08 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 295/11639/20
провадження № 61-2217ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Грушицького Андрія Ігоровича у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про припинення трудових відносин, визначення формулювання звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
21 лютого 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 31 грудня 2024 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року в зазначеній справі.
Верховний Суд ухвалою від 24 лютого 2026 року вказану касаційну скаргу залишив без руху та встановив заявникові строк для усунення її недоліків, а саме заявнику необхідно було надати суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наведеними причинами пропуску строку на касаційне оскарження, сплатити судовий збір та уточнену касаційну скаргу.
В матеріалах касаційного провадження міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким підтверджується вручення ОСОБА_1 копії ухвали Верховного Суду від 24 лютого 2026 року - 06 березня 2026 року.
17 березня 2026 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, а саме уточнена касаційна скарга на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року, клопотання про звільнення від сплати судового збору та заява про поновлення строку на касаційне оскарження.
Верховний Суд ухвалою від 18 березня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подачу касаційної скарги відмовив. Продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, встановлений ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2026 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Продовжуючи строк для усунення недоліків касаційної скарги Верховний Суд вказав, що заявнику необхідно сплатити судовий збір та надати докази з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень.
08 квітня 2026 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла заява про відвід судді Верховного Суду Грушицькому А. І. у цій справі.
Заява мотивована тим, що існують обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, так як, на її думку, вказаним суддею-доповідачем порушено норми статті 43 Конституції України, оскільки ним безпідставно постановлено ухвалу про залишення касаційної скарги без руху з підстав не сплати нею судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року.
Верховний Суд вважає, що підстав для відводу судді немає, а заява про його відвід є необґрунтованою.
Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
(1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
(2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
(3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
(4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
(5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді (частина перша статті 36 ЦПКУкраїни).
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 ЦПК України).
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).
Аналіз заяви про відвід судді Верховного Суду Грушицького А. І. свідчить, що доводи ОСОБА_1 обґрунтовані виключно припущеннями та не підтверджені будь-якими доказами. Заява про відвід підтверджує, що в ній викладено незгоду із процесуальним рішенням судді і не свідчить про наявність підстав для його відводу, передбачених статтями 36, 37 ЦПК України, зокрема того, що суддя прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи чи про існування об'єктивно обґрунтованих обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності указаного судді.
Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Грушицького А. І. є необґрунтованою. Тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді слід передати на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтями 33, 36, 37, 40, 260 ЦПК України,
Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Грушицького Андрія Ігоровича.
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Грушицького Андрія Ігоровича передати для вирішення судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя А. І. Грушицький