засобів та психотропних речовин з метою збуту.
У решті вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 березня 2024 року та вирок Чернівецького апеляційного суду від 06 грудня 2024 року в частині засудження ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 307 КК України та ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 307 КК України залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3