07 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 761/10135/25
провадження № 51-1261 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 січня 2026 року,
встановив:
Як вбачається із касаційної скарги та наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2025 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого
засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 у рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 січня 2026 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 задоволено частково.
Вирок Шевченківського районного суд м. Києва від 22 серпня 2025 року щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 125 КК України змінено в частині вирішення цивільного позову. Зменшено розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 до 40 000 грн.
В іншій частині вирок залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а саме, у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я за обставин, викладених у вироку.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 ставить питання про незаконність рішення суду апеляційної інстанції, оскільки не погоджується з розміром стягнутої з його підзахисного на користь потерпілого суми на відшкодування понесеної моральної шкоди та вважає її завищеною. При цьому вказує, що апеляційний суд, задовольняючи частково апеляційну скаргу засудженого та зменшуючи розмір стягнення моральної шкоди із 60 000 грн саме до 40 000 грн, неналежно обгрунтував своє рішення в цій частині. Зазначає, що потерпілий ОСОБА_6 не надав доказів глибини його душевних страждань, погіршення здібностей або позбавлення можливості їх реалізації. Стверджує, що саме груба поведінка потерпілого сприяла заподіянню останньому моральної шкоди, адже нанесення тілесних ушкоджень відбулося після вчинення ДТП саме потерпілим, хоча останній і зазначає суду, що винуватцем був обвинувачений. Потерпілим не надано суду жодного доказу на підтвердження витрат на лікування, втраченого заробітку, репутаційні втрати, неможливість відбуття у закордонне відрядження. Разом з тим зазначає, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України і, що у ньому всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не надано належної оцінки доводам апеляційної скарги засудженого. Враховуючи наведене захисник просить змінити оскаржувану ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову та зменшити розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 до 10 000 грн.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Як установлено в частинах 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
За правилами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 125 КК України та призначене йому покарання не оспорюються.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника щодо завищеного розміру стягнутої з його підзахисного на користь потерпілого суми на відшкодування понесеної моральної шкоди, то вони не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно із ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Також у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.
Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦК України.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
При цьому суд зобов'язаний усебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити причинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала, й дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
Як убачається із копій судових рішень, суд першої інстанції встановив доведеність винуватості ОСОБА_5 та задовольнив частково заявлений потерпілим позов, з огляду на характер й обсяг фізичних, душевних та моральних страждань потерпілого, психоемоційних переживань, понесених ним внаслідок отримання легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, службовій діяльності, часу та зусиллях, направлених для їх відновлення, причинний зв'язок між винними діями обвинуваченого та моральною шкодою, завданою потерпілому. При цьому суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про те, що компенсація моральної шкоди повинна бути визначена в грошовій сумі у розмірі 60 000 грн, яку слід стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого.
Натомість апеляційний суд, розглянув апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 , задовольнив її частково та змінив вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2025 року щодо останнього в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди потерпілому, зменшивши її розмір до 40 000 грн.
При цьому апеляційним судом взято до уваги, що враховані судом першої інстанції тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, службовій діяльності потерпілого, час та зусилля, направлені для їх відновлення, не підтверджені жодними доказами, як і не зазначено місцевим судом, в чому полягають такі обставини.
Водночас колегія суддів врахувала характер правопорушення (насильницькі дії), наслідки такого правопорушення (легкі тілесні ушкодження, що потягло за собою короткочасний розлад здоров'я потерпілого; наявність тілесних ушкоджень на обличчі потерпілого), тривалість і глибину душевних страждань потерпілого, ступінь вини обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, матеріальне і сімейне становище.
Враховуючи вищенаведене, виходячи з вимог розумності, справедливості та вищеописаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що сума відшкодування у розмірі 60 000 грн не відповідає ступеню моральних страждань потерпілого, а компенсацією моральної шкоди, яка б відповідала їх ступеню, на думку колегії суддів, є грошова сума у розмірі 40 000 грн, яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого у рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди, і такий розмір не буде надмірним для обвинуваченого.
З таким рішенням погоджується і суд касаційної інстанції, і підстави вважати його необгрунтованим відсутні.
Таким чином, кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили апеляційному суду повно та всебічно розглянути справу в частині вирішення цивільного позову щодо стягнення моральної шкоди не допущено.
Інші доводи касаційної скарги не містять вказівки на порушення судом апеляційної інстанції при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Отже, обгрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 січня 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3