08 квітня 2026 року
м. Київ
Справа № 911/2568/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,
розглянув у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг"
про ухвалення додаткової постанови щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції
у справі № 911/2568/25
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг"
про стягнення 9 586 924,57 грн.
1. Верховний Суд постановою від 26 березня 2026 року у справі № 911/2568/25 касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - Аеропорт, позивач) залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 13 жовтня 2025 року, постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 грудня 2025 року та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 січня 2026 року залишив без змін.
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (далі - Товариство, відповідач, заявник) 30 березня 2026 року звернулося до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткової постанови про розподіл витрат на професійну правничу допомогу за наслідками розгляду справи № 911/2568/25 у суді касаційної інстанції, в якій просить стягнути з Аеропорту на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40 000 грн.
3. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30 березня 2026 року для розгляду зазначеної заяви визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
4. Розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 31 березня 2026 року № 32.2-01/217 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 911/2568/25 у зв'язку з відпусткою судді Булгакової І. В.
5. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2026 року справу № 911/2568/25 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Бенедисюк І. М., Малашенкова Т. М.
6. Верховний Суд ухвалою від 31 березня 2026 року прийняв до розгляду заяву Товариства про ухвалення додаткової постанови про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/2568/25, повідомив учасників справи, що розгляд заяви здійснюватиметься в порядку письмового провадження, запропонував Аеропорту подати заперечення на заяву у строк до 06 квітня 2026 року включно.
Короткий зміст письмових пояснень (заперечень) позивача стосовно заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
7. Аеропорт 02 квітня 2026 року подав до Верховного Суду заперечення проти заяви відповідача про розподіл судових витрат, в якій просив відмовити в її задоволенні, а в разі висновку про наявність підстав для стягнення з позивача таких витрат, просив Суд задовільнити клопотання позивача про зменшення розміру таких витрат на 99%.
8. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
9. Верховний Суд враховує, що у відзиві на касаційну скаргу Товариство просило стягнути з Аеропорту судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом касаційної скарги, орієнтовний розмір яких складає 40 000 грн, докази понесення яких будуть надані в межах встановлених процесуальним законодавством строків. При цьому Товариство просило вважати зазначене заявою у розумінні вимог частини восьмої статті 129 ГПК України, поданою до закінчення судових дебатів.
Щодо подання доказів понесення судових витрат
10. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
11. На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу Товариство в межах строку, передбаченого частиною восьмою статті 129 ГПК України, подало до Верховного Суду копії: договору про надання правничої допомоги від 01 серпня 2025 року (первинна копія якого міститься у матеріалах прави - а. с. 127-128, т. 2) (далі - договір правничої допомоги), укладеного між Адвокатським об'єднанням "Ековіс Бондар та Бондар" (далі - Адвокатське об'єднанням) та ТОВ "Аерохендлінг", додаткової угоди до договору правничої допомоги від 05 лютого 2026 року (далі - додаткова угода до договору правничої допомоги), звіту про надану правничу допомогу згідно з додатковою угодою від 27 березня 2026 року до договору правничої допомоги (далі - звіт), ордера на надання правничої допомоги ТОВ "Аерохендлінг" Дубравською Ю. В. від 13 січня 2026 року серії АА № 1666522, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 21 січня 2019 року серії КВ № 000413, виданого на ім'я Дубравської Ю. В., докази направлення копії заяви з додатками позивачу в підсистемі "Електронний суд".
12. Верховний Суд вважає можливим здійснити перевірку наданих Товариством доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції та надати їм оцінку.
Щодо доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу
13. Згідно з положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
14. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідно до частини третьої статті 126 ГПК України, як зазначено вище Товариство надало копії договору правничої допомоги, додаткової угоди та звіту до договору правничої допомоги.
15. Дослідивши подані відповідачем докази, суд касаційної інстанції встановив, що:
- 01 серпня 2025 року між Адвокатським об'єднанням та Товариством укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає доручення та зобов'язується надавати правову допомогу клієнту щодо захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів;
- для надання правничої допомоги клієнту Адвокатське об'єднання видає адвокатам ордери на надання правничої допомоги в порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 1.3. договору правничої допомоги);
- Адвокатське об'єднання надає клієнту правничу допомогу шляхом представництва його інтересів у справі № 911/2568/25 за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити правничу допомогу у розмірі 40 000 грн, що включає в себе: представництво інтересів клієнта в господарському суді касаційної інстанції, у тому числі: підготовка відзиву на касаційну скаргу; участь у судових засіданнях в господарському суді касаційної інстанції (підпункт 1.1. пункту 1 додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги);
- надання правничої допомоги фіксується сторонами у звіті про надану правничу допомогу, який складається та підписується сторонами протягом 5-ти днів з дати закінчення розгляду справи оголошенням судового рішення (постанови) в суді касаційної інстанції (пункт 2 додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги);
- клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському об'єднанню гонорар шляхом безготівкового переказу за повідомленими реквізитами або в інший погоджений з Адвокатським об'єднанням спосіб протягом 40 робочих днів з дати підписання сторонами звіту (пункт 3 додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги);
- за результатами вказаної правничої допомоги 27 березня 2026 року сторони склали та підписали звіт, відповідно якого підтвердили, що на підставі додаткової угоди Адвокатське об'єднання належним чином надало, а клієнт отримав правничу допомогу, передбачену пунктом 1 угоди, а саме: підготовка відзиву на касаційну скаргу позивача у справі № 911/2568/25; участь у судовому засіданні в господарському суді касаційної інстанції; вартість послуг становить 40 000 грн;
- представництво інтересів відповідача в Касаційному господарському суді здійснювала адвокат Дубравська Ю. В. на підставі ордера від 13 січня 2026 року серії АА № 1666522, виданого Адвокатським об'єднанням "Ековіс Бондар та Бондар" згідно з договором про надання правничої допомоги та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 21 січня 2019 року серії КВ № 000413.
16. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
17. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
18. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
19. Водночас у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (близькі за змістом висновки сформовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
20. У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
21. Таким чином, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
22. Заперечуючи проти заяви відповідача про розподіл судових витрат, Аеропорт зазначивши, що заявлені Товариством судові витрати, які воно понесло у зв'язку з розглядом цієї справи, не відповідають критеріям реальності та необхідності, а також розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, - просить відмовити в її задоволенні, а в разі висновку про наявність підстав для стягнення з позивача таких витрат, просить Суд задовільнити клопотання позивача про зменшення розміру таких витрат на 99%. В обґрунтування заперечення проти заяви відповідача про розподіл судових витрат позивач зазначає, що: у касаційному провадженні представник Товариства подала тільки однин процесуальний документ, а саме: відзив на касаційну скаргу, який містив аналогічні твердження відповідача, викладені у раніше поданих відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу та заяві про залишення позову без розгляду; представник відповідача не здійснювала нових досліджень та не наводила нових обґрунтувань, що свідчить про невеликий та не складний об'єм роботи; представник відповідача приймала участь в єдиному судовому засіданні, проведеному у касаційній інстанції в режимі відеоконференції, що свідчить про незначний витрачений час для прийняття участі у засіданні, оскільки представник не витрачала ані коштів, ані часу для прибуття до Суду; відповідач не зазначає які витати і в якому розмірі поніс при здійсненні представництва інтересів у касаційному провадженні і чому заявлений саме такий розмір витрат.
23. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
24. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
25. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). А в рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
26. До того ж у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
27. Таким чином, вирішуючи заяву / клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної в них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
28. Такі докази відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
29. В силу положень статті 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
30. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що надані Товариством докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.
31. Вирішуючи питання про відшкодування витрат Товариства на професійну правничу допомогу, Верховний Суд звертається до критеріїв, зазначених вище, та вказує, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
32. Водночас, суд враховує, що: правова позиція відповідача з першої інстанції є сталою і не зазнавала змін протягом розгляду справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося; питання, порушене у цій справі не є складним, зокрема, через наявність численних та сталих правових позицій, сформульованих Верховним Судом щодо застосування пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України; судове засідання у цій справі проведене у касаційному суді лише один раз (26 березня 2026 року), в якому представник відповідача адвокат Дубравська Ю. В. брала участь на підставі її задоволеної судом заяви у режимі відеоконференції. А тому, на переконання колегії суддів Верховного Суду та враховуючи заперечення позивача, розмір гонорару, визначений відповідачем та його адвокатом у сумі 40 000 грн, є неспівмірним, не пропорційним, не є необхідними витратами та у повній мірі не відповідає принципам справедливості, розумності та реальності.
33. Отже, зважаючи на викладене, оцінивши доводи заяви про стягнення судових витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та їх оцінки, керуючись статтями 2, 123, 80, 73, 75-79, частиною четвертою статті 126, 129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з Аеропорту на користь Товариства 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірними з виконаною роботою у суді касаційної інстанції. В іншій частині заяви Суд не покладає такі витрати на Аеропорт.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" про стягнення судових витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у сумі 10 000 (десять тисяч) грн.
3. У задоволенні іншої частини заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" про стягнення судових витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції відмовити.
4. Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.
5. Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. М. Бенедисюк
Т. М. Малашенкова