02 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 757/10342/22-ц
провадження № 61-2107ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідування у місті Києві, Головного управління Національної поліції в місті Києві, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною та протиправною протизаконною бездіяльністю органів державної влади,
У квітні 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом, в якому просили стягнути з Держави Україна в особі Київської міської прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідування у місті Києві, Головного управління Національної поліції в місті Києві, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України у солідарному порядку, шляхом списання з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України в якості відшкодування моральної шкоди 1 120 000,00 грн, в якості відшкодування матеріальної шкоди 25 000 грн, а всього 1 135 000,00 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада
2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року, у задоволенні позовну відмовлено.
19 лютого 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва
від 08 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 03 листопада 2025 року.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку, в якому заявник посилається на воєнний стан в Україні, тривоги, відсутність електроенергії, тобто існують форс-мажорні обставини, що призводить до не вчасного звернення до суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано заявнику: 1) надати строк для усунення вказаних недоліків, направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази; 2) надіслати на адресу суду касаційну скаргу у новій редакції, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, в якій уточнити підстави касаційного оскарження та чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав) та надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
09 лютого 2026 року заявник надіслав касаційну скаргу у новій редакції.
В касаційній скарзі у новій редакції заявник висловив свою незгоду з необхідністю подання заяви про поновлення строку касаційне оскарження. Вказує, що з касаційною скаргою на вступну та резолютивну частину постанови апеляційного суду від 03 листопада 2025 року він звернувся
14 листопада 2025 року, тобто у визначений законом строк. Після отримання повного тексту оскаржуваної постанови він подав уточнену касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2026 року надано строк для усунення недоліку - для надсилання касаційної скарги з накладеним електронним підписом для всіх сторін, що і було виконано заявником. Жодних недоліків з приводу пропуску строку на касаційне оскарження в ухвалі Верховного Суду від 04 лютого 2026 року зазначено не було. Вважає, що строк на касаційне оскарження ним не пропущено, а тому він відкликає попередньо заявлене клопотання про продовження строку на касаційне оскарження.
Згідно з статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що
14 листопада 2025 року ОСОБА_1 вперше звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду
від 03 листопада 2025 року, яку ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2025 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме заявнику запропоновано подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, зазначивши підстави касаційного оскарження та уточнивши судові рішення, які ним оскаржуються, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
12 січня 2026 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду
від 03 листопада 2025 року, яку ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2026 року 2025 року повернуто заявнику, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 не скріплена кваліфікованим електронним цифровим підписом (КЕП).
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику, у зв'язку з тим, що заявником повністю не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 04 грудня 2025 року, оскільки не надав копії виправленої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Заявником не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, водночас, об'єктивних перешкод для вчасного виконання та усунення обставин, які стали підставою для повернення попередньо (раніше) поданої касаційної скарги, судом також не встановлено.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасне первинне подання касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який час після спливу цього строку повторно реалізувати право на оскарження судового рішення (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 520/8622/19).
З огляду на викладене, оскільки позивач повторно подав касаційну скаргу поза межами строку, встановленого статтею 390 ЦПК України, та на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з належним обґрунтуванням підстав для такого поновлення, слід відмовити у відкриті касаційного провадження.
Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє в відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Керуючись статтями 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідування у місті Києві, Головного управління Національної поліції в місті Києві, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною та протиправною протизаконною бездіяльністю органів державної влади.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко В. М. Коротун