02 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 304/192/19
провадження № 51-3961км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 23 липня 2025 року і представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 травня 2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 23 липня 2025 року вкримінальному провадженні № 12018070130000381за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 травня 2022 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
2. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 3 роки та з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 зазначеного Кодексу.
3. Постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_8 : з ОСОБА_5 - 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди; з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» - 200 000 грн страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю.
4. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 23 липня 2025 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без змін.
5. Згідно з вироком ОСОБА_5 засуджено за те, що він 09 вересня 2018 року близько 12:36, керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ-21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ділянкою дороги навпроти магазину «Фаворит» по вул. Центральній, 44 у с. Дубриничі Перечинського району Закарпатської області з боку смт Великий Березний у напрямку м. Перечина, під час виконання повороту ліворуч через зустрічну смугу руху, діючи усупереч вимогам пунктів 1.3, 2.3 «б» та 10.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав переваги в русі зустрічному транспортному засобу й допустив зіткнення із двоколісним мотоциклом марки М-72, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався у своїй правій смузі руху в зустрічному напрямку, через що водій мотоцикла ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до його смерті.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
6. У касаційній скарзі представник потерпілої просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що засудженому призначено покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі внаслідок м'якості, безпідставно застосовано ст. 75 КК України і звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, а також необґрунтовано занижено розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з нього на користь потерпілої. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_5 протягом усього часу від події дорожньо-транспортної пригоди не вжив реальних заходів для відшкодування шкоди та примирення з потерпілою, що свідчить про відсутність у нього щирого каяття.
7. У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у цьому суді. Мотивує тим, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) не навів в ухвалі належного спростування доводів в апеляційній скарзі представника потерпілої щодо неправильності застосування положень ст. 75 КК України місцевим судом під час вирішення питання про призначення покарання засудженому.
Позиції інших учасників судового провадження
8. На касаційні скарги сторони обвинувачення надійшли заперечення захисника ОСОБА_6 .
9. У засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримала касаційні скарги: прокурора - повністю, представника потерпілої - частково.
10. Захисник просила касаційні скарги відхилити.
Мотиви Суду
11. Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
12. Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
13. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
14. Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не заперечуються.
15. Як зазначено в ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - цє передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Вказане означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами скоєного й особою винного.
16. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом і розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що беруться до уваги під час призначення покарання.
17. Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
18. За приписами ст. 75 КК України, якщо суд, крім прямо передбачених у цій статті випадків, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
19. Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання про призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що під час призначення низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
20. Так, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбуванняпризначеного йому основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, суд першої інстанції, з яким погодився також апеляційний суд, зважив на те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив злочин, який згідно зі ст. 12 КК України належить до категорії тяжких, проте вчинених з необережності щодо наслідків, якими в цьому випадку є загибель людини, визнав свою винуватість повністю. Обвинувачений щиро розкаявся у скоєному та добровільно частково відшкодував потерпілим завдану внаслідок злочину шкоду, що суд обґрунтовано визнав обставинами, які пом'якшують йому покарання. Обставин, що обтяжують покарання, суд не встановив.
21. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 на цей час 62 роки, він є пенсіонером, особою з інвалідністю ІІ групи (а до дорожньо-транспортної пригоди було встановлено інвалідність ІІІ групи загального захворювання), має незадовільний стан здоров'я та низку хвороб, які потребують фахового спостереження і періодичного лікування, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має стійкі соціальні зв'язки, сім'ю і постійне місце проживання, за яким характеризується виключно позитивно.
22. У матеріалах кримінального провадження міститься досудова доповідь, підготовлена органом пробації, за даними якої, беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя та історію правопорушення, у тому числі й те, що він має стійкі соціальні зв'язки, свою винуватість в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю, шкодує про вчинене та щиро кається, частково відшкодував шкоду потерпілим, передбачених ст. 67 КК України обставин, які б обтяжували його відповідальність, не встановлено, а також низьку імовірність вчинення повторного правопорушення, виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та він не становить високої небезпеки для суспільства і для окремих осіб. І хоча дані цієї доповіді, як і думка потерпілої ОСОБА_8 , яка наполягала на реальному покаранні для засудженого, не мають для суду обов'язкового характеру, однак повинні враховуватися судом поруч з іншими обставинами кримінального провадження під час вирішення питання про покарання.
23. У запереченнях на касаційні скарги сторони обвинувачення захисник зазначає, що ОСОБА_5 щиро шкодує про вчинене ним кримінальне правопорушення, від моменту події дорожньо-транспортної пригоди не перестає вибачатися перед потерпілою, готовий відшкодовувати завдану шкоду в міру своїх можливостей як пенсіонера та особи з інвалідністю. Як убачається з матеріалів справи, після ДТП ОСОБА_5 залишався на місці події, викликав поліцію та карету швидкої медичної допомоги. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції повідомив, що поїхав у лікарню, куди було доставлено потерпілого, щоб з'ясувати потребу в допомозі, вибачався перед потерпілою. Про вибачення перед потерпілою свідчать також дані журналу судових засідань суду першої інстанції. До початку судового розгляду ОСОБА_5 відшкодував шкоду дружині й сину загиблого, які звернулися до суду із заявами про відсутність претензій до обвинуваченого і просили здійснювати судовий розгляд за їхньої відсутності. Також матеріали справи містять дві розписки про часткове відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_8 .
24. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів касаційного суду вважає, що призначене засудженому ОСОБА_5 покарання зі звільненням від його відбування із застосуванням ст. 75 КК України відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого.
25. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ст. 23 ЦК України).
26. З огляду на конкретні обставини цієї справи, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розмір моральної шкоди в сумі 500 000 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь потерпілої, є обґрунтованим, ураховує ступінь та тривалість моральних страждань останньої, пов'язаних із втратою близької людини, і відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості. При цьому колегія суддів також зважає на розмір страхового відшкодування в сумі 200 000 грн, що згідно з вироком суду підлягає стягненню на користь потерпілої зі страхової компанії за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю.
27. Судові рішення стосовно ОСОБА_5 є законними, обґрунтованими і вмотивованими.
28. На підставі наведеного вище Суд дійшов висновку, що касаційні скарги сторони обвинувачення не підлягають задоволенню, а судові рішення в цьому кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 слід залишити без зміни.
29.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 травня 2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 23 липня 2025 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора і представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3